11.2. Класифікація сп

Спільні підприємства розрізняються залежно від того, де, з ким, з якою часткою участі партнерів і з якою метою вони створюються. З урахуванням цього можна виділити такі основні ознаки класифікації СП:

1. Місцезнаходження (залежно від головних мотивів створення):

а) національні, тобто СП з місцевим (національним) партнером. Це найрозповсюджений вид СП. При цьо­му в якості головної мети виступає використання пе­реваг місцевого партнера;

б) міжнародні, тобто СП двох партнерів з різних країн на території третьої країни. У цьому випадку голо­вною метою є використання сприятливих факторів підприємницького середовища.

2. Належність учасників до різних країн.

Спільні підприємства можна поділяти на такі типи:

а) промислово розвинуті країни або відносини "Захід – Захід";

б) промислово розвинуті та країни, що розвиваються, або відносини "Північ – Південь";

в) колишні країни соціалістичного табору та промислово розвинуті капіталістичні країни або відносини "Схід – Захід";

г) колишні країни соціалістичного табору та країни, що розвиваються, або відносини "Схід – Південь" і т.д.

3. Кількість країн-учасниць:

а) двосторонні (СП створюється за участю партнерів, які походять з двох країн);

б) багатосторонні (СП створюється за участю партнерів, які походять з декількох країн);

4. Структура партнерів:

а) за участю лише приватного капіталу (переважно в роз­винутих капіталістичних країнах);

б) за участю приватних фірм та державних підприємств і організацій;

в) за участю національних та міжнародних організацій.

5. Частка участі партнерів у капіталі спільного підприємства:

а) Участь на паритетних засадах, коли СП створюється майже виключно з підприємницьких мотивів за участі рівних за зна­ченням партнерів. Ця форма поширена в промислово розвинутих країнах

б) Більша участь іноземного капіталу. Ця форма має місце, коли іноземний партнер прагне забезпечити максималь­ний контроль за діяльністю підприємства. Більша участь іно­земного капіталу необхідна також у тому разі, коли місцевий партнер не має у своєму розпорядженні фінансові коштів, щоб збільшити свою частку в підприємстві. Негативним моментом є те, що місцеві влади розглядають подібне СП не як національне, а як іноземне підприємство, і можуть відмовити йому в наданні певних пільг.

в) Менша частка участі іноземного партнера. Така участь у СП, на думку деяких бізнесменів, є несприятливою формою, з огляду на прагнення західних фірм до контролю над діяльністю СП.

6.Вид діяльності.

а) СП науково-дослідного характеру, що створюються з метою об'єднання досвіду та результатів наукових, проектних розробок для створення нових продуктів, "ноу-хау", устаткування і т.п.;

б) СП виробничого характеру, при створенні яких закор­донний інвестор має на меті зниження витрат у процесі вироб­ництва і збуту продукції;

в) закупівельні СП, що створюються з метою закупівель на місцевому ринку дешевшої сировини, напівфабрикатів, не­обхідних для виробництва кінцевого продукту на підприємствах закордонного партнера;

г) збутові СП, що створюються з метою освоєння нових ринків збуту як у країні місцезнаходження СП, так і в третіх країнах;

д) комплексні СП, в яких сполучаються різні види діяль­ності.

7. Комплексність співробітництва:

а) рівноправні, для яких характерна загальна відповідальність за управлінські рішення, що прийма­ються, та загальний фінансовий ризик;

б) договірні, коли підприємства укладають договір про співробітництво, у якому обумовлюється розподіл прибутків, витрат, ризиків;

8. Вид зв'язку економічних етапів:

а) горизонтальні – інтеграція однакових виробничих або торговельних етапів;

б) вертикальні – інтеграція послідовних виробничих або торговельних етапів;

в) діагональні – кооперація підприємств різних галузей та/або різних етапів виробництва та торгівлі;

9. Вплив на управління:

- рівноважні, тобто партнери мають однакове право впливати на прийняття рішень;

- асиметричні, тобто домінує вплив одного з партнерів;

11.3. Порядок створення спільних підприємств

Відповідно до чинного законодавства України СП може бути створене:

• шляхом його заснування;

• у результаті придбання іноземним інвестором частки участі (паю акцій) у діючому підприємстві без іноземної інвестиції;

• у результаті придбання юридичною чи фізичною особою Украї­ни частки участі у підприємстві зі 100% іноземною інвестицією.

Процес створення СП на території України включає ряд по­слідовних етапів:

1. Розробка позицій українського партнера з питань створен­ня СП.

2. Пошук і вибір іноземного партнера.

3. Підготовка і підписання партнерами протоколу про наміри.

4. Розробка техніко-економічного обгрунтування і його узго­дження партнерами.

5. Підготовка установчих документів на базі техніко-економічного обґрунтування.

6. Реєстрація СП.

Важливим моментом про­цесу створення СП є пошук і вибір партнера.

Пошук іноземного партнера спирається на загальновизнану у світовій практиці систему. Потенційний український учасник СП мусить мати у своєму розпорядженні систему критеріїв, за допомогою яких він відбере певну кількість фірм (8-10) для по­дальшого детального вивчення. До таких показників належать:

• розміри активів і їх динаміка в останні два-три роки;

• співвідношення між власними і запозиченими капіталами;

• співвідношення між основним і оборотним капіталом;

• кількість зайнятих на підприємстві;

• динаміка отриманого прибутку в останні два-три роки.

Після того, як будуть відібрані три-чотири найбільш відповід­ні фірми, українське підприємство направляє їм офіційні запити. При виборі партнера використовується також практика прове­дення міжнародних тендерів (торгів).

Українське підприємство, що бажає створити СП, має надати інформацію іноземним партнерам про:

• рівень якості продукції, що випускається, його порівняння зі світовими аналогами;

• технічні характеристики обладнання;

• наявність окремих споруд, а також наявність вільних площ для внеску до Статутного фонду;

• професійну підготовку і кваліфікацію кадрів;

• забезпеченість території майбутнього СП транспортними комунікаціями;

• місцезнаходження підприємства стосовно постачальника сировини, напівфабрикатів.

Договори (контракти) про створення СП підлягають дер­жавній реєстрації в районних державних адміністраціях за місцем їх розташування. Для цього засновники СП подають документи, які передбачені Положенням про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності:

♦ резиденти:

- рішення власників про створення суб'єкта підприємницької діяльності (установчий договір);

- статут;

- реєстраційну картку, яка водночас є заявою про дер­жавну реєстрацію;

- документ, який підтверджує сплату реєстраційного збору;

- рішення Антимонопольного комітету про згоду на створення спільного підприємства;

♦ юридичні особи-засновники до вказаних документів ще подають нотаріально завірену копію свідоцтва про дер­жавну реєстрацію цієї юридичної особи;

♦ нерезиденти – документ, який свідчить про його реєстрацію в країні місцезнаходження. Цей документ повинен бути завірений згідно із законодавством країни його видачі, перекладений українською мовою і легалізований у консульській установі України або завірений у посольстві відповідної держави в Україні і легалізований у Міністерстві іноземних справ.

Створення спільного підприємства вимагає розв'язання питання про його фінансування (рис. 11.1).

Рис.11.1 – Фінансування створення спільного підприємства

Статутний фонд спільного підприємства – це сукупність вне­сків засновників, які надаються в повне господарське відання (володіння, користування, розпорядження) підприємству, яке во­ни створюють.

Обов'язковість створення Статутного фонду спільного під­приємства передбачена законодавством України. При цьому час­тка іноземного інвестора у Статутному фонді має становити не менше 10 %. Підприємство набирає статусу підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс.

Іноземний інвестор може здійснювати свій внесок до Статут­ного фонду спільного підприємства у вигляді:

• іноземної валюти, що визнається конвертованою НБУ;

• валюти України при реінвестиціях в об'єкт первинного інве­стування;

• будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав;

• акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоратив­них прав;

• грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками;

• будь-яких прав інтелектуальної власності, включаючи легалі­зовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо;

• прав на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів;

• інших цінностей.

Внески іноземного інвестора та його українського партнера до Статутного фонду підприємства оцінюються в іноземній конвер­тованій валюті України за домовленістю сторін на підставі цін міжнародних ринків або ринку України. Статутний фонд спільного підприємства може поповнюватись за рахунок прибут­ків від господарської діяльності, а при необхідності також за ра­хунок додаткових внесків його учасників.

Проводячи аудит Статутного фонду, аналізують:

• відповідність розмірів оголошеного Статутного фонду;

• первинні документи про внески засновників та правильність їх оформлення;

• правильність іноземних інвестицій;

• відповідність іноземної інвестиції до кваліфікаційних ознак залежно від періоду її внесення;

• дані про інвентаризацію майнових внесків;

• дані про реєстрацію (перереєстрацію) іноземних інвестицій;

• своєчасність внесення внесків та відображення їх у бухгал­терському обліку;

• факти збільшення (зменшення) розміру фонду та дані про їх реєстрацію;

• структуру фонду (частки);

• документи про відчуження іноземних інвестицій.

На основі техніко-економічного обґрунтування або бізнес-плану розробляється статут та інші установчі документи СП.

У статуті СП визначаються форми і органи управління ви­робничою діяльністю, штати, функціональні обов'язки уп­равлінського персоналу – всі ці положення повинні відповіда­ти чинному законодавству України.

Спільне підприємство може утворювати такі фонди: ре­зервний (страховий) фонд, фонд розвитку виробництва і соціального розвитку, представницький фонд та інші фонди, кошти яких необхідні для забезпечення нормальної діяльності СП. Порядок і обсяги створення та використання таких фондів визначаються відповідними установчими документами.

Завершальна стадія у діяльності СП – визначення резуль­татів його роботи, що втілюється в одержанні певного прибут­ку та його використанні.