4. Фінансова наука, її становлення і розвиток

Зародження фінансової науки відносять до ХУ-ХУІ століття, вона досить молода порівняно з іншими соціально-економічними науками. Фінансова наука виникла на основі фінансової практики, яка існувала на багато століть раніше. На межі середньовіччя і нового часу торговий капіталізм створив не тільки матеріальні умови для виникнення нової галузі суспільних знань, але й нагальну потребу у свідомому відношенні до фінансового господарства. Фінансова практика і теоретичні дослідження призвели до формування фінансової науки як самостійної науки про фінанси держави. До цього часу, якщо і можна знайти деякі вказівки про фінанси у класиків давнього світу і середніх віків, але в основному це були загальні положення про фінанси у філософських, політичних і юридичних творах.

Необхідність збільшення доходів держави у XVI столітті активізувала фінансову думку, спонукала письменників того часу, які займалися державними науками, досліджувати питання фінансового господарства. Протягом XVI століття зміцнюється зв’язок між фінансовою теорією і практикою, інакше кажучи, наука набуває більш помітного впливу на фінансову практику.

Видатні економісти того часу - Ж.Боден, Т. Гоббс, Д.Локк, Л.фон Секендорф, Ф.Кене та інші докладно розробили фінансові питання не тільки з практичної точки зору, але й в теоретичному плані.

Фінансові теорії знайшли своє міцне обґрунтування та розвиток у різних течіях фінансової думки ХУІІ-ХУІІІ століть. Видатний_ шотландський економіст і філософ АдШ-7^^^,_йсд^^ірзШх~

~ економічний університет

НАВЧАЛЬНИЙ ФОНД

розвиває економічну основу фінансового господарства, дає фінансовій науці достатньо міцне підгрунтя, створює фінансові умови функціонування економіки. Ідеї А.Сміга виявили кардинальний вплив на господарське і фінансове життя європейських держав. Завдяки йому наука про фінанси набула настільки самостійного значення, що наукові рекомендації почали використовуватися у законодавчій практиці.

У XIX столітті спостерігається бурхливий економічний розвиток. Поглиблюється і саме розуміння фінансів. Від спрощеного поняття фінансів як державного господарства настає перехід до розуміння фінансів як самостійної галузі знань, що охоплює нові сфери функціонування і впливу на економічний розвиток держави. Це, зокрема, фінанси сфери виробництва, виконання робіт і надання послуг. Виникають фінансові ринки, набуває розвитку державний кредит та інші фінансові інститути. Фінанси перетворюються на вагомий фактор політичного й економічного життя держави.

На XIX століття припадає найбільший розвиток фінансової науки. Вагомий внесок у її розвиток зробили вчені-фінансисти К.Рау, Ж.Сисмонді, Ф.Нітті, російські економісти М.Тургенєв, Л.Ходський, І.Озеров.

Питанням фінансової науки присвятив багато праць видатний український учений, поет, письменник Іван Франко. Праці

І.Франка з фінансів, бюджету, банківської справи, фіскальної політики є суттєвим вкладом у розвиток не тільки національної фінансової науки, а й у збагачення світової економічної думки в галузі фінансів.

З науковими дослідженнями у сфері фінансів пов’язані імена українських економістів-фінансистів М.Туган-Барановського, М. Яснопольського, М.Мітіліно.

Багатопланове, ретельне вивчення всіх аспектів фінансової діяльності кращими представниками економічної думки протягом багатьох століть дозволило створити достатньо струнку, переконливу та цікаву „теорію фінансів”, у якій на початку XX століття були визначені основні поняття за багатьма напрямками. Разом з тим, елементи дискусійних положень мають місце до цього часу, що цілком відповідає процесу наукового пізнання.

Зміст і структура фінансової науки, яка склалася у XX столітті, набули свого подальшого розвитку. У теперішній час об’єктом фінансової науки є явища і процеси, які здійснюються у державі при створенні і використанні фінансових ресурсів на цілі її економічного і соціального розвитку. Фінансові явища і процеси досліджуються у різних сферах - державні фінанси, фінанси підприємницьких структур, міжнародні фінанси, державний кредит, страхування. Наукові обґрунтування фінансової теорії, її висновки застосовуються у фінансовій політиці для відпрацювання її принципів, і доводиться можливість їх використання у практичному житті.

Поряд із з’ясуванням питань про суть, предмет, завдання фінансової науки завжди важливим було також розкриття її внутрішньої структури - складових частин, їхнього змісту, взаємозв’язків і взаємодії. До складу фінансової науки вітчизняні вчені відносять історію фінансового господарства, фінансову теорію, фінансову статистику, фінансове право, фінансову політику. Ці частини фінансової науки для фінансової теорії, на думку вчених, є, з одного боку, допоміжними дисциплінами, а з іншого - методами дослідження самостійних галузей. З 90-х років XX століття ці складові науки про фінанси розглядаються як важливий напрям дослідження фінансових проблем, реалізації пізнавальних і соціальних функцій фінансової науки.