Косик.Мікроек-ка (повна версія)

Ця модель найповніше відображає психологію споживача, який на ринку щоразу вирішує: чи використати доход на купівлю даного товару, чи залишити його для придбання інших благ. У цій моделі також знайшло відображення фундаментальне припущення прихильників теорії граничної корисності про те, що пропорції обміну товарів і ринкове ціноутворення ґрунтуються на корисності.

ВИСНОВКИ

Доход споживача та ціни товарів і послуг формують бюджетне обмеження споживача. Бюджетне обмеження визначає множину наборів товарів, доступних споживачу. Бюджетна лінія – лінія рівних видатків – показує межу між можливим і неможливим, описує всі комбінації товарів, видатки на які не перевищують доходу споживача.

Вибір оптимального рішення споживача за кардиналістською теорією полягає у порівнянні співвідношень між граничними корисностями і цінами товарів на основі правила максимізація корисності. Загальне правило оптимізації вибору споживача: вибір є оптимальним, якщо в границях бюджетного обмеження відношення граничних корисностей будь-якого виду благ дорівнює відношенню їх цін. Прийнявши оптимальне рішення, споживач знаходиться у стані рівноваги, яку описує другий закон Госсена.

Споживчий вибір на основі ординалістської теорії передбачає пошук оптимального ринкового кошика, який повинен розміщуватись на бюджетній лінії і належати до найвищої з можливих кривих байдужості. Він відповідає точці дотику бюджетної лінії та кривої байдужості, в якій їх нахил є однаковим. Ця точка є точкою рівноваги споживача, вона задовольняє умові максимізації корисності.

Аналіз оптимізації споживчого вибору за двома моделями – на основі кардиналістської і ординалістської теорій – показує, що вони дають один і той самий результат: еквімаржинальний принцип визначення стану

рівноваги споживача: MUX / PX = MUY / PY . Цей принцип

застосовується до ситуацій вибору з двох абсолютно необхідних благ. Існують і особливі випадки рівноваги,

пов’язані з різними функціями корисності.

КОНТРОЛЬНІ ЗАВДАННЯ

Задача 1.

Бюджетна лінія споживача задається рівнянням: X+2Y=60.

1.Побудуйте графік бюджетної лінії.

2.Визначте альтернативні витрати придбання додаткової одиниці товару X.

3.Якою є абсолютна величина кута нахилу бюджетної лінії?

4.Як зміниться положення бюджетної лінії, якщо:

а) за інших рівних умов доход споживача зросте до 80 грн.? б) ціна товару X зросте вдвічі, а ціна товару Y і доход споживача

залишаться на рівні початкових?

Задача 2.

Уявіть, що ви робите вибір між покупкою морозива та шоколадок, гранична корисність яких представлена даними таблиці:

Одиниці благ за порядком	1	2	3	4	5	6
Гранична корисність морозива, ютилів	10	8	6	4	3	2
Гранична корисність шоколадок, ютилів	8	7	6	5	4	3

1.Визначте, яка кількість морозива та шоколадок максимізуватиме корисність, якщо ваш тижневий доход становить 9 грн., ціна одного

морозива - 2 грн., однієї шоколадки - 1 грн. Визначте величину сукупної корисності оптимального набору. Перевірте правильність вашого вибору за правилом максимізації корисності.

2.Як зміниться оптимальний набір товарів та його сукупна корисність, якщо за інших рівних умов ціна морозива знизиться до 1 грн.? Чи задовольняє ваш вибір правилу максимізації корисності?

Задача 3.

Дані наступної таблиці характеризують криві байдужості споживача, який розподіляє свій тижневий доход 40 грн. між продуктами харчування та розвагами. Ціна одиниці продуктів харчування(товар X) становить 1 грн., ціна одиниці розваг (товар Y) - 2 грн. Криві байдужості позначені як U1 та U2 .

Поверхні байдужості

	U1			U2
		Кількість товарів, одиниць
Товар X		Товар Y	Товар X	Товар Y
10		25	5	25
15		15	10	15
20		10	15	10
30		7,5	20	7,5
-		-	30	5

1.Накресліть криві байдужості та бюджетну лінію.

2.Визначте, який набір продуктів харчування та розваг є оптимальним для споживача. Чи задовольняє ваша відповідь умові рівноваги споживача?

ЗМІНА РІВНОВАГИ

СПОЖИВАЧА. РОЗДІЛ 6 ІНДИВІДУАЛЬНИЙ

ТА РИНКОВИЙ ПОПИТ

Ми дослідили споживчий вибір на основі корисності та уподобань споживача за незмінного доходу і заданого рівня цін різних товарів. Тепер ми з’ясуємо, як взаємопов’язані вибір споживача і зміни у доході та цінах. Дослідження реакції споживача на зміну доходу і ціни дозволяє визначити індивідуальний попит і відстежити його динаміку. Зрештою сукупність кривих індивідуального попиту дає можливість визначити криву ринкового попиту, а також з’ясувати джерело виникнення споживчого надлишку – мірила добробуту споживача.

Визначний внесок у розробку означених проблем був зроблений англійським економістом Дж. Хіксом та українським економістом Є. Слуцьким, які

застосували апарат кривих байдужості до аналізу залежності споживчого попиту від динаміки цін. Досліджені ними ефекти доходу та заміни (ефект Слуцького – Хікса) стали фундаментальними в мікроекономіці, вони мали не тільки визначне теоретичне, а й практичне значення для подальшої розробки проблем споживчого попиту, визначення уподобань та черговості задоволення потреб, цінової та перехресної еластичності попиту.

6.1.Оптимальний вибір

ізміна доходу споживача

Розглянемо вплив зміни доходу на рівновагу споживача за допомогою двопродуктової моделі споживчого вибору. Щоб уточнити параметри нашого дослідження, приймаємо, що доход зростає за інших рівних умов. Оскільки ціни товарів залишаються незмінними, нахил лінії бюджетного обмеження не

змінюється. Поступове зростання доходу споживача(I ) призведе до зміщення бюджетної лінії праворуч вгору паралельно початковій B1 у положення B2 , B3 , B4 (рис. 6.1). Сумістивши графіки бюджетного

обмеження з картою байдужості, можемо знайти точки оптимуму споживача за кожного з рівнів доходу.

Початкова рівновага знаходиться в точці Е 1 . Графік 6.1 показує, що зростання фінансових можливостей споживача дозволяє йому переміститись

на вищі криві байдужості. Нові точки оптимумів (Е 2 , Е 3 , Е 4 )

	відповідають споживчим			кошикам з
	більшими видатками на обидва блага.
	З’єднавши точки оптимумів плавною
	лінією, отримаємо криву “доход –
	споживання”.
	Крива		“доход		–
	споживання” – це крива, яка
	проходить через всі точки рівноваги
	споживача, пов’язані з різними
	рівнями	доходу.	Траєкторія		кривої
	“доход – споживання” залежить від
	типу благ. У даному випадку рис. 6.1
	відображає найпоширенішу ситуацію
Рис. 6.1. Крива “доход – споживання”	реального	життя,	коли зі	зростанням
для нормальних благ	доходу	відбувається		збільшення

споживання обох товарів. Це означає, що обидва споживані товари належать до нормальних благ. Крива “доход – споживання” для нормальних благ є монотонно зростаючою.

Рис. 6.2 ілюструє випадок, коли

товар Х спочатку виступає для споживача як нормальне благо (до

обсягу Х3 ), а з певного “критичного” рівня доходу, якому відповідає бюджетна лінія B3 , і за

подальшого його підвищення (B4 )

оцінюється ним вже як нижче благо. Крива “доход – споживання” від

точки Е*3 відхиляється ліворуч, відображаючи скорочення

Рис. 6.2. Крива “доход-споживання”

споживання товару Х . Для нижчих

для нижчих благ благ крива “доход – споживання” набуває від’ємного нахилу.

Теоретично можливий варіант, коли споживання блага не залежить від рівня доходу. Такі товари називають нейтральними. Крива “доход – споживання” для нейтральних благ матиме вигляд вертикальної лінії.

За допомогою моделі “доход – споживання” можна охарактеризувати зміну індивідуального попиту на певне благо. Перенесемо рівноважні обсяги

споживання товару Х для випадку нормальних благ (рис. 6.3.а) в систему координат “ціна – обсяг попиту” (рис. 6.3.б). За умови незмінних цін кожен

обсяг товару Х має на кривій попиту лише одну точку. Обсяг Х1 розміщений на кривій попитуD1 , а обсяг X 2 , що відповідає вищому

рівню доходу (B2 ) , вже розташований на іншій кривій попиту D2 , і далі відповідно

попит споживача за будь-якого вищого рівня доходу буде зростати. На графіку попиту це виглядає як зміщення кривої попиту праворуч. Таким чином,

зміна доходу споживача спричиняє зміни у попиті на товар і зміщує криву попиту.

Модель “доход – споживання” може бути використана для побудови кривих Енгеля,

Рис. 6.3. Зміна доходу і попит на товар

названих так на честь німецького економіста і статистика Е. Енгеля.

Криві Енгеля характеризують залежність обсягу споживання товару від доходу споживача.

На рис. 6.4 подана серія кривих Енгеля для нормальних (а), нижчих (б) та нейтральних (в) благ. Порівняння рисунків 6.1, 6.2, 6.3 і 6.4 показує, що криві Енгеля і криві “доход – споживання” мають однаковий характер залежності від доходу: для нормальних благ обидві є висхідними і мають додатний нахил, для нижчих – відхиляються ліворуч і набувають від’ємного нахилу, а для нейтральних є вертикальними.

Рис. 6.4. Криві Енгеля

Рис. 6.5. Криві Торнквіста

Криві Енгеля мають неабияке практичне значення. Наприклад, вони можуть надати інформацію

стосовно груп населення з відповідними доходами, для яких реклама певних товарів буде найбільш ефективною. Зокрема, попит на меблі чи автомобілі дуже еластичний за доходом, тому реклама цих товарів повинна орієнтуватись на споживачів з високими доходами.

Шведським економістом Торнквістом були запропоновані спеціальні функції, які описують залежність видатків споживачів від доходу для трьох груп благ: благ першої необхідності, благ другої необхідності та предметів

розкоші.

Аналіз залежності між видатками на товари (E) та доходом (I)

споживача (рис 6.5) показує, що потреба у предметах першої необхідності (крива 1) задовольняється в першу чергу, але зі зростанням доходу їх частка у бюджеті споживача скорочується, а рівень споживання стабілізується. Дійсно, потреби в хлібі, солі, сірниках, картоплі, житлі, мінімумі одягу споживач задовольняє в першу чергу, це життєво необхідні потреби. Але якщо доход споживача зростає, то, наприклад, хліба чи солі він навряд чи

буде споживати більше, ніж раніше.

Споживання благ другої необхідності, які включають досить широкий спектр товарів, наприклад, фрукти, солодощі, аудіо–, відео– та побутову техніку, меблі та ін., починається за досягнення певного рівня доходу (крива 2). Видатки споживачів на ці товари спочатку зростають, згодом дещо стабілізуються, після чого починається новий етап стрімкого зростання цих видатків з наступною їх стабілізацією. Дійсно, споживачі починають купувати пральні та швейні машини, телевізори, холодильники та ін. товари за умови досягнення деякого відносно вищого рівня доходу. Так, наприклад, молоде подружжя робить свої перші “великі” покупки: шафу, ліжко, телевізор, пральну машину. Зрештою, придбавши необхідне, воно стабілізує видатки на цю групу товарів. Але згодом, на вищому рівні доходу, видатки знов починають стрімко зростати, – чорно-білий телевізор замінюється кольоровим, звичайна пральна машина – автоматичною і т.п. до нової стабілізації попиту.

Що ж стосується предметів розкоші, то тут крива Торнквіста відображає безмежність людських бажань (крива 3). Видатки на предмети розкоші з’являються за досить високого рівня доходу, але з подальшим його підвищенням вони зростають безперервно та стрімко, жага до придбання нових і нових товарів стає нестримною.

Функції Торнквіста, як і криві Енгеля, мають важливе прикладне значення, оскільки дозволяють прогнозувати поведінку споживачів, їх попит на різні види товарів в залежності від рівня доходів.

6.2. Оптимальний вибір і зміна ціни. Побудова кривої індивідуального попиту

Тепер проаналізуємо зміну оптимуму споживача під впливом зміни ціни. Між споживчим вибором і ціною існує складний, прямий і обернений зв’язок. Згідно теорії граничної корисності сама ціна визначається суб’єктивною оцінкою корисності товару споживачем, а з іншого боку – оптимізація вибору споживчого кошика залежить від рівня ринкових цін.

Прихильники кардиналістської версії поведінки споживача вважають, що пропорції обміну двох товарів залежать від того, як учасники обміну оцінюють корисність обох товарів для себе, а не від суспільно необхідних затрат праці, як стверджують класики.

Посередником в обміні виступають гроші. Гроші як благо також мають свою граничну корисність. Згідно з законом спадної граничної корисності, чим більше грошей має людина, тим меншою є гранична корисність кожної