Тема 12. Специфіка зед у вільних економічних зонах

12.1. Сутність вільних економічних зон

12.2. Класифікація ВЕЗ

12.3. Передумови створення ВЕЗ в Україні

12.4. Основні умови залучення іноземного капіталу у ВЕЗ

12.5. Фінансове забезпечення діяльності ВЕЗ

12.6. Оподаткування та валютний механізм у ВЕЗ

12.7. Державне регулювання діяльності ВЕЗ

12.1. Сутність вільних економічних зон

Згідно з визначенням, що запропоновано експертами ООН, вільні економічні зони - це об­межені регіони, які характеризуються такими основними ри­сами:

♦ в них відсутнє мито (або воно фіксується на мінімаль­ному рівні), на ввезення та вивезення устаткування, вихідних і проміжних матеріалів, а також готової про­дукції на експорт при максимальному спрощенні всіх процедур, зумовлених експортно-імпортними опе­раціями;

♦ існує пільговий режим оподаткування і вільний обіг конвертованої валюти в умовах загальної свободи міжкрайових фінансових трансакцій;

♦ держава надає загальні гарантії від конфіскації інозем­ної власності і надає зареєстрованим у зоні фірмам ши­роке коло пільг та привілеїв.

У Законі України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" на­водиться таке визначення: "Спеціальна (вільна) економічна зона являє собою частину території України, в якій установ­люються і діють спеціальний правовий режим економічної діяльності і порядок застосування та дії законодавства Ук­раїни. На території спеціальної (вільної) економічної зони впроваджуються пільгові, митні, валютно-фінансові, подат­кові та інші умови економічної діяльності національних та іно­земних юридичних та фізичних осіб". Разом з тим, визна­чається, що статус, строк і територія спеціальної економічної зони встановлює Верховна Рада України – приймає окремий закон для кожної спеціальної (вільної) економічної зони.

Цілі і завдання створення ВЕЗ можна об'єднати у три бло­ки: економічний, соціальний, науково-технічний (рис.12.1).

Економічні цілі створення ВЕЗ:

1 залучення іноземних та національних інвестицій завдя­ки застосуванню пільгових механізмів, стабільної законодав­чої бази;

2 використання переваг міжнародного поділу праці і обігу капіталу з метою розширення випуску експортної про­дукції, створення раціонального імпорту і імпортозаміщуючо-го механізму виробництва;

3 більш глибоке включення національного ринку у світо­ву систему господарства завдяки ліквідації монополій зовнішньої торгівлі;

4 збільшення валютних надходжень у бюджет регіонів, країни.

Соціальні цілі створення ВЕЗ:

1. збільшення кількості робочих місць та забезпечення зайнятості населення, боротьба з безробіттям;

2. створення висококваліфікованої робочої сили за раху­нок навчання та підготовки інженерних, господарських і уп­равлінських кадрів, орієнтованих на світові вимоги;

3. комплексний розвиток відсталих регіонів за рахунок концентрації в межах зон обмежених ресурсів;

4. задоволення попиту населення високоякісними това­рами народного споживання шляхом насичення внутрішнього ринку.

5. насичення національного ринку високоякісними това­рами.

Науково-технічні цілі створення ВЕЗ:

1. використання новітніх закордонних і вітчизняних тех­нологій;

2. залучення нових форм управлінської праці;

3. залучення досвіду і науково-дослідних досягнень інже­нерно-технічних центрів;

4. підвищення ефективності використовуваних виробни­чих потужностей, інфраструктури та конверсійних комплексів;

5. прискорення інноваційних процесів.

Рис. 12.1 Класифікація цілей створення ВЕЗ

Виділяються два концептуальні підходи до формування ВЕЗ у нових державах Східної Європи:

1. Тери­торіальний підхід, згідно з яким ВЕЗ формуються як конкретно означені тери­торії, на які поширюється певний режим. Аргументи на користь цього підходу поляга­ють у тому, що він дає змогу:

♦ концентрувати постачання дефіцитної високоякісної інфраструктури, якої немає в приймаючій країні;

♦ можливість забезпечувати дефіцитними ресурсами;

♦ створювати адекватні адміністративні одиниці із залу­ченням висококваліфікованого персоналу, чого нелегко домогтися при застосуванні режимного підходу.

2. Режимний підхід, що передбачає існування спеціального режиму, який надає певні переваги фірмам, розташова­ним у будь-якій місцевості приймаючої країни, якщо вони відповідають певним критеріям. Режимний підхід до ВЕЗ надає мож­ливість:

♦ сприяти окремим видам економічної діяльності неза­лежно від місця їх здійснення;

♦ забезпечувати тісний зв'язок з місцевою економікою, оскільки фірми, що отримують користь від такого ре­жиму, уже діють переважно в місцевих умовах;

♦ надавати іноземним фірмам право вибору місця розта­шування для своєї діяльності.

Враховуючи нинішній стан економіки країн Східної Євро­пи, видається, що територіальний підхід до ВЕЗ більш доцільний, ніж режимний.

Програмою розвитку в Україні спеціальних (вільних) еко­номічних зон і територій зі спеціальним режимом інвес­тиційної діяльності на період до 2010 р. передбачено, що фор­мування та розвиток ВЕЗ має відбуватися за такими етапами:

I етап – заснування, нормативно-правового забезпечення, організаційне та інфраструктурне облаштування ВЕЗ;

II етап – інвестиційне забезпечення, формування галузе­вої спеціалізації, визначення стратегічних інвесторів;

III етап – подальший розвиток, диверсифікація галузевої та функціональної орієнтації ВЕЗ.

У відповідності з цілями свого функціонування ВЕЗ мо­жуть мати різні назви. Різноманітність вільних економічних зон у світі зумовлюється як самим процесом їх еволюції, так і підвищення рівня економічного розвитку країни, посилення експортного і науково-виробничого потенціалу регіону, поліпшенням стану інфраструктури (транспорту, соціально-побутової сфери тощо).