3. Аналітичні методи оцінювання ризику

Особливості застосування аналітичних методів оцінювання ризику залежать від сфери проведення оцінювальних опера­цій. Проте найчастіше їх використовують при аналізі ефектив­ності та оцінюванні ризиків інвестиційних проектів. Розгляне­мо запропоновані методи.

3.1. Метод аналізу чутливості

Завдання методу аналізу чутливості полягає в тому, щоб дати кількісну оцінку зміни показника ефективності проекту при зміні певних аналізованих параметрів у визначеному діа­пазоні. Найбільш ризикованими виявляться ті параметри, не­значне коливання значень яких призводить до найбільшої змі­ни значення показника ефективності. Це пояснюється тим, що можуть виникати незначні коливання нормативних значень параметрів проекту (зменшення цін на продукцію, збільшення ціни сировини, падіння попиту тощо). Тому проект повинен мати певний запас "міцності", щоб бути здатним зберігати свою ефективність за умови настання таких несприятливих змін. Застосування методу аналізу чутливості дає змогу оцінити на­явність такого запасу і визначити, які параметри найбільш критично впливають на ефективність проекту (тобто потребу­ють найбільш пильного контролю).

Передбачено, що аналіз чутливості проекту застосовувати­меться у двох випадках.

1. Для визначення чинників, що найбільше впливають на результати проекту. Процедура аналізу має таку послідов­ність:

— визначають найбільш значимі чинники (параметри про­екту);

— визначають їх найімовірніше (базове) значення;

— розраховують показник ефективності проекту (як пра­вило, за такий показник обирають NPV при базових значеннях;

— один із чинників змінюють у визначених межах і розра­ховують показник ефективності за кожного нового значення цього чинника;

— усі необхідні розрахунки зводять у таблицю;

— порівнюються чутливість проекту до кожного чинника і визначаються найважливіші з них.

Серед чинників, що розглядаються, можуть бути: трива­лість інвестиційної фази, ціна одиниці продукції, обсяг прода­жу, плата за позикові кошти, вартість сировини, податки, ставка дисконту.

У результаті здійснення розрахунків визначають чинники, що найбільше впливають на NPV проекту. Знання таких чин­ників дасть змогу вчасно вжити додаткових заходів, що змен­шать імовірне настання небажаних подій.

2. Для порівняльного аналізу проектів: як вплине зміна важкопрогнозованих чинників на ефективність проекту.

3.2 Метод визначення точки беззбитковості

Точка беззбитковості є одним із найбільш важливих по­казників, що характеризують обсяг продажу, за якого виручка від реалізації продукції збігається з витратами виробництва.

Тобто це такий критичний обсяг виробництва, який дозволяє забезпечити окупність загальних витрат за допомогою доходів від реалізації продукції. Критичний обсяг виробництва є важ­ливим параметром, застосування якого дозволяє оцінювати ризики підприємства шляхом порівняння значення цього по­казника з потужністю підприємства, обсягом попиту на його продукцію тощо.

При визначенні показника приймають, що витрати на ви­робництво продукції можуть бути поділені на умовно-постійні витрати FС і змінні, що зростають прямо пропорційно обсягу виробництва, VС.

Точку беззбитковості визначають за формулою

де Р — ціна одиниці продукції.

Обмеження, що мають бути враховані при розрахунку точ­ки беззбитковості:

— обсяг виробництва продукції має дорівнювати обсягу її реалізації. Насправді часто обсяги виробництва і реалізації не збігаються, оскільки в ринкових умовах цілком природно, що виготовлена продукція певний час чекає реалізації або на скла­дах підприємства, або в торгівельній мережі. Більше того, на­віть реалізація продукції, тобто укладання угоди купівлі-про-дажу, інколи ще не означає отримання підприємством-вироб-ником коштів за неї, оскільки виробники можуть надавати покупцеві певну відстрочку в термінах оплати (товарний кре­дит). Всі ці явища істотно впливають на операційний цикл під­приємства, проте не враховані в моделі точки беззбитковості;

— постійні витрати мають бути однакові для будь-якого об­сягу виробництва. На практиці зазвичай спостерігають ста­більність постійних витрат при коливанні обсягів виробництва в межах певних діапазонів. У разі виходу обсягів виробництва за межі цих діапазонів відбувається стрибкоподібне зростання постійних витрат до нового рівня;

— змінні витрати мають змінюватися пропорційно до обся­гу виробництва. Тобто припускають, що змінні витрати є пря-мопрорційними до обсягів виробництва або між ними виникає лінійна залежність. Насправді ж зміна величини багатьох ви­трат нелінійна. Так, виокремлюють дегресуючі витрати, які зростають повільніше, ніж обсяги виробництва (наприклад, витрати на утримання й експлуатацію машин та устаткуван­ня). Також є прогресуючі витрати, що зростають швидше, ніж обсяги виробництва (наприклад, це витрати на оплату праці за відрадно-прогресивною системою);

— ціна продукції не має змінюватися протягом періоду, для якого визначають точку беззбитковості. Це одне з найменш сприятливих для точності результатів аналізу припущень. Оскільки реальні ринкові ціни мають тенденцію до зміни, і часто такі зміни не можуть бути проконтрольовані підприєм­ством;

— у разі розрахунку точки беззбитковості для декількох видів продукції співвідношення між обсягами їх виробництва має бути сталим. Іншими словами, обмеження методу визна­чення точки беззбитковості полягає в тому, що в чистому ви­гляді цей метод може бути використаний для однономенкла-турного виробництва, тобто для підприємства, що спеціалі­зується на виготовленні тільки одного виду продукції. Реально виробничі підприємства з метою повнішого охоплення різних сегментів ринку намагаються максимально розширити номен­клатуру та асортимент своєї продукції.

Точка беззбитковості дає змогу визначити:

— необхідний для отримання прибутку обсяг продажу;

— залежність прибутку від зміни ціни;

— важливість кожного продукту в покритті загальних ви­трат.

Застосування цього показника доцільне:

— при введенні у виробництво нової продукції;

— модернізації виробничих потужностей;

— створенні нового підприємства;

20. зміні профілю діяльності підприємства.