2. Огляд літератури по вказаній темі

Одним із важливих завдань зоотехнічної науки, щодо якісного поліпшення худоби і значного підвищення її продуктивних якостей є розробка основних положень спрямованого вирощування молодняку на основі детального вивчення біологічних особливостей розвитку різних видів сільськогогосподарських тварин на окремих етапах онтогенету. (Алімов Т.К., 1981).

Спрямоване вирощування молодняку - це комплекс зоотехнічних засобів, застосовуючи які можна свідомо керувати, індивідуальним розвитком сільськогосподарських тварин і формувати їх з необхідними задатками продуктивних якостей.

Таке вирощування є основним ланцюгом у технології виробництва сільськогосподарської продукції.

(Демчук М.В.,1996).

Цілеспрямоване вирощування молодняку починається з обґрунтованого добору батьківських пар, підготовки їх до парування для одержання потомства з необхідною спадковістю і високою життєздатністю, включає в себе по створенню оптимальних умов для розвитку тварин у ембріональний та постембріальний періоди. (Бегучев А.П. 1981).

Для розробки наукових основ спрямованого вирощування молодняку необхідні глибокі знання особливостей його індивідуального розвитку, зміни вимог ростучого організму до умов життя з віком за періодами розвитку, починаючи з утворення зиготи і до зрілого віку. Щодо цього характерне дослідження, яке провів в П.Д. Пшеничний ще у 1955 р. Учений на основі результатів багатьох спостережень довів, що телички, одержані від корів, які запліднили у рік лактації, як правило при створенні добрих умов годівлі та утримання формуються у високопродуктивних тварин. (Свечін К.Б. 1956).

Серед факторів зовнішнього середовища, які впливають на формування продуктивних якостей молодняку, головними є рівень і повноцінність годівлі, що суттєво змінюються на окремих етапах онтогенезу.

Доведено, що у зародковий та перепдлідний періоди ембріонального розвитку великої рогатої худоби ( а це перші 60 днів) рівень енергетичного живлення матері не впливає на масу зародка, але якість годівлі (особливо забезпечення жиророзчинними вітамінами) істотно позначається на відтворній здатності материнського організму, бо через ороговіння слизової оболонки матки зигота не може прикріпитися і нормально розвиватися. (Клейменов Н.І.,1983).

У другій половині ембріонального розвитку (в останні 60 днів), коли плід росте, енергетичний рівень живлення матері разом з якістю годівлі має важливе значення для нормального росту. В цей період у плода інтенсивно ростуть трубчасті кістки, нагромаджуються ліпідні резерви, а у матері відбувається оновлення секреторних тканин вим’я, починає формуватись молозиво, у тілі перед наступною лактацією нагромаджуються енергетичні й білкові резерви. І якщо у цей період мати отримує позабалансований раціон за енергетичним, протеїновим, мінеральним та вітамінним живленням, то в результаті у неї утворюється неякісне молозиво, а новонароджене теля, не має достатнього імунітету. (Дрозденко А.Р., Молчанов М.В. 1983).

В умовах низького енергетичного живлення пригнічується не тільки ріст матері, а й за законом М.П. Чирвінського –

А.О. Малігонова гальмується ріст трубчастих кісток плода, теля народжується низьконогим (явище ембріоналізму), яке виправити наступною доброякісною годівлею неможливо. Крім того, період інтенсивного росту плода протягом 7 - 9 міс. Вагітності матері є, по суті, другим критичним періодом в ембріональному розвитку теляти. Як правила у цьому, плідному періоді, при годівлі матері недоброякісними кормами тварини абортують. Усі зазначені особливості ембріонального розвитку великої рогатої худоби необхідно врахувати при вирощуванні молодняку. (Кузнецов А.Ф.,1989).

Відомо також, що і після народження для великої рогатої худоби характерні специфічні періоди розвитку. За даними П.Д. Пшеничного (1955) та К.Б. Свєчіна (1956), вони поділяють на періоди новонародження, молочний, статевого дозрівання, функціональної зрілості та старіння.

Годівля та утримання тварин у кожний із зазначених періодів має свої особливості.

Практично теля народжується без імунного статусу і одержує його з доброякісним молозивом матері. За даними П.Д. Пшеничного (1955), дуже важливо, щоб ремонтна теличка в молочний період споживала не менше 12 кг молочного жиру, що стимулює майбутні продуктивні якості. (Ернст А.К.,1984).

Якщо у молочний період найбільш продуктивно ростуть трубчасті кістки, то у післямолочний, особливо в період статевого дозрівання, - плоскі, тобто у цей період молодняк росте у довжину, ширину та глибину.

Період статевого дозрівання закінчується першим отеленням у корів і використанням бугайців для племінних цілей ( як правило на другому році життя). На думку М.А. Кравченка (1963) - це період найбільш інтенсивного післямолочного росту молодняку великої рогатої худоби.

За даними досліджень, у період статевого дозрівання в умовах доброї годівлі не кастровані бугайці проявляють високу енергію росту. Середньодобові прирости молодняку в цей період можуть досягати біологічного ліміту великої рогатої худоби (тобто майже 2000 г.) при відповідній збалансований годівлі тварин у зв’язку з тим, що в період статевого дозрівання найбільш інтенсивно росте перефиричний скелет, тобто плоскі кістки й відповідні м’язи, у цей період необхідно підтримувати високий рівень годівлі тварин, який буде сприяти найбільш ефективному перетворенню корму у поживні речовини туші тварини. Можна вважати, що статеве дозрівання є другим критичним періодом, розвитку молодняку великої рогатої худоби після народження. При недостатній годівлі в цей період у молодняку, згідно з законом М.П. Чирвінського - А.О. Малігонова, затримується ріст у довжину, ширину, глибину, тобто тварина виростає цибата, але плоска, неглибока і неширока. Таке біологічне явище називають інорантилізмом, а тварини, які затримувалися у рості в період статевого дозрівання - інофантильними.

Дослідженнями П.Д. Пшеничного, К.Б. Свєчіна,

О.П. Дмитроченка та інших вітчизняних, зарубіжних учених доведено, що безперервно високий рівень годівлі телиць протягом перших 18 місяців життя не завжди дає позитивні результати. Ще М.П.Гирвінський зазначив, що добре спадкові задатки зможуть проявитися і у випадку, коли худоба тимчасово одержує менше поживних речовин, ніж це потрібно для її швидкого розвитку. (Цитов. За Ткачук В.Т. 1985 ).

У дослідах К.Б. Свєчіна (1976) встановлено, що молодняк чорно-рябої породи має здатність, компенсувати тимчасову затримку у рості внаслідок обмеженої годівлі в наступний період при поліпшенні умов життя живлення. За даними К.Б. Свєчіна, компенсація тимчасових затримок росту - це природна властивість усіх тварин, яка витікає із основних закономірностей їх індивідуального розвитку і зумовлюється генетичними факторами, що контролюють реалізацію в онтогенезі при різних умовах зовнішнього середовища запрограмованого спадковістю розвитку окремих ознак і всього організму в цілому.

Ступінь компенсації розвитку молодняку і тривалість періоду, протягом якого вона може бути досягнута, залежить від віку худоби і того, як глибоко було порушено нормальний розвиток організму та його органів і тканини. К.Б. Свєчін (1976) довів, що ступінь зниження маси тіла чорно-рябої худоби в умовах низького рівня годівлі тим більший, чим молодші тварини, однак компенсація росту маси основних тканин тіла при умовах наступного просолення живлення відбувається повніше, хоча й тривалий період, ніж у молодняку якого не догодували у більш старшому віці.

Досліди, проведені П.Д. Пшеничним і О.П. Дмитроченком та В.І. Федоровим, показали, що на ріст, інтенсивність обміну речовин та їх використання організму, який росте позитивно впливає періодична переміна годівля молодняку, починаючи з 8-9 місячного віку. При цьому теоретичною основою режимів годівлі були тривалість росту телят ( 6 діб за Федоровим В.І.) або умови й тривалість перетворення поживних речовин корму у травному каналі тварин ( 30 днів за даними Пшеничного П.Д. та Дмитриченка О.П.).

Перемінний режим годівлі молодняку проводили, знижуючи поживну цінність добового раціону на 25-30% протягом одного періоду та підвищуючи його в таких же розмірах у наступний період.

Вважають, що перемінний режим годівлі підвищує активність ферментів та інтенсивність процесів асиміляції.

Отже раціональне вирощування молодняку тісно пов’язане з біологічним режимом розвитку на окремих етапах онтогенезу, тому для спрямованого керування розвитком необхідно пізнавати цей режим і відповідно змінювати якість годівлі худоби ( Богданов Г.О. ,1985).