- •2. Стратегічними завданнями сталого розвитку є:
- •5. .Вплив інституту президентства на модернізацію політичної системи України
- •7. Ентоні Гідденс: Модерн як суспільство ризику
- •8. Поняття «Політичний модерн»
- •9. . Модернізаційний процес в Україні: основні проблеми та умови їх вирішення
- •17. Методологія дослідження етносоціокультурних процесів в перехідному суспільстві: концепція «центр/периферія»
- •18. Методологія дослідницьких програм в політологічному вивченні дискурсу про розвиток та модернізацію
- •19. Механізми та інструменти політичної модернізації.
- •21. Модернізаційний підхід до аналізу політичних процесів. Політичні зміни і політичний розвиток.
- •23. Модернізація зовнішньополітичних відносин України
- •Акторна модель
- •Структураційна модель
- •25. Неомарксистський постмодернізм: Фредерік Джемесон
- •28. Основні методологічні напрямки політичної модернізації.
- •29. Основні положення сучасних концепцій політичного розвитку
- •30. Особливості структури політичних установок і цінностей у країнах розвинутої демократії.
- •33. Передумови політичної модернізації.
- •34. 74. Перехідні суспільства в процесі політичної модернізації: теорії і дійсність
- •35. Перманентна політична модернізація як альтернатива демодернізації
- •36 Показові моделі модернізації (сша, країни єс).
- •37. Політична ідентичність та способи її формування.
- •39.41 Взаємозв'язок політичної модернізації та економічного зростання.
- •42 Політична модернізація як процес переходу від традиційного до сучасного суспільства.
- •43. Політична модернізація: основні теорії.
- •44. Політична система перехідного суспільства в умовах модернізаційного розвитку та глобалізації
- •46. Проблеми політичних змін
- •48. Електоральна поведінка як фактор політичної модернізації
- •50. Політичний протест як фактор модернізації. Співвідношення понять „конвенціональна" і "неконвенціональна поведінка" і "політичний протест».
- •51.Поняття сучасності і політичної модернізації.-
- •53 Поняття, зміст та фактори політичного розвитку.
- •54. Постмодернізм у політичній теорії
- •55. Постмодернізм у соціології політичних процесів.
- •56.Приклади актуальних концепцій модернізації політичної сфери
- •57. Природа політичних змін, розвитку та модернізації.
- •58. Радикальний постмодернізм Жан Бодрийяр
- •59. Результати соціально-економічних змін та можливості досягнення сталого розвитку в країнах снд та посткомуністичному суспільстві.
- •60. Розвиток теорії модернізації: основні етапи і концепції
- •62. Роль еліти як „авангарда" в політичній модернізації України
- •63. Соціальні групи як актори політичної модернізації
- •65. Модернізація в рф
- •68. . Становлення проблематики змін і розвитку в ретроспективі
- •69. Стратегії, розробка і реалізація політичних курсів.
- •73. Теорія дискурсу: основні принципи і застосування до аналізу політичної модернізації
- •76 Типи модернізації. Політична модернізація як складового процесу модернізації.
- •77. Типи політичних змін
- •81. Традиційне, перехідне і сучасне суспільство: фактори розвитку.
- •82. Траєкторії модернізації в умовах нових глобальних викликів та мережеві інформаційні технології.
- •84. Універсальні складові політичної модернізації .
- •85. Фактори, що впливають на процес політичної комунікації: комунікація через засоби масової інформації, комунікація через організації, комунікація через неформальні канали.
- •86. . Формування базових систем соціалізації, адекватних часу та державі.
- •88. Модернізаційна концепція Хабермаса
68. . Становлення проблематики змін і розвитку в ретроспективі
Розвиток - не простий синонім зміни або прогресу. Розвиток - процес більш складний, ніж зміна або сукупність змін. Сформулювати поняття розвитку можна на основі аналізу різних типів універсальних зв'язків, виражених у законах і категоріях діалектики. Зміни можуть носити кількісний характер. Розвиток ж передбачає народження нового, зміни якісні. Але й не всякі якісні зміни рівнозначні розвитку. Поняття розвитку виділяє із загальної маси змін такі, які пов'язані з оновленням системи, з її внутрішнім структурним і функціональним зміною, перетворенням в щось нове, інше. Розвиток - процес тривалих, що накопичуються, необоротних, поступальних змін складних системних об'єктів у досить великі інтервали часу Найбільш складним типом розвитку є історія суспільства, що включає в себе, крім об'єктивних, також суб'єктивні чинники: погляди, цілі, інтереси людей.
Досократикі: становлення поняття зміни з самого початку іде шляхом збільшення його обсягів від окремого до загального. Філософія досократиків сягає Гераклітової всезагальності збереження, оскільки все у світі вже розуміється як різні стани живого космічного “вогню”, безперервне змінювання яких зумовлює загальну “плинність” світу - змінюваність.Зміна як властивість будь-якого руху, насамперед, є всезагальною й відносною. На кожному етапі розробки філософської проблеми зміни формується світоглядна і методологічна позиція, яка характеризується осягненням світу і його наукового пізнання на основі переважної орієнтації на незмінність та визнання її першорядності, більшої значущості щодо зміни.
Многообразие философских учений о развитии можно свести к нескольким концепциям: Диалектическая (Гегель и Маркс). Основу диалектики образуют: * Идея всеобщей связи и зависимости в мире. * Идея саморазвития. Мир развивается не потому, что его кто-то или что-то извне к этому побуждает, толкает, а потому, что он сам порождает источник своего развития. * Принцип противоречия как универсальной движущей силы саморазвития бытия. Диалектическое развитие строго подчиняется законам, но не подчиняется воле человека.
Эволюционная (XIX – нач. XX) в основе - гипотеза Ч. Дарвина об эволюции животных и растительных видов. Движущими силами развития в эволюционной концепции выступают: наследственная изменчивость; борьба за существование; естественный отбор. Социологи уподобили общество организму. Корректирующее влияние социальной среды, а также различные социальные антагонизмы - классовая борьба, экономическая конкуренция, военные столкновения - являются видами борьбы за существование.
Эмерджентная (понятие К. Л. Морган для обозначения качественных скачков при возникновении чего-то нового в мире) - разорванность качественных и количественных изменений. Если количественные изменения вполне прогнозируются, то качественные скачки, называемые "эмерджентами", нельзя объяснить из каких-либо предварительных исходных состояний. Новое появляется внезапно. В качестве движущей силы этой эволюции рассматриваются некие идеальные силы. (Пьер Тейяр де Шарден "Феномен человека", А.Н.Уайтхед"философия процесса" ).
Структуралистская теория развития - попытка ответа на вызовы историзма и эволюционизма. В ходе развития изменяется только структура развивающегося объекта. Структуры обладают объективностью и первичностью по отношению к функции. Структура важнее истории - развитие во времени считается несущественным типом изменений, а на первое место ставятся структурные преобразования. Структурализм предлагает законы, следуя которым структура подвергается трансформациям, порождая все новые качественные образования, особенно в социальной сфере. Синергетическая концепция развития (от греч. synergeia - сотрудничество, содружество) - попытка найти альтернативы существующим концепциям развития. Исходное понятие - хаос, в котором таится источник развития, который может привести к конструктивным результатам. Состояния неравновесности и неустойчивости также объявляются синергетикой как нормальными и естественными. Илья Пригожин: идея нестабильности позволила включить в поле зрения естествознания человеческую деятельность. Синергетика постулирует многовариантное видение мира.
Существует также 'морфогенетический подход': всякое изменение рассматривается как потенциальная 'возможность, а не как конечное достижение; как динамическое, изменяющееся в ходе эволюции, относительное качество конкретного процесса.