51. Міжнародні системи обліку витрат.

Відповідно до Міжнар стандартів бухг обліку управлінський облік не регламентується і не регулюється державними органами. Він організовується керівництвом під-тва на основі загальних принципів, виходячи з внутрішніх потреб керівництва. Принципи і методи управлінського обліку розробляють міжнар та нац професійні організації бухгалтерів.

Важливе методологічне питання організації управлінського обліку – його місце в системі рахунків бухгалтерського обліку. У різних країнах це питання вирішується по-різному.

Аналіз рахунків заруб країн свідчить, що при всій їхній різноман міжнар практ виробила два осн підходи до структури Плану рахунків: дворядна система, тобто виділення двох автономних систем рахунків відповідно до цілей фінансового й управлінського обліку. Згідно з цим, усі рахунки чітко поділяють на балансові і тимчасові; інтегрована система ,за якою рахунки управлінського обліку кореспондують з рахунками фінансового обліку в межах єдиної системи рахунків.

В Україні План рахунків бухг обліку також будується за інтегрованою системою.

У країнах англосакської групи, для яких характерна відсутність жорсткого регулювання обліку з боку держави, не має єдиного національного плану рахунків. Системи рахунків обираються компаніями самостійно, виходячи з масштабів і характеру їхньої діяльності. Вони мають використ будь-яку з трьох систем обліку:– загальну;– інтегровану;– переплетену.

Розглянемо короткий зміст цих систем. Загальну систему обліку застосов під-тва сфери послуг, торгівлі, невеликі підприємства, які випускають однорідну продукцію. Ця система ґрунтується на періодичному обліку запасів, тобто протягом звітного періоду на рахунках запасів не відображ їх зміну.

Облік витрат підприємства ведеться за елементами, кількість та склад яких визначають самі під-тва. Доходи обліковуються за їх видами: від реалізації продукції (товарів ), від інвестицій у цінні папери тощо. Наприкінці звітного періоду всі рахунки витрат і доходів закриваються через списання їхнього сальдо на рахунок „Прибутки та збитки”, за даними якого визначають фінансовий результат діяльності підприємства.

В основу цієї системи покладено метод «Витрати—відпуск», створення якого почали російські економісти у 1924—1928 рр. Але світове визнання цей метод одержав в економіці завдяки росіянину Василю Леонтьєву. За втілення цього методу 1973 року він отримав Нобелівську премію. Основою використ методу «Витрати – відпуск» є порівнюв відпуску продукції з витрат на заготівлю, виробн і реаліз на одному рахунку «Прибутки і збитки». Це дозволяє визначити фін результат діяльн під-тва (прибуток або збиток.

Порівнювання витрат з відпуском проводиться на рахунку «Прибутки і збитки». Тому для визначення фін рез не обов'язково проводити калькулюв собівартості продукції, що значно спрощує та прискорює цей процес і дозволяє державі контролювати правильне визначення фінансового результату для контролю за податками.

Більшість великих промислових підприємств використовують інтегровану систему обліку, яка забезпечує калькулюв собіварт окр видів продукції та контр витрат на вир-тво. Це досягається через "вмонтування" рахунків виробничого обліку в загальну систему рахунків, унаслідок чого вони кореспондують з рахунками фінансового обліку .

Ця система ґрунт на безпосер обліку запасів, тобто всі поточні зміни запасів сировини, гот прод та виробн відображ на рах відпов запасів.

Для обліку витрат підприємства використовують рахунки: "Виробництво", "Виробничі накладні витрати", "Загальні та адміністративні витрати", "Витрати на збут та реалізацію", "Витрати на дослідження та розробки".

На перших двох рахунках відображають виробничі витрати, на інших –невиробничі.

Прямі виробничі витрати відображають безпосередньо на рахунку "Виробництво", непрямі – накопичують на рахунку "Виробничі накладні витрати", а наприкінці звітного періоду їх списують на рахунок "Виробництво" і розподіляють між об’єктами калькулювання .

Витрати підрозділів, які здійснюють невиробничі функції (управління, збут, дослідження), не включаються у виробничу собівартість продукції, а списують на рахунок фінансових результатів у тому обліковому періоді, в якому вони були здійснені.

Групування даних за статтями витрат ,видами продукції та центрами відповідальності здійснюється через відповідну організацію аналітичного обліку в рамках синтетичного обліку синтетичних рахунків, перелічених вище.

52.С/г-ке вир-тво, його особлив, вплив на організ бухг обліку та плану рахунків.

Як уже зазначалось, сільське господарство має дві основні галузі (рослинництво та тваринництво), які, в свою чергу, поділяються на самостійні спеціалізовані підгалузі.

У рослинництві визначаються: виробництво зернових та зернобобових культур (вирощування пшениці, жита, ячменю, гречки тощо); виробництво технічних культур (вирощування буряків, тютюну, лікарських культур тощо); виробництво овочевих культур (вирощування картоплі, капусти, цибулі, огірків, помідорів тощо); виробництво кормових культур (вирощув кормових буряків, кукурудзи, силосу тощо); вир-тво плодових і ягідних культур (вирощув плодових садів, ягідників, виноградників тощо) та інші вир-тва.

У тваринництві визначаються: молочне та м’ясне тваринництво; свинарство; вівчарство;м’ясне та яєчне птахівництво;конярство;звірівництво;рибництво;бджільництво; та інші виробництва.

Багато с/г-ких під-тв мають власні підсобні вир-тва з переробк с/г-кої прод, в яких визнач: вир-тво комбікормів;переробка зерна на борошно, крупу; переробка овочів, фруктів на консерви, соки; забій худоби і птиці на м’ясо, консерви та інші вир-тва.

Частина продукції власного виробництва використовується у господарстві як основа подальшого виробництва:У рослинництві – як насіння,У тваринництві – як корми.

Сьогодні майже всі с/г-кі під-тва, крім виробн діяльн, здійсн торгов, тобто реалізують продукцію власного виробн у фірмових магазинах, на колгоспному ринку.

За такими ж принципами будується бухгалтерський облік у с/г, але він має свої особлив: залежн виробн від прир–клімат та погодних умов; сезонний хар виробн; тривалість виробн; нерівном виходу продукції та надходж грошей від її реалізації; особливості виходу продукції різних підгалузей, коли від вирощування багатьох культур та тварин надходять різні види продукції.

Таким чином, з’являється головна особливість бухгалтерського обліку в сільському господарстві.

Обліковим періодом є календарний рік. Звідси випливає, що протягом року облік виходу готової продукції та її реалізації ведеться за обліковими цінами, які господарства встановлюють самостійно.

У кінці року облікову вартість готової та реалізованої сільськогосподарської продукції, яка вже була відображена на рахунках, доводять до фактичної, списуючи відхилення. Відхилення фактичної собівартості від облікових цін може бути двох видів і залежно від цього використовують два методи відображення на рахунках суми відхилення.

У кінці року підраховується фінансовий результат від реалізації продукції, підраховується прибуток, що підлягає оподаткуванню, і господарство повністю розраховується з бюджетом за податками.

Ці та інші особливості бухгалтерського обліку впливають на необхідність використання особистих рахунків у сільському господарств. До них відносяться:

Рахунок №23 ”Виробництво”, до якого відкриваються субрахунки:

1 – “Рослинництво”;

2 – “Тваринництво”;

3 – “Допоміжне виробництво”, та інші.

Рахунок №21 “Тварини на вирощуванні та на відгодівлі”, до якого відкривають субрахунки за видами молодняку тварин.

Рахунок №27 “Продукція сільського господарства”, до якого відкриваються субрахунки:

1 – “Насіння”;

2 – “Садивний матеріал”;

3 – “Корми”;

4 – “Продукція для реалізації”.

Рахунок №155 “Формування основного стада” має субрахунки:

1 – “Придбання дорослих тварин”;

2 – “Переведення молодняку тварин в основне стадо”.

Дамо коротку характеристику цих рахунків за класифікацією:

Рах. № 23 “Виробництво” – операційний, калькуляційний, щодо балансу – активний. Він призначений для відображення витрат на виробництво продукції різних галузей та для підрахування собівартості цієї продукції.

Рах. № 21 “Тварини на вирощуванні та відгодівлі” є основний, інвентарний, щодо балансу – активний. На ньому відображається наявність та рух вказаних тварин за їх видами або групами. Також він призначений для відображення продукції, яка надходить від вирощування тварин у галузі “Тваринництво” (приплід, приріст, привіз тварин).

Рах. № 27 “Продукція сільського господарства” – основний, інвентарний, щодо балансу – активний. Він призначений для відображення наявності та руху придбаної продукції або продукції власного виробництва.

Рах. № 155 “Формування основного стада” є основний калькуляційний щодо балансу – активний. На ньому відображаються операції з постійного оновлення основного стада.

Крім того, деякі відомі Вам рахунки мають субрахунки, на яких відображають матеріальні цінності, які використовуються лише в сільському господарстві. Наприклад, рах. №20 “Запаси” має спеціальні субрахунки для відображення мінеральних добрив, засобів захисту рослин і тварин. Вище названо нові для Вас особисті рахунки, які слід пам’ятати і використовувати при відображенні в бухгалтерському обліку операцій, які відбуваються в сільському господарстві протягом звітного періоду (протягом року).