66. Колективні агроформування кооперативного типу

67. Мета реструктуризації ксп (колективних сільськогосподарських підприємств)

В результаті реструктуризації КСП створюються такі господарюючі суб'єкти, як акціонерні ТОВ, ТЗоВ, приватні с\г підприємства та селянські (фермерські господарства, організаційно-правова структура яких є важливою передумовою для досягнення с\г товаровиробниками успіху в умовах ринкової економіки. У процесі реструктуризації КСП досягаються 2 важливі мети: по-перше, долається монополія цього виду юридичних осіб у сфері с\г виробництва України, по-друге, реформуються відносини власності на майно та землю КСП, оскільки в результаті реструктуризації КСП колективна власність на землю та майно, носієм якої є КСП, трансформується у приватну власність членів КСП.

68. Договори по виробничо-технічному обслуговуванню у сільському господарстві

Договір виробничо-технічного обслуговування передбачає ремонт тракторів, автомобілів, комбайнів, іншої техніки, дви­гунів, агрегатів, вузлів, устаткування; технічне обслуговуван­ня машинно-тракторного парку, автомобілів, устатку­вання тваринницьких ферм і нафтогосподарств; виконання монтажних, спеціальних будівельних, пусконалагоджуваль­них робіт; перевезення вантажів транспортними засобами ви­конавця; підготовку і перепідготовку водіїв, механізаторів, робітників інших професій. Залежно від потреби зазначені види робіт можуть бути як самостійним, так і комплексним предметом договору. У договорі визначається обсяг ремонту (кількість машин, агрегатів), його види, календарні терміни здачі в ремонт технічних засобів і його закінчення, загальна вартість цих послуг. Виконавець зобов'язується виконувати необхідні роботи у визначений термін, ремонтує машини, агрегати згідно зі стандартами і технічними умовами. Вони повинні гарантувати безвідмовну роботу машин і агрегатів протягом часу, встановленого технічними умовами. За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань сторони несуть майнову відповідальність.

69. Приватизація земель у сільському господарстві

Для отримання у приватну власність зем. ді­лянки із земель, що знаходяться у постійному корис­туванні державного чи комунального підприємства, установи чи організації, їх працівники повинні звер­нутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу їм у власність земельних ділянок. Таке кло­потання може бути прийняте на зборах трудового ко­лективу працівників, рішення яких оформляється про­токолом зборів. Рішення про приватизацію земель державних і комунальних с\г підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого само­врядування відповідно до їх повноважень за клопотан­ням працівників цих підприємств, установ та органі­зацій.

Приватизація земельних ділянок працівниками дер­жавних і комунальних с\г підпри­ємств, установ та організацій, а також пенсіонерами з їх числа здійснюється безоплатно. Однак вони повин­ні оплатити вартість землевпорядних робіт, необхідних для виділення земельних ділянок у натурі (на місце­вості) та виготовлення державного акта на право вла­сності на землю.

Приватизації підлягають не всі землі, які знаходяться у постійному користуванні державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та органі-задій, а лише їх певна частина — сільськогосподарські угіддя. Так, приватизації не підлягають землі лісового та водного фондів, що знаходяться у складі земель дер­жавних і комунальних сільськогосподарських підпри­ємств, установ та організацій. Крім цього, частина сіль­ськогосподарських угідь таких підприємств, установ та організацій підлягає виділенню у так званий резерв­ний фонд, який залишається у державній чи комуналь­ній власності. Площа сільськогосподарських угідь, які можуть бути виділені у резервний фонд земель, може складати до 15 відсотків площі усіх сільськогосподар­ських угідь, які були у постійному користуванні від­повідних підприємств, установ та організацій.

Кожний працівник, в тому числі пенсіонер, держав­ного або комунального сільськогосподарського підпри­ємства, установи чи організації має право на отриман­ня земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю). Земельна частка (пай) являє собою умовну, розрахун­кову площу землі, розмір якої визначається в умовних кадастрових гектарах. Розмір земельної частки (паю) працівників одного підприємства, установи та органі­зації є однаковим. Він визначається шляхом поділу обчисленої для приватизації площі сільськогосподар­ських угідь на кількість працівників цих підприємств та пенсіонерів з їх числа.