8. Цивільна оборона диспансеризація тварин після радіаційного ураження

Тварини ВРХ; вівці, кози, коні, свині і т.п.), які знаходяться в зонах радіоактивного забруднення, піддягають диспансеризації. Це комплекс радіометричних, клінічних, гематологічних і біохімічних досліджень направлених на внесення ступеню ураження тварин в умовах радіоактивного забруднення, яка проводиться з метою визначення або прогнозування можливої важкості променевої хвороби і послідуючого господарчого використання уражених тварин.

При проведенні диспансеризації на фермах створюють контрольні групи тварин, які утримуються в рівних умовах.

По цих групах визначають радіаційну ситуацію, а по фізіологічному стану і клініко-гематологічних показниках дають оцінку основному стаду для вирішення питання по подальшому використанню цих тварин. Диспансеризацію здійснюють спеціалісти господарств і державній ветеринарної мережі з залученням наукових працівників ветеринарних науково-дослідницьких і навчальних закладів по планам і графікам, затвердженими агропромами областей.

Фізіологічний стан тварин оцінюють по результатам поголовного огляду всього стада і повного клінічного дослідження тварин контрольних груп.

Велику рогату худобу ділять на наступні групи - дійні корови, сухостійні, бики-виробники, молодняк для репродукції, відокремлююче поголів'я, мілкі рогаті тварини - маточне поголів'я і молодняк. Свині -маточні, ремонтні і відкормлююче поголів'я.

На кожну групу тварин зоотехнічна служба господарства (району) складає ботонізовану відомість у двох екземплярах (один передається комісії, яка проводить диспансеризацію, другий залишається в господарстві).

Від кожної групи для диспансерного дослідження відбирають від 5 до 10% поголів'я.

На першому етапі диспансеризації виясняють динаміку радіаційного фону радіометричними дослідженнями, які проведені на місцевості за весь термін перебування тварин на забрудненій території, визначають рівень радіаційного зараження тварин приладами СРП-68-01 або ДП-5В; відбирають проби калу і молока від тварин контрольних груп і направляють в радіологічний відділ області або району ветлабораторію для дослідження на сумарну бета-активність у відповідності з інструктивно-методичними вказівками по радіохімічним методам визначення радіоактивності в об'єктах ветнадзору: виясняють тип утримання тварин (стійлове, пасовищне), структуру раціону і ступінь його радіоактивного забруднення.

При поголовному огляді звертають увагу на загальний стан, реакцію і поведінку тварин при підніманні на ноги, зріст і стан кістяка, копитного рогу, шерстяного покрову (алопеції, курчавість, депигментацію, стан ліньки і т.п.), прийом корму, консистенції калових мас.

При повному клінічному дослідженні оцінюють загальний стан тварин. Звертають на ступінь їх пригнічення, угодованість, стан фекалій, слизових оболонок, величину лімфовузлів і колінної складки (при збільшенні лімфовузлів слід звернути увагу на імовірність захворювання тварин лейкозом), стан хвостових підзвінків, останніх ребер і копит. Визначають частоту сердечних скорочень і характер сердечних тонів. частоту і глибину дихання, прийом корму і стан печінки. Вимірюють температуру тіла, визначають наявність окритої крові в калі, наявність • гінекологічних захворювань. В крові тварин визначають кількість .еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів. Визначають абсолютну кількість лімфоцитів. Визначають індексретракції кров'яного згустку.

Дані, отримані при дослідженні тварин заносять в диспансерну книгу.

По закінченню диспансеризації складають акт і на підставі оцінки радіаційної обстановки, зовнішнього огляду усього поголів'я, а також результатів клінікогематологічних і паталогоанатомічних досліджень тварин контрольних груп приймають рішення про подальше господарче використання кожної групи тварин.

По підсумках диспансеризації тварин в залежності від ступені ураження розподіляють на наступні групи: клінічне здорові; призначені для перетримки в гуртах для наступного планового забою або використання по другому призначенню; призначені для забою; які потребують лікування; тварини які піддягають знищенню.

Якщо кількість тварин, які піддягають забою, перевищують потреби в збереженні м'яса, встановлюють черговість забою. В першу чергу (в перші три дні) на забій направляють тварини з надзвичайно важкою ступеню ураження, які отримали дозу понад 600 рентгенів). В другу чергу (від 1 до 5 днів з моменту ураження) направляють тварин з важкою ступеню ураження, які отримали дозу 400-600 рентгенів). В третю чергу (від 1 до 10 днів на забій направляють тварин з середньою ступеню ураження, отримавши дозу опромінення 200-400 р.)

Таким чином, черговість забою уражених тварин в умовах зовнішнього опромінення визначається по дозі опромінення. Дещо інший підхід-встановлюється на період внутрішнього опромінення тварин, так званий період кореневого опромінення рослин.

Тварини, які підлягли внутрішньому забрудненню радіоактивними речовинами, направляють на забій тільки вкінці скритого періоду. Це необхідно дня максимального використання періоду ефективного полувиведення радіоактивних речовин з організму і отримання з них м'яса з найменшою удільною радіоактивністю. При таких ураженнях в перші три дні на забій відправляють лише тварини, які отримали надзвичайно важку ступінь ураження - більше 5 мКи/кг маси тіла (мілікюрі).