67.Напад Німеччини на срср, невдачі Червоної армії

Плани вторгнення в СРСР почали обговорюватися в німецьких військових штабах незабаром після поразки Франції. У грудні 1941 р. була підписана директива «Барбаросса», яка передбачала блискавичний розгром Радянського Союзу (максимум протягом 5 місяців), швидку окупацію найважливіших районів країни, захоплення Москви і вихід на лінію Архангельськ — Астрахань. Операції проти Великобританії було вирішено відкласти до повного розгрому СРСР. 22 червня 1941 р. фашистська Німеччина і її союзники завдали по Радянському Союзу величезної сили удару — 190 дивізій (5,5 млн. чоловік), понад 3 тис. танків, бл. 5 тис. літаків. Для ведення війни проти СРСР була створена коаліція, основою якою став «Антикомінтернівський пакт», а потім Берлінський пакт (т. зв. Троїстий), підписаний у 1940 р. Німеччиною, Італією і Японією. До активної участі в агресії були залучені війська Румунії, Фінляндії, Угорщини. З метою військово-економічного забезпечення походу проти СРСР використовувалися ресурси майже всіх європейських держав. Крім того, і бойових діях на радянсько-німецькому фронті брали участь італійські війська, іспанська дивізія, хорватські, словацькі, французькі частини, підрозділи добровольців з інших окупованих Німеччиною країн. Радянський Союз не був готовий до відсічі фашистського нашестя. Червона Армія перебувала в стадії реорганізації. Вищий командний склад напередодні війни був репресований.

Радянський уряд (передусім Й. В. Сталін) допустив прорахунки у визначенні термінів початку війни. Побоювання спровокувати Німеччину призвело до того, що армія і флот своєчасно не були приведені в бойову готовність. Літо і осінь 1941 р. були найбільш критичними для Радянського Союзу. Німецько-фашистські війська вторглися в межі країни на глибину від 850 до 1200 км. Мільйони людей загинули на фронтах, опинилися в окупації або в гітлерівських таборах. Однак Німеччині не вдалося досягнути своїх стратегічних цілей, захопити Ленінград і Москву. Червона Армія у важких боях вимотала сили ворога. Промислові підприємства евакуйовувалися на схід. У тилу противника розгорталася партизанська війна. Знекровивши угруповання вермахта, радянські війська в ході битви під Москвою перейшли 5—6 грудня 1941 р. в контрнаступ. Ворог був відкинутий на захід на 100—350 км. Перемога Червоної Армії зимою 1941—1942 pp. була початком корінного перелому у війні. Народи окупованих країн активізували боротьбу проти завойовників. США Великобританія здійснювали значне військове постачання в СРСР. Протокол про постачання був підписаний на спільній конференції СРСР, США і Великобританії в Москві в жовтні 1941 р. США надавала військову продукцію СРСР на підставі закону про ленд-ліз.

68.Фашистський окупаційний режим на території України

Гітлерівці встановили в Україні як і в інших захоплених країнах жорстокий режим, відомий як новий порядок. Було ліквідовано цілісність України та розподілено її територію на кілька окупаційних зон:

1. рейхскомісаріат Україна з центром в м.Рівне (поділено на 6 генеральних округів з центрами в містах Дніпропетровськ, Мелітополь, Миколаїв, Київ, Житомир, Рівне).

2. Львівську, Дрогобицьку, Станіславську і Тернопільську області обєднано в дистрикт «Галичина» з центром в м.Львів, який віднесено до польського генерал-губернаторства.

3. Чернівецьку та Ізмаїльську області, а також Трансмістрію з центром в м.Одесі передано до Румунії.

4. Територію на сході лівобережжя управлялися німецькою військовою адміністрацією.

Опорою окупаційного режиму були різноманітні каральні органи: 1.таємна поліція (Гестапо), 2.збройні загони національно-соціалістичної партії Німеччини (СС), 3.служба безпеки (СД). З представників місцевого населення що погодились на співробітництво з окупантами призначились бургомістри, в містах – сільські старости, формувалися загони допоміжної комісії. Гітлерівський план «Ост» розглядав Україну як «лебенсраум» (життєвий простір), для німецького народу. Після завершення війни планувалось виділення значних земельних ділянок. До українців, які і до всіх словян фашисти ставились як до людей другого сорту і розглядали їх як майбутніх рабів німецьких колоністів. В різних громадянських місцях зявилися таблички «Тільки для німців». Спеціальні підрозділи СС здійснювали політику генциду, Україну вкрила система гетто та концтабори (близько 150) в яких винищували мільйони військовополонених та мирних громадян: українців, росіян, євреїв, поляків, циган. Протягом 103 тижнів окупації кожного вівторка і пятниці гітлерівці проводили розстріли в бабиному ярі в Києві. Всього в Україні загинуло 3,9 млн мирних жителів та 1,3 млн військовополонених. Вивозилось устаткування заводів і фабрик, рухомий склад залізниць, сировина і матеріали, зерно і худоба. Було пограбовано сотні музеїв, бібліотек та інших культурно-освітніх закладів.