- •1.Предмет і метод економ. Теорії.
- •2.Економічні відносини- відносини суспільного виробництва.
- •3.Продуктивні сили і економічні відносини.
- •4.Зародженя економічних учень. Меркантилізм. Фізіократи.
- •6. Класична думка політ. Економіки.
- •8.Матеріальне і нематеріальне виробництво
- •9.Суспільне виробництво
- •10.Ефективність суспільного виробництва
- •11.Методи пізнання економічних явищ. Економічні закони
- •13.Трансформація форм власності в Україні
- •16.Економічні інтереси-рушійна сила економічного розвитку
- •17.Виникнення та суть товарного виробництва.
- •18.Типи товарного виробництва
- •19.Конкретна і абстрактна праця втілені в товар
- •20.Величина вартості товару
- •21.Розвиток форм вартості та виникнення грошей.
- •24. Ринкове г-во і його основні суб*єкти
- •25.Інфраструктура ринку.
- •27. Види ринку
- •28. Безробіття: причини і види
- •29. Державне регулювання ринкової економіки.
- •30. Конкуренція і монополія у ринковій економіці
- •32.Підприємство в умовах ринкового господарювання.
- •33.Види підприємств
- •34.Підприємство, суть, суб*єкти і форми.
- •35.Умови і причини здійснення підприємницької діяльності.
- •36.Умови існування капіталу.Складові капіталу.
- •37.Норма і маса додаткової вартості
- •38. Джерела зростання капіталу.
- •39. Кругообіг капіталу.
- •40. Фізичний і моральний знос капіталу.
- •41.Витрати виробництва, прибуток.
- •42.Зміст процесу суспільного відтворення.
- •43. Просте відтворення, розширене відтворення.
- •44. Безробіття, причини і види
- •45. Економічне зростання та його типи.
- •46.Національний доход, сутність, розподіл, перерозподіл.
- •47.Споживання національного доходу.
- •48.Нагромадження національного доходу
- •49.Економічна рівновага і циклічність.
- •50.Економічний цикл і його фази.
- •51. Циклічні коливання в ринковій економіці.
- •52.Тенденції розвитку світового г-ва
- •53. Види бірж та їх ф-ії.
- •54.Податкова система, сутність податків.
- •55. Зайнятість і безробіття.
- •56.Основні форми міжнародного співробітництва.
- •57.Міжнародні аспекти глобальних проблем.
- •58.Суть глобальних проблем.
- •59.Сучасні форми вияву та можливості розв’язання глобальних проблем.
- •60.Розподіл доходів населення в умовах ринкової економіки.
- •61.Заробітна плата: суть форм заробітної плати.
19.Конкретна і абстрактна праця втілені в товар
Праця, затрачена в певній корисній- формі, результатом якої є певна споживна вартість, називається конкретною працею.
З іншого боку, праця - це процес затрат людської робочої сили: м'язів, мозку, нервів, тобто якісно однорідних природних сил незалежно від того, що працівник виготовляє. Не має значення, хто працює: кравець, селянин, будівельник чи сталевар - затрати ці є обов'язковими, вони не прив'язані до певної спеціальності. Такі затрати характеризують працю з кількісного боку й не торкаються її конкретної форми. Тобто, ці затрати виступають як праця взагалі, вони присутні при будь-якій роботі, незалежно від професії працюючого.
Праця товаровиробників, взята як затрати людської робочої сили взагалі, незалежно від її конкретної форми, називається абстрактною працею
На відміну від конкретної праці, яка існує при будь-якій суспільній формі виробництва й тому є вічною категорією, абстрактна праця - історично визначена форма суспільної праці, властива лише товарному виробництву.
20.Величина вартості товару
Величина вартості товару вимірюється кількістю робочого часу, затраченого на його виготовлення.
Вартість вимірюється не індивідуальним, а суспільно-необхідним робочим часом (СНРЧ). СНРЧ - це такий час, який є необхідним для виготовлення певної споживної вартості за наявних суспільно-нормальних умов виробництва та при середньому в даному суспільстві рівні вмілості й інтенсивності праці. Отже, СНРЧ відображає середні умови виробництва даного товару на даному етапі розвитку суспільного виробництва. Практично це умови, за яких створюється переважна частина товару даного виду.
Яку роль відіграє СНРЧ в ринкових відносинах? Ця роль проявляється в тому, що він виступає як своєрідний суспільний норматив, який формується на ринку і в який товаровиробники повинні вкладатися. Відхилення індивідуальних затрат (затрат кожного конкретного виробника даного виду товару) від суспільно- необхідних, з одного боку, породжує майнову диференціацію та розшарування товаровиробників, а з іншого, - породжує зацікавленість у скороченні індивідуальних затрат праці на виробництво продукції
Отже, як зазначалося вище, в результаті того, що вартість товару визначається не індивідуальним, а СНРЧ, у товаровиробників виникає матеріальний стимул до скорочення індивідуальних затрат праці.
21.Розвиток форм вартості та виникнення грошей.
вартість - це внутрішній зміст процесу обміну.
Її не можна побачити в самому товарі, визначити з допомогою якогось фізичного чи хімічного аналізу.
Вартість може лише проявитися у вигляді мінової вартості, тобто певної кількісної пропорції, в якій один товар обмінюється на інший. Мінова вартість - єдино можлива форма вираження вартості.
В умовах розвинутої товарної (ринкової) економіки всі товари прирівнюються до гррщей. Гроші виникли в процесі об'єктивного багатовікового розвитку форми прояву вартості - мінової вартості.
Історично перші акти обміну виступали у вигляді обміну одного товару на інший.
Але вже в цій формі вираження вартості , яка отримала назву простої або випадкової, ми бачимо, що товари в обміні відіграють різну роль. Один товар виражає свою вартість по відношенню до другого товару й тому знаходиться у відносній формі вартості. Другий же товар, споживна вартість якого служить засобом вираження вартості першого товару, знаходиться в еквівалентній формі вартості.
товар- еквівалент - не породження природи, не продукт домовленості між людьми, не винайдений державною владою. Він є результатом стихійних дій товаровиробників.
У міру подальшого розвитку обміну на зміну простій формі вартості приходить повна або розгорнута форма вартості. В ній товару, що знаходиться у відносній формі вартості, протистоять багато інших товарів-еквівалентів, через які він може виразити свою вартість.
Велика кількість товарів-еквівалентів свідчить про розширення сфери обміну. Обмін стає регулярним явищем. Разом з тим мінові пропорції все більшою мірою починають визначатися вартостями товарів, тому що обмін перестає бути обміном подарунками, як переважно при простій формі вартості, а набуває характеру ділових господарських стосунків, в основу яких закладається затрачена праця.
У результаті потреб обміну стихійно появляється один товар, у якому починають вимірювати свою вартість усі інші товари. Повна або розгорнута форма вартості поступається місцем загальній (еквівалентній) формі вартості.
Товар, за яким закріплюється властивість безпосередньо обмінюватися на будь-який інший товар, Отримав назву загального еквівалента. В різних народів і на різних етапах історії в ролі загального еквівалента виступали різні продукти (худоба, хутро, шкіра, слонова кістка, зброя), а з . розвитком рабовласництва - раби. Практично такий товар стає грішми, правда, ще в досить недорозвиненому вигляді.
Але й ця форма вираження вартості не вирішувала всіх суперечностей обміну.
У зв'язку з цим поступово майже скрізь, де людство дійшло в своєму розвитку до використання в обміні товару-еквівалента, ця роль почала закріплюватися за металом - бронзою, залізом, а потім сріблом і золотом. Так з'являється грошова форма вираження вартості.
грошова форма вартості відрізняється від загальної лише тим, що роль загального еквівалента в ній міцно закріплюється за одним товаром - золотом, яке й стає справжніми грішми.
Отже, гроші виникли не як плід свідомої домовленості людей про введення грошового обігу й не в результаті декретування їх державою, а як товар, що виконував роль загального еквівалента. Тобто, гроші - це особливий товар, який стихійно виділився з усіх інших товарів для виконання функції загального еквівалента. А виконувати цю роль гроші могли саме тому, що вони самі були втіленням людської праці.
22.Ф-ії грошей -міра вартості=полягає у здатності грошей як загального еквівалентавимірювати вартість усіх інших товарів, надаючи їй форму ціни.
-засіб обігу= гроші виконують роль посередника в обміні товарів і забезпечують їхній обіг.
-утворення скарбів=виконують ті гроші, які виходять з обігу, тимчасово переривають свій ру, нагромаджуються і перетворюються на скарб у своїй злотій або срібній «платі».
-засіб платежу=полягає в обслуговуванні грошима погашенні різноманітних боргових зобов*язань між суб*єктами економ.відносин.
-світових грошей=полягає в обслуговуванні грошима міждержавних економічних відносин, пов*язаних з розрахунками за зовнішньоторговельні операції, наданням кредитів та іншими угодами. 23. Закон обігу грошей. Інфляція(види).
Грошовий обіг — це рух грошей у готівковій і безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і нетоварні платежі в господарстві.
Обіг грошей здійснюється на основі властивих йому законів.
Одним з найважливіших є закон, який визначає кількість грошей, необхідних для обігу.
Закон грошового обігу передбачає, що протягом певного періоду в обігу має бути певна, об'єктивно зумовлена грошова маса. Він з'ясовує внутрішні зв'язки між кількістю грошей в обігу і масою товарів, рівнем цін, швидкістю обороту грошей.
Інфляція – це зростання загального рівня цін у країні впродовж певного періоду часу, що супроводжується знеціненням національно грошової одиниці. Іншими словами, зростають ціни на продукти харчування, одяг, підвищується квартирна плата тощо. При цьому ціни різних товарів можуть зростати неоднаковими темпами. Зростання цін свідчать, що гроші знецінюються: за грошову одиницю можна купити дедалі меншу кількість товарів.
Однак не всяке зростання цін є показником інфляції. Ціни можуть підвищуватися внаслідок поліпшення якості продукції чи погіршення умов видобутку паливно-сировинних ресурсів. У цьому разі це буде неінфляційне зростання цін.
розрізняють три види інфляції: помірну, голопуючу та гіперінфляція.
Помірна інфляція спостерігається тоді, коли ціни зростають повільно – до 10% за рік. За такої інфляції ціни відносно стабільні, люди охоче заощаджують гроші, бо їхня вартість мало знецінюється. Помірну інфляцію, за якої ціни зростають до 5% за рік, називають повзучою.
Голопуючою є інфляція, коли ціни зростають на 20, 50, 100 або й більше відсотків за рік. Гроші втрачають свою вартість дуже швидко, тому населення майже не заощаджує їх у вигляді готівки. Вона здебільшого характерна для країн, що розвиваються.
Гіперінфляція настає тоді, коли ціни починають зростати на тисячі, десятки тисяч, навіть мільйони відсотків за рік. Усі прагнуть запастися речами і позбутися грошей. Виникає “інфляційний психоз”, що посилює тиск на ціни. Інфляція починає сама себе “підгодовувати”. Оскільки вартість життя зростає, наймані працівники вимагають вищої номінальної заробітної плати, що спричиняє нове підвищення цін. Гіперінфляція означає економічний і соціальний хаос, фінансовий крах та суспільно політичне безладдя.