4. Структура фінансового механізму

Фінансовий механізм передбачає комплексну взаємодію його елементів, за допомогою яких визначаються оптимальні параметри формування фінансових ресурсів та максимальна ефективність їхнього використання для забезпечення соціально-економічного розвитку суспільства.

Основними складовими елементами фінансового механізму є:

1. Фінансове планування і прогнозування.

2. Фінансові показники.

3. Фінансові важелі.

4. Норми і нормативи.

5. Фінансове право.

6. Інформаційне забезпечення.

7. Фінансовий контроль.

1. Фінансове планування являє собою діяльність щодо формування централізованих і децентралізованих фондів грошових ресурсів, які спрямовані на розширене відтворення, соціальні потреби та задоволення інших потреб суспільства.

Основними функціями фінансового планування є:

• відображення основних напрямків фінансової політики, що здійснюються органами законодавчої і виконавчої влади в державі;

• встановлення кількісних та якісних параметрів суспільного виробництва на плановий період;

• вибір раціональних шляхів фінансового забезпечення передбачуваного рівня економічного і соціального розвитку на основі ефективного використання наявних у суспільстві ресурсів;

• встановлення раціональних форм мобілізації фінансових ресурсів і на їх основі визначення оптимальної структури.

У процесі фінансового планування складаються різні фінансові плани, які охоплюють рух фінансових ресурсів на різних рівнях господарювання та в різних ланках.

Усі ці плани відносно самостійні і в той же час тісно пов’язані між собою.

Залежно від сфери функціонування і характеру фінансових відносин фінансові плани підрозділяються на загальнодержавні, територіальні плани та плани окремих господарських структур.

До загальнодержавних фінансових планів відносяться:

1. баланс фінансових ресурсів та витрат держави;

2. зведений бюджет України;

3. державний бюджет України;

4. бюджет Пенсійного фонду тощо.

До територіальних фінансових планів відносяться:

1. бюджет АР Крим;

2. усі види місцевих бюджетів.

До фінансових планів окремих підприємницьких структур, що формуються на децентралізованому рівні, відносяться:

1. фінансові плани підприємств та закладів усіх форм власності;

2. кошториси доходів та видатків бюджетних установ;

3. кошториси доходів та видатків громадських організацій, благодійних фондів.

Показники фінансових планів є вихідним матеріалом для аналізу фінансового стану держави, інформаційною базою перспективного планування. Система фінансових планів дозволяє виявити об’єктивні взаємозв’язки та довгострокові тенденції зміни структури джерел фінансових ресурсів, а також фактори, що визначають розвиток цих тенденцій у майбутньому.

В умовах ринкової економіки відбувається постійне вдосконалення фінансового планування на основі використання наукових методів пізнання об’єктивних закономірностей розвитку суспільства, аналізу досягнутого економічного рівня, пошуку можливостей його подальшого покращення, досліджень економічних явищ і процесів у суспільстві.

Удосконалення територіального фінансового планування здатне сприяти комплексному розвиткові регіону при ефективному використанні місцевих природних, трудових, фінансових ресурсів.

Фінансове планування на мікрорівні покликане сприяти досягненню такого рівня управління виробничо-господарською діяльністю підприємства, який забезпечує його успіх на ринку, постійне вдосконалення матеріальної бази, соціальний розвиток колективу.

Значне місце в управлінні фінансами займає прогнозування - передбачення імовірного фінансового стану суб’єктів фінансових відносин, обґрунтування показників фінансових планів. За допомогою фінансового прогнозування визначаються реальні можливості обсягів фінансових ресурсів та показники фінансових планів на період, що прогнозується, розробляється концепція фінансової політики на певний перспективний період.

Фінансове прогнозування передує стадії складання фінансових планів, воно дозволяє визначати варіанти розвитку і удосконалення системи фінансів, форми і методи реалізації фінансової політики.

Фінансове планування і прогнозування виступають важливим елементом державного регулювання економічних і соціальних процесів. Результатом фінансового планування є фінансові показники, які мають певні ознаки і знаходять своє відображення у фінансовому плані.

2. Важливим питанням аналізу будь-якого економічного явища та процесу є використання системи показників, що характеризують кількісні та якісні сторони досліджуваних явищ, ресурсів та їх ефективність. Система показників, що використовується у рамках фінансового механізму, характеризує стан та розвиток фінансових відносин у суспільстві.

Фінансові показники - це величини, які характеризують створення та використання фінансових ресурсів в економіці держави. Вони визначають кількісну та якісну характеристики господарських явищ і процесів при функціонуванні фінансів як складової частини економічних відносин.

Фінансові показники поділяються на зведені та індивідуальні.

Зведені показники характеризують економічні явища і процеси на макрорівні, визначають загальні пропорції, дають фінансову оцінку ефективності суспільного виробництва. Індивідуальні показники характеризують економічні процеси на мікрорівні, деталізують зведені й доповнюють їх.

Наприклад, зведений фінансовий показник загального обсягу фінансових ресурсів може деталізуватися в показниках прибутку, різних видах податків та відрахувань.

Зведений показник доходів бюджету може деталізуватися в таких індивідуальних показниках як платежі населення, підприємницьких структур.

Видатки бюджету можна деталізувати також за окремими напрямами - соціальний захист, соціально-культурні потреби, народне господарство, управління, оборона.

3. Фінансові важелі - це система управління фінансовим механізмом, засіб дії фінансового методу.

До складу фінансових важелів входять:

1. Доходи і видатки. Політика доходів і політика витрат є основою, базою та головним інструментом державної економічної політики. Природно, що таке складне визначальне значення перетворює їх у чинник, від якого принципово залежить і ефективність фінансової політики, і ефективність розв’язання економічних та соціальних проблем у цілому. Умови формування політики витрат і політики доходів мають принципове значення для забезпечення функціонування всієї ринкової економічної системи.

2. Прибуток. Прибуток, найбільш відома з давніх часів категорія, набула нового змісту в умовах сучасного економічного розвитку країни, формування реальної самостійності суб’єктів господарювання. Знання основних механізмів формування прибутку, застосування сучасних методів його аналізу та планування, ефективне управління його розподілом обумовлює значення прибутку як головної рухомої сили ринкової економіки, що забезпечує інтереси держави і колективів окремих підприємств.

3. Податки. Механізм впливу іншого важеля фінансової політики - оподаткування - на економічну динаміку в тому, що фіскальна політика у рамках єдиної фінансової політики може використовувати заходи щодо зміни величини податкових надходжень і регулювання державних витрат, а також їх поєднання. Через податки держава здатна збільшувати ефективність ринкового механізму.

4. Амортизаційні відрахування. Економічна практика останніх років довела, що одним із шляхів реального удосконалення системи амортизаційних відрахувань є забезпечення за амортизацією ролі активного фінансового інструменту для збільшення інвестиційних ресурсів та активізації інноваційних процесів в економіці. Відповідність амортизаційних нормативів реальним умовам відтворення є важливим елементом державної амортизаційної політики.

5. Ставки відсотка. Ціною тимчасово вільних грошових коштів (позичкового капіталу), що продаються і купуються на грошовому ринку, є позичковий відсоток. Відсотки за кредит - це самостійна економічна категорія, що виникає на основі кредитних відносин. Рівень відсотка на грошовому ринку є базовим для визначення відсотка на всьому ринку позичкових капіталів, і тому регулювання його виступає вагомим засобом грошово-кредитної політики держави.

Фінансові важелі засновані на стимулах та санкціях.

Для зацікавлення суб’єктів господарювання в досягненні певних результатів використовуються фінансові стимули. До них належать заохочувальні фонди, які утворюються з прибутку, бюджетне фінансування ефективних напрямів розвитку народного господарства, фінансування підготовки та перепідготовки кадрів, спеціальні фінансові пільги.

У фінансових важелях важливе місце посідають фінансові санкції як особливі форми організації фінансових відносин, що покликані посилити матеріальну відповідальність суб’єктів господарювання у виконанні взятих зобов’язань. В умовах ринку роль фінансових санкцій значно зростає. Найбільш поширеними серед них є штраф і пеня.

Штраф - це міра матеріального впливу на винних у порушенні законодавства, угод або чинних правил.

Пеня - застосовується при несвоєчасному виконанні грошових зобов’язань і нараховується за кожен день прострочення.

4. Фінансові важелі набувають сили за допомогою норм і нормативів.

Норми являють собою абсолютний розмір видатків на розрахункову одиницю.

Нормативи - відносні показники, які встановлюються у відсотках до бази розрахунків.

5. Фінансове право - це сукупність юридичних норм, що регламентують фінансові відносини. На його основі ґрунтується вся фінансова діяльність держави, яка через своє фінансове законодавство регламентує і регулює фінансові відносини в суспільстві. Правове регулювання фінансових відносин, що виникають при створенні та використанні фондів фінансових ресурсів, є однією з форм управління з боку держави економічним і соціальним розвитком. Фінансове право набуває дії за допомогою фінансового законодавства. Його основою є Конституція України. До складу фінансового законодавства входять Закони України, Укази Президента, Постанови Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, інструкції Міністерства фінансів, розпорядження місцевих органів влади.

Суб’єктами фінансових правових відносин є держава, громадяни і підприємницькі структури. Всі фінансово-правові відносини виникають і припиняються на законодавчій основі.

6. Інформаційне забезпечення.

Глобалізація економіки, європейські інтеграційні процеси, в орбіті яких знаходиться Україна, обумовлюють зростання значення інформації, знань та інформаційних технологій як фундаменте нової моделі соціально-орієнтованого інформаційного суспільства.

Фінансова інформація як різновид економічної, є носієм і основою наукового пізнання фінансового механізму організації економіки. Без фінансової інформації не можуть діяти фінансові методи, важелі, за допомогою фінансової інформації посилюються економічні зв’язки між підприємствами, галузями, регіонами, сферами, державами.

Фінансова інформація має відповідати таким принциповим вимогам, як достовірність, своєчасність, доступність, зрозумілість, раціональність.

Сучасні форми інформаційного забезпечення фінансового механізму (звіти підприємств, статистичні збірники, монографії, підручники, засоби масової інформації, Інтернет) забезпечують високу питому вагу знань та інформації, необхідної для успішного функціонування фінансового механізму організації економіки.

7. Фінансовий контроль - це комплекс заходів, які здійснюються державою з метою успішного досягнення поставлених нею цілей у сфері фінансів.

Фінансовий контроль спрямований на раціональне використання бюджетних коштів та коштів централізованих і децентралізованих фондів цільового призначення, дотримання фінансової дисципліни у державних господарських структурах, він спрямований на пошук резервів зростання фінансових ресурсів за рахунок зниження витрат матеріальних і трудових ресурсів на виробництво.

Фінансовий контроль здійснюють органи державної влади в особі постійних комісій Парламенту, Національного банку, Міністерства економіки, фінансів, статистики, органів місцевого самоврядування, аудиторські організації.

Контроль може бути зовнішнім і внутрішнім. Здійснення зовнішнього контролю розпочинається з вироблення макроекономічної політики, визначення припустимого розміру видатків, у процесі контролю регулюються правила використання систем обліку, норми та принципи здійснення видатків, розробляються види і форми фінансової звітності.

Внутрішній контроль є частиною організаційної структури самої установи і тому може застосовуватися на підставі її рішень.

Фінансовий контроль виступає у трьох формах: попередній, поточний і наступний.

Попередній контроль здійснюється на стадії розробки прогнозних розрахунків бюджетів, фінансових планів, кошторисів витрат. Він проводиться до здійснення фінансових і господарських операцій і має велике значення для попередження економічних прорахунків.

Поточний контроль застосовують у ході виконання прогнозних і планових передбачень, у процесі виконання бюджетів, фінансових планів, при здійсненні фінансових операцій. Поточний (оперативний) контроль проводиться в момент здійснення фінансових операцій, сприяє дотриманню фінансової дисципліни і своєчасності проведення фінансових розрахунків.

Наступний контроль здійснюється після завершення звітного періоду при розгляді бухгалтерської та статистичної звітності шляхом аналізу та ревізії звітної фінансової та бухгалтерської документації. Він призначений для оцінки результатів фінансової діяльності суб’єктів господарювання, зіставлення фактичних і планових показників, перевірки виконання фінансових зобов’язань.

Важливим критерієм класифікації фінансового контролю є методи контролю, тобто конкретні способи та прийоми здійснення контрольних функцій. Методами фінансового контролю є перевірки, обстеження, моніторинг і ревізія.

Перевірки виконуються за окремими напрямами фінансово- господарської діяльності і здійснюються на основі аналізу фінансової документації суб’єктів господарювання. У процесі перевірки на основі звітної документації розглядаються певні питання фінансової діяльності та визначаються шляхи виправлення виявлених порушень.

Обстеження охоплює окремі сторони діяльності підприємства, ознайомлення на місці з певними ділянками фінансової роботи. У ході обстеження зіставляються фактичні показники з нормативними. Обстеження охоплює більш широкий спектр фінансово-економічних показників економічного суб’єкта, який досліджується і передбачає аналіз його фінансового стану та перспектив розвитку.

Моніторинг передбачає постійне здійснення фінансового контролю за дотриманням господарськими суб’єктами встановлених правил і нормативів, за фінансовим станом господарських суб’єктів. Прикладом моніторингу може бути здійснення постійного контролю з боку кредитних організацій за використанням виданої позички та фінансовим станом підприємства - клієнта. Неефективне використання отриманої позички та зниження кредитоспроможності може призвести до більш жорстких умов кредитування, вимоги найшвидшого повернення позички.

Ревізія охоплює комплекс взаємопов’язаних перевірок фінансово-господарської діяльності підприємств і є найбільш поширеним методом проведення фінансового контролю. Ревізія являє собою повне, глибоке і всебічне обстеження, яке проводиться з метою перевірки законності, доцільності і ефективності фінансової діяльності суб’єкта господарювання.

Ревізії проводяться органами управління відносно до підвідомчих підприємств та установ, а також державними органами фінансового контролю та іншими контролюючими органами.

Використання різних видів, форм і методів фінансового контролю має важливе значення для забезпечення чіткого функціонування виробничо-господарського механізму фірм, підприємств, для ефективного функціонування фінансового механізму організації економіки в цілому. Фінансовий контроль, як одна з функцій управління формуванням і використанням фінансових ресурсів, є необхідною умовою безперебійного і поступового розвитку економіки країни.

У сучасних умовах реформування економіки України відбувається постійне вдосконалення фінансового механізму. Вирішуються такі проблеми, як:

• забезпечення раціональних пропорцій розподілу і перерозподілу ВВП і національного доходу;

• науково обґрунтоване фінансове планування і прогнозування обсягів централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів, їх розподілу і використання;

• підвищення результативності фінансового контролю;

• вдосконалення механізму дії фінансових важелів, стимулів і санкцій;

• правове і нормативне забезпечення функціонування усього фінансового механізму.

Розділ 5