10.4 Особливості іноземного інвестування в економіку України

Іноземні інвестиції в Україну можуть здійснюватися у ви­гляді:

♦ іноземної валюти, що визнається Національним банком України;

♦ валюти України – за реінвестицій в об'єкт первинного інвестування чи в будь-які інші об'єкти інвестування відповідно до законодавства України на умовах сплати подат­ку на прибуток (доходи);

♦ якогось рухомого чи нерухомого майна і пов'язаних з ним майнових прав;

♦ акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпо­ративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавст­ва України чи законодавства інших країн), виражених у кон­вертованій валюті;

♦ грошових вимог і права на вимоги виконання до­говірних зобов'язань, що гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену відповідно до законів (процедур) країни-інвестора чи міжна­родними торговельними порядками;

♦ будь-яких прав інтелектуальної власності, включаючи легалізовані на території Ук­раїни авторські права, права на винаходи, корисні моделі, про­мислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо.

Економічна доцільність прямих інвестицій залежить від багатьох інших факторів, а саме:

♦ прямі інвестиції мають бути спрямовані на заміщення імпорту готовою продукцією власного виробництва;

♦ за рахунок таких інвестицій мають також створюватися виробництва, орієнтовані на експорт;

♦ у результаті одержання прямих інвестицій має бути на­копичений технологічний потенціал та управлінський досвід у важливих галузях економіки держави.

Серед галузей української економіки найбільшою попу­лярністю в іноземних інвесторів користаються: оптова торгівля та посередництво в торгівлі – 15,0% від загального обсягу інвестування; харчова промисловість і переробка сільськогосподарських продуктів – 14,8%, машинобудування, – 9,0%, транспорт і зв'язок – 7,9.

З огляду на науково-технічний і виробничий потенціал, який іще зберігся в Україні, можна виділити деякі напрямки, перспективні для іноземного інвестування. Це авіа – і маши­нобудування, порошкова металургія, надтверда матеріали, ке­раміка, електрозварювальне виробництво, нафтогазовий і аг­ропромисловий комплекси, патентно-ліцензійна торгівля, ви­добувні й металургійні галузі, конверсія і т.п.

Надходженню інвестицій все ще заважають такі обставини, як:

• негативне враження у населення від застосовуваних реформ;

• важка прогнозованість рівня інфляції через нестабільність економіки;

• нерівноправність іноземних та українських інвесторів;

• невизначеність чинного законодавства;

• бюрократизм при прийнятті оперативних рішень та отриманні необхідних дозволів;

• відсутність урядових програм підтримки нових і приватизованих підприємств;

• відсутність державних гарантій іноземним інвесторам, за якими можна пред'явити позов;

• великий податковий тягар на підприємствах;

• слабка розвиненість вітчизняного фінансового ринку;

• незадовільний стан ринку електроенергії та енергоносіїв.

Іноземні інвестори будуть вкладати свої кошти в українську економіку тільки за умов дотримання таких вимог, як:

• підвищення довіри до українського уряду;

• досягнення макроекономічної стабільності;

• надійність інформації, яка надходить з офіційних джерел;

• забезпечення умов для розвитку приватного підприємництва;

• помірне оподаткування;

• гарантії виконання умов за зовнішньоекономічними договорами;

• зменшення ролі бюрократичного апарату, спрощення процедури отримання дозволів;

• впровадження ліберального зовнішньоторговельного режиму;

• забезпечення спрощеного та дешевого доступу до інфраструктури (електроенергії, води, телекомунікацій, транспорту тощо).

Заходи з поліпшення інвестиційного клімату на сучасному етапі складаються з:

• створення консультативної ради з іноземних інвестицій при урядові під керівництвом Прем'єр-міністра;

• надання можливості іноземцям придбати землю;

• вступ у дію Закону України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.1996 року № 93/96-ВР.

Перспективними заходами із створення сприятливих умов для ПІІ є:

Поліпшення політичних і макроекономічних умов містить такі напрямки реформ, як здійснення наполегливої політики стабілізації; ефективне зниження рівня інфляції; сприяння уряду іноземному інвестуванню; створення місцевими органами влади в регіонах стимулів для залучення прямих іноземних інвестицій; продовження політики формування відкритої ринкової економіки; відкрита інформаційна політика міністерств і відомств; здійснення маркетингової кампанії в національних та міжнародних масштабах для поліпшення іміджу України як країни-реципієнта прямих іноземних інвестицій.

Усунення перешкод, які збільшують ризик капіталовкладень передбачає припинення практики постійних змін законодавства про інвестиції; здійснення принципу рівноправного ставлення і до співвітчизників, і до іноземців у галузі захисту від можливості позбавлення прав власності; дотримання принципів законності на всіх рівнях управління, ліквідація «дискримінації»; ліквідація зобов'язання отримувати ліцензію на кредити в твердій валюті, відміну обов'язкового продажу 50% валютної виручки; навчання українських менеджерів міжнародним стандартам управління.

Усунення факторів, які зашкоджують підвищенню прибутковості інвестицій, включає такі напрямки структурних зрушень, як спрощення бюрократичних процедур під час оформлення інвестицій, зменшення податків і зборів з підприємств, забезпечення фінансових стимулів для прямих іноземних інвестицій.

До поліпшення умов для досягнення стратегічних цілей підприємств відносяться такі заходи, як лібералізація зовнішньої торгівлі та доступ до ринку; встановлення чітких інструкцій для розробки інвестиційних проектів; створення стимулів для прямих іноземних інвестицій місцевими органами влади; поліпшення інфраструктури через приватизацію та кредити на модернізацію Всесвітнього банку, ЄБРР, Європейського інвестиційного банку, а також завдяки міжнародному тендеру (залізниця, телефонна мережа).

Отже, створення сприятливого інвестиційного клімату в державі в першу чергу пов'язане зі здійсненням заходів для сприяння залученню прямих іноземних інвестицій, до яких слід віднести:

• спрощення правил та інструкцій щодо ліцензування, оподаткування і репатріації прибутку;

• просування у створенні правової основи, необхідної для ефективного функціонування ринкової економіки;

• завершення приватизації та зміцнення надійності цього процесу (ці заходи стосуються як доступу інвесторів до процесу приватизації, так і його прозорості), а також скорочення обмежень щодо реструктуризації приватизованих підприємств;

• постійні зусилля для зміцнення міжнародного іміджу країни, стабільності і надійності її політики.