Тема 5 невизначеність як першопричина ризику підприємницької діяльності
План лекції
1. Середовище прийняття господарських рішень
2. Сутність невизначеності та основні причини її появи. Видова класифікація невизначеності.
3. Урахування чинника невизначеності в управлінні підприємством і засоби її зниження.
1. Середовище прийняття господарських рішень
Здатність особи, що приймає рішення прийняти успішне господарське рішення - це ключ до успіху будь-якої організації. Оскільки прийняття господарського рішення здійснюється учасниками рішення (тобто, сукупністю людей з високим ступенем непередбачуваності заінтересованих у вирішенні організаційної проблеми), то цей процес часто має суб'єктивний характер і залежить від особистісних якостей, темпераменту й досвіду учасників рішення, а також від того середовища, в якому воно має бути прийняте.
Середовище визначає умови діяльності системи та накладає певні обмеження на прийняття рішення. Поняття «середовище» включає: стан фірми в майбутньому; її місце в загальній системі управління; економічне оточення й умови діяльності; навколишнє природне середовище. Практика прийняття рішень характеризується сукупністю умов і обставин (ситуацій), що створюють ті чи інші відносини, ситуації, склад у системі обґрунтування рішень. Для опису навколишніх умов використовуються такі поняття, як «визначеність — невизначеність» (рис. 5.1.). З огляду на кількісні та якісні характеристики інформації, наявної в особи, що приймає рішення, можна виділити такі умови прийняття господарських рішень:
визначеності (достовірності);
невизначеності (ненадійності);
неясності;
ризику (ймовірнісної визначеності).
Рис. 5.1. Середовище вирішення проблеми
Рішення приймаються в умовах визначеності, коли керівник досить точно може оцінити результати кожного альтернативного варіанту рішення; якщо відомо що рішення однозначно приводить до деякого конкретного результату. Рішення полягає у виборі альтернативи, що максимізує очікуваний результат. У таких випадках ефективно застосовуються методи лінійного програмування й оптимізаційні моделі. Однак на практиці важко оцінити всі можливі умови для прийняття рішень, тому ситуації повної визначеності, як правило, відсутні. Прикладами прийняття рішень за умов визначеності є: інвестування надлишку готівки підприємства в державні сертифікати, визначення на найближчу перспективу витрат на виробництво певного виробу.
Якщо існує кілька варіантів майбутнього розвитку навколишнього середовища, що зумовлюють відповідні економічні результати, то може виникнути ситуація або ризику, або невизначеності, або неясності. Рішення приймаються в умовах невизначеності, коли особа, що приймає рішення не може точно, навіть із певним ступенем імовірності оцінити їх можливі результати; коли варіанти рішення мають низку можливих результатів, ймовірність яких або невідома, або не має змісту. Умови невизначеності створюють фактори стану зовнішнього середовища та внутрішніх реалій усередині організації. Невизначеність виявляється в неможливості визначення ймовірності настання різних станів середовища через їх необмежену кількість і відсутність способів оцінки. Невизначеність враховується різними способами, вона зменшується, якщо звести її до умов ризику.
Рішення, що приймаються в умовах неясності - коли неясні цілі, що їх потрібно досягти, або проблеми, що їх потрібно вирішити: важко визначити варіанти рішення; недоступною є інформація про наслідки рішень.
Рішення, що приймаються в умовах ризику, — рішення з відомою ймовірністю отримання кожного з результатів або наслідків (наприклад, рішення, що приймаються на основі прогнозів аналізу ринку). Ймовірність визначається як ступінь появи певної події та варіює від 0 до 1. У ситуації з великим ступенем складності та ризику прийняттю рішення можуть допомогти методи, пов’язані з використанням математичного апарата. Для прийняття обґрунтованих рішень необхідно оцінити рівень ризику як об’єктивний (кількісну міру можливості настання випадкової події) і суб’єктивний (можливість втрат, встановлювану експертним шляхом). Спроби оптимізації рішень привели до розробки нового специфічного математичного апарата й виникнення таких галузей математики, як лінійне та динамічне програмування, теорія ігор, теорія керування запасами, теорія великих систем, загальна теорія систем тощо.