44. Строки досудового слідства,порядок їх обчислення та продовження

 Досудове слідство у кримінальних справах повинно бути закінчено протягом двох місяців. В цей строк включається час з моменту порушення справи до направлення її прокуророві з обвинувальним висновком чи постановою про передачу справи до суду для розгляду питання про застосування примусових заходів медичного характеру або до закриття чи зупинення провадження в справі. Цей строк може бути продовжено районним, міським прокурором, військовим прокурором армії, флотилії, з'єднання, гарнізону та прирівняним до них прокурором у разі неможливості закінчити розслідування — до трьох місяців. Час ознайомлення обвинуваченого та його захисника з матеріалами кримінальної справи при обчисленні строку досудового слідства не враховується.

     В особливо складних справах строк досудового слідства, встановлений частиною 1 цієї статті, може бути продовжено прокурором Автономної Республіки Крим, прокурором області, прокурором міста Києва, військовим прокурором округу, флоту і прирівняним до них прокурором або їх заступниками на підставі мотивованої постанови слідчого — до шести місяців.

      Далі продовжувати строк досудового слідства можуть лише у виняткових випадках Генеральний прокурор України або його заступники.

      При поверненні судом справи для провадження додаткового слідства, а також відновленні закритої справи строк додаткового слідства встановлюється прокурором, який здійснює нагляд за слідством, в межах одного місяця з моменту прийняття справи до провадження. Дальше продовження зазначеного строку провадиться на загальних підставах.

     Правила, викладені в цій статті, не поширюються на справи, в яких не встановлено особу, що вчинила злочин. Перебіг строку слідства в таких справах починається з дня встановлення особи, яка вчинила злочин.

    Для продовження строку досудового слідства слідчий виносить мотивовану постанову. Якщо виникає необхідність одночасного продовження строку слідства та тримання обвинуваченого під вар¬тою, складається єдина постанова "Про порушення клопотання про продовження строку досудового слідства та тримання обвинуваче¬ного під вартою". Така постанова має відповідати вимогам ст. 130 156, 165, 165-2 та 165-3 КПК України.

У постанові щодо порушення клопотання про продовження строків досудового слідства повинно бути зазначено: коли, ким, у зв'язку з яким приводом і на яких підставах та по якій статті Кримінального кодексу України була порушена кримінальна справа; що встановлено в процесі розслідування; коли, кому було пред'явлено обвинувачення і в чому його суть; чи мало, і якщо так, то протягом якого часу і коли обвинувачений тримався під вартою; чому не можливо закінчити слідство в установлений термін; які необхідно провести процесуальні дії для закінчення розслідування і скільки для цього потрібно часу; на який термін і до якого часу порушується питання про продовження строків розслідування.

44. Перевірка приводів та підстав до порушення кримінальної справи, порядок, строки, способи перевірки

Стаття 94. Приводи і підстави до порушення кримінальної справи

Приводами до порушення кримінальної справи є:

1) заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян;

2) повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з поличним;

3) явка з повинною;

4) повідомлення, опубліковані в пресі;

5) безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину.

Справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

Привід до порушення кримінальної справи — це передбачене за­коном джерело інформації, з якого орган дізнання, слідчий, прокурор, суддя дізнаються про вчинений злочин або такий, що вчиняється чи готується; іншими словами — це джерело відомостей про злочин. З моменту появи приводу до порушення кримінальної справи почина­ється кримінальний процес (передбачена кримінально-процесуальним законодавством діяльність по його прийняттю, реєстрації і перевірці).

Заява (повідомлення) як привід до порушення кримінальної спра­ви — це направлена органам досудового переслідування (органам ді­знання, досудового слідства, прокурору) чи до суду, інформація про злочин, що засвідчена певною особою (заявником), яка вважає себе непричетною до його вчинення. Зміст заяви (повідомлення) про злочин повинен відповідати вимо­гам закону до такого джерела доказу, як документ (ст. 83 КПК), тобто в ній повинні бути викладені або засвідчені обставини, які мають зна­чення для вирішення питання про порушення кримінальної справи. Заява (повідомлення) є приводом до порушення кримінальної справи, якщо вона містить хоча б один з двох елементів: а) інформацію про ознаки злочину; б)  прохання про притягнення яких-небудь осіб до кримінальної відповідальності.

Стаття 95 КПК містить вимоги до порядку прийняття як усної, так і письмової заяви (повідомлення) про злочин. При прийнятті усних заяв встановлюється особа заявника. Від­сутність документів, що посвідчують його особу, не є перешкодою для прийняття заяви про злочин. У таких випадках дані про особу заявни­ка заносяться до протоколу з його слів. Однак у подальшому, у про­цесі перевірки заяви (повідомлення) необхідно обов'язково переві­рити й вказані заявником дані про себе. Якщо ж заявник відмовляєть­ся повідомити дані про себе, то його заяву (повідомлення) слід розці­нювати як анонімну.

Обов'язок прийняти і зафіксувати усну заяву про злочин, незалеж­но від підслідності чи підсудності, покладається на осіб, уповноваже­них законом порушувати кримінальні справи (статті 4, 98 КПК).

За загальним правилом, анонімки не реєструються як заяви (пові­домлення) про злочини і в кримінально-процесуальному порядку не розглядаються. Відповідно до п. 3.2 Інструкції про порядок прийман­ня, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються1, вони фіксуються лише в режимно-секретних підрозділах і передають­ся до відповідних служб для використання при розкритті злочинів або запобіганні їм. Це означає, що коли в анонімній заяві (повідомленні) міститься інформація про суспільно небезпечне діяння, то така заява (повідомлення) може стати приводом для її перевірки засобами оперативно-розшукової діяльності. При встановленні ж у результаті такої перевірки ознак злочину приводом до порушення кримінальної справи буде безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, про­курором або судом ознак злочину (п. 5 ч. 1 ст. 94).

Приводом до порушення кримінальної справи є також повідом­лення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з полич­ним (відмінність між першими двома приводами, передбаченими в ч. 1 ст. 94, лише в тому, що п. 2 передбачає повідомлення про злочини, які виходять від перерахованих суб'єктів. На наш погляд, виходячи з того, що ніяких відмінностей у розумінні сутності перших двох джерел про вчинення злочину немає, доцільно було б їх об'єднати в одному пункті, що й зроблено в проекті нового КПК).

Приводом до порушення кримінальної справи відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 94 КПК є явка з повинною. Явка з повинною є одним із видів позитивної післязлочинної поведінки. Сутність явки з повинною по­лягає в тому, що особа, яка вчинила злочин, заявляє про цей злочин і свою участь у ньому в правоохоронні органи, які уповноважені здій­снювати кримінальне переслідування за фактом вчинення злочину (в орган дізнання, слідчому, прокурору) або в суд чи судді.

Явка з повинною як привід до порушення кримінальної справи має місце тільки тоді, коли вона є первинною інформацією про злочин і відповідно спричиняє тільки початок кримінально-процесуальної діяльності. Коли ж має місце зареєстрований у встановленому зако­ном порядку інший привід до порушення справи (наприклад, заява) або, тим більше, кримінальну справу вже порушено, то явка з повин­ною приводом у значенні п. 3. ч. 1 ст. 94 та ст. 96 КПК розцінювати­ся не буде. Явка з повинною як привід до порушення кримінальної справи — це особисте, добровільне повідомлення заявником органу дізнання, дізна- вачу, слідчому, прокурору, судді або суду про злочин, вчинений чи під- готовлюваний ним, до порушення проти нього кримінальної справи.

Щоб мати властивості приводу до порушення кримінальної справи, явка з повинною повинна бути зроблена до того моменту, коли право­охоронним органам стане відомо про вчинений злочин з будь-якої за­яви чи повідомлення в результаті безпосереднього виявлення ознак злочину. Явка з повинною, після того як одержано заяву чи повідо­млення про злочин, втрачає значення приводу до порушення кримі­нальної справи незалежно від того, потребує чи ні вказана заява або повідомлення перевірки, чи містить вона достатні дані, які вказують на ознаки злочину. Таким чином, не є явкою з повинною (приводом до порушення кримінальної справи) повідомлення, отримане після за­тримання особи за підозрою у вчиненні злочину чи обрання щодо неї запобіжного заходу або притягнення її як обвинуваченого в тому ж самому злочині, у вчиненні якого вона зізнається.

Заява про явку з повинною може бути зроблена як в усній, так і в письмовій формі.

Приводом до порушення кримінальної справи є повідомлення, опубліковані в пресі (п. 4 ч. 1 ст. 94 КПК). Повідомлення, опубліко­вані в пресі, — це статті, замітки, фейлетони тощо. Під пресою ро­зуміються періодичні і продовжувальні видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію, а також додатки до них у вигляді видань газетного та журнального типу (ст. 1 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»).

Безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину означає, що ці органи та особи самі, незалеж­но від чиїхось заяв і повідомлень (тобто приводів, зазначених у пп. 1-4 ч. 1 ст. 94 КПК), виявляють ознаки злочину (наприклад, орган дізнан­ня — при провадженні оперативно-розшукової діяльності, слідчий при розслідуванні іншої кримінальної справи, прокурор — при здій­сненні нагляду, суддя — у процесі розгляду справи). Формальним моментом відліку початку процесуальної діяльності в таких випадках є складання вказаними органами або посадовими особами процесу­ального документа, в якому буде міститися ця інформація (наприклад, рапорту, акта, довідки, протоколу).

Вказані джерела відомостей про злочини (приводи) можуть бути використані в доказуванні після порушення кримінальної справи як джерело доказів — «інші документи».