3. Визначення, зміст і методи фінансового механізму

Фінанси як економічна категорія здійснюють вплив на соціально-економічний розвиток країни через фінансовий механізм, який відображає напрямки, характер і сутність функціонування фінансів у суспільстві.

Фінансовий механізм - це сукупність форм і методів управління фінансовою діяльністю держави, які застосовуються суспільством з метою забезпечення умов для економічного та соціального розвитку країни. По суті - це методичні, організаційні

іі правові положення та заходи, які визначають функціонування фінансів в економіці держави, їхнє практичне використання для досягнення відповідних цілей і завдань.

Фінансовий механізм можна визначити як механізм управління процесом практичної реалізації функцій фінансів і принципів ро їііудоип фінансової системи та фінансової політики, ґрунтуючись на нормах фінансового права. Фінансовий механізм приводить в дію систему фінансів згідно з чинною державною фінансовою політикою. Ефективність фінансового механізму показує міру відповідності певної фінансової концепції поточним суспільно- економічним результатам, досягнутим в економіці.

Фінансовий механізм як засіб реалізації фінансової політики є системою доцільно спрямованих заходів впливу на процес відтворення у формі методів, інструментів і важелів, які діють у межах нормативно-правового забезпечення з метою соціально- економічного розвитку суспільства. Фінансовий механізм - це

цілісне утворення, властивості якого виявляються за спільної взаємодії його елементів.

За допомогою фінансового механізму здійснюється широкомасштабний розподіл і перерозподіл створюваного в державі валового внутрішнього продукту відповідно до основних положень фінансової політики.

Фінансовий механізм є частиною господарського механізму, який являє собою сукупність форм і методів управління суспільним виробництвом.

В економічній літературі є неоднакові підходи щодо визначення поняття „фінансовий механізм”. У працях провідних західних учених фінансовий механізм не виділяється як окремий об’єкт вивчення, але всебічно і грунтовно досліджуються фінансові методи впливу на підприємство, державу і суспільство. Вітчизняні вчені логічно поділяють фінансовий механізм згідно зі структурою фінансової системи: бюджетний механізм, фінансовий механізм підприємств, страховий механізм тощо.

Функціонування фінансового механізму відбувається у процесі формування, розподілу та використання централізованих і децентралізованих фондів фінансових ресурсів для задоволення потреб держави і окремих суб’єктів господарювання.

Характер впливу фінансового механізму на економічний та соціальний розвиток країни визначається тим, що розподільні відносини є вторинними порівняно з відносинами виробництва, тобто розподілити можна лише тоді, коли вже щось створено. З іншого боку, процес розподілу не пасивно відображає виробництво, а здійснює вплив на нього через різні форми, методи і органи управління фінансовими відносинами.

Фінансовий механізм - найбільш динамічна частина фінансової політики, його зміни відбуваються у зв’язку з вирішенням різноманітних тактичних завдань, і тому фінансовий механізм чутливо реагує на всі особливості поточного стану в економіці та соціальній сфері країни. Вплив фінансового механізму на розвиток економіки, розв’язання соціальних завдань та виконання інших державних функцій є надзвичайно суттєвим. Фінансовий механізм впливає як на обсяг, так і на галузеву та регіональну структуру ВВП, обсяги та динаміку інвестування. Застосовуючи різноманітні важелі фінансового механізму- держава може прямо та опосередковано впливати на економіку шляхом податкового регулювання, цільових бюджетних програм, державного регулювання цін, субсидування підприємств тощо.

Призначення фінансового механізму зводиться до двох його основних функцій, у яких проявляється зміст фінансового впливу держави на соціально-економічний розвиток - фінансове регулювання та фінансове забезпечення. Ці методи є узагальнюючими у рамках фінансового механізму, вони мають свої структурні елементи, кожен з яких є ефективним засобом впливу фінансових відносин на господарську діяльність та інші сторони розвитку суспільства.

Фінансове регулювання засновано на правовому регламентуванні розподільних відносин у суспільстві або на окремому підприємстві (тобто пов’язано зі здійсненням розподільних процесів на макро- та мікрорівнях).

Розрізняють такі види фінансового регулювання:

а) за сальдовим методом;

б) за нормативним методом.

Сальдовий метод передбачає виділення його елементів у розподілі доходу, тобто один елемент є результативним, а інші - розрахунковими. Сальдовий метод несе стимулююче навантаження.

Нормативний метод складається з того, що всі елементи розподілу визначаються за нормативами, які встановлюються щодо об’єкта розподілу. Нормативний метод також називають податковим, тому що сума доходів розподіляється за встановленими ставками.

Фінансове забезпечення здійснюється у трьох формах:

1. самофінансування;

2. бюджетне фінансування;

3. кредитування.

Самофінансування - обов’язкова умова успішної діяльності підприємств в умовах ринкової економіки. Воно являє собою не тільки покриття витрат власними доходами, але й можливість здійснювати розширене відтворення та розвиток підприємства.

Бюджетне фінансування - надання грошових коштів на проведення заходів, передбачених бюджетом, яке здійснюється на безповоротній основі за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів .

Бюджетне фінансування або асигнування здійснюється у таких формах:

Кошторисне фінансування - метод безповоротного, безвідплатного відпуску грошових коштів на утримання установ, що перебувають на повному фінансуванні з бюджету, на основі фінансових планів - кошторисів.

Державне фінансування інвестицій на основні об’єкти економічного і соціального розвитку. Державні інвестиції в Україні здійснюються у таких основних формах: капітальні видатки (видатки розвитку) державного та місцевих бюджетів, бюджетне фінансування державних цільових програм, а також інвестиційні вкладення за рахунок бюджетів розвитку місцевих бюджетів.

Позики з бюджету державним підприємствам - це фінансова підтримка державних та інших підприємств, у яких понад 50 % майна є державною власністю.

Надання бюджетних коштів здійснюється також у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій.

а) дотації - це кошти, які передаються з бюджету бюджетам нижчого рівня безповоротно для збалансування їхніх доходів та видатків, покриття поточних витрат. Ця форма фінансової допомоги є традиційною.

б) субсидії - це кошти, які передаються на фінансування цільових видатків, тобто це безповоротні поточні цільові виплати. Згідно з міжнародними нормами фінансового права субсидії розглядаються як фінансова або інша підтримка державними органами виробництва, продажу, транспортування, експорту відповідного товару, в результаті чого суб’єкт господарювання отримує певні пільги (прибуток).

в) субвенції - це бюджетні кошти, які передаються бюджету іншого рівня або юридичній особі на фінансування цільових видатків на певний встановлений строк. У разі їх нецільового використання або у випадку не використання суми субвенції підлягають поверненню до бюджету, з якого вони були отримані.

Кредитування - форма фінансового забезпечення, яка полягає у тимчасовому використанні позичкових коштів. Основним видом кредиту є банківський кредит, який надається суб’єктам кредитування всіх форм власності на умовах, передбачених кредитним договором. Основними з цих умов є забезпеченість, повернення, платність і цільова спрямованість.

Організаційну будову фінансового механізму можна розглядати як трирівневу структуру. На першому (визначальному) рівні діють фінансові методи, до яких відносять планування і прогнозування, ціноутворення, оподаткування, інвестування, фінансування, страхування, стимулювання, кредитування, фінансовий контроль. Вони виступають як засоби впливу економічних відносин на суспільне виробництво.

Функціонування фінансової системи на другому рівні забезпечують фінансові інструменти. Це засоби, які застосовуються для виконання завдань, передбачених фінансовою політикою. Вони вказують на економічний зміст певної сукупності фінансових відносин, таких як державний бюджет, окремі види податків і зборів, види цін, фінансові ресурси, форми мотивації фінансової діяльності (стимули, санкції), форми фінансового контролю. Фінансові інструменти тісно пов’язані між собою. Кожен інструмент виконує певне економічне навантаження та має об’єктивні межі застосування.

На третьому рівні у межах фінансових інструментів діють фінансові важелі. З їхньою допомогою здійснюється стимулювання або обмеження певної діяльності. Фінансові важелі випливають із фінансового інструменту і конкретизують його функціонування у фінансовому механізмі.