12.2. Класифікація вез

У міжнародній практиці нараховується понад 30 різновидностей вільних економічних зон.

Виходячи з досвіду функціонування ВЕЗ, їх класифіку­ють за такими ознаками:

1. За характером діяльності чи функціональним призначенням

♦ комплексні спеціальні економічні зони виробничого характеру. Такі зони доцільно створювати на порівняно обмежених територіях, які мають зручне географічне положення на перехрестях міжнародних транспортних систем. Це безмитні зони, в яких створюються умови

для широкого залучення іноземного капіталу і де мож­на створити для цього необхідну інфраструктуру;

♦ зони вільної торгівлі – вільні митні зони і порти, тран­зитні зони;

♦ промислово-виробничні зони, зокрема:

- експортні промислові зони, які орієнтовані головним чином на зовнішню торгівлю;

- імпортно-промислові зони та зони по заміщенню імпорту, які покликані забезпечити країну, що прий­має, сучасними товарами, а місцеві підприємства – передовою технологією;

♦ парки технологічного розвитку – створюються на ос­нові існуючого в країні, що приймає, науково-технічно­го потенціалу з участю іноземного капіталу та з викори­станням зарубіжного досвіду;

♦ сервісні (зони страхових і банківських послуг, офшорні);

♦ туристичні зони та ін.

2. За типом організації:

♦ експортноорієнтовані (як правило, анклавні) зони

♦ зони імпортозаміщення.

3. За розмірами

♦ крупномасштабні (вільна зона Манауса в Бразилії (3,6 млн кв. км) та ВЕЗ Китаю площею по декілька десятків тисяч квадратних кілометрів),

♦ середньо-масштабні (ВЕЗ, кожна площею по декілька десятків квадратних кілометрів)

♦ дрібномасштабні ("міні-зони" площею декілька де­сятків гектарів і часто обмежені територією окремих підприємств , наприклад, ВЕЗ в Угорщині, підприємства "Мак'юладорас" у Мексиці, країнах Карибського басейну та ін.).

4. За характером власності:

♦ державні

♦ приватні

♦ змішані (найбільш розповсюджені у світовій практиці).

5. За ступенем інтеграції у світову і національну економіку

♦ екстравертивний – ВЕЗ, що має анклавний характер і орієнтований на зовнішній ринок,

Специфікою підприємств, що функціонують у зонах анклавного типу, є складальний характер виробництва, заснова­ний на імпортних матеріалах, різного роду компонентах, напівфабрикатах і деталях. Принципи організації зон анклавного типу: зони, що охоплюють території окремих підприємств, на які поширюється пільговий податковий митний режим ("Макіладорас" – експортні підприємства, розташовані уздовж кордону США); невеликі індустріальні анклави, які являють собою замкнуті ділянки від кількох десятків до кількох сотень гектарів (зони Ірландії); зони анклавного типу із широким територіальним охопленням багатьох районів і міст країни (організація ЕВЗ у Китаї, Шрі-Ланці, Маврикії та ін.)

♦ інтро­вертивний –ВЕЗ, інтегрований у національну економіку (підприємства, розташовані в таких зонах, вивозять, як прави­ло, від 75% до 90% і більше виробленої продукції).

Для інтровертивних ЕВЗ інтегрованого типу найваж­ливішою характерною рисою є наявність тісних економічних зв'язків із внутрішніми районами країни. На відміну від зон анклавного типу, інтровертивні інтег­ровані зони орієнтовані здебільшого не на імпорт проміжних товарів, а на використання національних матеріалів, компо­нентів та напівфабрикатів (вільна зона Манаус у Бразилії, американські зовнішньоторговельні зони).

6.Класифікація зон за галузевою ознакою викликає певні труднощі, оскільки, як правило, у експортно-промислових зо­нах розташовуються підприємства, які належать до різних га­лузей промислового виробництва.

На території України, згідно з законом, можуть створюва­тися спеціальні (вільні) економічні зони різних функціональ­них типів:

♦ вільні митні зони і порти;

♦ експортні, транзитні зони;

♦ митні склади;

♦ технологічні парки;

♦ технополіси;

♦ комплексні виробничі зони;

♦ туристично-рекреаційні;

♦ страхові, банківські та ін.

Окремі зони можуть об'єднувати в собі функції, прита­манні різним типам БЕЗ.