2. Характеристика основних сфер і ланок фінансової системи

Центральною підсистемою фінансової системи країни є сфера державних фінансів (макроекономічний рівень). Вона характеризує фінансову діяльність держави і є системою грошових фондів, зосереджених у руках держави і призначених для виконання властивих їм функцій, а також сукупність форм і методів, за допомогою яких ці функції реалізуються.

Різноманітність функцій держави обумовлює склад і структуру державних фінансів, взаємозв’язки між окремими її рівнями та ланками. Основою державних фінансів є бюджет держави - державний та місцеві бюджети. До складу сфери державних фінансів входять фінанси державного сектора економіки, державні цільові фонди, державний кредит.

Сфера фінансів суб’єктів господарювання (мікроекономічний рівень) відображає рух грошових потоків окремих підприємств. Фінансам підприємств належить визначальне місце у структурі

фінансових відносин суспільства, вони відіграють важливу роль у забезпеченні економічного і соціального розвитку країни.

Фінанси суб’єктів господарювання призначені для забезпечення діяльності підприємств і виступають базовою основою всієї фінансової системи, оскільки тут створюється переважна частина валового внутрішнього продукту, який є об’єктом фінансових відносин.

Фінанси підприємств є системою економічних відносин, що виникають у зв’язку з формуванням та використанням грошових фондів та інших видів грошових ресурсів підприємств і організацій. Метою фінансів підприємств є формування необхідних фінансових ресурсів для використання в процесі поточної виробничої, інвестиційної, соціальної діяльності, а також забезпечення розвитку в майбутньому.

У процесі своєї діяльності підприємство вступає у взаємовідносини з державою, з фізичними та юридичними особами, банками, страховими фірмами тощо. В процесі реалізації фінансових відносин на підприємстві відбувається створення і використання грошових ресурсів, які призначені для виконання фінансових зобов’язань, здійснення витрат для розширеного відтворення та матеріального стимулювання працюючих.

Фінанси домогосподарств - це система економічних відносин, у результаті дії якої виникає можливість створення фондів грошових ресурсів в окремо взятому домогосподарстві. Домогосподарство за своєю економічною сутністю можна визначити як економічну одиницю, що складається з одного та більше представників населення країни, які ведуть спільне господарство, забезпечують національну економіку факторами виробництва і використовують отриманий про цьому дохід для задоволення своїх поточних і майбутніх потреб. Основою створення грошових фондів цієї сфери є кошти населення, які вони отримують в результаті господарської діяльності, а також спадку.

Основною метою фінансів домогосподарств є формування доходної частини бюджетів сім’ї та окремих громадян і використання цих доходів на цілі поточного споживання та накопичення.

Сфера фінансів домашніх господарств забезпечує надходження грошових коштів до бюджету у формі податків, зборів

та інших податкових платежів, а також інвестицій у цінні папери, емітовані різними державними органами та окремими підприємствами. Домогосподарству належить важлива роль у фінансовій системі і на ринку фінансових послуг. Воно є одним із його суб’єктів, тому що частина доходу, що не використовується домогосподарством упродовж поточного періоду, перетворюється на заощадження, яке являє собою різницю між сукупним доходом домогосподарства та всіма обов’язковими виплатами і необхідними витратами. Заощадження як частина грошових доходів населення, що формується за рахунок вільних грошових коштів і призначене для забезпечення потреб у майбутньому, може, за наявністю відповідного фінансового механізму, стати потужним джерелом економічного зростання країни.

Міжнародні фінанси відображають розподільні та перерозподільні відносини в процесі зовнішньоекономічної діяльності та пов’язані з формуванням та використанням фондів фінансових ресурсів на міжнародному рівні. Функціонуючи у міжнародній сфері, фінанси впливають на економічні інтереси учасників міжнародних зв’язків, сприяють задоволенню потреб міжнародного співробітництва, розвитку та поглибленню міжнародних інтеграційних процесів.

Міжнародні фінансові відносини характеризують грошові потоки між суб’єктами різних країн. Особливістю таких відносин є те, що оцінка товарів і послуг проводиться за валютним курсом.

Світові фінансові потоки охоплюють обслуговування міжнародної торгівлі, іноземні інвестиції, операції з цінними паперами та різними фінансовими документами, валютні операції, внески держави до міжнародних організацій, рух позикових капіталів.

Міжнародні фінанси відображають діяльність міжнародних організацій і фінансових інститутів. Провідними міжнародними організаціями є Організація Об’єднаних Націй та Європейський Союз. Одним з найбільш відомих фінансових інститутів є Міжнародний валютний фонд.

Фінансовий ринок - це узагальнююча назва ринків, де проявляється попит і пропозиція на різні фінансові послуги.

Фінансовий ринок - важлива сфера фінансової системи. За допомогою фінансового ринку мобілізуються і використовуються тимчасово вільні фінансові ресурси, здійснюється їх перерозподіл між галузями, регіонами, суб’єктами господарювання. Він має об’єктивний характер і визначається ефективністю використання капіталу.

Головною передумовою існування фінансового ринку є розбіжність потреб у фінансових ресурсах того чи іншого суб’єкта ринкових відносин із наявністю джерел задоволення таких потреб. Фінансовий ринок опосередковує рух фінансових ресурсів між підприємствами, галузями, сферами економіки, населенням, державою. Основна функція фінансового ринку - перетворення тимчасово вільних грошових коштів (нагромаджень, заощаджень) на позичковий капітал для інвестицій в економіку.

Фінансовий ринок є системою самостійних окремих ринків (кредитний ринок, ринок фінансових послуг, ринок цінних паперів, страховий ринок).

Страхування - відокремлена ланка фінансової системи з приводу формування і використання колективних страхових фондів. У фінансовій системі воно займає проміжне місце між суб’єктами господарювання і державними фінансами. З одного боку, страхові компанії здійснюють свою діяльність як суб’єкти підприємництва, а з іншого - їх діяльність досить жорстко регламентується законодавчими та нормативними актами і підлягає контролю та управлінню з боку Міністерства фінансів України. Страхування є системою особливих грошових відносин, що являють собою середню ланку між фінансовими та кредитними відносинами, і тому йому об’єктивно належить особлива роль в інфраструктурі фінансового ринку.

Наведені елементи фінансової системи взаємопов’язані. Так, з одного боку, фінанси підприємницьких структур і фінанси домогосподарств є джерелом ресурсів для державних фінансів, перш за все на них спрямовані наявні для цього мобілізаційні механізми - податкова система, система страхування і пенсійних відрахувань, митні, рентні та інші платежі. З іншого боку, ресурси, сконцентровані в державних фінансах, знову спрямовуються в господарство країни у вигляді капіталовкладень, субсидій і дотацій підприємствам, а також населенню у формі різноманітних витрат соціального характеру.

Організаційна структура фінансової системи характеризується сукупністю фінансових органів та інститутів, які відображають систему управління фінансами.

До організаційної структури фінансової системи України входять:

1. Органи управління:

1. Міністерство фінансів.

2. Державна податкова служба.

3. Державна контрольно-ревізійна служба.

4. Державне казначейство.

5. Рахункова палата.

6. Аудиторська палата.

7. Пенсійний фонд.

8. Фонди соціального страхування.

9. Комітет з нагляду за страховою діяльністю.

10. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

11. Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг.

2. Фінансові інститути:

1. Національний банк.

2. Комерційні банки.

3. Небанківські фінансово-кредитні установи.

4. Страхові компанії.

5. Міжбанківська валютна біржа.

6. Фондова біржа.

Кожна структурна одиниця фінансової системи має свої специфічні організаційні форми. Органи управління виконують не тільки функції управління на мікро- та макрорівнях, але і контрольні функції, спрямовані на забезпечення дотримання законодавчо затверджених норм фінансового права в інтересах держави та її регіональних утворень.

Сучасна модель фінансової системи являє собою відкриту динамічну систему, яка постійно трансформується. її формування і розвиток відбувається в умовах інтернаціоналізації фінансових ринків, глобалізації фінансових потоків, збільшення обсягів світових фінансових активів, використання нових фінансових інструментів. Подальший розвиток фінансової системи відбувається на основі інфраструктурних перетворень, використання фінансових інновацій, запровадження сучасних електронних технологій, засобів комунікації та інформатизації.

Сьогодні фінансова система України знаходиться у стадії трансформування. Тому вона, передусім, повинна відповідати певному ступеню трансформаційного періоду і відображати його особливості. Безперечно, її структура ще буде змінюватись відповідно до нових етапів подальшого розвитку.