- •Раціональне використання природних ресурсів, охорона довкілля та гарантування екологічної безпеки – мета екологічної політики держави.
- •Науково-правові концепції взаємодії суспільства і природи. Становлення екологічного права.
- •Предмет екологічного права. Поняття та види екологічних правовідносин.
- •Поняття і види об’єктів екологічного права. Співвідношення об’єктів природи та природних ресурсів у системі екологічного права.
- •Екологічні системи, природні комплекси, ландшафти як об’єкти правового регулювання використання та охорони.
- •Особливості правового регулювання
- •7. Навколишнє природне середовище як інтегрований об’єкт екологічного права.
- •8. Життя і здоров’я громадян в системі об’єктів охорони екологічного права.
- •9. Методи екологічного права. Імперативи та пріоритети екологічного права.
- •10. Принципи екологічного права.
- •11. Функції екологічного права.
- •12. Поняття та система екологічного права. Співвідношення екологічного, природоресурсного та природоохоронного права. Співвідношення екологічного права та законодавства.
- •13. Місце екологічного права у національній системі права.
- •14. Екологічне право як комплексна галузь права, наука та навчальна дисципліна.
- •15. Система навчального курсу “Екологічне право”.
- •16. Поняття джерел еп та їх види
- •17. Ку як основне джерело еп
- •18. Зу «Про охорону нпс» як інтегроване джерело еп
- •19. Природоресурсні закони і кодекси як диференційовані джерела еп
- •20. Природоохоронні закони України як комплексні джерела еп
- •21. Підзаконні нпа як джерела еп
- •22. Екологічні стандарти в системі джерел еп
- •23. Джерела права екологічної безпеки
- •24. Міжнародно-правові акти у системі джерел еп
- •25. Місце роз’яснень вищих судових інстанцій щодо застосування екологічного законодавства у системі джерел екологічного права.
- •26. Поняття та види екологічних прав та обов’язків громадян
- •27. Право громадян на участь у прийнятті екологічно виважених рішень. Право громадян на участь у здійсненні природоохоронних заходів
- •28. Право громадян на здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів
- •29. Особливості реалізації галузевих та міжгалузевих екологічних прав громадян
- •30. Загальні та спеціальні обов’язки громадян у галузі охорони нпс
- •31. Поняття і види гарантій реалізації економічних прав гр.. Та додержання екологічних обов’язків
- •32. Правові форми захисту екологічних прав гр-н
- •33. Поняття та основні ознаки права власності на природні ресурси
- •34. Об’єктивне та суб’єктивне право власності на природні ресурси
- •35. Об’єкти та суб’єкти права власності на природні ресурси
- •36. Зміст права власності на природні ресурси
- •37. Правові форми права власності на природні ресурси
- •38. Підстави виникнення, зміни та припинення права власності на природні ресурси.
- •39. Форми і методи охорони та захисту права власності на природні ресурси.
- •40. Поняття та види права природокористування.
- •41. Принципи права природокористування.
- •42. Пріоритети права природокористування.
- •43. Об’єктивне та суб’єктивне право природокористування.
- •44. Особливості права орендного природокористування.
- •4. 6. Права і обов'язки суб'єктів орендних правовідносин природокористування
- •45. Об’єкти та суб’єкти права природокористування.
- •46. Зміст права природокористування.
- •47. Права та обов’язки суб’єктів права природокористування.
- •49. Значення договорів у виникненні права природокористування.
- •50. Форми і методи охорони і захисту прав суб’єктів правовідносин природокористування.
- •51. Поняття, ознаки і зміст екологічного управління
- •52. Види та форми екологічного управління
- •53. Система екологічного управління
- •54. Державне екологічне управління.
- •55. Самоврядне екологічне управління.
- •56. Громадське екологічне управління.
- •57. Система органів державного екологічного управління та їх компетенція.
- •58. Поняття та види функцій екологічного управління.
- •59. Міжгалузеві та галузеві функції екологічного управління.
- •60. Екологічне програмування та прогнозування.
- •61. Стандартизація та нормування в галузі охорони навколишнього природного середовища.
- •62. Стратегічна екологічна оцінка.
- •63. Організація здійснення екологічної експертизи та екологічного аудиту.
- •64. Екологічне ліцензування.
- •65. Екологічний контроль та моніторинг.
- •66. Екологічне інформаційне забезпечення.
- •67. Державний облік та ведення державних реєстрів екологічно небезпечних видів діяльності та об’єктів.
- •68. Екологічна сертифікація. Інші функції екологічного управління.
- •69. Правові форми розподілу та перерозподілу природних ресурсів.
- •70. Правова організація здійснення ресурсовпорядження.
- •71. Державний облік та ведення природоресурсових кадастрів, кадастрів особливо охоронювальних територій та об’єктів.
- •72. Правове регулювання ведення Червоної та Зеленої книг України.
- •73. Вирішення спорів у галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки.
- •74. Поняття і юридичні ознаки економіко-правового механізму в галузі екології. 75. Склад і зміст економіко-правового механізму в галузі екології.
- •76. Правові форми платежів (зборів) у галузі екології. Еколого-економічні правовідносини.
- •77. Нормативи платежів (зборів) та ліміти (квоти) у системі економіко-правового механізму в галузі екології.
- •78. Правові засади продажу квот на викиди парникових газів у контексті реалізації положень Рамкової конвенції про зміну клімату та Кіотського протоколу до неї.
- •79. Система фінансування природоохоронних заходів.
- •80. Правові засади формування фондів охорони навколишнього природного середовища та їх цільове призначення.
- •81. Екологічне страхування та екологічний аудит в системі економіко-правового механізму в галузі екології.
- •82. Правове стимулювання екологічно спрямованої діяльності.
- •83. Поняття відповідальності в екологічному праві.
- •84. Види та зміст відповідальності за екологічні правопорушення.
- •85. Підстави та умови виникнення відповідальності за порушення вимог екологічного законодавства.
- •86. Правова характеристика екологічних правопорушень та їх класифікація.
- •87. Особливості адміністративної відповідальності за екологічні правопорушення.
- •88. Проблеми застосування дисциплінарної відповідальності за екологічні правопорушення.
- •89. Кримінальна відповідальність за порушення вимог екологічного законодавства.
- •90. Правові форми еколого-правової відповідальності.
- •91. Особливості цивільно-правової відповідальності за екологічні правопорушення. Специфіка відшкодування збитків, заподіяних правомірними діями.
- •92. Особливості відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічного законодавства володільців джерел підвищеної небезпеки.
- •93. Правові засади способів компенсації шкоди за екологічним законодавством.
- •94. Правові форми профілактики екологічних правопорушень і злочинів.
- •95. Роль судових інстанцій у застосуванні норм про відповідальність за порушення вимог екологічного законодавства
- •96. Право власності на земельні ділянки
- •97. Право землекористування.
- •98. Особливості правового режиму земель різних категорій.
- •99. Види відповідальності за земельні правопорушення.
- •100. Поняття надр та корисних копалин, їх класифікація.
- •101. Поняття та види надрокористування,
- •102. Особливості загального та спеціального надрокористування.
- •103. Порядок надання надр в користування.
- •104. Управління в галузі використання та охорони надр.
- •105. Відповідальність за порушення законодавства про надра.
- •106. Поняття вод та водних об’єктів. Їх класифікація. Поняття та види водокористування.
- •107. Особливості управління в сфері використання та охорони вод.
- •108. Правосуб’єктність водокористувачів.
- •109. Відповідальність за порушення законодавства про використання вод.
- •110. Право власності та користування об’єктами рослинного світу
- •111. Особливості правосуб’єктності користувачів об’єктів росл.Світу
- •112. Управління в сфері використання об’єктів росл. Світу
- •113. Відповідальність за порушення законодавства про росл. Світ
- •114. Право власності та користування лісами
- •115. Порядок надання ліс. Ресурсів в користування
- •116. Особливості правосуб’єктності лісокористувачів
- •117. Відповідальність за порушення ліс. Зак-ва
- •118. Право власності та користування об’єкатми тваринного світу
- •119. Особливості правосуб’єктності користувачів об’єктів твар. Світу
- •120. Управління в сфері використ. Об’єктів тваринного світу
- •121. Відповідальність за порушення законодавства про тваринний світ
- •122. Атмосферне повітря, повітряний простір, космос: поняття та співвідношення.
- •123. Стандартизація та нормування в сфері охорони атмосферного повітря.
- •124. Особливості управління в сфері використання та охорони атмосферного повітря.
- •125. Регламентація шумового, радіаційного та інших видів забруднень атмосферного повітря.
- •126. Відповідальність за порушення законодавства про атмосферне повітря.
- •127.Поняття та склад природно-заповідного фонду: законодавчі та наукові підходи.
- •Правові форми та види використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду.
- •Структурно-функціональне забезпечення організації, охорони і використання природно-заповідного фонду.
- •Правовий режим окремих територій та об’єктів природно-заповідного фонду. Правовий режим заповідників і заказників
- •Правовий режим національних природних парків
- •Правові та економічні засоби збереження природно-заповідного фонду.
- •Юридична відповідальність за порушення законодавства про природно-заповідний фонд.
- •Поняття та склад рекреаційних, лікувально-оздоровчих зон і курортів.
- •Правові форми та види використання рекреаційних, лікувально-оздоровчих зон і курортів.
- •Структурно-функціональне забезпечення створення, охорони і використання рекреаційних, лікувально-оздоровчих зон і курортів.
- •Правовий режим окремих рекреаційних, лікувально-оздоровчих зон і курортів.
- •Правові та економічні засади охорони рекреаційних, лікувально-оздоровчих зон і курортів.
- •Юридична відповідальність за порушення законодавства про рекреаційні, лікувально-оздоровчі зони і курорти.
- •139. Поняття національної екологічної мережі, склад і класифікація природних територій та об’єктів, які входять до національної екологічної мережі.
- •140. Правові форми та види використання територій та об’єктів, які входять до національної екологічної мережі.
- •141. Структурно-функціональне забезпечення процесу формування національної екологічної мережі.
- •142. Особливості правового режиму окремих складових національної екологічної мережі.
- •143. Юридична відповідальність за порушення законодавства у сфері формування національної екологічної мережі.
- •144. Виключна (морська) економічна зона та континентальний шельф як складові навколишнього природного середовища та об’єкти правової охорони і використання.
- •145. Правові форми та види використання виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу.
- •146. Структурно-функціональне забезпечення охорони і використання виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу.
- •147. Правове регулювання наукових досліджень у виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі.
- •148. Юридична відповідальність за порушення законодавства про виключну (морську) економічну зону та континентальний шельф.
68. Екологічна сертифікація. Інші функції екологічного управління.
Екологічна сертифікація — це функція управління в галузі охорони навколишнього природного середовища, за допомогою якої визнаний у встановленому порядку орган документально засвідчує відповідність об'єкта сертифікації (продукції, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу) встановленим екологічним законодавством вимогам.
Запровадження і здійснення відповідного інституту регулюється законами України «Про захист прав споживачів» (1991, в редакції від 1 грудня 2005 р.), «Про підтвердження відповідності» (2001), «Про безпечність та якість харчових продуктів» (в редакції 2005 р.), декретом Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» та іншими нормативно-правовими актами.
Суб'єктами відносин щодо сертифікації є:
1) повноважний орган, визнаний у встановленому законом порядку (наприклад, акредитований) здатним здійснювати діяльність із сертифікації у відповідній сфері. Такий орган може бути як державним, так і приватним, як національним, так і міжнародним, якщо законом не передбачений спеціальний суб'єкт відповідної діяльності з сертифікації;
2)господарюючі суб'єкти
3) фізичні особи .
Екологічна сертифікація може бути як обов'язковою (вимога щодо якої встановлена законодавством України), так і добровільною. Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затверджується наказом Держспоживстандарту України за погодженням з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади (нині чинний).
Відповідно до статей 14, 15 Закону України «Про захист прав споживачів» продукція, щодо якої встановлено обов'язкові вимоги забезпечення безпеки навколишнього природного середовища, має пройти встановлену законодавством процедуру оцінки відповідності.
Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затверджено наказом Держспоживстандарту від 1 лютого 2005 р. № 28, із наступними змінами. Стосовно продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації, споживачеві має надаватись інформація про таку сертифікацію. Реалізація продукції (у тому числі імпортних товарів) без маркування національним знаком відповідності та/або без сертифіката відповідності чи декларації про відповідність забороняється.
Декларування як функція екологічного управління, так само як і екологічна сертифікація, є способом підтвердження відповідності. Але на відміну від екологічної сертифікації декларування відповідності продукції, послуг, безпеки, систем екологічного менеджменту тощо встановленим екологічним законодавством вимогам — це процедура, що здійснюється самим суб'єктом господарювання (уповноваженою ним особою), на власну відповідальність і документально ним засвідчується. Тому цю функцію інакше називають самодекларуванням.
Оцінка рівня ризику проводиться згідно з Методикою визначення ризиків та їх прийнятних рівнів для декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки. Суб'єкт господарської діяльності відповідно до вимог законів України «Про екологічну експертизу», «Про наукову та науково-технічну експертизу» здійснює експертизу повноти дослідження ступеня небезпеки та оцінки рівня ризику, а також обґрунтованості та достатності прийнятих щодо зменшення рівня ризику, готовності до дій з локалізації і ліквідації наслідків аварій рішень.
Екологічне маркування полягає в установленні спеціального позначення для засвідчення високих екологічних якостей певного продукту чи пов'язаних з ним процесів і методів виробництва. Екологічне маркування здійснюється шляхом розміщення на первинній (внутрішній) чи вторинній (зовнішній) упаковці, прикріплення до неї, вкладення всередину упаковки, вміщення в супровідній документації, технічному описі, рекламному проспекті, інформаційному повідомленні для громадськості чи в інший спосіб інформації про екологічні характеристики у вигляді умовного позначення, слова, знаку, торговельної марки, графічного зображення, символу або малюнка, відповідно до нормативних вимог. Наявність на продукції (упаковці, етикетці) знаку екологічного маркування має на меті доведення до споживача надійної, точної та достовірної інформації про екологічні аспекти продукції (товарів чи послуг), екологічні переваги цієї продукції серед певної визначеної групи продуктів, її менший негативний вплив на довкілля. Екологічне маркування допомагає зорієнтувати споживачів зробити свідомий вибір. Цим стимулюється вплив ринку на безперервне поліпшення довкілля. Визнання такої переваги базується на оцінці повного життєвого циклу продукції: від добування сировини чи використання природних ресурсів аж до розміщення (утилізації) відходів.
Законодавство України не вживає поняття «екологічне маркування».
Водночас термін «екологічне маркування» застосовується в міжнародних стандартах, у тому числі — адаптованих в Україні. Це міжнародні стандарти: ДСТУ ISO 14020 «Екологічні маркування та декларації. Основні принципи»; ДСТУ ISO 14021 «Екологічні маркування та декларації. Самодекларовані екологічні заяви (екологічне маркування типу II)»; ДСТУ ISO 14024 «Екологічні маркування та декларації. Екологічне маркування типу I. Принципи та методи».
Екологічний менеджмент (екологічне керування) — функція екологічного управління, що спрямована на забезпечення гармонізації діяльності та розвитку господарських та інших об'єктів із еколого-правовими вимогами і реалізується на об'єктовому рівні в будь-якій галузі господарювання.