44. Підстави та порядок закінчення досудового слідства складанням постанови про направлення справи до суди для її закриття.

Закінчуючи досудове розслідування, слідчий повинен системати­зувати матеріали і технічно оформити справу. Практикою вироблено дві основні форми систематизації матеріалів кримінальної справи, тобто послідовності їх розташування: хронологічну і тематичну. При хронологічній систематизації послідовність розташування документів у справі визначається датою їх складання або одержання слідчим. Ця форма найбільш поширена у невеликих за обсягом і кіль­кістю епізодів справах. Тематична систематизація означає групування матеріалів за обви­нуваченими або за епізодами злочинної діяльності у багатотомних і багатоепізодних справах. У межах кожної такої групи документи мо­жуть розташовуватись у хронологічному порядку, тобто можливе таким чином поєднання обох форм систематизації. Систематизувавши документи, слідчий підшиває їх в папку стан­дартного зразка, пронумеровує аркуші справи. На перших аркушах справи складається опис документів, які в ній містяться. На титульно­му аркуші зазначається відомство, до якого належить орган розсліду­вання, найменування цього органу, повна назва справи із зазначенням прізвищ обвинувачених і відповідних статей (частин, пунктів статей) КК, дати початку і закінчення провадження. За технічними правилами в одному томі справи зосереджується не більше 250 аркушів. Вдало систематизовані матеріали і правильно оформлена справа створюють зручність для вивчення і користування ними як самим слідчим, зокрема при складанні підсумкового докумен­та, так і обвинуваченим та іншими учасниками процесу, прокурором, суддями і народними засідателями.

Справа в стадії судового розгляду закривається:

• за наявності підстав, передбачених пп. 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 ст. 6 і статтями 7, 72, 8, 9, 10, 11 КПК;

• за наявності спеціальних підстав, зазначених у Особливій части­ні (ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 114, ч. 3 ст. 175, ч. 4 ст. 212, ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 258, ч. 6 ст. 260, ч. 3 ст. 369 КК);

• якщо прокурор відмовився підтримувати державне обвинувачен­ня, а потерпілий не бажає скористатися правом, передбаченим ч. 2 ст. 267 КПК;

• за примиренням сторін чи у зв'язку з неявкою потерпілого в су­дове засідання без поважних причин закривається справа про злочин, зазначений у ч. 1 ст. 27 КПК.

Суд закриває кримінальну справу, як за клопотанням сторін, так і з власної ініціативи, своєю мотивованою ухвалою, а суддя — постано­вою. Ухвала (постанова) виносяться в нарадчій кімнаті, лише після того, як суд вислухає думку учасників судового розгляду і висновок прокурора. Якщо підсудний заперечує проти закриття справи за нереабіліту- ючими підставами (див. ч. 3 ст. 6 і ч. 3 ст. 71 КПК), справа не закрива­ється, її розгляд продовжується в загальному порядку. У разі, коли за результатами судового розгляду справи не встанов­лено події злочину, або коли в діянні підсудного не встановлено скла­ду злочину, або коли не доведено участі підсудного у вчиненні зло­чину, справа не закривається. У таких випадках постановляється ви­правдувальний вирок (ч. 2 ст. 6, ч. 4 ст. 327 КПК). На ухвалу, постанову про закриття справи протягом семи діб з дня її винесення сторони можуть подати апеляції до апеляційного суду, а якщо справа розглядається по першій інстанції апеляційним судом — касаційні подання чи скаргу до касаційного суду. З підстав, передбачених ст. 282 КПК, суд може закрити справу і частково: щодо частини обвинувачення; щодо окремих підсудних, якщо їх декілька. За рештою обвинувачення або щодо решти підсудних суд за наявності підстав виносить вирок. У справах про злочини, вчинені у співучасті, коли щодо одного з підсудних справа підлягає закриттю, а щодо іншого є підстави для по- становлення вироку, і коли обвинувачення цих осіб тісно пов'язане, суди практикують винесення ухвали (постанови) про закриття справи разом з вироком. Така ухвала (постанова) оголошується зразу ж після проголошення вироку.