- •Раціональне використання природних ресурсів, охорона довкілля та гарантування екологічної безпеки – мета екологічної політики держави.
- •Науково-правові концепції взаємодії суспільства і природи. Становлення екологічного права.
- •Предмет екологічного права. Поняття та види екологічних правовідносин.
- •Поняття і види об’єктів екологічного права. Співвідношення об’єктів природи та природних ресурсів у системі екологічного права.
- •Екологічні системи, природні комплекси, ландшафти як об’єкти правового регулювання використання та охорони.
- •Особливості правового регулювання
- •7. Навколишнє природне середовище як інтегрований об’єкт екологічного права.
- •8. Життя і здоров’я громадян в системі об’єктів охорони екологічного права.
- •9. Методи екологічного права. Імперативи та пріоритети екологічного права.
- •10. Принципи екологічного права.
- •11. Функції екологічного права.
- •12. Поняття та система екологічного права. Співвідношення екологічного, природоресурсного та природоохоронного права. Співвідношення екологічного права та законодавства.
- •13. Місце екологічного права у національній системі права.
- •14. Екологічне право як комплексна галузь права, наука та навчальна дисципліна.
- •15. Система навчального курсу “Екологічне право”.
- •16. Поняття джерел еп та їх види
- •17. Ку як основне джерело еп
- •18. Зу «Про охорону нпс» як інтегроване джерело еп
- •19. Природоресурсні закони і кодекси як диференційовані джерела еп
- •20. Природоохоронні закони України як комплексні джерела еп
- •21. Підзаконні нпа як джерела еп
- •22. Екологічні стандарти в системі джерел еп
- •23. Джерела права екологічної безпеки
- •24. Міжнародно-правові акти у системі джерел еп
- •25. Місце роз’яснень вищих судових інстанцій щодо застосування екологічного законодавства у системі джерел екологічного права.
- •26. Поняття та види екологічних прав та обов’язків громадян
- •27. Право громадян на участь у прийнятті екологічно виважених рішень. Право громадян на участь у здійсненні природоохоронних заходів
- •28. Право громадян на здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів
- •29. Особливості реалізації галузевих та міжгалузевих екологічних прав громадян
- •30. Загальні та спеціальні обов’язки громадян у галузі охорони нпс
- •31. Поняття і види гарантій реалізації економічних прав гр.. Та додержання екологічних обов’язків
- •32. Правові форми захисту екологічних прав гр-н
- •33. Поняття та основні ознаки права власності на природні ресурси
- •34. Об’єктивне та суб’єктивне право власності на природні ресурси
- •35. Об’єкти та суб’єкти права власності на природні ресурси
- •36. Зміст права власності на природні ресурси
- •37. Правові форми права власності на природні ресурси
- •38. Підстави виникнення, зміни та припинення права власності на природні ресурси.
- •39. Форми і методи охорони та захисту права власності на природні ресурси.
- •40. Поняття та види права природокористування.
- •41. Принципи права природокористування.
- •42. Пріоритети права природокористування.
- •43. Об’єктивне та суб’єктивне право природокористування.
- •44. Особливості права орендного природокористування.
- •4. 6. Права і обов'язки суб'єктів орендних правовідносин природокористування
- •45. Об’єкти та суб’єкти права природокористування.
- •46. Зміст права природокористування.
- •47. Права та обов’язки суб’єктів права природокористування.
- •49. Значення договорів у виникненні права природокористування.
- •50. Форми і методи охорони і захисту прав суб’єктів правовідносин природокористування.
- •51. Поняття, ознаки і зміст екологічного управління
- •52. Види та форми екологічного управління
- •53. Система екологічного управління
- •54. Державне екологічне управління.
- •55. Самоврядне екологічне управління.
- •56. Громадське екологічне управління.
- •57. Система органів державного екологічного управління та їх компетенція.
- •58. Поняття та види функцій екологічного управління.
- •59. Міжгалузеві та галузеві функції екологічного управління.
- •60. Екологічне програмування та прогнозування.
- •61. Стандартизація та нормування в галузі охорони навколишнього природного середовища.
- •62. Стратегічна екологічна оцінка.
- •63. Організація здійснення екологічної експертизи та екологічного аудиту.
- •64. Екологічне ліцензування.
- •65. Екологічний контроль та моніторинг.
- •66. Екологічне інформаційне забезпечення.
- •67. Державний облік та ведення державних реєстрів екологічно небезпечних видів діяльності та об’єктів.
- •68. Екологічна сертифікація. Інші функції екологічного управління.
- •69. Правові форми розподілу та перерозподілу природних ресурсів.
- •70. Правова організація здійснення ресурсовпорядження.
- •71. Державний облік та ведення природоресурсових кадастрів, кадастрів особливо охоронювальних територій та об’єктів.
- •72. Правове регулювання ведення Червоної та Зеленої книг України.
- •73. Вирішення спорів у галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки.
- •74. Поняття і юридичні ознаки економіко-правового механізму в галузі екології. 75. Склад і зміст економіко-правового механізму в галузі екології.
- •76. Правові форми платежів (зборів) у галузі екології. Еколого-економічні правовідносини.
- •77. Нормативи платежів (зборів) та ліміти (квоти) у системі економіко-правового механізму в галузі екології.
- •78. Правові засади продажу квот на викиди парникових газів у контексті реалізації положень Рамкової конвенції про зміну клімату та Кіотського протоколу до неї.
- •79. Система фінансування природоохоронних заходів.
- •80. Правові засади формування фондів охорони навколишнього природного середовища та їх цільове призначення.
- •81. Екологічне страхування та екологічний аудит в системі економіко-правового механізму в галузі екології.
- •82. Правове стимулювання екологічно спрямованої діяльності.
- •83. Поняття відповідальності в екологічному праві.
- •84. Види та зміст відповідальності за екологічні правопорушення.
- •85. Підстави та умови виникнення відповідальності за порушення вимог екологічного законодавства.
- •86. Правова характеристика екологічних правопорушень та їх класифікація.
- •87. Особливості адміністративної відповідальності за екологічні правопорушення.
- •88. Проблеми застосування дисциплінарної відповідальності за екологічні правопорушення.
- •89. Кримінальна відповідальність за порушення вимог екологічного законодавства.
- •90. Правові форми еколого-правової відповідальності.
- •91. Особливості цивільно-правової відповідальності за екологічні правопорушення. Специфіка відшкодування збитків, заподіяних правомірними діями.
- •92. Особливості відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічного законодавства володільців джерел підвищеної небезпеки.
- •93. Правові засади способів компенсації шкоди за екологічним законодавством.
- •94. Правові форми профілактики екологічних правопорушень і злочинів.
- •95. Роль судових інстанцій у застосуванні норм про відповідальність за порушення вимог екологічного законодавства
- •96. Право власності на земельні ділянки
- •97. Право землекористування.
- •98. Особливості правового режиму земель різних категорій.
- •99. Види відповідальності за земельні правопорушення.
- •100. Поняття надр та корисних копалин, їх класифікація.
- •101. Поняття та види надрокористування,
- •102. Особливості загального та спеціального надрокористування.
- •103. Порядок надання надр в користування.
- •104. Управління в галузі використання та охорони надр.
- •105. Відповідальність за порушення законодавства про надра.
- •106. Поняття вод та водних об’єктів. Їх класифікація. Поняття та види водокористування.
- •107. Особливості управління в сфері використання та охорони вод.
- •108. Правосуб’єктність водокористувачів.
- •109. Відповідальність за порушення законодавства про використання вод.
- •110. Право власності та користування об’єктами рослинного світу
- •111. Особливості правосуб’єктності користувачів об’єктів росл.Світу
- •112. Управління в сфері використання об’єктів росл. Світу
- •113. Відповідальність за порушення законодавства про росл. Світ
- •114. Право власності та користування лісами
- •115. Порядок надання ліс. Ресурсів в користування
- •116. Особливості правосуб’єктності лісокористувачів
- •117. Відповідальність за порушення ліс. Зак-ва
- •118. Право власності та користування об’єкатми тваринного світу
- •119. Особливості правосуб’єктності користувачів об’єктів твар. Світу
- •120. Управління в сфері використ. Об’єктів тваринного світу
- •121. Відповідальність за порушення законодавства про тваринний світ
- •122. Атмосферне повітря, повітряний простір, космос: поняття та співвідношення.
- •123. Стандартизація та нормування в сфері охорони атмосферного повітря.
- •124. Особливості управління в сфері використання та охорони атмосферного повітря.
- •125. Регламентація шумового, радіаційного та інших видів забруднень атмосферного повітря.
- •126. Відповідальність за порушення законодавства про атмосферне повітря.
- •127.Поняття та склад природно-заповідного фонду: законодавчі та наукові підходи.
- •Правові форми та види використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду.
- •Структурно-функціональне забезпечення організації, охорони і використання природно-заповідного фонду.
- •Правовий режим окремих територій та об’єктів природно-заповідного фонду. Правовий режим заповідників і заказників
- •Правовий режим національних природних парків
- •Правові та економічні засоби збереження природно-заповідного фонду.
- •Юридична відповідальність за порушення законодавства про природно-заповідний фонд.
- •Поняття та склад рекреаційних, лікувально-оздоровчих зон і курортів.
- •Правові форми та види використання рекреаційних, лікувально-оздоровчих зон і курортів.
- •Структурно-функціональне забезпечення створення, охорони і використання рекреаційних, лікувально-оздоровчих зон і курортів.
- •Правовий режим окремих рекреаційних, лікувально-оздоровчих зон і курортів.
- •Правові та економічні засади охорони рекреаційних, лікувально-оздоровчих зон і курортів.
- •Юридична відповідальність за порушення законодавства про рекреаційні, лікувально-оздоровчі зони і курорти.
- •139. Поняття національної екологічної мережі, склад і класифікація природних територій та об’єктів, які входять до національної екологічної мережі.
- •140. Правові форми та види використання територій та об’єктів, які входять до національної екологічної мережі.
- •141. Структурно-функціональне забезпечення процесу формування національної екологічної мережі.
- •142. Особливості правового режиму окремих складових національної екологічної мережі.
- •143. Юридична відповідальність за порушення законодавства у сфері формування національної екологічної мережі.
- •144. Виключна (морська) економічна зона та континентальний шельф як складові навколишнього природного середовища та об’єкти правової охорони і використання.
- •145. Правові форми та види використання виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу.
- •146. Структурно-функціональне забезпечення охорони і використання виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу.
- •147. Правове регулювання наукових досліджень у виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі.
- •148. Юридична відповідальність за порушення законодавства про виключну (морську) економічну зону та континентальний шельф.
61. Стандартизація та нормування в галузі охорони навколишнього природного середовища.
Стандартизація та нормування є функцією державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища. Відповідно до ст. 31 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» екологічна стандартизація і нормування проводяться з метою встановлення комплексу обов'язкових норм, правил, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.
Стандартизацією відповідно до ст. 1 Закону України від 17 травня 2001 р. «Про стандартизацію» є діяльність, що полягає в установленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню, усуненню бар'єрів у торгівлі і сприянню науково-технічному співробітництву. Стандартами цей Закон визнає документи, розроблені на основі консенсусу та затверджені уповноваженим органом, що встановлюють призначені для загального і багаторазового використання правила, інструкції або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, включаючи продукцію, процеси або послуги, дотримання яких є необов'язковим. Стандарт може містити вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певної продукції, процесу чи послуги.
Ці загальні для всіх сфер управління ознаки стандартів конкретизуються ст. 32 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища», яка визначає державні стандарти в галузі охорони навколишнього природного середовища як обов'язкові для виконання документи, що визначають поняття і терміни, режим використання й охорони природних ресурсів, методи контролю за станом навколишнього природного середовища, вимоги щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища, інші питання, пов'язані з охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів.
На сьогодні система екологічної стандартизації містить такі види стандартів:
1. ГОСТи — колишні державні стандарти СРСР, які визнано чинними на території України як міждержавні стандарти із збереженням абревіатури «ГОСТ» (Угода СНД про проведення узгодженої політики в галузі стандартизації, метрології та сертифікації від 13 березня 1992 р. з Протоколами до неї від 3 листопада 1995 р. та 20 червня 2000 р.).
2. Державні сшандарти України — ДСТУ. Система таких стандартів, у тому числі у сфері охорони довкілля, почала розвиватись в Україні з 1992 року.
Відповідно до Державного класифікатора України «Український класифікатор нормативних документів ДК 004-2003», прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 р. № 53.Відповідно до цієї класифікації охорони довкілля стосуються, зокрема, такі групи і підгрупи стандартів:
01.040.13 Довкілля. Захист довкілля та здоров'я людини. Безпека (Словники). Тощо.
3. Міжнародні стандарти, в першу чергу стандарти міжнародної організації з питань стандартизації (ISO).
4. Галузеві стандарти/технічні умови — стандарти, дія яких поширюється на підприємства (установи, організації), підпорядковані певному міністерству чи іншому центральному органу виконавчої влади, яким і затверджуються відповідні стандарти. Якщо дія стандартів поширюється на підприємства, що підпорядковані двом (кільком) центральним органам виконавчої влади, вони підлягають затвердженню всіма цими органами і набувають юридичної сили міжгалузевих стандартів.
5. Стандарти підприємства — нормативно-технічні документи, затверджені наказом керівника (органу управління) конкретного підприємства, на яке і поширюється їх дія. Інколи дія таких екологічних стандартів може бути поширена на групу аналогічних підприємств галузі (в цьому випадку необхідно затвердження стандарту вищим(и) органом(ами) управління, він втрачає юридичну силу стандарту підприємства, набуваючи сили галузевого/міжгалузевого стандарту).
Екологічне нормування — це діяльність спеціально уповноважених державних органів у галузі охорони навколишнього природного середовища, інших центральних органів виконавчої влади щодо розроблення та затвердження меж допустимого впливу на довкілля хімічного забруднення, фізичних, біологічних та інших шкідливих факторів, що походять від стаціонарних та пересувних джерел, а також меж використання природних ресурсів та дозволених природо-перетворюючих заходів.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до екологічних нормативів у першу чергу належать нормативи гранично допустимих викидів (ГДВ) у атмосферне повітря та гранично допустимих скидів (ГДС) у воду та ґрунти забруднюючих хімічних речовин, а також гранично допустимих рівнів (ГДР) фізичних факторів, зокрема шуму, вібрації, іонізуючого випромінювання (радіації), електромагнітних факторів, а також шкідливих біологічних факторів, тобто будь-яких чинників біотичного походження (віруси, бактерії, грибки, токсини, чинники біохімічної дії, генетично модифіковані організми тощо), що здатні спричиняти масові захворювання людей, тварин, рослин, можуть призвести до погіршення стану довкілля, заподіяння значних економічних збитків, погіршення умов життєдіяльності населення. Ці нормативи є індивідуальними і встановлюються розрахунковим шляхом для кожного стаціонарного джерела можливих викидів, скидів чи інших негативних впливів на довкілля, а також для типів устаткування чи пересувних джерел.
Крім нормативів ГДВ/ГДС/ГДР, до екологічних нормативів ст. 33 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» відносить також нормативи використання природних ресурсів. Ці нормативи (законодавство називає їх «лімітами») встановлюються, зокрема, щодо таких видів природокористування:
—ліміти використання води — граничні обсяги використання води, які встановлюються дозволом на спеціальне водокористування;
—ліміти забору води — граничні обсяги забирання води з водних об'єктів, які встановлюються в дозволі на спеціальне водокористування;
—ліміти використання мисливських тварин — дозволені обсяги вилучення (добування шляхом відстрілу або відлову) мисливських тварин певного виду, які перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах у межах мисливських угідь;
—ліміти використання рибних ресурсів — дозволені обсяги вилучення риби з природного середовища;
—ліміт заготівлі деревини в порядку рубок головного користування — затверджена в установленому порядку розрахункова лісосіка;
—ліміт лісосічного фонду — максимально допустимий обсяг деревини, яку дозволяється заготовити у лісовому фонді при здійсненні рубок головного користування і лісовідновних рубок у черговому плановому році;
—ліміти спеціального використання природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення;
—ліміт на розміщення відходів — обсяг відходів (окремо для кожного класу небезпеки), на який у власника відходів є дозвіл на їх розміщення, виданий органами Мінприроди на місцях;
—ліміт на утворення відходів — максимальний обсяг відходів, на який у суб'єкта права власності на відходи є документально підтверджений дозвіл на передачу їх іншому власнику (на розміщення, утилізацію, знешкодження тощо) або на утилізацію чи розміщення на своїй території; та деякі інші.
Екологічні нормативи розробляються і вводяться в дію спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища та іншими уповноваженими на те державними органами, насамперед МОЗ України, відповідно до законодавства України. Ці ж органи контролюють дотримання відповідних нормативів.