97. Право землекористування.

Використання земель здійснюється як власниками земельних ділянок, так і землекористувачами. У першому випадку правовою формою такої експлуатації земель виступає право власності на земельні ділянки, у другому — право землекористування.

Право землекористування—різновид права природокористування. Воно характеризується тими ж ознаками, які притаманні праву природокористування в цілому. Водночас воно має й деякі особливості.

Право землекористування становить забезпечену і гарантовану державою правову можливість конкретної особи володіти, користуватись і в певних випадках розпоряджатися наданою земельною ділянкою в межах, встановлених законодавством.

Суб 'єктами права землекористування є юридичні і фізичні особи, які у визначеному законом порядку набули право користування земельною ділянкою для відповідних цілей і мають у зв'язку з цим певні права та обов'язки.

Згідно зі ст. 7 Земельного кодексу України (далі — ЗК України) земля надається в користування громадянам України, сільськогосподарським і несільськогосподарським підприємствам і організаціям незалежно від форми власності, на якій вони створені. Наведений перелік суб'єктів не є вичерпним. У випадках, передбачених законодавством, земля може надаватися в користування й іншим суб'єктам. Так, ст. 8 ЗК України називає потенційними землекористувачами-орендарями, наприклад, іноземців і осіб без громадянства. Серед несільськогосподарських підприємств і організацій закон вказує громадські об'єднання, релігійні організації, кооперативи, спільні підприємства, міжнародні об'єднання і організації з участю українських, іноземних юридичних осіб і громадян, підприємства, що повністю належать іноземним інвесторам, а також іноземні держави, промислові, транспортні підприємства тощо.

Правовий статус деяких суб'єктів землекористування характеризується певними особливостями. Наприклад, Закон України «Про оренду землі» серед суб'єктів, які можуть використовувати землю на умовах оренди, називає органи державної виконавчої влади як самостійні юридичні особи. У даному разі має місце поєднання в одній особі користувача і державного органу, який управляє землею.

До окремих суб'єктів землекористування чинним законодавством встановлені спеціальні вимоги. Так, орендарями земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва можуть бути тільки юридичні особи, Установчими документами яких передбачено здійснення цього виду діяльності, а також фізичні особи, які мають необхідну кваліфікацію або досвід роботи в сільському господарстві.

Особливу категорію землекористувачів складають громадяни, "ким надаються земельні ділянки для цільового використання в установленому порядку і в певних розмірах.

Специфічними суб'єктами землекористування є селянські (фер-Мерські) господарства, діяльність яких регулюється ЗК України «Про селянське (фермерське) господарство».

98. Особливості правового режиму земель різних категорій.

Основою для визначення цільового призначення земельної ділянки є її належність до відповідної категорії земель. Поділ земельного фонду країни на категорії передбачений ЗК України. У ст. 18 Кодексу зазначено, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об’єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Отже, кожна земельна ділянка належить до певної категорії земель. Категорії земель України мають особливий правовий режим, встановлений як нормами ЗК України, так і іншими земельно-правовими актами.

Перелік категорій земель України визначений у ст. 19 ЗК України. Відповідно до цієї статті землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісового фонду; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Кожна з категорій земель являє собою узагальнене цільове призначення земельних ділянок, що входять тієї чи іншої категорії. Однак земельні ділянки, віднесені до однієї категорії земель, також використовуються за різним цільовим призначенням. Так, земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть використовуватись як для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, так і для задоволення особистих потреб громадян у сільськогосподарській продукції. Своєю чергою, земельні ділянки, що надаються громадянам для задоволення особистих потреб у сільськогосподарській продукції, можуть використовуватися, приміром, для садівництва, ведення особистого підсобного (особистого селянського) господарства, для городництва, сінокосіння і випасання худоби. Множинність цілей використання земельних ділянок, що входять до кожної з категорій земель, обумовила необхідність встановлення видів цільового призначення по кожній категорії земель на рівні правового акта. У зв’язку з цим 24 квітня 1998 р. Держкомзем України затвердив Український класифікатор цільового використання землі, в якому міститься перелік видів цільового призначення земельних ділянок, що входять до кожної з категорій земель. Згідно з цим документом землі промисловості, що входять до такої категорії земель, як землі промисловості, транспорту, зв’язку, оборони та іншого призначення, можуть надаватися для: 1) промисловості видобувної; 2) металургії та оброблення металу; 3) промисловості по виробництву та розподіленню електроенергії; 4) промисловості по виробництву будівельних матеріалів (за виключенням будівельних майданчиків); 5) підприємств іншої промисловості.