Косик.Мікроек-ка (повна версія)

P2 . У

Рис. 6.13. Побудова кривої ринкового попиту

6.4. Ринковий попит. Поняття споживчого надлишку

Знаючи криві індивідуального попиту на товар, можна побудувати криву ринкового попиту. Ринковий попит обчислюється додаванням показників індивідуального попиту всіх покупців за кожного значення ціни.

Графічно крива ринкового попиту визначається як сума

горизонтальних відрізків обсягів індивідуального попиту всіх покупців даного товару за всіх можливих значень ціни. Побудову кривої ринкового попиту ілюструє рис.6.13.

Нехай на ринку блага X є лише

два споживача, попит яких представляють криві D1 і D2 .

Висота кривих індивідуального попиту показує готовність споживачів купувати за даною ціною певну кількість блага. Перший споживач починає

купувати за ціною, нижчою за P1 ,

а другий купує за значно вищою ціною, нижче рівня

проміжку від P2 до P1 крива

ринкового попиту співпадає з індивідуальною кривою попиту

другого споживача. За ціною P* ринковий попит складається з відрізків 0Q1 + 0Q2 = 0Q* . Ламана крива

abcD і є кривою ринкового попиту.

Якщо скласти попит значного числа покупців, то крива ринкового попиту буде плавною лінією з від’ємним нахилом. Вона має ті ж самі властивості, що й крива індивідуального попиту і може зміщуватись внаслідок дії нецінових детермінант, таких як доходи споживачів, зміна їхніх уподобань тощо.

Вивчення ринкового попиту має неабияке практичне значення. Дослідження ринкового попиту надають важливу інформацію про рівні попиту в різних регіонах, у різних демографічних групах споживачів. Наприклад,

попит на житло в цілому нееластичний за ціною, але існують відмінності для різних груп населення. Так, молода сім’я має значно вищий показник еластичності попиту, ніж сім’я, в якій батько родини у віці 50 або більше років. Різною є еластичність попиту і для сімей з різними рівнями доходу.

Ми розглянули процес формування ринкового попиту, виходячи з того, що криві індивідуального попиту утворилися лише на основі смаків і уподобань певних споживачів, а попит інших покупців ніяк не впливає на попит окремого споживача. Проте попит на деякі товари однієї особи іноді залежить від того, скільки ще людей придбали цей товар. Це явище називають “сіткові зовнішні впливи”. Вони можуть бути позитивними і негативними.

Позитивні сіткові зовнішні впливи виникають тоді, коли типовий споживач збільшує свій попит, якщо товар купує багато людей. Прикладом такого впливу є ланцюговий ефект, який виникає при бажанні споживача слідувати моді. Такий ефект спеціально створюється рекламою модного товару. Ланцюговий ефект робить попит більш чутливим до зміни ціни, більш еластичним. Крива ринкового попиту стає більш пологою. Незначне зниження ціни може значно збільшити обсяг попиту.

Позитивний сітковий вплив може виникнути також завдяки зростанню внутрішньої цінності товару внаслідок володіння ним багатьма людьми. Це стосується таких товарів як персональні комп’ютери, плейєри, відеомагнітофони. Чим більше покупців цих товарів, тим більше фірми виробляють аудіота відеокасет, комп’ютерних програм і т.п. Користування цими товарами приносить більше корисності споживачу, тому він збільшує попит на них.

Негативні сіткові зовнішні впливи виникають тоді, коли люди прагнуть володіти рідкісними, унікальними товарами. Це – ефект снобізму. Чим менша кількість людей володіє даним товаром, тим вищим буде попит на нього. Це стосується таких товарів як автомобілі з індивідуальним дизайном, ексклюзивні одяг, взуття, прикраси, твори мистецтва – картини, меблі тощо. Купівля такого товару є справою престижу, підтвердженням певного статусу. Для таких споживачів цінність товару полягає в тому, що ним володіє обмежене число людей. Ефект снобізму пригнічує зростання попиту, він стає менш еластичним.

Нееластичність попиту внаслідок ефекту снобізму, так само як і його вища еластичність внаслідок ланцюгового ефекту, є важливим фактором для визначення стратегії ціноутворення фірм.

Ефект снобізму виявляють так звані товари Веблена – предмети розкоші, попит на які споживачів з високим рівнем доходу зростає, незважаючи на підвищення їхніх цін. Для цих товарів, як і для товару Гіффена, крива попиту є висхідною.

Негативні сіткові зовнішні впливи можуть також виникати внаслідок ефекту перевантаження, який має місце, коли багато людей одночасно з’являються на пляжах, катках, у парках і т.п.

На основі аналізу кривих індивідуального і ринкового попиту розроблена концепція споживчого надлишку, яка включається в теорію економіки добробуту як доказ переваг ринкової системи, котра максимізує загальний добробут споживачів і виробників.

Кожен споживач, який бажає придбати товар, визначає для себе граничну суму грошей, яку він міг би заплатити за нього згідно зі своєю оцінкою його граничної корисності. Максимальна сума грошей, яку заплатив би кожен споживач за бажаний товар, називається готовністю платити і є показником сприйняття цінності товару споживачем. У таблиці 6.2 представлені дані про готовність платити чотирьох покупців. Побудована за готовністю

платити крива попиту буде мати вигляд ламаної лінії (рис. 6.14).

			Таблиця 6.2
Ціна, грн.		Кількість	Обсяг
		покупців	попиту, од.
Більше 100		0	0
Від 80	до 100	1	1
Від 70	до 80	2	2
Від 50	до 70	3	3
Нижче 50		4	4

Якщо товар буде продаватись за ціною 70 грн., то на ринку залишаться 3 покупці, які куплять по одній одиниці товару. Перший покупець, який міг би заплатити максимум 100 грн., вважає, що зекономив 30 грн., другий, готовий платити максимум 80 грн., зекономив 10 грн., а третій заплатить суму, яку готовий був платити. Четвертий покупець взагалі залишить ринок. Отже,

крива попиту визначає ціну, яка

	відображає	готовність	платити
	граничного споживача, тобто того, хто
	готовий першим залишити ринок за
	найменшого підвищення ціни. В нашому
	прикладі це третій споживач: як тільки
	ціна перевищить 70 грн., він виходить з
	ринку. Уявна економія, яку		одержали
0	два перших покупця, складає		загальну
Рис. 6.14. Споживчий надлишок	суму споживчого надлишку – 40 грн.

Споживчий надлишок – це різниця між максимальною сумою, яку споживач був готовий заплатити за кількість товару, на яку він пред’являє попит, і фактично заплаченою сумою.

Величина сукупного надлишку вимірюється площею фігури, обмеженої кривою попиту, лінією ринкової ціни та віссю ординат. На рис.

6.15 за початковою ціноюР1 споживчому надлишку відповідає площа

трикутника А. Розглянемо, як змінюється сукупний споживчий надлишок зі зниженням ціни.

Якщо ціна знизилася від Р1 до Р2 , споживчий надлишок буде визначати сукупність площ A + B + C . Збільшення споживчого надлишку (B +C)

складається з двох частин: площа прямокутника B показує додатковий надлишок, який одержали покупці, що перебували на ринку; площа

трикутника C є надлишком нових покупців, які з’явились на ринку після зниження ціни. Отже, зниження ціни покращило рівень добробуту не тільки початкових споживачів даного товару, але й інших, які отримали можливість купувати цей товар.

Споживчий надлишок, – як різниця між сумою, яку споживачі готові заплатити за товар і фактично заплаченою сумою, – визначає вигоду споживачів такою, якою вони самі її уявляють. Вважають, що споживчий надлишок є добрим показником економічного добробуту, повинен враховуватись політиками і урядом.

Концепція сукупного споживчого надлишку має практичне значення. Вона може застосовуватись до обчислення виграшу та втрат при коливаннях ринкової ціни. Наприклад, запровадження акцизного податку або мита чи квоти на імпорт підвищить ціну товару і скоротить обсяг попиту. У даному випадку виробники і держава одержать додатковий доход, величина якого

покаже виграш виробників та держави і втрати споживачів. Надлишок споживача зменшиться, частина його буде розподілена між виробниками та державою. Співставивши виграш виробників та втрати споживачів від зміни ринкової ціни, ми можемо визначити, чим стануть для суспільства податки чи мита, – чистою суспільною

0

Рис. 6.15. Вплив зниження ціни на споживчий надлишок

вигодою чи втратами. В останньому випадку державі доведеться шукати інші, більш прийнятні способи підтримки вітчизняного виробника.

Порівнюючи величини вигод і втрат, можна також оцінити доцільність здійснення проектів охорони довкілля – зменшення викидів у повітря, виливу стічних вод у річки та ін.

Концепція споживчого надлишку застосовується також як доказ ефективності конкурентної ринкової системи та неефективності недосконалої конкуренції, про що мова буде йти далі.

6.5. Прийняття рішень в ситуаціях з ризиком

На основі застосування кардинальної та ординальної функцій корисності можна проаналізувати поведінку людей у ситуаціях з ризиком. Прийняття рішень будь-яким економічним суб’єктом пов’язане з передбаченням майбутнього. Існує можливість альтернативних рішень, які можуть принести неоднакові вигоди, а кожен суб’єкт зацікавлений в прийнятті найбільш вигідного варіанту рішення, тому вибір включає в себе деякі елементи прогнозування. У той же час неможливо одержати вичерпну інформацію про те, як будуть розвиватись події в майбутньому, які умови можуть вплинути на результати реалізації прийнятого рішення. Будь-яка економічна дія, спрямована на майбутнє, має невизначений результат.

Невизначеність умов є джерелом ризику. Багато вчених висловлюють думку, що фактор невизначеності є фундаментальним як у природничих, так і в суспільних науках. Поняття невизначеності було запроваджене спочатку в фізиці елементарних частин як інтервал, в якому містяться числові значення певних параметрів. Такий же смисл невизначеності прийнято також і в економічних дослідженнях. Наприклад, якщо курси валют можна визначити лише в певному інтервалі, то це величина невизначена. Попит – також величина випадкова, вона може бути визначена лише з певною ймовірністю.

Причини невизначеності різноманітні. Це може бути випадковий характер процесів, випадкові помилки, динамічні зміни внутрішніх і зовнішніх умов розвитку економіки, наукові відкриття тощо. Невизначеність трактують як

антиблаго.

У минулому ризик пов’язувався переважно з втратами коштів або товарів внаслідок стихійних лих чи зміни ринкової кон’юнктури. В сучасних умовах під ризиком розуміють можливість відхилення від цілі, яку ставила перед собою людина, можливість відсутності позитивного результату. Але невизначеність не завжди є негативним фактором. Вона може сприяти розвиткові таких позитивних рис, як ініціатива, творчий пошук, економічна самостійність.

Люди неоднаково ставляться до ризику. Одним подобається ризикувати, інші ж намагаються уникнути будь-якого ризику. За ставленням до ризику всіх людей поділяють на схильних до ризику, нейтральних і не схильних до ризику. Дослідження схильності до ризику показують, що здатність до ризику випливає не з якихось особливих психологічних властивостей індивіда, а пов’язана з його майновим станом. Більшість людей не схильна до ризику сумами, які вважає значними для свого рівня достатку. І навпаки, ризик може стати привабливим, якщо суми, якими ризикують, невеликі у порівнянні з виграшем. Величина сум, якими ризикують, може бути різною: для одних ризик втратити 1000 гривень – це катастрофа, а для інших – майже непомітна подія.

Сутність поведінки людини, схильної або не схильної до ризику, можна пояснити за допомогою функції корисності. Якщо прийняти, що гроші мають корисність, яку можна вимірювати в ютилях, то графік залежності корисності від доходу для людини, не схильної до ризику, матиме такий вигляд, як на рис. 6.16.

Опуклість функції доверху означає, що кожна одиниця доходу (майна) додає все менше корисності власнику. Тобто для людини, не схильної до ризику, справджується закон спадної граничної корисності. Для того, хто має

0

Рис. 6.16. Корисність доходу для людини, не схильної до ризику

низький доход, невелика сума додаткового доходу матиме істотне значення, а з нарощуванням величини доходу додатковий доход на ту ж суму стає все менш значним. Приріст корисності за рахунок збільшення

Рис. 6.17. Функція корисності для людини, схильної до ризику

багатства на будь-яку суму буде меншим, ніж втрата корисності за рахунок зменшення багатства на цю ж суму. Для більшості людей гіпотеза про спадну граничну корисність доходу справедлива.

Для людей, яких приваблює ризик, функція корисності має зовсім інший вигляд (рис. 6.17). Опуклість функції до осі абсцис означає, що для схильних до ризику людей кожна додаткова одиниця багатства стає все більш корисною. Тому приріст корисності від виграшу для них більший, ніж втрата корисності від

невдачі. Цю особливість поведінки використовують власники різних гральних закладів, організатори лотерей.

Доход від ризикованих операцій є випадковою величиною, проте за інших рівних умов більшість людей вважає, що чим більший очікуваний доход, тим краще, тобто очікуваний доход виступає як благо з додатною корисністю. Але у ризикових операціях це благо треба порівняти з антиблагом ризику. Корисність прибутку істотно знижується ризиком. Оцінкою ризикованості рішення може слугувати середньоквадратичне відхилення прибутку від середнього ефекту. Середньоквадратичний розкид дає ступінь ризику рішення. Чим більший ступінь ризику, тим менша корисність очікуваного доходу. Щоб зберегти корисність на попередньому рівні, необхідно збільшити очікуваний прибуток.

Цю ситуацію можна проаналізувати за допомогою моделі очікуваної корисності. У

даному випадку поверхня байдужості

– це лінія, яка об’єднує еквівалентні з точки зору певної особи комбінації “очікуваний прибуток – ступінь ризику” (рис. 6.18). Поверхня

байдужості U3 містить сполуки з

Рис. 6.18. Модель очікуваної корисності

більшою корисністю, ніж U2 та U1 , а U2 – з більшою, ніж U1 . Графік

показує, що ці поверхні мають додатний нахил, тому гранична норма заміни для пари “очікуваний доход – ступінь ризику” має додатне значення.

Граничною нормою заміни ступеня ризику очікуваним доходом називають величину очікуваного доходу, еквівалентну одиниці зміни ступеня ризику. Вона виражається кутом нахилу поверхні байдужості. Важлива особливість поверхонь байдужості у просторі “очікуваний доход – ступінь ризику” полягає у тому, що кожна додаткова одиниця ризику вимагає все більшої компенсації очікуваним доходом, тобто гранична норма заміни ризику очікуваним доходом зростає.

Більшість людей, приймаючи серйозні ділові рішення, як правило, намагаються уникнути ризику. Один зі способів зниження ризику – страхування. На ринку страхових послуг діє механізм об’єднання ризиків. Багато людей, які не хочуть ризикувати, платять суми, що перевищують втрати страхових компаній. Особи не схильні до ризику ніби продають свій ризик страховій компанії, купуючи поліс, який гарантує відшкодування частки активу, що страхується. Страхові компанії об’єднуються в асоціації, за допомогою цього ризики розподіляються між кількома компаніями і на кожну припадає менша сума виплат. Таким чином, страхові компанії також зазнають незначного ризику.

Ринки фінансового капіталу дозволяють розподілити ділові ризики між багатьма людьми. Найбільш ризикованим активом є акції, тому що норма віддачі акції залежить і від того, як спрацює підприємство, і від рівня інфляції, і від попиту на акції. Тому краще, організовуючи якусь справу, утворити товариство або корпорацію. Тоді власник інвестиційного капіталу поділить ризик з іншими акціонерами. Інвестори об’єднують ризики шляхом диверсифікації, тобто володіння різними активами з різними характеристиками ризику.

Диверсифікований портфель цінних паперів реалізує основне правило зменшення ризику: ”не кладіть всі яйця до одного кошика”. Розподіливши свої кошти між різними проектами, більш і менш ризиковими, інвестор сформує найвигідніший для себе портфель активів.

Знизити рівень ризику дозволяють також ринки ф’ючерсів, де встановлюються ціни на майбутні поставки товару. Так, фермер мінімізує ціновий ризик, продаючи завчасно на ф’ючерсному ринку свій майбутній урожай пшениці за визначеною ціною. Фірми, що здійснюють експортноімпортні операції, страхуються від ризику курсових втрат, встановлюючи у контрактах валютне застереження – умову про попередню фіксацію на строк дії контракту курсу іноземної валюти відносно національної.

ВИСНОВКИ

На рішення споживача впливають зміни у доході та цінах товарів.

Крива “доход – споживання” з’єднує всі точки рівноваги споживача, пов’язані з різними рівнями доходу. Форма кривої різниться для нормальних, нижчих та нейтральних благ. Крива “доход – споживання” характеризує зміни в індивідуальному попиті.

Крива Енгеля фіксує залежність обсягу споживання від доходу споживача. Для нормальних благ вона є висхідною, для нижчих - набуває від’ємного нахилу, для нейтральних є вертикальною. Залежність попиту від доходу для товарів першої і другої необхідності та предметів розкоші описують криві Торнквіста.

Крива “ціна – споживання” показує функціональну залежність між обсягом споживання блага та його ціною. На її основі будується крива індивідуального попиту, кожна точка якої є точкою оптимуму. Вона відображає зміну рівня корисності споживача і зменшення відносної цінності блага в міру нарощування його споживання..

Зміна ціни спричиняє виникнення двох ефектів – ефекту заміни та ефекту доходу. Ефект заміни полягає у зміні споживання внаслідок зміни відносних цін товарів за незмінного реального доходу споживача. Ефект доходу полягає у зміні споживання внаслідок зміни реального доходу за незмінних відносних цін. Дія цих ефектів залежно від типу товарів може бути як одно-, так і різноспрямованою. Результуючий ефект визначає характер кривої попиту: вона є спадною для нормальних і нижчих товарів і висхідною для товарів Гіффена – нижчих благ, що займають значне місце у видатках споживача.

Ринковий попит являє собою суму індивідуальних попитів всіх споживачів за кожного можливого значення ціни. На нього впливають нецінові детермінанти, а його еластичність може визначатися дією позитивних та негативних сіткових зовнішніх впливів, таких як ланцюговий ефект та ефект снобізму.

Споживчий надлишок є різницею між максимальною сумою, яку споживач готовий платити за кількість товару, на яку пред’являє попит, і фактично заплаченою сумою. Він вважається показником економічного добробуту.

Невизначеність умов споживчого вибору є джерелом ризику. У ризикових операціях рішення приймаються на

КОНТРОЛЬНІ ЗАВДАННЯ

Задача 1.

Споживач витрачає весь свій доход у 200 грн. на придбання двох товарів – X і Y.

Ціна одиниці Х = 10 грн., ціна одиниці Y = 20 грн. Оптимальний споживчий кошик (Е1) складається з 12 одиниць Х і 4 одиниць Y. Зростання ціни товару Х до 20 грн. за одиницю призводить до зміщення точки рівноваги, тепер оптимальний кошик (Е2) включає 4 Х і 6 Y. Зниження ціни товару Х до 5 грн. за одиницю дає новий оптимум (Е3), кошик складається з 20 Х і 5 Y.

1.Покажіть графічно зміни рівноваги споживача.

2.Побудуйте криву “ціна – споживання”, а на її основі – криву індивідуального попиту споживача на товар Х.

Задача 2.

Функція попиту споживача задана рівнянням: Q1=10+I/10P1. Доход споживача становить 240 грн. на місяць. Початкова ціна одиниці товару становить 3 грн.

Визначте величини ефектів заміни та доходу за умови, що ціна товару знизиться до 2 грн. за одиницю.

Задача 3.

Припустимо, що на ринку певного товару є лише два покупця, індивідуальний попит яких характеризують дані наступної таблиці.