8. Поняття та властивості доказів.

Докази - будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зміст доказів - фактичні дані, отримані з належних джерел, а їх матеріальною основою слугує вже не саме джерело, а штучно створений відповідний процесуальний носій.

Процесуальними носіями фактичних даних є об'єкти, які можуть служити засобом фіксації, збереження та перенесення доказової інформації в просторі і в часі, а заодно і служити джерелом інформації у справі для суб'єктів кримінального процесу та його учасників на будь-яких стадіях процесу. Доказами є фактичні дані, які відповідають вимогам належності до справи, допустимості та достовірності.

Належність доказів означає здатність фактичних даних надавати інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування, служити аргументами в процесі встановлення об'єктивної істини.

Допустимість доказів означає наступне:

1) докази отримані уповноваженим на те суб'єктом;

2) отримані з відомого, що перевіряється і не забороненого законом джерела;

3) отримані в установленому законом порядку з дотриманням процесуальної форми, яка гарантує захист прав і законних інтересів громадян;

4) процес їх одержання належним чином закріплені та засвідчені;

5) зібрані докази та інші матеріали кримінальної справи в цілому дозволяють здійснити перевірку достовірності та законності одержання фактичних даних. Класифікація:

а) за джерелом інформації:

б) за особливостями відображення події злочину і характером взаємодії з ним:

в) по відношенню до обвинувачення:

г) по відношенню до факту скоєння злочину конкретв особою: - прямі, непрямі.

Одна з основних класифікацій доказів:

- Свідчення субєктів у кримінальній справі;

- Висновок експерта;

- Речові докази;

- Протоколи слідчих і судових дій;

-Протоколи з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукової діяльності; - інші документи.

8. Поняття та елементи процесу доказування.

Кримінально-процесуальне доказування як дослідження — це поєднання практичних дій і мислення учасників кримінально-процесуальної діяльності. Його елементами є збирання, перевірка та оцінка доказів і їх джерел.

Елементи доказування.Збирання доказів полягає у їх виявленні особою, яка провадить дізнання, слідчим, прокурором і судом, а також у поданні доказів учасниками процесу, підприємствами, установами, організаціями і громадянами (ч. 1 ст. 66 КПК). Збирання доказів провадиться, головним чином, на стадії досудового слідства, однак суд із власної ініціативи або за клопотанням учасників процесу може доповнити матеріали досудового слідства. Закріплення доказів, виявлених особою, яка провадить дізнання, слідчим, прокурором та судом проводиться лише тими способами і в тих формах, що встановлені КПК. Правильне закріплення доказів і суворе додержання норм, встановлених КПК, забезпечують як зберігання доказів, так і можливість їх перевірки і відповідної оцінки.

перевірка доказів, тобто всі зібрані по справі докази повинна об'єктивно перевірити особа, яка провадить дізнання, — слідчий, прокурор і суд. Перевірка (дослідження) доказів провадиться шляхом їх аналізу, зіставлення з іншими доказами, а також шляхом проведення додаткових слідчих чи судових дій з метою відшукання нових доказів, підтвердження або навпаки, спростування доказів, вже зібраних по справі. Крім того, перевірка доказів провадиться з метою з'ясування питання про їх достовірність. оцінка доказів— це розумова діяльність, що здійснюється в логічних формах зі встановлення достовірності чи недостовірності доказів, зібраних по справі, і визначення їх значення для вирішення певної справи.