60. Організація праці членів агроформувань

61. Сільськогосподарський кооператив: його поняття та юридичні ознаки

С\г кооператив – це добровільне об'єднання осіб на підставі членства для спільного ведення с\г діяльності, засноване на принципах рівноправності членів, обов'язкової їх участі в діяльності такого об'єднання, використання майна, що створене, як правило, за рахунок внесків членів і належить об'єднанню на праві власності для задоволення матеріальних та інших потреб його членів. С\г кооператив може бути створений у формі с\г виробничого або споживчого кооперативу.

Юридичними ознаками сільськогосподарських підприємств кооперативного типу, які дають можливість відрізнити їх від інших суб'єктів господарювання, є те, що вони створюються на умовах членства, їх створення не обумовлюється якимось спеціальним дозволом державних органів. Вони організуються виключно на добровільних засадах в явочно-реєстраційному порядку. Тобто всі вони створюються на єдиних спільних принципах і правилах ведення кооперативного господарства.

62. Зовнішньогосподарські аграрні правовідносини

Зовнішньогосподарські правовідносини - це комплекс відносин, які складаються між с\г підприємствами в аграрному секторі, поміж їх об'єднаннями та ін. учасниками с\г виробництва між собою, а також іншими підприємствами, організаціями.. Це здебільшого договірні відносини, які виникають у процесі розпорядження рухомим і нерухомим майном та іншими матеріальними цінностями, які належать суб'єктам аграрних правовідносин на праві власності, а також податкові та зовнішні деліктні відносини.

До зовнішніх аграрних договірних відносин належать саме ті с\г договори, які обумовлюються специфікою с\г виробництва, а саме виробництвом, переробкою та реалізацією с\г продукції й сировини. Це, як правило, договори: купівлі-продажу, державної закупівлі та поставки, контрактації та комісії с\г продукції, оренди землі на агрохімічне обслуговування, на виконання меліоративних робіт та використання меліоративних земель тощо. Важливу складову частину зовнішніх аграрних правовідносин становлять відносини по реалізації майнових прав та обов'язків суб'єктами аграрного сектора.

63. Основні етапи аграрної реформи та їх характеристика

Аграрна реформа та її основна складова - земельна реформа - розпочалися в нашій країні у 1991 р. Виділяють 3 основних етапи аграрної реформи в Україні. На першому з них ставилося завдання створення агроформувань нового типу, заснованих на приватній власності на землю і майно. Є підстави вважати, що розпочався цей етап з перетворення колишніх колгоспів у колективні с\г підприємства (КСП) шляхом паювання їх майна, а згодом - і землі.

Основним завданням другого етапу аграрної реформи є формування аграрного ринку. Паростки цього етапу зароджувалися під час здійснення першого етапу аграрної реформи, коли почали створюватися аграрні біржі, а аграрні підприємства одержали економічну свободу щодо каналів збуту виробленої продукції і встановлення цін на неї. Проте інфраструктура аграрного ринку (як сукупність агросервісної інфраструктури та інфраструктури продовольчого ринку) залишалася в зародковому стані. Керівники КСП не були заінтересовані в прозорості ринку. Це стало однією з причин процвітання бартеру, який поглиблював диспаритет цін. Отже, потрібні були кардинальні заходи щодо при­скорення формування інфраструктури аграрного ринку. Адже новостворені приватні підприємства заінтересовані в добре організованому прозорому ринку, бо це дає їм можливість реалізувати свою продукцію і закупити необхідні ресурси за найбільш вигідними цінами, відчувати їх динаміку, стежити за рухом обсягу продажу і відшуковувати найбільш прийнятні з позиції економічної вигоди канали збуту і придбання товарів.

Основним завданням третього етапу є фінансове оздоровлення аграрних підприємств і забезпечення економічної підтрим­ки їх доходів. Паростки цього етапу також беруть свій початок у 90-х роках. Так, держава неодноразово списувала борги сільськогосподарських товаровиробників, були прийняті нормативні акти щодо дотування виробництва м’яса і молока, а також щодо звільнення аграрних підприємств від сплати ПДВ по інших видах товарної продукції; введено фіксований сільськогосподарський податок, завдяки чому істотно зменшився податковий тиск на аграрних товаровиробників. Проте в умовах відсутності справж­нього власника на селі і прозорості аграрного ринку досягти фінансової стабілізації аграрних підприємств було неможливо. Тепер для розв’язання цієї архіважливої проблеми виникли завдяки реалізації перших двох етапів аграрної реформи реальні умови. Важливе значення для фінансової стабілізації має прийняття нового Земельного кодексу, введення пільгового кредитування аграрних підприємств та інші заходи.