17. Правосуб’єктність підприємств сфери обслуговування сільськогосподарського виробника

Залежно від організаційно-правових форм суб'єкти аграрного права розмежовуються на 2 групи: підприємства кооперативного та підприємства корпоративного типу. Спільними їхніми рисами є те, що це – юрид. особи, які мають спеціальну правоздатність і дієздатність, можуть набувати прав та юрид. обов'язків, бути позивачами і відповідачами в суді. Особливість аграрних підприємств кооперативного типу полягає в тому, що вони, передусім, об'єднують трудову діяльність, тобто кожен член такого підприємства повинен особисто в ньому працювати. Всі члени такого підприємства мають право брати участь в управлінні діяльністю підприємства. Від кожного працівника такого підприємства залежить застосування заходів заохочення і стягнення. Це і відрізняє риси підприємства кооперативного типу від підприємств корпоративного типу.

Фізичні та юридичні особи, які беруть участь у діяльності с\г товариства, повинні обов'язково зробити особистий майновий внесок у статутний фонд товариства. Внесками учасників можуть бути не тільки грошові кошти, а й будинки, обладнання, цінні папери, право на користування природними ресурсами, а також право на інтелектуальну власність людини. Цим аграрні підприємства корпоративного типу відрізняються від підприємств кооперативного типу.

Суттєвою особливістю правосуб'єктності підприємств корпоративного типу є те, що вони насамперед об'єднують капітал, а не свою трудову участь.

Господарські товариства створюються на основі укладення установчого договору, який має вирішальне значення для учасників такого підприємства у зв'язку з тим, що установчий договір регламентує відносини між учасниками господарського товариства залежно від їх частки у статутному фонді підприємства. Вони виступають власниками переданого їм майна, учасниками виробленої продукції, отриманих прибутків.

18. Предмет аграрного права

Предмет аграрного права України можна визначити як сукупність комплексних, інтегрованих і спеціалізованих суспільних аграрних відносин, які за своїм змістом є земельними, трудовими, майновими, організаційно-управлінськими, а також соціальними; вони функціонують у процесі здійснення різними аграрними суб’єктами сільськогосподарської виробничої та пов’язаної з нею іншої діяльності.

19. Підзаконні нормативно-правові акти як джерела аграрного права

До підзаконних нормативно-правових актів як джерел аграрного права України належать Укази ПУ, постанови КМУ, н.-п. акти міністерств і відомств, рішення місцевих держ. адміністрацій та рішення органів місцевого самоврядування. Серед н.-п. актів органів виконавчої влади особливе місце займають Укази ПУ. Це - Указ ПУ «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність с\г підприємствам та організаціям» «Про захист прав власників земельних часток (паїв)», «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» та ін. КМУ приймає н.-п. акти на виконання КУ і ЗУ, а також Указів ПУ. До них, зокрема, належать постанова КМУ «Про Методику грошової оцінки земель с\г призначення та населених пунктів» «Про затвердження Порядку держ. реєстрації договорів оренди землі» та ін.

Джерелами земельного права є також нормативні акти міністерств та ін. галузевих органів держ. виконавчої влади в межах їх компетенції. Ці акти призначені для правильного застосування чинних н.-п. актів, прийнятих ВРУ, ПУ та КМУ. До них, наприклад, належать наказ Міністерства юстиції України та Держ. комітету України по земельних ресурсах «Про затвердження Порядку посвідчення договорів відчуження зем. ділянок» та ін. Щодо нормативних рішень і розпоряджень органів місцевого самоврядування, а також місцевих органів виконавчої влади, то вони носять переважно деталізуючий характер. Їх головне завдання полягає в забезпеченні конкретизації тих положень, які містяться в актах загального регулювання.