35. Елементи інфраструктури аграрного ринку

Інфраструктура аграрного ринку – це взаємопов’язана система підприємств і установ, діяльність яких підтримує господарські взаємозв’язки в агробізнесі, забезпечує процес с\г виробництва і безперервний товарообмін на аграрному ринку. З огляду на це, необхідно виділити  маркетингову (біржі, оптові продовольчі ринки, обслуговуючі кооперативи, виставки, аукціони, тендери, фірмові магазини), кредитно-фінансову (комерційні банки, земельні іпотечні банки, кооперативні банки, лізингові компанії, страхові компанії, кредитні спілки), інформаційно-консультативну (служби цінового моніторингу, консалтингові, інформаційно-консультаційні фірми, дорадчі служби), агросервісну (ремонтно-технічні станції, центри агротехнічного обслуговування, підприємства транспортного обслуговування, складське і тарне господарство, ветеринарні служби і служби захисту рослин, підприємства газо-, водо- та енерго- постачання) складові елементи.

36. Внутрішньогосподарські локальні нормативно-правові акти як джерела аграрного права

Соціально-економічне становище с\г підприємств, їх суб'єктивні права і юридичні обов'язки за чинним законодавством обумовлюють можливість самостійно вирішувати питання господарської, фінансової, комерційної та іншої діяльності. У вирішенні цих питань, поряд із організаційно-управлінськими заходами, важливу роль відіграє їх правова регламентація, яка здійснюється на основі внутрішньогосподарських нормативно-правових актів.

З урахуванням порядку набуття юрид. сили ці акти поділяються на: 1) внутрішньогосподарські нормативно-правові акти, що набувають юридичної сили з моменту їх реєстрації у виконкомі місцевої ради; 2) акти, що набувають юридичної сили з моменту їх прийняття найвищими органами самоврядування господарства - загальними зборами с\г кооперативів, господарських товариств тощо. До 1 групи належить статут с\г кооперативу, до другої - правила внутрішнього розпорядку, положення про оплату праці, положення про матеріальну відповідальність члена сільськогосподарського кооперативу за заподіяну господарству шкоду. У своїй сукупності ці акти становлять частину аграрно-правових актів і є джерелами аграрного права. Наведені акти вважаються правовими тому, що приймаються с\г підприємствами на основі аграрно-правових актів, виданих органами державного управління сільським господарством. Вони характеризуються тим, що вміщені в них правила поведінки є загальними на відміну від актів індивідуального призначення, тобто актів конкретного застосування норм аграрного права. Центральне місце серед локальних джерел аграрного права посідає статут с\г кооперативу, який приймається кожним господарством.

37. Поняття та юридичні ознаки фг (фермерського господарства)

ФГ є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юрид. особи, які виявили бажання виробляти товарну с\г продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на зем. ділянках, наданих їм для ведення ФГ, відповідно до закону. Ознаки ФГ: 1) це самостійний суб'єкт аграрного господарювання; 2) воно є юрид. особою; 3) це форма підприємницької діяльності; 4) ця діяльність здійснюється виключно громадянами України; 5) ця форма ведення сільського господарства здійснюється лише на добровільних засадах; 6) основною індивідуальною ознакою ФГ є сімейно-трудовий характер господарства; 7) основним видом діяльності господарства є виробнича с\г діяльність; 8) діяльність ФГ нерозривно пов’язана з використанням земель с\г призначення як основного засобу виробництва; 9) с\г продукція, що виробляється ФГ, має товарний характер; 10) метою діяльності ФГ є одержання прибутку.