20. Проблема вдосконалення аграрного законодавства

Сучасне аграрне законодавство України характеризуєть­ся, по-перше, надмірною кількістю н.-п. ак­тів, що мають неоднакову юридичну силу, по-друге, "розки­даністю" аграрно-правових норм по законодавчих і підзаконних актах, що належать до інших галузей права, по-третє, ве­ликою питомою вагою відомчих н.-п. актів, які часто суперечать аграрним законам або дають можливість їх двоякого тлумачення, що в свою чергу негативно впливає на практику застосування права. Ці вади аграрного законо­давства обумовлюють сучасні проблеми аграрної правотворчості в Україні.

21. Напрямки аграрної реформи

Напрями аграрної реформи - це комплекс заходів спрямованих на реформування відносин власності, надання суб’єктам АПК можливості вільно обирати форми напрями своєї діяльності, забезпечення належної інвестиційної політики, забезпечення ринково-еквівалентного обміну між сільським господарством і промисловістю, розвиток селянського (фермерського) господарства та забезпечення соціального розвитку села.

Основні напрямки реформування сільського господарства

До прийняття довгострокової програми розвитку АПК потрібно: сформувати інфраструктуру оптових ринків - товарні біржі, аукціони живої худоби та птиці, оптові плодоовочеві та продовольчі ринки; сприяти просуванню с\г продукції на зовнішні ринки; мобілізувати роботу по гармонізації і сертифікації с\г продукції з міжнародними нормами; розробити і прийняти Національну програму з охорони і підвищення родючості ґрунтів, підвищення культури землеробства і впровадження екологічного землеробства; ціновий моніторинг аграрного ринку; удосконалити податкову систему по відношенню до сільського господарства; законодавчо забезпечити впровадження кредитування села; налагодити випуск недорогої, малопотужної і маневреної с\г техніки; повернутись до інтенсивного землеробства; мобілізувати роботу науково-дослідних установ в плані селекції і генетики; щоб держава взяла на себе будівництво доріг, газифікацію і телефонізацію сіл і населених пунктів;

22. Правове становище державних аграрних товаровиробників

Державне с\г підприємство (ДСГП) - це вид основної організацій­ної ланки аграрного сектору народного господарства України. ДСГП - це заснова­ний на загальнодержавній власності самостійний статутний суб'єкт господарювання, який має статус юридичної особи публічного права і здійснює виробничу (продуктів харчуван­ня, продовольства та сировини рослинного і тваринного по­ходження) і підприємницьку діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу). ДСГП має самостійний ба­ланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, пе­чатку зі своїм найменуванням. Воно не має у своєму складі інших юрид. осіб. ДСГП створюється згід­но з рішенням власника (власників) майна чи уповноважено­го ним органу (Фонд дер­ж. майна України). Оскільки діяльність цього підприємства пов'язана з використанням земель с\г призначення як головного засобу с\г виробництва, то йо­му надаються ці землі відповідно радою народних депутатів на умовах постійного і строкового користування, оскільки власником цих земель (як і самого ДСГП) є і залишається держава. ДСГП діє на основі статуту, що його приймає трудовий колектив і затверджує власник майна.