- •1.1. Система та поняття мпп
- •1.2. Обєкт та предмет мпп
- •1.3. Принципи мпп
- •1.4.Міжнародно-правовий метод регулювання в міжнародному повітряному праві.
- •2.1 Джерела мпп
- •2.2 Місце міжнародних договорів та звичаїв в системі джерел міжнародного повітряного права
- •Регламенти міжнародних авіаційних організацій як джерело міжнародного повітряного права.
- •Національно-правові акти в галузі регулювання використання повітряного простору, їх місце та значення в міжнародному повітряному праві.
- •3.1 Історія виникнення та етапи становлення міжнародного повітряного права.
- •Перший етап: Паризька конвенція про повітряний рух 1919 року.
- •Другий етап: прийняття Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 р.
- •Третій етап: 60-ті – 70-ті роки, необхідність створення ефективного механізму забезпечення безпеки авіаційних сполучень.
- •Четвертий етап: зникнення з міжнародної арени срср та виникнення нових тенденцій в міжнародному повітряному праві.
- •Розвиток повітряного права в Україні.
- •4.1.Поняття і структура повітряного простору.
- •4.3. Правові основи та порядок проведення міжнародних польотів.І 6. Здійснення польотів у міжнародному повітряному просторі.
- •4.5. Міжнародні польоти над архіпелажними водами
- •4.6. Ответственность экипажа
- •4.7. Джерела регулювання використання міжнародного повітряного простору у цивільній авіації.
- •4.8. Правила перебування іноземного повітряного судна в межах державної території
- •4.9. Джерела регулювання польотів над міжнародними протоками.
- •4.10. Двосторонні угоди щодо використання повітряного простору та здійснення повітряного сполучення.
- •5.1.2 Поняття комерційних прав та види комерційних прав в міжнародному повітряному праві. Надання комерційних прав. Процес формування
- •5.3. Типові угоди про повітряне сполучення. Чиказький тип. Стразбурзький тип. Бермуди і. Бермуди іі.
- •5.4.Поняття міжнародних повітряних перевезень пасажирів та вантажів
- •5.5.Джерела та принципи міжнародно-правового регулювання міжнародних повітряних перевезень
- •5.6.Варшавська система” договорів
- •5.7.Монреальська конвенція для уніфікації деяких правил міжнародних повітряних перевезень1999 р.
- •5.8. Поняття договору про міжнародне повітряне перевезення. Порядок укладання договору про міжнародне повітряне перевезення та його особливості. Вимоги до дійсності договору про міжнародне перевезення
- •5.9. Поняття та склад авіатранспортної документації. Вимоги до транспортної документації
- •Поняття та склад екіпажу повітряного судна в міжнародному повітряному праві.
- •2. Права та обов’язки командира повітряного судна.
- •6.5. Льотна придатність повітряного судна. Сертифікація повітряного судна.
- •6. 6. Національність та реєстрація повітряного судна национальная (государственная) принадлежность и регистрация воздушных судов
- •6. 7Обов’язки держави реєстрації повітряного судна.
- •6.8 Підстави виключення повітряного судна з державного реєстру.
- •6.9. Право власності на повітряне судно.
- •6. 10 Льотна придатність екіпажу повітряного судна. Вимоги до членів екіпажу та їх сертифікація.
- •7.1. Ікао: створення, цілі, завдання
- •7.2. Європейська конференція цивільної авіації – єкца
- •7.3. Європейська організація з забезпечення безпеки аеронавігації – Євро контроль
- •7.4. Африканська комісія цивільної авіації – афкца
- •7.5.Агентство з забезпечення безпеки аеронавігації у Африці та на Мадагаскарі – асекна
- •7.6.Латиноамериканська комісія цивільної авіації – лакца
- •7.7. Міжнародна асоціація повітряного транспорту – іата
- •7.8. Міжнародна асоціація федерацій лінійних пілотів – іфалпа
- •7.9. Міжнародне товариство авіаційного електрозв’язку – сіта
- •8.3 .Приложение 14 "Аэродромы
- •8.6 Приложение 11 "Обслуживание воздушного движения"
- •9.1.Поняття відповідальності у науці міжнародного повітряного права. Види відповідальності у міжнародному повітряному праві.
- •9.2. Відповідальність держав за невиконання та за порушення норм міжнародного повітряного права
- •9.6.Відповідальність перевізника та пасажирів. Відповідальність експлуатанта.
- •9.8. Межі відповідальності у міжнародному повітряному праві.
- •1. Поняття безпеки міжнародної цивільної авіації. Правові основи забезпечення безпеки міжнародної цивільної авіації.
- •2. Права та обов’язки держав у галузі підтримання та забезпечення безпеки цивільної авіації.
- •3. Поняття актів незаконного втручання у діяльності міжнародних організацій цивільної авіації. Поняття незаконного захоплення повітряних суден. Поняття загрози безпеці міжнародної цивільної авіації.
- •4. Права та обов’язки членів екіпажу повітряного судна та командиру повітряного судна у випадку вчинення на борту актів незаконного втручання у діяльність міжнародної цивільної авіації.
- •Глава III. Полномочия командира воздушного судна
- •5. Відповідальність осіб за вчинення актів незаконного втручання.
- •6. Токійська конвенція 1963 р. Про злочини та деякі акти, вчинені на борту повітряних суден
- •7. Гаазька конвенція 1970 р. Про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден.
- •8. Монреальська конвенція 1971 р. Про боротьбу з незаконними актами, направленими проти безпеки цивільної авіації.
- •10. Положення конвенції оон по морському праву 1982 року щодо допомоги повітряним суднам на морі.
5.9. Поняття та склад авіатранспортної документації. Вимоги до транспортної документації
Документація - це діяльність, яка охоплює питання документування і організації роботи з документами в процесі здійснення управлінських дій. Основними елементами документації є письмові документи і документування, а саме створення документів.
Документами на перевезення є:
1)квиток- у разі перевезення пасажира;документи на перевезення можуть бути оформлення в формі електронниї документів;
2)багажна квитанція - у разі перевезення речей пасажира як багажу;
3) авіаційна вантажна накладна- у разі перевезення вантажу.
Квиток є важливим юридичним документом і для перевізника, і для пасажира. Згідно з міжнародним і національним законодавством паперовий квиток має статус перевізного документа, що регулює комплекс взаємовідносин перевізника і пасажира при здійсненні міжнародного повітряного перевезення. Сплативши тариф, зазначений у квитку, пасажир укладає договір з перевізником про його перевезення на повітряному транспорті певного типу із зарезервованим для нього місцем.
Вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника. Якщо вантаж, який підлягає перевезенню, необхідно завантажити на декілька транспортних засобів, або якщо він є різнорідним чи поділений на різні партії, відправник або перевізник має право вимагати складання окремої вантажної накладної на кожний транспортний засіб, що використовується, або на вантаж кожного роду чи на кожну партію вантажу. Вантажна накладна містить такі дані: a) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім'я та адреса відправника; c) ім'я та адреса перевізника; d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; e) ім'я та адреса одержувача; тощо. Також може оформлятися нейтральна електронна накладна(у 3 прим.)ідентична зеленій накладній,а також можуть вимагатися й інші документи(декларація відправника небезпечного вантажу,митні документи,квитанцію на вантаж).
Правовий статус повітряного судна та екіпажу
Поняття та склад екіпажу повітряного судна в міжнародному повітряному праві.
Экипаж воздушного судна – это назначенные компетентными органами Министерства гражданской авиации лица, которым поручено выполнение определенных обязанностей во время полета.
Экипаж состоит из командира, других лиц летного состава и обслуживающего персонала. Летный состав выполняет обязанности, связанные с управлением воздушным судном в полете. К летнему составу относятся пилоты, штурманы, штурманы-аэросъемщики, бортинженеры, бортмеханики, бортрадисты, а также бортоператоры аэрофотосъемки, бортоператоры (бортнаблюдатели) геологии и летчики-наблюдатели (летнабы), инструкторы парашютной службы гражданской авиации. Пилоты и штурманы подразделяются на пилотов и штурманов транспортной авиации и применения авиации в народном хозяйстве.
Пилоты и штурманы, выполняющие полеты по перевозке пассажиров, почты и грузов на самолетах не ниже третьего класса, а также пилоты и штурманы ШВЛП, летающие на самолетах не ниже третьего класса, относятся к специалистам летного состава транспортной авиации. Пилоты и штурманы, выполняющие полеты по применению авиации в народном хозяйстве и на местных воздушных линиях, а также в летных училищах и ШВЛП на самолетах четвертого класса и вертолетах всех классов, относятся к специалистам ПАНХ. Остальные члены экипажа (бортинженеры, бортмеханики, бортрадисты и т.д.) делению на специалистов транспортной авиации и ПАНХ не подлежат.
Обслуживающий персонал устанавливается в зависимости от назначения воздушного судна и условий полета. На пассажирских судах к нему относятся бортпроводники. При испытательных полетах и полетах для научно-исследовательских целей в состав экипажа могут включаться инженеры и другие специалисты.
Чикагская конвенция 1944 г. также предусматривает деление экипажа воздушного судна на летный состав и обслуживающий персонал. К членам летного экипажа (flight crew member) относятся лица, имеющие свидетельство, на которые возложены обязанности по управлению летательным аппаратом в течение времени полета, т.е. это пилоты, штурманы, бортинженеры (бортмеханики), бортрадисты. Пилоты в свою очередь подразделяются на частных пилотов (private pilot); пилотов коммерческой авиации (commercial pilot); старших пилотов коммерческой авиации (senior commercial pilot); линейных транспортных пилотов (airline transport pilot); пилотов-планеристов (gliger pilot); пилотов свободного аэростата (free ballon pilot); пилотов частного вертолета (private helicopten pilot); пилотов коммерческого вертолета (commercial helicopten pilot). Остальные члены летного экипажа: штурман (flight navigator); бортинженер (flight engineer); бортмеханик (flight mechanic); бортрадист (flight radio operatorнормативные акты различных стран, предусматривая идентичные положения в определении основного состава экипажа (пилот, штурман, бортрадист, бортинженер), нередко отличаются в отношении введения в состав экипажа другого авиационного персонала. Государства самостоятельно устанавливают такой состав летного экипажа, который разумно необходим для надлежащего управления воздушным судном в соответствии с техническими и другими особенностями его эксплуатации. Другие государства признают такое расширение экипажа (как правило, путем молчаливого признания сложившейся практики).
В отличие от летного экипажа обслуживающий персонал, входящий в состав экипажа, не выполняет функций, имеющих отношение к управлению воздушным судном. В состав экипажа не могут включаться находящиеся на борту по служебным билетам работники гражданской авиации, независимо от профессии и звания, если они не имеют прямого отношения к обслуживанию воздушного судна на основании должным образом оформленных документов.
Основной фигурой в составе экипажа (на борту воздушного судна) является командир.
что командир должен уметь управлять воздушным судном, иметь квалификацию пилота.
Несомненно, что только пилот, являющийся старшим на воздушном судне, в интересах безопасности полетов должен быть носителем определенных прав и обязанностей, относящихся к соблюдению аэронавигационных правил. Иными словами, сочетание «пилот-командир» может быть прочтено как «пилот, являющийся одновременно командиром». Это дает основание считать, что в ситуациях, когда командир воздушного судна не имеет удостоверения пилота (такие ситуации не исключаются), он не может быть носителем указанных прав и обязанностей.
На практике командир выполняет ряд функций, не имеющих отношения к его квалификации как пилота. В то же время командир-непилот (заменяющий командира в предусмотренных случаях) выполняет все функции командира-пилота, которые он в состоянии практически осуществить.
Это правило сохраняет силу и в том случае, когда командир по каким-либо причинам не назначен или не в состоянии выполнять свои обязанности и его функции принимает на себя пилот, управляющий воздушным судном.
Возможны ситуации, когда по установленному в нормативных документах правилу должность командира может последовательно замещаться различными членами экипажа, вплоть до бортпроводника. В последнем случае речь, очевидно, может идти исключительно о поддержании порядка, а не о функциях, связанных с управлением воздушным судном. Такие функции в исключительных обстоятельствах может принять на себя, к примеру, пассажир, имеющий навыки пилота или же способный более точно выполнить команды с земли, чем бортпроводник, хотя последний и останется командиром судна.