- •1.1. Система та поняття мпп
- •1.2. Обєкт та предмет мпп
- •1.3. Принципи мпп
- •1.4.Міжнародно-правовий метод регулювання в міжнародному повітряному праві.
- •2.1 Джерела мпп
- •2.2 Місце міжнародних договорів та звичаїв в системі джерел міжнародного повітряного права
- •Регламенти міжнародних авіаційних організацій як джерело міжнародного повітряного права.
- •Національно-правові акти в галузі регулювання використання повітряного простору, їх місце та значення в міжнародному повітряному праві.
- •3.1 Історія виникнення та етапи становлення міжнародного повітряного права.
- •Перший етап: Паризька конвенція про повітряний рух 1919 року.
- •Другий етап: прийняття Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 р.
- •Третій етап: 60-ті – 70-ті роки, необхідність створення ефективного механізму забезпечення безпеки авіаційних сполучень.
- •Четвертий етап: зникнення з міжнародної арени срср та виникнення нових тенденцій в міжнародному повітряному праві.
- •Розвиток повітряного права в Україні.
- •4.1.Поняття і структура повітряного простору.
- •4.3. Правові основи та порядок проведення міжнародних польотів.І 6. Здійснення польотів у міжнародному повітряному просторі.
- •4.5. Міжнародні польоти над архіпелажними водами
- •4.6. Ответственность экипажа
- •4.7. Джерела регулювання використання міжнародного повітряного простору у цивільній авіації.
- •4.8. Правила перебування іноземного повітряного судна в межах державної території
- •4.9. Джерела регулювання польотів над міжнародними протоками.
- •4.10. Двосторонні угоди щодо використання повітряного простору та здійснення повітряного сполучення.
- •5.1.2 Поняття комерційних прав та види комерційних прав в міжнародному повітряному праві. Надання комерційних прав. Процес формування
- •5.3. Типові угоди про повітряне сполучення. Чиказький тип. Стразбурзький тип. Бермуди і. Бермуди іі.
- •5.4.Поняття міжнародних повітряних перевезень пасажирів та вантажів
- •5.5.Джерела та принципи міжнародно-правового регулювання міжнародних повітряних перевезень
- •5.6.Варшавська система” договорів
- •5.7.Монреальська конвенція для уніфікації деяких правил міжнародних повітряних перевезень1999 р.
- •5.8. Поняття договору про міжнародне повітряне перевезення. Порядок укладання договору про міжнародне повітряне перевезення та його особливості. Вимоги до дійсності договору про міжнародне перевезення
- •5.9. Поняття та склад авіатранспортної документації. Вимоги до транспортної документації
- •Поняття та склад екіпажу повітряного судна в міжнародному повітряному праві.
- •2. Права та обов’язки командира повітряного судна.
- •6.5. Льотна придатність повітряного судна. Сертифікація повітряного судна.
- •6. 6. Національність та реєстрація повітряного судна национальная (государственная) принадлежность и регистрация воздушных судов
- •6. 7Обов’язки держави реєстрації повітряного судна.
- •6.8 Підстави виключення повітряного судна з державного реєстру.
- •6.9. Право власності на повітряне судно.
- •6. 10 Льотна придатність екіпажу повітряного судна. Вимоги до членів екіпажу та їх сертифікація.
- •7.1. Ікао: створення, цілі, завдання
- •7.2. Європейська конференція цивільної авіації – єкца
- •7.3. Європейська організація з забезпечення безпеки аеронавігації – Євро контроль
- •7.4. Африканська комісія цивільної авіації – афкца
- •7.5.Агентство з забезпечення безпеки аеронавігації у Африці та на Мадагаскарі – асекна
- •7.6.Латиноамериканська комісія цивільної авіації – лакца
- •7.7. Міжнародна асоціація повітряного транспорту – іата
- •7.8. Міжнародна асоціація федерацій лінійних пілотів – іфалпа
- •7.9. Міжнародне товариство авіаційного електрозв’язку – сіта
- •8.3 .Приложение 14 "Аэродромы
- •8.6 Приложение 11 "Обслуживание воздушного движения"
- •9.1.Поняття відповідальності у науці міжнародного повітряного права. Види відповідальності у міжнародному повітряному праві.
- •9.2. Відповідальність держав за невиконання та за порушення норм міжнародного повітряного права
- •9.6.Відповідальність перевізника та пасажирів. Відповідальність експлуатанта.
- •9.8. Межі відповідальності у міжнародному повітряному праві.
- •1. Поняття безпеки міжнародної цивільної авіації. Правові основи забезпечення безпеки міжнародної цивільної авіації.
- •2. Права та обов’язки держав у галузі підтримання та забезпечення безпеки цивільної авіації.
- •3. Поняття актів незаконного втручання у діяльності міжнародних організацій цивільної авіації. Поняття незаконного захоплення повітряних суден. Поняття загрози безпеці міжнародної цивільної авіації.
- •4. Права та обов’язки членів екіпажу повітряного судна та командиру повітряного судна у випадку вчинення на борту актів незаконного втручання у діяльність міжнародної цивільної авіації.
- •Глава III. Полномочия командира воздушного судна
- •5. Відповідальність осіб за вчинення актів незаконного втручання.
- •6. Токійська конвенція 1963 р. Про злочини та деякі акти, вчинені на борту повітряних суден
- •7. Гаазька конвенція 1970 р. Про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден.
- •8. Монреальська конвенція 1971 р. Про боротьбу з незаконними актами, направленими проти безпеки цивільної авіації.
- •10. Положення конвенції оон по морському праву 1982 року щодо допомоги повітряним суднам на морі.
9.6.Відповідальність перевізника та пасажирів. Відповідальність експлуатанта.
Дослідження інституту відповідальності перевізника ускладнює міжнародний характер діяльності у сфері перевезень. Оскільки перевезення вантажу здійснюються в міжнародному сполученні, тобто коли повітряні судна, вилітаючи з однієї країни, здійснюють комерційну посадку в іншій країні, а сторонами договору міжнародного перевезення частіше за все є представники різних країн, питання відповідальності перевізника регулюється не тільки національним законодавством, але й міжнародними нормативними актами (багатосторонніми та двосторонніми угодами) у сфері цивільної авіації.
Юридична відповідальність як одна із форм соціальної відповідальності, згідно з фундаментальними положеннями національного права, полягає в передбаченому законом застосуванні до правопорушника з боку держави деяких санкцій за скоєне ним правопорушення. Оскільки правовідносини з приводу перевезення виникають на основі договору, до сторін договору застосовується договірна відповідальність. Вона настає для сторони договору з моменту невиконання нею своїх обов’язків, тобто порушення умов договору та настання для порушника негативних наслідків. Це положення стосується всіх суб’єктів правовідносин (як фізичних, так і юридичних осіб). За загальним поняттям і спираючись на норми, що визначають термін «відповідальність», поняття «юридична відповідальність перевізника вантажу» можна сформулювати так: це сукупність юридично значущих впливів на перевізника, які зумовлені недотриманням перевізником своїх зобов’язань, що виникають із договору перевезення вантажу повітряним транспортом і вимог нормативних актів у сфері здійснення перевезень.
Рим.конв.1952 В целях настоящей Конвенции термин " эксплуатант" означает лицо, которое использует воздушное судно в момент причинения ущерба, причем, если контроль над навигацией воздушного судна сохраняет за собой лицо, от которого прямо или косвенно исходит право пользования воздушным судном, такое лицо считается эксплуатантом.
Если лицо, являющееся эксплуатантом в момент причинения ущерба, не обладало исключительным правом пользования воздушным судном в течение периода свыше четырнадцати дней, считая с момента возникновения этого права пользования, то лицо, от которого произошло такое право, несет солидарную ответственность с эксплуатантом, прочим каждый из них связан обязательствами согласно положениям настоящей Конвенции и в предусмотренных ею пределахответственности.
Перевізник несе відповідальність за(дго пов.перевезенння):
1)втрату, нестачу або пошкодження багажу з часу прийняття його для перевезення і до видачі одержувачу або передачі його відповідно до правил іншій особі, якщо не доведе, що ним було вжито всіх необхідних заходів для запобігання заподіянню шкоди або що таких заходів неможливо було вжити;2)збереження речей, що є у пасажира, якщо буде доведено, що втрата або пошкодження цих речей сталися з вини перевізника;3)втрату, нестачу або пошкодження вантажу з часу прийняття його для перевезення і до видачі одержувачу або передачі його відповідно до правил іншій установі (особі), якщо не доведе, що ним було вжито всіх необхідних заходів для запобігання заподіянню шкоди або що таких заходів неможливо було вжити. До того часу, поки перевізник не доведе інше, вважається, що втрата, нестача чи пошкодження вантажу сталися під час перевезення;
прострочення у доставці пасажира, багажу або вантажу, якщо не доведе, що ним було вжито всіх необхідних заходів для запобігання простроченню або що таких заходів неможливо було вжити. Перевізник звільняється від відповідальності, якщо прострочення сталося внаслідок несприятливих метеорологічних умов.
9.7 Римська конвенція 1952 року про відшкодування збитків, нанесених іноземним повітряним судном третім особам на поверхні. Принципи дії Римської конвенції. Особливості механізму відповідальності за Римською конвенцією.
Відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам. У 1952 році в Римі булаукладена Конвенція про відшкодування шкоди, заподіяної іноземним повітрянимсудном третім особам на поверхні. Вона обмежує розмір відшкодування за таку шкоду в залежності від ваги повітряного судна. Суб'єктом відповідальності єексплуатант повітряного судна (особа, яка використовує судно в моментзаподіяння шкоди). Під шкодою розуміються смерть, тілесне ушкодження ташкоду, заподіяну майну внаслідок фізичного впливу корпусу судна або випав знього предмета.
Принципи відповідальностіСтаття 1 Будь-яка особа, якій завдано збитків на поверхні, маєправо на відшкодування, як це передбачено цією Конвенцією,ільки за умови доведення, що ця шкода завдана повітряним судном, що перебували в польоті, або особою або предметом, випали з нього. Однак право на відшкодування відпадає, якщо збиток не є прямим наслідком події, в результаті якого заподіяно шкоду, або якщо шкода є результатом простого факту прольоту повітряного судна через повітряний простір у відповідно до існуючих правил повітряного руху.
Стаття 3 Якщо особа, яка є експлуатантом в момент заподіяння збитку, не володіло виключним правом користування повітряним судном протягом періоду понад чотирнадцять днів, рахуючи з моменту виникнення цього права користування, то особа, від якого відбулося таке право, несе солідарну відповідальність з експлуатантом, іншим кожен з них пов'язаний зобов'язаннями згідно з положеннями цієї Конвенції та у передбачених нею межах відповідальності. Стаття 4Якщо будь-яка особа використовує повітряне судно без згоди особи, яка має право здійснювати контроль над його навігацією, то це останнє особа, якщо тільки вона не доведе, що прийняло належних заходів для запобігання такого використання, несе солідарну відповідальність з незаконним користувачем за шкоду, дає право на відшкодування відповідно до статті 1, причому кожен з них зв'язаний зобов'язаннями згідно з положеннями цієї Конвенції і в передбачених нею межах відповідальності. Стаття 5Будь-яка особа, яке повинно було б нести відповідальність згідно з положеннями цієї Конвенції не несе відповідальності, якщо збиток є прямим наслідком збройного конфлікту чи цивільних хвилювань або якщо така особа була позбавлена можливості використовувати повітряне судно чинності акта державної влади. Стаття 6 Будь-яка особа, яке повинно було б нести відповідальністьзгідно з положеннями цієї Конвенції, не несе відповідальність за шкоду, якщо доведе, що даний шкоди було завдано виключно в результаті вини особи, якій завдано шкоди, або його службовців або агентів. Якщо особа, яка несе відповідальність, доведе що заподіяння шкоди сприяла вина особи, якій завдано збиток або його службовців чи агентів, то відшкодування зменшується в тій мірі, наскільки така вина сприяла заподіянню шкоди. Однак таке звільнення від відповідальності або її зменшення не застосовується, якщо в разі вини службовця або агента особа, якій завдано шкоди, доведе, що його службовець або агент діяли поза межами своїх повноважень. 2. Якщо одна особа пред'являє позов про відшкодування шкоди, виник внаслідок смерті або тілесного пошкодження іншого особи, то провина останнього або його службовців чи агентів має ті ж наслідки, які передбачені у попередньому пункті.
Стаття 7У тих випадках, коли два або більше повітряних судна зіткнулися або створили один для одного перешкоди в польоті і наслідком цього з'явився збиток, що дає право на відшкодування, як це передбачено в статті 1, або коли два або більше повітряних судна заподіяли таку шкоду спільно, то кожне з цих повітряних суден вважається заподіяла шкоду, і експлуатант кожного повітряного судна несе відповідальність, причому кожен з них пов'язаний зобов'язаннями згідно з положеннями цієї Конвенції і в передбачених нею межах відповідальності. Стаття 9 Експлуатант повітряного судна, його власник або будь-яка особа, несе відповідальність згідно зі статтею 3 або статті 4, а також їх відповідні службовці або агенти несуть відповідальність за збиток, заподіяний на поверхні повітряним судном, що перебували в польоті, або особою або предметом, що випав з нього, тільки якщо це прямо передбачено цією Конвенцією. Це правило не застосовується до будь-якій особі, винному у навмисному дії або бездіяльності з метою заподіяння шкоди.
Стаття 10Ніщо в цій Конвенції не вирішує питання про те має Чи особа, яка несе відповідальність за заподіяну шкоду в Відповідно до положень Конвенції, право регресу відносно будь-якого іншого особи.