Косик.Мікроек-ка (повна версія)

	Обсяг	Сукупн	Граничний	Сукупні	Граничні	Середні	Середні
	випуску	ий	виторг	витрати	витрати	сукупні	змінні
	од./тижд.	виторг	грн./од.	грн./од.	грн./од.	витрати	витрати
			MR=∆TR/∆Q		MC=∆TC/∆Q
	Q	грн./тижд		TC		ATC	AVC
		TR
	1	2	3	4	5	6	7
	0	0	35	50	34	-	-
	1	35		84		84	34
			35		22
	2	70		106		53	28
			35		16
	3	105		122		40,7	24
			35		18
	4	140		140		35	22,5
			35		22
	5	175		162		32,4	22,4
			35		28
	6	210		190		31,7	23,3
			35		38
	7	245		228		32,6	25,4
			35		52
	8	280		280		35,0	28,8

Аналізуємо співвідношення між граничним виторгом і граничними витратами (колонки 3 і 5). Перша одиниця продукції дає фірмі граничний виторг, рівний ціні (35 грн.), а граничні витрати фірми, пов’язані з її виробництвом, – 34 грн., отже, прибуток становить 1 грн. Друга одиниця додає до витрат 22 грн., а до виторгу – 35 грн. (ціна незмінна), і таким чином збільшує сумарний прибуток на 13 грн. Доки граничний виторг перевищує граничні витрати, фірмі вигідно нарощувати обсяги випуску, тому що це збільшує суму прибутку. Ця тенденція зберігається до шостої одиниці випуску включно, а вже сьома одиниця продукції додає до витрат 38 грн., що перевищує граничний виторг у 35 грн., тому прибуток зменшиться на 3 грн. Зрозуміло, що фірма припинить нарощування виробництва після шостої одиниці. Керуючись граничним принципом вибору, фірма буде збільшувати виробництво малими приростами і так знайде саме той обсяг, який максимізує прибуток. Це буде обсяг, за якого ціна і витрати стануть

приблизно рівними MC = P .

Графічна модель MRMC зводить задачу максимізації економічного прибутку до пошуку точки перетину графіків функцій граничних витрат і граничного виторгу.

Дослідимо пошук оптимального обсягу випуску (рис. 10.3). Припустимо, що фірма виробляє обсяг продукції Q1 . Графік показує, що для цього обсягу граничний виторг перевищує граничні витрати (MR > MC) . Тому, обмеживши випуск кількістю Q1 , фірма втрачає частину можливого прибутку в розмірі площі ABE . Якщо вона розширить випуск до Q (точка E ), то зможе збільшити суму прибутку. Якщо фірма буде нарощувати

MC = P .

MR = MC

Рис. 10. 3. Правило граничного випуску MR=MC

обсяги виробництва далі, до обсягу Q2 ,

то граничний виторг стане меншим за граничні витрати (MR < MC) , а

збитки величиною площі EGH зменшать загальну суму отриманого прибутку. В цій ситуації фірма зможе збільшити прибуток, скоротивши

випуск до Q , що відповідає точці E .

Таким чином, рівновага фірми, за якої вона максимізує прибуток, встановлюється в точці перетину

кривих MC і MR . Незалежно від того, чи почне фірма виробництво з низького рівня, чи з високого, за існуючою ціною вона змушена наближати

випуск до обсягу Q . Наш аналіз графічної моделі підтверджує загальне

правило максимізації прибутку: коли фірма досягає обсягу, за якого максимізується прибуток, граничний виторг співпадає з граничними

витратами. За умови фірма знаходиться в рівновазі й реалізує всі можливості одержання прибутку.

Оскільки конкурентна фірма приймає ринкову ціну, то вона шукає такий обсяг, за якого її граничні витрати стають рівними ринковій ціні, Зауважимо, що лінія граничного виторгу може перетинати криву граничних витрат MC двічі – на низькому і на високому обсягах випуску (рис. 10.3). Рівність MC = MR = P буде умовою максимізації прибутку лише на

висхідному відрізку MC , тому що на низьких обсягах крива MC має спадний характер і розташована нижче лінії ціни, отже, прибуток за нарощування обсягів буде зростати.

Відшукавши методом граничного аналізу оптимальний обсяг, фірма приступає до другого етапу прийняття рішення: вона повинна визначитись, чи варто виробляти продукцію взагалі. Рішення про доцільність виробництва фірма може прийняти лише після оцінки прибутковості виробництва. У

моделі MRMC фірма має справу з середніми і граничними величинами,

тому для визначення суми прибутку EP = TR −TC	треба зробити
перетворення:
EP = (TR / Q −TC / Q) Q; TR / Q = AR = P;	TC / Q = ATC .
Звідси
EP = (P − ATC) Q .	(10.6)

і MC , де

Рис. 10.4. Модель максимізації прибутку конкурентною фірмою MRMC

визначити як площу прямокутника

Графічно суму прибутку на оптимальному обсязі ( рис. 10.4) можна PCFE , висота якого дорівнює P − ATC , а основа – обсягу

виробництва 0Q* . За даними

графіка:		EP =(35-
31,7)× 6,3=20,16	грн.	Прийміть
до уваги, що	мета	фірми –

максимізувати загальну суму прибутку, а не прибуток на одиницю продукції. Максимальний прибуток на одиницю продукції фірма

одержить в точці перетину ATC ATC мінімальні, але ця точка знаходиться ліворуч від

оптимального обсягу і виробництво відповідного обсягу

не дозволило б фірмі максимізувати сукупний економічний прибуток.

10.2. Реакція конкурентної фірми на зміну ціни

Не завжди конкурентна фірма входить на ринок за такої сприятливої кон’юнктури, яка дозволяє їй максимізувати прибуток. Можливі ситуації, коли ціни не забезпечують прибутковості на жодному з обсягів. Дослідимо, якою буде реакція фірми на зниження або підвищення ціни продукції в

короткостроковому періоді за допомогою графічних моделей TRTC та

MRMC .

Спочатку проаналізуємо вплив зміни ціни на моделі TRTC . На рис. 10.5 зображені типові ситуації зниження ціни, коли фірма збиткова. Графічно це означає, для всіх обсягів випуску функція сукупного виторгу TR розташована нижче функції сукупних витрат TC . Фірма повинна знайти обсяг, для якого збитки будуть мінімальними або прийняти рішення про доцільність виробництва в умовах збитковості. У таких ситуаціях важливого значення набуває аналіз структури витрат, порівняння виторгу зі змінними та постійними витратами.

прибутковості та

TRTC :

і VC .

Рис. 10.5. Збитковість і закриття фірми

Рис. 10.5.а) представляє випадок, коли фірма може знайти обсяг, який мінімізує збитки. Фірма може працювати в межах

рівнів випуску, для яких лінія TR

проходить нижче кривої TC , але вище кривої VC (між точками ab ). Оптимальним буде обсяг, де відстань по вертикалі між сукупним виторгом і сукупним витратами найменша (відрізок

FE ).

На обсязі Q* виторг від реалізації продукції відшкодовує змінні витрати (відрізок Q* H ) і частину постійних

(відрізок EH ). Величина постійних витрат рівна відстані між кривими TC Збитки будуть менші, коли фірма буде працювати, тому що, припинивши виробництво, вона матиме збитки, рівні

постійним витратам (відрізок FH ).

Рис. 10.5.б) ілюструє ситуацію закриття фірми. Крива сукупного виторгу на жодному з обсягів випуску не досягає

навіть кривої змінних витрат VC . Немає обсягу, для якого збитки не перевищували б величини постійних витрат. Тому фірмі

доцільно тимчасово призупинити виробництво. Мінімальні збитки в розмірі постійних витрат фірма одержить на нульовому обсязі, тобто, коли зовсім перестане виробляти.

Тепер можемо сформулювати умови збитковості конкурентної фірми за моделлю

¾фірма прибуткова, коли TR > TC , існує точка перетину лінії сукупного виторгу і кривої сукупних витрат;

¾фірма беззбиткова, коли TR = TC , що відповідає точці перетину

лінії сукупного виторгу і кривої сукупних витрат;

¾ фірма мінімізує збитки шляхом виробництва, коли

TC > TR >VC , існує точка перетину лінії сукупного виторгу і кривої змінних витрат;

¾фірма мінімізує збитки шляхом закриття, коли TR <VC для всіх Q .

Рис. 10.6. Реакція фірми на зміну ціни

Модель граничного аналізу

MRMC показує, що рівняння рівноваги

MC = P дає лише необхідну умову для вибору оптимального обсягу, але не завжди точка оптимального обсягу забезпечує максимальний прибуток. Може бути ситуація прямо протилежна, коли в точці MC = P фірма одержує збиток. Але, керуючись правилом граничного випуску, фірма може вибрати кращий варіант з можливих ситуацій збитковості.

Графічно ознака прибутковості фірми виражається в існуванні точки перетину кривої граничних витрат і лінії граничного виторгу. Від зміни ціни лінія граничного виторгу переміщується паралельно вгору або вниз, перетинаючи

криву MC вище або нижче кривої

середніх сукупних (ATC) або середніх

змінних ( AVC) витрат, як зображено на рис. 10.6.

За ціною P1 фірма випускає

продукцію на обсязі Q1 (рис. 10.6.а) і максимізує прибуток в точці рівноваги E1 . Підвищення ринкової ціни до P2 сигналізує фірмі, що на попередньому рівні випуску Q1 граничний виторг

перевищує граничні витрати, отже, з’являється можливість збільшити загальну суму прибутку, розширивши

виробництво до Q2 , де нова ціна і граничні витрати знову зрівняються в точці нової рівноваги E2 .

Якщо ціна падає, то, керуючись правилом MC = P , фірма відповідно зменшує обсяги. Коли ціна впаде до

рівня P3 = min ATC , економічний прибуток зникає (рис. 10.6.б). Настає

стан беззбитковості. Точка рівноваги E3 називається точкою беззбитковості, а ціна P3 = min ATC – ціною беззбитковості. Вона забезпечує фірмі одержання нормального прибутку. Ціна беззбитковості встановлює потрійну рівність P = MC = min ATC . У цій ситуації фірма працює з найбільшою

ефективністю, оскільки середні витрати на одиницю продукції тут найменші. Якщо ціна падає нижче ATC , фірма потрапляє в ситуацію збитків.

Оптимальний обсяг так само визначається за правилом MC = P і відповідає точці E4 (рис. 10.6 в). Мінімальні збитки, як і прибутки, обчислюються за формулоюEP = (P − ATC) Q , а графічно – як площа прямокутника

P4CFE4 . Фірма може залишатися в галузі до того часу, поки її збитки

будуть менші за постійні витрати, тобто доки виторг покриває змінні витрати

AVC .

Однак у деяких ситуаціях фірма приймає рішення тимчасово припинити виробництво. Це буває, коли ціна спадає до рівня мінімуму середніх змінних

витрат AVC . Ціна P5 = AVC називається критичною і визначає точку

закриття R (рис. 10.6 г). Якщо ціна падає нижче середніх змінних витрат, фірмі вигідніше тимчасово припинити виробництво. У цьому випадку фірма не матиме змінних витрат. Зберігаються лише постійні витрати, які утворюють збитки фірми. Фірма у короткостроковому періоді, тимчасово припинивши виробництво, може залишитись в галузі, очікуючи сприятливої кон’юнктури, коли вона знову може відновити прибуткове виробництво. Так поступають підприємства у сферах сезонного виробництва, – ресторани і спортивні комплекси, що обслуговують літні зони відпочинку, фермери, які тимчасово виводять землю з обороту. Тоді постійні витрати, які вже понесло підприємство (орендна плата, витрати на споруди, тощо) перетворюються на незворотні. Їх фірма не приймає до уваги, коли вирішує знову відновити виробництво.

Тепер ми можемо сформулювати умови прибутковості та збитковості конкурентної фірми за моделлю MRMC :

¾умова прибутковості: P > ATC ;

¾умова беззбитковості: P = min ATC ;

¾ умова мінімізації	збитків шляхом виробництва:
ATC > P ≥ AVC ;

¾умова мінімізації збитків шляхом тимчасового припинення виробництва: P ≤ min AVC ;

P = min AVC – точка закриття.

Умови прибутковості та збитковості, сформульовані за моделями TRTC

та MRMC , разом з умовою рівноваги визначають короткострокову стратегію фірми на досконало конкурентному ринку.

Фірма реагує не лише на зміну ринкової ціни продукції, але й на зміну цін вхідних ресурсів, які формують змінні витрати фірми. Підвищення ціни змінних факторів, наприклад, заробітної плати робітників або ціни сировини, збільшує змінні витрати фірми на всіх обсягах виробництва відповідно

зростуть ATC, AVC, MC , що за незмінної ціни готової продукції призведе до зміни рішення фірми відносно оптимального обсягу випуску.

10.3. Короткострокова крива пропонування фірми і галузі.

Ринкова ціна і надлишок виробника

Спираючись результати попереднього аналізу, тепер ми можемо з’ясувати, як виглядає крива пропонування для фірми з даним рівнем витрат. Як ми знаємо, крива пропонування показує обсяг продукції, який фірма може поставити на ринок за всіх можливих значень ціни.

Згідно правила визначення оптимального обсягу випуску, який максимізує прибуток або мінімізує збитки, фірма завжди,

	за	будь-якої		ціни,
	розширює		виробництво		до
	рівня,	де P = MC . Отже, всі
	параметри		виробництва
	належать кривій граничних
	витрат MC . Але фірма
	припиняє		виробництво,
	якщо	ціна впаде		нижче
	середніх		змінних	витрат
	AVC . Оскільки крива MC
	перетинає		криву	AVC	в
	точці	мінімуму		середніх
	змінних витрат, то крива
Рис. 10.7. Короткострокова крива	пропонування			фірми
пропонування конкурентної фірми	співпадає з відрізком кривої

MC , розташованим вище мінімуму AVC .

Рис. 10.7. ілюструє знаходження короткострокової кривої

пропонування фірми. На ньому зображені криві витрат MC , ATC і AVC і кілька ліній граничного виторгу MR , що відповідають різним можливим ринковим цінам.

За будь-якої ціни, що перевищує мінімальне значення AVC , оптимальний обсяг виробництва може бути визначений безпосередньо за

графіком. Наприклад, за ціною P5 оптимальним буде обсяг випуску Q5 , він максимізує прибуток. За ціною P3 оптимальним буде обсяг Q3 , він мінімізує

збитки.

Всі точки перетину кривих MR і MC (a, b, c, d) визначають

співвідношення можливих цін на продукцію і відповідної кількості продукції, яку фірма запропонувала б на ринку за даними цінами. Звідси очевидно, що висхідний відрізок кривої

граничних витрат вище мінімуму середніх змінних витрат є

короткостроковою кривою пропонування фірми.

На рис. 10.7. вона позначена суцільною потовщеною лінією. Зауважимо, що крива пропонування для кожного обсягу Q

визначає мінімальну ціну, за якою фірма беззбитково пропонує останню одиницю продукції на конкурентному ринку.

Крива пропонування фірми має висхідний характер, так само як і крива граничних витрат, конфігурація якої зумовлена законом спадної віддачі. Через зростаючі витрати фірма не може без втрат прибутку розширити виробництво за даного рівня ціни. Зі зростанням ціни на продукцію фірма

має можливість розширити виробництво до рівня, де MC = P . Вона має стимул до такого розширення, тому що загальна сума прибутку при цьому збільшується, адже граничні витрати залишаються на рівні ціни, тоді як обсяги реалізації зростають. Аналіз поведінки конкурентної фірми підтверджує відомий нам закон пропонування: з підвищенням ціни обсяг пропонування зростає.

Доцільно пригадати, що такі фактори, як зміни цін вхідних ресурсів або технологій зміщують криву граничних витрат, отже, і криву пропонування фірми. При цьому зауважимо, що зміна цін постійних факторів виробництва не впливає на положення короткострокової кривої пропонування Лише зміна ціни змінних факторів виробництва викликає зміну виробничого рішення фірми і зміщення кривої пропонування.

На конкурентному ринку зустрічаються багато фірм, які взаємодіють між собою і утворюють галузевий ринок. Галузева

функція пропонування визначається як сума функцій пропонування окремих фірм.

Короткострокова крива ринкового пропонування

визначає обсяг виробництва галузі. Вона одержується шляхом додавання обсягів пропонування всіх фірм за кожної можливої ціни. У короткостроковому періоді число фірм в галузі постійне. Нові фірми не мають часу на будівництво і організацію нового виробництва, тому вся продукція виробляється вже діючими фірмами.

Рис. 10.8

ілюструє

утворення

кривої

ринкового

пропонування на прикладі трьох фірм, кожна з яких має різні

виробничі витрати, і відповідні криві пропонування

Рис. 10.8. Короткострокове галузеве пропонування	S1 , S2 , S3 .
	Припустимо,

що ціна P1 відповідає мінімуму середніх змінних витрат фірми з найнижчим рівнем витрат, тому за цінами, нижчими P1 , галузь нічого не вироблятиме.

У проміжку між P1 і P2 продукцію вироблятиме лише третя фірма, тому крива галузевого пропонування співпадає з відрізком кривої граничних витрат третьої фірми MC3 (відрізок Sa ). За ціною P2 виробляють всі три

фірми. Тому галузеве пропонування складатиметься з суми обсягів пропонування всіх фірм: перша фірма виробляє за цією ціною 2 одиниці, друга – 5 одиниць, третя – 8 одиниць. Отже, сума галузевого пропонування становить 15 одиниць, крива галузевого пропонування доповнюється

відрізком ab . За ціною P3 перша фірма пропонує 4, друга – 7, третя – 10

одиниць продукції, галузь в цілому – 21 одиницю (додаємо відрізок bc ). Таким чином, крива SS є короткостроковою кривою ринкового пропонування.

Зверніть увагу, що в точці a крива має згин, але коли фірм багато, цей згин згладжується, і крива галузевого пропонування

звичайно є плавною висхідною. Це означає, що обсяг пропонування у короткостроковому періоді на досконало конкурентному ринку збільшується, коли зростає ринкова ціна товару. Тому є дві причини: по-перше, кожна фірма збільшує пропонування; по-друге, фірми, які за низької ціни були закриті, починають виробляти (це стосується не нових фірм, а тих, що вже були на ринку).

Криву галузевого пропонування не завжди можна визначити простим додаванням кривих пропонування окремих фірм. Збільшення виробництва всіма фірмами може призвести до підвищення цін ресурсів, оскільки попит на ресурси зросте. Подорожчання ресурсів зміщує криві граничних витрат вгору, виробничі можливості фірм звужуються, – тому крива галузевого пропонування стає менш чутливою до зміни ціни на готову продукцію.

Чутливість обсягу галузевого виробництва до ринкової ціни визначає еластичність ринкового пропонування за ціною. Пригадаємо, що еластичність пропонування – це процентна зміна обсягу пропонування, спричинена однопроцентною зміною ціни. Вона відображає динаміку граничних витрат. Оскільки криві граничних витрат є висхідними, еластичність пропонування у короткостроковому періоді завжди має додатне значення. Якщо зі збільшенням обсягу виробництва граничні витрати стрімко зростають, еластичність пропонування є низькою. Продуктивність фірм обмежена, нарощування обсягу виробництва коштує дорого, крива пропонування стрімка.

Якщо ж граничні витрати зі збільшенням обсягу випуску зростають повільно, тоді пропонування відносно еластичне, і незначне підвищення ціни спонукає фірми до значного розширення обсягів виробництва. Коли потужності підприємства повністю завантажені, так що збільшити обсяг виробництва можливо тільки за умови будівництва нових потужностей, тоді у короткостроковому періоді виникає абсолютна нееластичність пропонування. Інший крайній випадок – абсолютно еластичне пропонування – має місце, коли граничні витрати постійні.

Тепер з’ясуємо, яка ж з усіх можливих цін буде ринковою ціною рівноваги. Ми знаємо, що ціна рівноваги на конкурентному ринку визначається взаємодією сукупного попиту на товар та сукупного пропонування, тобто спільними, хоч і незалежними діями всіх покупців і продавців на ринку.

Розглянемо більш детально механізм утворення рівноважної