2.Класифікація господарських рішень

Класифікація господарських рішень здійснюється за наступними ознаками:

1. За специфікою способів впливу на об'єкт управління (за змістом), рішення бувають:

• політичні;

• економічні;

• технічні;

• конструкторські;

• технологічні;

• організаційні;

• соціальні;

• інформаційні.

2. За кількістю суб'єктів, впливаючих на рішення:

• визначальні (один суб'єкт);

• конкурентні (два і більше суб'єкта);

• адаптуючі (один суб'єкт рішення і природа).

3. За цілями підприємства:

• стратегічні (перспективні) - мають важливе значення для майбутнього розвитку організації. Вони визначають напрямки спеціалізації, обсяги виробництва, кадрову і технічну політику, перспективи економічного і соціального розвитку трудового колективу, встановлюють взаємодію підрозділів та ін. Ці рішення приймаються вищим керівництвом організації після всебічного аналізу відповідної інформації.

• тактичні (поточні) - пов´язані з конкретною розстановкою сил і ресурсів у кожному періоді (рік, сезон, технологічний процес тощо). Ці рішення приймаються у структурних підрозділах менеджерами у межах своїх повноважень. Вище керівництво тільки здійснює консультування і контроль, надає необхідну допомогу.;;

• оперативні (щоденні) - мають короткостроковий характер. Вони носять регулюючу направленість і виникають у тих випадках, коли порушується хід виробничого процесу через будь-які непередбачені внутрішні або зовнішні обставини. Ситуація, в якій виникає необхідність прийняття оперативного рішення вимагає негайних енергійних дій менеджера. Розробка і виконання тактичних і оперативних рішень займають основну частину робочого часу менеджера.

4. За характером прийняття:

• стандартні або прийняті автоматично - бувають там, де діяльність менеджера жорстко регламентована законодавчими документами, інструкціями та іншими нормативними документами;

• творчі - рішення приймаються за проблемами, що виникають вперше після ретельного вивчення стану справ, досвіду інших організацій і реальних можливостей підприємства;

• прийняті за аналогією - приймаються на основі вивчення і порівняння наявного досвіду й подібних ситуацій. Узагальнення власного досвіду і запозиченого вимагає попереднього глибокого критичного аналізу і порівняння умов.

Не кожний досвід із інших умов можна механічно перенести у свою організацію. Іноді буває, коли внесення змін у запозичений досвід під виглядом удосконалення і пристосування до місцевих умов призводить до негативних результатів. Тому тут необхідний діловий і продуманий підхід.

А буває і так, коли менеджер пригадує, що він багато років тому прийняв у аналогічній ситуації успішне рішення. І тепер він копіює старе рішення. Але ж за цей період умови змінилися й рішення, яке було правильним у минулому, стає помилковим у нових умовах. Досвід минулого може бути корисним для недопущення можливих помилок, але ж він може бути і поганим радником при прийнятті позитивних рішень у нових сучасних умовах..

5. За частотою прийняття:

• разові;

• циклічні;

• постійні.

6.За рівнем структурованості:

• типові (запрограмовані);

• оригінальні (незапрограмовані).

7. По формі вираження:

• документальні;

• усні.

8. За рівнем ризику:

• з допустимим рівнем ризику;

• з критичним рівнем ризику;

• з катастрофічним рівнем ризику.

9. За характером використання ресурсів і технологій:

• ординарні (звичайні) - це рішення, при яких ефективність витрачання ресурсів на одиницю одержаного ефекту відповідають нормам і нормативам, прийнятим для даної галузі, виду діяльності. Серед ордииарних рішень можуть бути виділені наступні: неефективні - не дозволяють вирішити проблему; раціональні - дозволяють вирішити проблему; оптимальні - дозволяють вирішити проблему найкращим способом. Неефективних та раціональних рішень може бути багато, а оптимальне - .пише одне.

• синергічні - це рішення, при яких ефективність витрачання ресурсів на одиницю отриманого ефекту різко зростає, тобто ефект носить явно виражений непропорційно зростаючий характер. Синергічні рішення з'являються при розробці інтенсивних технологій. Першопричиною синергічного рішення є або створення нових, більш ефективних систем, технологій, або творчість та новаторство при розробці рішень.

• асинергічні - рішення, які приводять до непропорційного зниження ефективності операції. Причинами таких рішень можна назвати: запізнення рішення, відсутність необхідних ресурсів, відсутність мотивації, тощо.

10. По характеру врахування змін в умовах реалізації:

• гнучкі;

• жорсткі (мають єдиний варіант реалізації при будь-яких умовах).

11. За обов'язковістю виконання:

• директивні;

• рекомендовані.

12. По методології взаємодії з об'єктом управління:

• традиційні;

• системні;

• ситуаційні;

• соціально-етичні;

• стабілізаційні.

13. За складністю реалізації:

• прості - реалізуються при виконанні однієї дії;

• процесні - реалізуються при виконанні сукупності взаємопов'язаних дій.

В свою чергу, процесні рішення можуть бути розділені на: алгоритмізовані - з чітко визначеною послідовністю строками виконання і визначеною відповідальністю за їх виконання; розмиті рішення - погано структуровані по діям чи строкам їх виконання.

14. Залежно від особистості керівника:

• врівноважені — приймаються особами, які ретельно і критично ставляться до своїх дій, висунутих гіпотез і їх перевірці (перш ніж приступити до ухвалення рішення, вони мають сформульовану вихідну ідею).

• імпульсивні — автори рішень легко генерують найрізноманітніші ідеї в необмеженій кількості, але не в змозі достатньою мірою перевірити, уточнити, оцінити.

• інертні — результат обережного пошуку. Контролюючі й уточнюючі дії переважають над генеруванням ідей. У таких рішеннях важко віднайти оригінальність, блиск, новаторство.

• ризиковані — рішення, в яких відсутнє ретельне обґрунтування гіпотез

• обережні — характеризуються старанністю оцінки усіх варіантів, надкритичний підхід до справи.

16. За методами розробки: кількісні, евристичні.

17. За ступенем новизни (унікальності):

• рутинні (традиційні),

• новаторські (творчі).

18. За альтернативністю:

• безальтернативні - мають лише один варіант дій - як правило, є бінарними, передбачають два протилежних варіанти дій;

• багатоваріантні - з декількох варіантів дій вибирається оптимальний;

• інноваційні - передбачають формування принципово нового варіанту.