65. Модернізація в рф

Задача осмысления модернизационных процессов в России способствует появлению новых терминов, имеющих целью обосновать своеобразие российского варианта модернизации. Так, А.А.Кара-Мурза и А.Г.Вишневский предлагают использовать термин «консервативная модернизация», под которой они понимают такую модель, которая ориентирована на сохранение или медленную трансформацию традиционных ценностей, институтов и отношений.

По мнению ряда исследователей (М.В.Ильина, Е.Ю.Мелешкиной, В.И.Пантина), процесс политической модернизации в России можно в целом отнести к эндогенно-экзогенному типу. Характерной особенностью этого типа модернизации является сочетание различных собственных и заимствованных инсти­тутов и традиций. Из-за слабости гражданского общества и исключительной ро­ли, которую играет государство в России, модернизация общества по­стоянно подменяется модернизацией государства - его военно-инду­стриальной мощи, бюрократического аппарата, репрессивных орга­нов, государственного сектора экономики и т. п. В итоге задачи форси­рованной военно-индустриальной модернизации государства, усиле­ния его как мировой державы часто решались за счет антимодерниза­ции, частичной архаизации и деградации общества.

Политическая модернизация в начале 2000-х гг. осуществляется в условиях более благоприятных: устойчивый экономический рост, политическая стабильность, постепенное повышение уровня жизни. Однако, для дальнейшего продвижения вперед по пути политической модернизации необходимо не только осознание необходимости реформ, политическая воля реформатора, но и глубинная трансформация ментальности российского общества, связанная с усвоением опыта европейской цивилизации модерна.

Монографія відомого російського вченого-демографа А. Вишневського [Серп и рубль. Консервативная модернизация в СССР] є фактично першою концептуально зрілою працею, в якій питання вікового експерименту з модернізації Росії розглядається у геополітичному ракурсі. Дослідження російського модернізаційного досвіду проведено на великому фактичному матеріалі із залученням широкого кола джерел, що складає надійний грунт для теоретичних побудов ученого. Головним у концепції А. Вишневського є поняття наздоганяючого розвитку, згідно з яким практично будувалися проекти модернізації російської держави, а основною тезою – необхідність впровадження в Росії та СРСР саме консервативної моделі модернізації.

67. Особливості політичної модернізації постсоціалістичних країн. В останні роки об'єктом дослідження як зарубіжних, так і вітчизняних теоретиків стають соціально-політичні процеси країн Східної Європи і колишнього СРСР. Своєрідність і складність ситуації в постсоціалістичних країнах визначається тим, що: відбувається не тільки зміна режимів, а й зміна суспільного ладу; політична демократизація почалася до того, як склалися елементи сучасного ринку; реалізація ключових завдань модернізації проходить при одночасному вирішенні двох проблем: зміні старої політичної системи та проведенні економічної реформи, покликаної забезпечити перехід до ринкової економіки, відсутність економічних коней у демократичних інститутів ускладнює процес формування стабільної політичної системи; обраний шлях швидкої, радикальної модернізації. Оцінка соціально-політичних наслідків проведених перетворень викликає неоднозначну реакцію в суспільстві. Різка диференціація простежується як у соціально-економічній, так і політичній сфері. Труднощі в здійсненні перетворень посилюються відсутністю потужної політичної сили загальнонаціонального масштабу, здатної забезпечити стабільність і злагоду в суспільстві.