2. Вибір форми організації бізнесу

Серед різноманіття існуючих форм організації діяльності засновникам потрібно враховувати та аналізувати наступні основні критерії та чинники:

1. Порядок створення суб’єкта господарювання обраної організаційно-правової форми. Цей порядок передбачає дотримання вимог щодо кількості засновників суб’єкта господарювання, їх складу та рівень відповідальності власників.

2. Можливості участі в управлінні справами суб’єкта господарювання та контролю за ними.

3. Можливості фінансування (доступ підприємства на ринок капіталу для залучення додаткових фінансових ресурсів – як власних так і позичкових).

4. Умови переходу права власності та правонаступництво.

5. Умови оподаткування суб’єктів господарювання різних форм організації бізнесу ( доступ до альтернативних способів оподаткування та отримання податкових пільг).

6. Накладні витрати, зумовлені окремими формами організації бізнесу (Наприклад, емісійні витрати, витрати на обов’язкову публікацію фінансової звітності в засобах масової інформації, обов’язкові аудиторські перевірки, організацію зборів власників тощо).

7. Законодавчі вимоги щодо відповідальності виду діяльності формам організації бізнесу, а також щодо суміщення різних видів підприємницької діяльності ( Наприклад, страхові компанії – юридичні особи - можуть створюватись у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю, ломбарди – у формі повних товариств; страхова компанія, що здійснює страхування життя, не може здійснювати інші види страхування тощо)

3. Особливості фінансової діяльності підприємницьких формувань

Фінансова діяльність без створення юридичної особи. Згідно із законодавством України, суб’єктами підприємницької діяльності можуть бути не тільки юридичні, а й фізичні особи – громадяни України, а також громадяни інших держав, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності.

Суб’єкт підприємницької діяльності без створення юридичної особи має право відкрити рахунок у будь-якому банку України та інших держав за згодою цих банків у порядку, встановленому НБУ.

Власний капітал приватного підприємця формується виключно за рахунок його приватного майна. Основним джерелом його збільшення є внутрішнє фінансування, зокрема невикористаний для споживання доход. Кредитні рамки приватного підприємця обмежуються величиною приватного майна, яке він може використати як кредитне забезпечення.

Приватний підприємець відповідає за боргами суб’єкта господарювання, власником якого він є, всім своїм майном, окрім майна, яке згідно з цивільним процесуальним законодавством не підлягає стягненню.

Законодавством передбачено кілька альтернативних способів оподаткування доходів приватних підприємців:

• традиційне оподаткування;

• сплата фіксованого податку з придбанням торгового патенту;

• сплата єдиного податку.

Фінансова діяльність товариств. До цього типу відносяться акціонерні товариства, специфіка яких полягає в розподілу власності на окремі частки – акції. Власники акцій є співвласниками сукупного капіталу підприємства, що формує особливості створення і управління цими підприємствами.

Акціонерним є товариство, статутний капітал якого поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості. На відміну від інших господарських товариств, статутний (складений) капітал яких розділений на частки, тільки в акціонерному товаристві ці частки виражені в акціях, тобто в цінних паперах.

Під цінними паперами розуміються грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають , як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсоток, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Акція є різновидом цінних паперів. Акція – цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному капіталі акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивідендів, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Акціонерне товариство як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями, його майнова відповідальність не пов’язана з майновою відповідальністю учасника (акціонера) товариства.

Акціонери не відповідають за зобов’язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, у межах вартості акцій, що їм належать.

Специфіка фінансової діяльності АТ визначається особливостями формування статутного капіталу. Статутний капітал АТ утворюється з вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій.

До акціонерних товариств належать:

• відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватись шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах;

• закрите акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватись шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі.

Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) - це господарське товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Товариство з додатковою відповідальністю (ТДВ) - це господарське товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких визначено установчими документами і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.

Повне товариство - це господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

Командитним товариством є господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства.

Прибуток господарського товариства утворюється з надходжень від його господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З економічного прибутку товариства сплачуються передбачені законом податки та інші обов'язкові платежі, а також відсотки по кредитах банків і по облігаціях. Прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у розпорядженні товариства, яке визначає напрями його використання відповідно до установчих документів товариства.

Учасники господарського товариства мають право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених Господарським Кодексом та іншими законами; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надати йому для ознайомлення річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління товариства тощо; вийти в передбаченому установчими документами порядку зі складу товариства.

Фінансова діяльність кооперативів має особливості в тому, що ця форма підприємництва створюється на основі пайових внесків, майновий комплекс належить її членам, управління – демократичне. Кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях. Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом.

Майно виробничого кооперативу відповідно до його статуту поділяється на пайовий і неподільний фонди. Неподільний фонд утворюється за рахунок вступних внесків і майна кооперативу (за винятком землі). Пайові внески членів кооперативу до нього не включаються. Порядок формування і розміри неподільного фонду встановлюються статутом. Розміри пайових внесків до кооперативу встановлюються в рівних частинах або пропорційно очікуваній участі члена кооперативу в його господарській діяльності.

Фінансові ресурси виробничого кооперативу формуються за рахунок доходу від реалізації продукції (робіт, послуг), пайових та інших внесків членів кооперативу, кредитів та інших надходжень, не заборонених законодавством.

Вищим органом управління виробничого кооперативу є загальні збори членів кооперативу. З метою контролю за фінансово-господарською діяльністю кооперативу обирається ревізійна комісія, а в кооперативі, до складу якого входить менше десяти членів, - ревізор.

Ревізійна комісія (ревізор) підзвітна загальним зборам членів виробничого кооперативу.

Доход виробничого кооперативу формується з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці найманого персоналу. Доход спрямовується на сплату податків та інших обов’язкових платежів, на погашення кредитів, покриття збитків, проведення відрахувань у фонди кооперативу, кооперативні виплати, виплату часток доходу на паї тощо. Порядок використання доходу виробничого кооперативу визначається статутом кооперативу відповідно до закону.

Кооперативні виплати – частина доходу виробничого кооперативу, що розподіляється між членами кооперативу з урахуванням їх трудової та іншої участі в діяльності кооперативу. Нарахування і виплата часток доходу на паї здійснюються за підсумками фінансового року з доходу, що залишається у розпорядженні кооперативу з урахуванням необхідності формування його фондів. За рішенням загальних зборів членів кооперативу виплата часток доходу на паї може здійснюватися у грошовій формі, товарами, цінними паперами тощо.

Фінансова діяльність казенного підприємства має особливості, які полягають в тому, що ці підприємства є державними, але функціонують без бюджетного фінансування.

Казенне підприємство створюється за рішенням Кабінету Міністрів України. У рішенні про створення казенного підприємства визначаються обсяг і характер основної діяльності підприємства, а також орган, до сфери управління якого входить підприємство, що створюється.

Орган, до сфери управління якого входить казенне підприємство, затверджує статут підприємства, призначає його керівника, дає дозвіл на здійснення казенним підприємством господарської діяльності, визначає види продукції (робіт, послуг), на виробництво та реалізацію якої поширюється зазначений дозвіл.

Казенне підприємство самостійно організовує виробництво продукції (робіт, послуг) і реалізує її за цінами (тарифами), що визначаються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Джерелами формування майна казенного підприємства є: державне майно, передане підприємству відповідно до рішення про його створення; кошти та інше майно, одержані від реалізації продукції (робіт, послуг) підприємства; цільові кошти, виділені з Державного бюджету України; кредити банків; частина доходів підприємства, одержаних ним за результатами господарської діяльності, передбачена статутом; інші джерела, не заборонені законом.

Казенне підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. У разі недостатності зазначених коштів держава, в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями казенного підприємства.