Особливості правового регулювання

Специфікою правового регулювання охорони природних комплексів є наявність подвійного правового режиму: з одного боку, охорона окремих природних компонентів, що входять до природного комплексу, регулюється природоресурсним законодавством (земель — земельним, надр — гірничим, вод — водним тощо), а за іншого боку — спеціальним законодавством про цей природний компекс, адже охороні підлягають не тільки окремі компоненти, а й екологічні взаємозв'язки між ними, тобто природний комплекс в цілому. Зазвичай, у разі правової колізії, спеціальне законодавство про природний комплекс має переважну правову силу перед законодавством про окремі природні ресурси, що входять до цього природного комплексу.

Ландша́фт — складний природно-географічний комплекс, в якому всі основні компоненти: рельєф, клімат, вода, ґрунти, рослинність і тваринний світ знаходяться у складній взаємодії, утворюючи однорідну за умовами розвитку нерозривну систему.

Ландшафти поділяються на природні і антропогенні.

7. Навколишнє природне середовище як інтегрований об’єкт екологічного права.

Навколишнє природне середовище є об’єктом екологічного права. Це сукупність усіх природних об’єктів, які перебувають у нерозривному зв’язку та створюють єдину екологічну систему. Головну увагу у Законі України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 р. зосереджено на правовій охороні навколишнього природного середовища, тому об’єктом екологічного права є усе природне середовище. Специфіка правової охорони кожного природного об’єкта встановлена у іншому законодавстві (Земельному,Водному Лісовому кодексах та інших законах).

Приро́дне навко́лишнє середо́вище, що часто називається просто навколишнім середовищем або довкілля — всі живі та неживі об'єкти, що природно існують на Землі або в деякій її частині (наприклад, навколишнє середовище країни). Цей термін включає декілька ключових компонентів:

• Повні одиниці рельєфу, які функціонують як природні системи без значного людського втручання, зокрема всі рослини, тварини, скелі, тощо і природні явища, що відбувається в їх межах.

• Універсальні природні ресурси і фізичні явища, що не мають чітких меж, наприклад повітря, вода і клімат, , що не походять від людської діяльності.

Коли говорять про захист довкілля, мають на увазі збереження сприятливого середовища для існування живих істот у всій повноті біологічного різноманіття. Діяльність людини не має призводити до критичного порушення біологічного світу, бо в цьому середовищі зрештою жити людині.

Основними принципами охорони навколишнього природного середовища є:

     а) пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов'язковість додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності;

     б) гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров'я людей;

     в) запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

     г) екологізація матеріального виробництва на основі комплексності рішень у питаннях охорони навколишнього природного середовища, використання та відтворення відновлюваних природних ресурсів, широкого впровадження новітніх технологій;

     д) збереження просторової та видової різноманітності і цілісності природних об'єктів і комплексів;

     е) науково обгрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства на основі поєднання міждисциплінарних знань екологічних, соціальних, природничих і технічних наук та прогнозування стану навколишнього природного середовища;

     є) обов'язковість екологічної експертизи;

     ж) гласність і демократизм при прийнятті рішень, реалізація яких впливає на стан навколишнього природного середовища, формування у населення екологічного світогляду;