Справочники / Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики

ЕЙНШ	Е	ЕКРА

сплави утворюють компоненти, які дуже відрізняються кристалічною структурою.

ЕВТЕКТО́ЇД, -у (рос. эвтектоид;

англ. eutectoid) – евтектика, що утворюється при розпаді твердих розчинів. Порівняно з евтектичними сплавами, що утворюються при розпаданні рідких розчинів, е. мають, як правило, тонку пластинчасту або зернисту структуру.

ЕЖЕ́КТОР, -а (рос. эжектор; англ. ejector, jet pump, ejector pump) – апарат,

уякому кінетична енергія струменя рідини чи газу використовується для підвищення повного тиску потоку іншої рідини (газу). Передання енергії відбувається

упроцесі турбулентного змішування потоків – ежектувальний потік, що витікає через сопло у змішувальну камеру, захоплює частинки ежектованої рідини (газу), в результаті чого статичний тиск у певній зоні потоку зростає. Е. застосовуються в аеродинамічних трубах, теплосилових установках, у вакуумній

техніці та ін.

вакуум́ -ежектори́ (рос. вакуумэже- кторы; англ. vacuum ejectors) – те саме,

́-)насоси́ ежекторні́ .що (вакуум

ЕЙДОФОР́, -а (рос. эйдофор; англ. eidophor) – пристрій для проєкції телевізійного зображення на великий екран. Телевізійне зображення наноситься на поверхню сферичного дзеркала, вкритого плівкою прозорого мастила, електронним пучком, модульованим прийнятим телевізійним сигналом. Під дією накопиченого електричного заряду, нанесеного електронним пучком, плівка неоднорідно деформується і світлові промені від неоднорідностей потрапляють у проєкційний об'єктив, який і формує видиме зображення на екрані.

ЕЙКОНА́Л, -у (рос. эйконал; англ. eiconal) – функція, яка визначає довжину оптичного шляху між двома довільно обраними точками, одна з яких належить

151

простору предметів, а інша – простору образів (див. також довжина́ шляху оптична́ ). Застосування е. дозволяє одержувати поперечні аберації зображень.

ЕЙНШТЕ́ЙН, -а [Айнштайн́ ] (рос. Эйнштейн; англ. Einstein) – одиниця вимірювання кількості квантів світла, застосовується у фотохімії. 1 Е. дорівнює числу квантів світла певної частоти, яке викликає у системі, здатній до фотохімічних реакцій, фотохімічне перетворення

1 моля речовини, тобто 1 Е = 6,02252×1023 кванта монохроматичного світла.

ЕЙНШТЕ́ЙНІЙ, -ю [айнштайній́ ] (рос. эйнштейний; англ. einsteinium), Es

– штучно одержаний радіоактивний хімічний елемент родини актиноїдів. Порядковий номер 99, відомі ізотопи з масовими числами від 246 до 255. За хімічними властивостями Е. – тривалентний елемент.

ЕКВІВАЛЕ́НТ, -у 1 (рос. эквивалент; англ. equivalent).

е. електрохімічний́ (рос. эквивалент электрохимический; англ. electrochemical equivalent) – див. закон́ Фарадея́, число́Фарадея.́

е. світла́ механічний́ (рос. эквивалент света механический; англ. mechanical equivalent of light) – відношення повного потоку випромінювання (потужності випромінювання) до світлового потоку, що міститься в ньому. Поняття е. с. м. застосовується звичайно для монохроматичного випромінювання і залежить від довжини хвилі світла

(е. с. м. мінімальний для l = 555 нм і

дорівнює 0,00146 Вт/лм).

е. теплоти́ механічний́ (рос. эквивалент теплоты механический; англ. mechanical equivalent of heat) – кількість роботи, еквівалентна одиниці кількості теплоти (1 кал чи 1 ккал). Поняття е. т. м. виникло зі встановленням еквівалентності механічної роботи і теплоти та відкриттям

ЕКРА	Е	ЕКСИ

закону збереження енергії (1 ккал = 426,9 кгс·м). У Міжнародній системі одиниць СІ одиниця вимірювання роботи й кількості теплоти та сама – Джоуль (1 Дж = 0,239

кал).

е. Рентге́нафізи́чний[ФЕР] (рос. эквивалент Рентгенафизический,ФЭР; англ. Roentgenequivalent, physical,REP)

– доза корпускулярного йонізувального випромінювання, яка утворює в повітрі таку ж іонізацію, як і доза

рентгенівського або g-випромінювання в 1 Рентген. Доза в

1 ФЕР відповідає утворенню 2,08×109 пар іонів на 0,001293гповітря.

е. хімічний́ (рос. эквивалент химический; англ. chemical equivalent) – чисельно дорівнює відношенню атомної ваги елемента до його валентності у даній сполуці.

ЕКВІВАЛЕ́НТ, -а 2 (рос. эквивалент; англ. (мех.) dummy, eliminator).

ЕКВІДЕНСИТОМЕ́ТРІЯ́ (рос. эквиденситометрия; англ. equidensitometry)

– сукупність методів так званої двовимірної фотометрії, які слугують для знаходження на фотографічному знімку геометричного місця точок, що мають у межах порівняно вузького допуску задану оптичну густину почорніння.

ЕКЗОСФЕРА́ [сфе́ра розсіяння́ ] (рос. экзосфера, сфера рассеяния; англ. exosphere, dissipation sphere) – зовнішній, найбільш розріджений шар атмосфери, де довжини вільного пробігу частинок настільки великі, що частинки можуть дисипувати у міжпланетний простір.

ЕКРА́Н, -а 1 (рос. экран; англ. screen, shield, wall, baffle(r), barrier, shade, curtain, blind, excluder, membrane, baffle plate, facing membrane; (ЕПТ) face(plate), face panel; (кфт) screen, ease;

(затінювач) gobo).

152

е. надпровідний́ магнітний́ (рос. экран сверхпроводящий магнитный; англ. superconducting magnetic screen, superconductive magnetic screen, superconducting magnetic shield, superconductive magnetic shield, superconducting induction screen, superconductive induction screen, superconducting magnetic insulation, superconductive magnetic insulation) – замкнута оболонка з надпровідника, що оточує частини експериментальної установки при температурах рідкого гелію для екранування їх від впливу зовнішніх магнітних полів або для зменшення впливу магнітних полів у цих частинах установки.

ЕКРА́Н, -у 2 (рос. экран; англ. shield, screen).

ЕКРАНУВА́ННЯ (рос. экранирование; англ. shielding (action), screening; (тлв) baffling; (затінення) shading, shadowing).

е. електричне́ (рос. экранирование электрическое; англ. electric shielding, electrical screening) – захист об'єкта від дії електричного поля. Е. е. здійснюють провідною оболонкою, яка оточує об'єкт захисту, і або приєднують оболонку до певної точки схеми, або на оболонку

подають певний потенціал.
е. електромагнітне́		(рос. экрани-
рование	электромагнитное;		англ.
electromagnetic		shielding,

electromagnetic screening) – захист об'- єкта від дії електромагнітного поля. Електромагнітні екрани виготовляють із немагнітних матеріалів, які мають добру електропровідність.

е. заряду́ ядра́(рос. экранирование заряда ядра; англ. nucleus charge shielding, nucleus charge screening) – ефект послаблення поля, створюваного в даній точці ядром атома, зумовлений наявністю в атомі електронів. Е. з. я. може бути повним або частковим. Врахування е. з. я. суттєве у процесах утворен-

ЕКСИ	Е	ЕКСП

ня пар та в інших явищах, у яких фотони й електрони взаємодіють між собою в полі ядра.

е. магнітне́ [захист́ магнітний́ ] (рос.

экранирование магнитное, защита магнитная; англ. magnetic shielding, magnetic screening, magnetostatic shielding, magnetic protection) – захист об'єкта від впливу магнітних полів (сталих і змінних). Серед методів е. м. найпоширеніші такі: феромагнітний екран (лист, циліндр або оболонка іншої форми з матеріалу з високою магнітною проникністю, низькою залишковою індукцією та малою коерцитивною силою); екран із матеріалу з високою електропровідністю (Cu, Al та інші, слугує для захисту від змінних магнітних полів); надпровідний екран (його дія заснована на ефекті Мейснера – повному витісненні магнітного поля з надпровідника); активний захист від завад здійснюється за допомогою компенсувальних котушок, які створюють магнітне поле, однакове за величиною і протилежне за напрямком полю завади.

ЕКСИТО́Н, -а [пара́ електронно́ -ді-

ркова́ зв'язана,́ пара́ електронно́ -дірко́- ва] (рос. экситон, пара электронно-ды-

рочная связанная, пара электроннодырочная; англ. exciton, bound electronhole pair, electron-hole pair) – елементарне електрично нейтральне збудження у напівпровідниках і діелектриках, пов'язане з утворенням зв'язаної пари електрон-дірка, наприклад, при переході електрона з валентної зони в зону провідності. Екситони грають суттєву роль у поясненні оптичних, фотоелектричних та ін. властивостей кристалів.

е. Ванне́ –Мотта́ (рос. экситон Ванне–Мотта; англ. Wanne–Mott exciton) – квазічастинка, що виникає при безструмових збудженнях у напівпровідниках, пов'язаних з утворенням пари електрон – дірка. Е. В.–М. існує в кристалах при низьких температурах. Час

життя е. В.–М. 10-5–10-7 с. При малих

́́

153

концентраціях е-ни В.–М. поводяться в кристалі подібно до газу, при великих – можливе утворення зв'язаного стану двох екситонів – екситонної молекули. Е-ни В.–М. проявляються в оптичних ефектах у напівпровідниках.

е-ни молекулярні́ (рос. экситоны молекулярные; англ. molecular excitons) – електронні збудження (квазічастинки) у молекулярних кристалах, що мають властивості екситонів Френкеля. Молекули в основному і збудженому стані зберігають свою індивідуальність, слабко збуджені внутрішньокристалічним полем і хвильові функції сусідніх молекул мало перекриваються, при цьому збудження зосереджене на одній молекулі. Збудження не локалізоване і може переміщуватися від молекули до молекули. Взаємодія між молекулами призводить до утворення е к с и т о н н о ї е н е р г е т и ч н о ї з о н и .

ЕКСИТРО́Н, -а (рос. экситрон; англ. excitron) – ртутний електричний вентиль із неперервно палаючою дугою збудження. Самостійний дуговий розряд в е. виникає між анодом і катодом у парі ртуті, яка утворюється в розрядному проміжку внаслідок випаровування рідкої ртуті з катода. Е. застосовуються у потужних керованих промислових випрямлячах та інверторних установках.

ЕКСПЕРИМЕ́НТ, -у (рос. эксперимент; англ. experiment, experimentation, tentative).

е. аеродинамічний́ (рос. эксперимент аэродинамический; англ. aerodynamic experiment) – науково поставлений дослід, завдання якого – дослідження течії газу, а також силової, теплової та іншої форм дії газу на поверхню тіла, що рухається в ньому. Кінцева мета цих досліджень – визначення сил, які діють на обтічне тіло, з метою розрахунку траєкторії його руху, необхідної потужності двигунів і міцності елементів конструкції, теплових потоків до елементів

ЕКСТ	Е	ЕЛЕК

поверхні тіла для вибору методів теплозахисту, параметрів газу в областях плину, збурених рухомим тілом, що необхідно для розрахунку впливу потоку газу на інші тіла. Е. а. проводиться на спеціальних установках – аеродинамічних трубах.

ЕКСПОЗИ́ЦІЯ [кількість́ освітлен́ - ня, експозиція́ світлова́] (рос. экспози-

ция, количество освещения, экспозиция световая; англ. exposure, lumination) – поверхнева густина світлової енергії: відношення світлової енергії dQ, що падає на елемент поверхні dA, до площі цього елемента. Еквівалентне означення: е. – це добуток освітленості E на тривалість опромінення.

H = dQ/dA = ∫Edt. Одиниця вимірювання е. – лк·сек. Е. зручно застосовувати, якщо результат дії випромінювання накопичується в часі. У системі енергетичних фотометричних величин аналогічна величина називається енергетичною експозицією.

е. енергетична́ [кількість́ опромінення,́ доза́ He] (рос.

энергетическая, количество облучения, доза He; англ. energy exposure) – відношення енергії випромінювання dQe, що падає на елемент поверхні, до площі dA цього елемента. Еквівалентне означення: е. е. – це добуток енергетичної освітленості Ee на тривалість опромінення dt. He = dQe/dA =

Eedt. Одиниця вимірювання е. е. – Дж/

м2. У системі світлових величин аналогічна е. е. величина називається експозицією. Поняттям е. е. широко користуються також при роботі з корпускулярним випромінюванням.

е. світлова́ (рос. экспозиция световая; англ. exposure, lumination) – те саме, що експозиція́ .

ЕКСПОНОМЕ́ТРІЯ́ (рос.

экспонометрия; англ. exposure metering)

– вчення про спрособи знаходження правильних умов експонування фото-

154

графічних матеріалів при зйомці або при

друкуванні позитивного зображення.

ЕКСТИ́НКЦІЯ (рос. экстинкция;

англ. extinction) – ослаблення світла при поширенні у середовищі, викликане поглинанням і розсіянням світла. Характеризується коефіцієнтом е., який входить

у закон Бугера–Ламберта–Бера.

е. міжзо́ряна(рос. экстинкция межзвёздная; англ. interstellar extinction) – те саме, що поглина́ння міжзо́ряне.

е. радіації́ в атмосфері́ (рос. экстинк-

ция радиации в атмосфере; англ. extinctionof radiation in atmosphere) –

послаблення світла в атмосфері, зумовлене поглинанням і розсіянням.

ЕКСТРАГУВА́ННЯ (рос. экстрагирование; англ. extraction) – те саме, що екстракція́ .

ЕКСТРА́КЦІЯ [екстрагування́ ] (рос. экстракция, экстрагирование; англ. extraction) – процес розділення суміші рідких або твердих речовин за допомогою вибіркових (селективних) розчинників (екстрагентів).

ЕКСТРАПОЛЯ́ЦІЯ (рос.

экстраполяция; англ. extrapolation) – наближене визначення значень функції f(x) у точках x, які лежать поза відрізком

[x0, xn], за її значеннями у точках x0 < x1,

<...< xn. Для е. використовуються інтерполяційні формули.

ЕЛАСТИ́ЧНІСТЬ, -ості (рос. эластичность; англ. elasticity, spring power, resilience, spring, springing, stretch, stretchability) – спроможність матеріалу або виробу зазнавати більш або менш значних пружних зворотливих деформацій без руйнування.

ЕЛЕКТРЕ́ТИ, -ів, мн. (рос. электреты; англ. electrets) – діелектрики, здатні тривалий час зберігати наелектризований стан і створювати електричне поле в навколишньому

ЕЛЕК	Е	ЕЛЕК

просторі. Виготовляються з органічних (воск, парафін, нафталін тощо) і неорганічних (сірка, борне скло, ситали тощо) діелектриків. Застосовуються як джерела сталого електричного поля – мікрофони, телефони, вібродатники тощо.

ЕЛЕ́КТРИКА (рос. электричество; англ. electricity).

е. атмосферна́ (рос. электричество атмосферное; англ. atmospheric electricity) – 1) сукупність електричних явищ і процесів в атмосфері. 2) Розділ геофізики, що вивчає електричні явища і процеси в атмосфері, її електричні властивості і характеристики. Біля поверхні Землі існує стаціонарне електричне поле напруженістю Е, що в середньому дорівнює близько 130 В/м (найбільше значення – у середніх широтах), Земля має від'ємний заряд близько

– 3×105 Кл, а атмосфера в цілому заря-

джена позитивно. З висотою Е зменшується і на висоті 10 км не перевищує декілька В/м. Електропровідність λ атмосфери біля поверхні Землі в середньому

(2–3)×10–14 1/(Ом×м). Вище шару перемішування λ зростає приблизно за експоненційним законом. Антропогенна діяльність впливає на атмосферно-електри- чні характеристики (навіть у центрі Атлантики провідність за 60 років (1910–1970) зменшилась удвічі.

ЕЛЕКТРОАКУ́СТИКА (рос. электроакустика; англ. electroacoustics) – розділ прикладної акустики, який містить теорію, методи розрахунку і конструювання електроакустичних перетворювачів.

ЕЛЕКТРОВІД'ЄМНІСТЬ́ , -ості

[електронегативність́ ] (рос. электроотрицательность; англ. electronegativity)

– здатність атома в молекулі притягувати до себе електрони. Знання е. атомів елементів дозволяє передбачати розподіл елек-

тронної густини у молекулах.

155

ЕЛЕКТРОГЕНЕРА́ЦІЯ (рос. электрогенерация; англ. electrogeneration, electric generation) – див. електронаро́- дження.

	́	-а г а л ь в а н і ч н и й
ЕЛЕКТРОД,
(рос.	электрод	г а л ь в а н и ч е с к и й ;
англ.	electrode,	g a l v a n і c ,	pole,
g a l v a n і c ,		electrical	probe,
g a l v a n і c ) –		електронний провідник

(метал, графіт, електронний напівпровідник тощо), який занурений в іонний провідник (розчин електроліту, розплав) або дотикається до нього.

е. помножувальний́ (рос. электрод умножительный; англ. multiplying electrode) – те саме, що емітер́ .

е. скляний́ (рос. электрод стеклянный; англ. glass electrode) – електрод, призначений для вимірювання концентрації йонів водню в розчинах. Основною частиною е. с. є скляна трубка, заповнена розчином з відомою концентрацією водню і знизу закрита мембраною, виготовленою зі скла, що має підвищену електропровідність. Е. с. опускають у досліджуваний розчин і вимірюють різницю потенціалів на межі мембрана–розчин, яка залежить від концентрації йонів у розчині.

е. хінгідронний́ (рос. электрод хингидронный; англ. quinhydrone electrode) – електрод порівняння, який складається із платинового або золотого електрода, зануреного у насичений розчин хінгідрону (еквімолярна сполука хінону і гідрохінону). Застосовується при потенціометричному титруванні кислот і для визначення рН як водних, так і неводних розчинів.

е. хлорсрібний́ (рос. электрод хлорсеребряный; англ. chlorosilver electrode)

– електрод порівняння, який складається

зі срібла, вкритого твердим хлористим сріблом і зануреного в розчин хлориду, наприклад, AgCl. Е. х. застосовується для вимірювання стандартних потенціалів

ЕЛЕК	Е	ЕЛЕК

з допомогою кіл, які містять хлориди, оскільки у цих випадках дифузійні стрибки потенціалів практично відсутні.

е-ди зворотливі́ (рос. электроды обратимые; англ. reversible electrodes) – гальванічні електроди, на яких у даному розчині встановлюється певний потенціал, що залежить тільки від природи і концентрації окиснених і відновлених компонентів відповідно до їх термодинамічних властивостей. Електродні процеси на цих електродах проходять з однаковою швидкістю у прямому та зворотному напрямках.

е-ди нормальні́ (рос. электроды нормальные; англ. half-cells) – електроди порівняння, у яких активність потенціаловизначальних йонів дорівнює 1.

Іноді нормальними електродами називають електроди, у яких концентрація йонів дорівнює 1 (наприклад, нормальний каломельний електрод).

е-ди порівняння́ (рос. электроды сравнения; англ. reference electrodes) – гальванічні електроди, які мають певний і добре відтворюваний потенціал і застосовуються для визначення потенціалів інших електродів.

ЕЛЕКТРОДИНА́МІКА (рос. эле-

ктродинамика; англ. electrodynamics) –
див. електродинаміка́		квантова́	.
е. квантова́	(рос.	электродинамика
квантовая;	англ.		quantum

electrodynamics) – розділ квантової теорії поля, в якому описується електромагнітна взаємодія. У більш вузькому значенні

– квантова теорія взаємодії електромагнітного поля Максвелла й електронпозитронного поля Дірака.

е. класична́ (рос. электродинамика

классическая;	англ.	classical
electrodynamics) – див. рівняння́			Ма́-
ксвелла.	середовищ́
е. рухомих́		(рос. элект-

родинамика движущихся сред; англ. electrodynamics of moving media) – розділ електродинаміки, у якому вивчаються

156

електромагнітні явища, що виникають у рухомих середовищах, зокрема, поширення електромагнітних хвиль. Включає в себе оптику рухомих середовищ.

ЕЛЕКТРОДИФУЗІЯ́ (рос. электродиффузия; англ. electrodiffusion) – дифузія йонів за наявності градієнта електричного потенціалу в системі. У випадку е. на йони, крім осмотичних сил, діє ще й електричне поле.

ЕЛЕКТРОЕНДОО́СМОС, -у (рос.

электроэндоосмос; англ. electroendosmosis) – те саме, що електроосмос́ .

ЕЛЕКТРОЄМНІСТЬ́ , -ості (рос. электроёмкость; англ. capacitance, capacity, condensance) – те саме, що ємність́ електрична́ .

ЕЛЕКТРОКРИСТАЛІЗА́ЦІЯ [кристалізація́ електрохімічна́ ] (рос. эле-

ктрокристаллизация, кристаллизация электрохимическая; англ. electrochemical crystallization) – кристалізація металів і сплавів на катоді при електролізі розчинів або розплавів відповідних солей у результаті відновлення як простих, так і комплексних катіонів і аніонів. Е. лежить в основі ряду технічних процесів: електрометалургії, гальваностегії, гальванопластики, рафінування металів, одержання металічних порошків для металокераміки та ін.

ЕЛЕКТРО́ЛІЗ, -у (рос. электролиз;

англ. electrolysis) – зміна хімічного складу розчину (чи розплаву) при проходженні через нього електричного струму, зу-мовлена втратою або приєднанням електронів іонами чи молекулами розчинених речовин. При цьому на катоді внаслідок приєднання електронів утворюються продукти відновлення, а на аноді унаслідок втрати електронів – продукти окиснення. Кількісні зміни описуються законами Фарадея.

ЕЛЕК	Е	ЕЛЕК

ЕЛЕКТРОЛІТ́И, -ів, мн. (рос. электролиты; англ. electrolytes, ionogens; (lіquіd) electrolytic solutions, solutions) – у широкому значенні це речовини, які мають іонну провідність, у вузькому – речовини, що у розчинах розпадаються на йони внаслідок електролітичної дисоціа-

ції.е. тверді́(рос. электролиты твёрдые; англ. solid(-state) electrolytes) – те саме, що суперпровідники́іо́нні.

ЕЛЕКТРОЛЮМІНЕСЦЕ́НЦІЯ (рос.

электролюминесценция; англ. electroluminescence) – свічення, яке збуджується електричним полем. Е. газів – свічення газового розряду (див. також

розряди́ у газах́ електричні́ ). Відома також е. твердих тіл, зокрема напівпровідників.

ЕЛЕКТРОМАГНІТ́, -а (рос. электромагнит; англ. electromagnet, temporary magnet) – котушка з феромагнітним осердям, який намагнічується електричним струмом, що проходить по навитці котушки. Е. використовуються для збудження магнітного потоку в електричних машинах, створення сили тяги, для перетворення електричної енергії на механічну тощо.

ЕЛЕКТРО́МЕТР, -а (рос. электрометр; англ. electrometer, electric balance) – прилад для вимірювання різниць потенціалів, невеликих зарядів і слабких струмів.

Див. також система́ вимірювальна́ електростатична́ .

е. ламповий́ (рос. электрометр ламповый; англ. lamp electrometer) – електронний пристрій для вимірювання малих і повільнозмінних у часі електричних сигналів, наприклад, електричних

струмів ~10-17 А. Е. л. являє собою підсилювач сталого струму, вхідний каскад якого працює на електрометричній лампі з малим сітковим струмом.

157

ЕЛЕКТРО́Н, -а (рос. электрон; англ. electron), е, е– – стабільна елементарна частинка, основна структурна одиниця матерії, носій елементарного електрично-

го заряду е=1,60210×10-19 Кл. В атомах електрони утворюють електронну оболонку. Згідно з класифікацією елементарних частинок, е. належить до класу лептонів.

дельта́ -електрони́ (рос. дельта-эле- ктроны; англ. delta electrons) – електрони, вибиті з електронних оболонок атомів швидкими зарядженими частинками, які рухаються через речовину.

е. неспарений́ (рос. электрон неспаренный; англ. uncoupled electron) – один електрон, що перебуває в стані, який описується набором трьох квантових чисел n, l, ml, тобто електрон, що займає атомну орбіту.

е-ни блохівські́ (рос. электроны блоховские; англ. Bloch electrons) – електрони в періодичному полі кристалічної решітки, хвильові функції яких є

блохівськими функціями: ys k (r) = us k (r) exp(іkr). Тут r – просторова координата, us k – функція, що має періодичність решітки, k – хвильовий вектор, s – номер енергетичної зони (див. також теорія́ зонна)́ . Блохівський електрон є квазічастинкою, тобто частинкою, що перебуває в самоузгодженому полі навколишніх частинок. Зазвичай при розв'язуванні багаточастинкової задачі про поведінку електронів у кристалі спочатку розділяють рух електронів та йонів (адіабатичне наближення), а потім за допомогою самоузгодженої процедури (наприклад, метод Хартрі–Фока) знаходять періодичний потенціал U(r). Енергія е. б. періодична в оберненому просторі і має симетрію, по- в'язану із симетрією кристалічної гратки. Рух е. б. в зовнішніх (не надто сильних полях) можна розглядати як рух класичної частинки зі складним законом дисперсії.

е-ни конверсійні́ (рос. электроны конверсионные; англ. conversion electrons) – електрони, що висилаються

ЕЛЕК	Е	ЕЛЕК

атомом у результаті електромагнітного переходу збудженого атомного ядра у стан з меншою енергією, коли надлишок енергії ядро віддає одному з атомних електронів (див. також конверсія́ вну- ́ трішня).

ЕЛЕКТРОНАРО́ДЖЕННЯ

[електрогенерація́ ] (рос. электророждение, электрогенерация; англ. electric birth, electrogeneration, electric generation).

е. мезонів́ [електрогенерація́́ мезо- ́ нів] (рос. электророждение мезонов, электрогенерация мезонов; англ. electric birth of mesons, electrogeneration of mesons, electric generation of mesons) – процеси утворення мезонів швидкими електронами на нуклонах і ядрах. У цих процесах мезони народжуються під дією віртуальних фотонів, що їх випромінюють електрони, тому багато особливостей е. м. подібні до особливостей фотонародження мезонів.

ЕЛЕКТРОНВОЛЬТ́ , -а, еВ (рос. электронвольт, эВ; англ. electronvolt, electron Volt, eV) – позасистемна одиниця вимірювання енергії в атомній фізиці, яка дорівнює енергії, що її набуває елементарний електричний заряд, який дорівнює заряду електрона, пройшовши різницю по-тенціалів 1 Вольт. 1 еВ =

1,60207×10-19 Дж.

ЕЛЕКТРОНЕГАТИ́ВНІСТЬ, -ості

(рос. электроотрицательность; англ. electronegativity) – те саме, що електровід'ємність́ .

ЕЛЕКТРО́НІКА (рос. электроника;

англ. electronics).

е. квантова́ [радіофіз́ ика ква́нтова] (рос. электроника квантовая, радиофизика квантовая; англ. quantum

electronics, quantum radiophysics) – область фізики, що охоплює дослідження методів підсилення, генерації і перетворення частоти електромагнітних коли-

158

вань і хвиль (у широкому діапазоні довжин хвиль, що включає радіота оптичний діапазони), заснованих на вимушеному випромінюванні або нелінійній взаємодії випромінювання з речовиною. Основну роль в е. к. відіграють вимушене висилання і додатній зворотний зв'язок. Датою народження е. к. є 1954, коли був створений Н.Г. Басовим і А.М. Прохоровим (СРСР) і Ч. Таунсом зі співробітниками квантовий генератор на молекулах NH3. Е. к. виникла в діапазоні радіохвиль (довжина хвилі генератора на

молекулах NH3 l=1,24 см), однак по-

дальший її розвиток відбувався в оптичному діапазоні (див. також лазер́ твердотільний́ , лазери́ газорозрядні́ , о́- птика нелінійна́ ).

е. плазмова́ (рос. электроника плазменная; англ. plasma electronics) – розділ фізики, який вивчає колективні взаємодії щільних потоків (пучків) заряджених частинок із плазмою та газом, що призводять до збудження в системі лінійних і нелінійних електромагнітних хвиль і коливань, і застосування ефектів такої взаємодії.

е. релятивістська́ (рос. электроника релятивистская; англ. relativistic electronics) – розділ високочастотної електроніки, присвячений використанню релятивістських електронних пучків і (або) релятивістських ефектів для підсилення, генерування й перетворення електромагнітних коливань і хвиль. Релятивістські ефекти проявляються, як правило, при швидкостях електронів, порівнянних зі швидкістю світла.

ЕЛЕКТРОНОГРА́МА (рос. электронограмма; англ. electron-diffraction pattern) – зображення дифракційної картини, що виникає при розсіянні речовиною прискорених електронів. Вигляд е. залежить від умов зйомки, агрегатного стану, хімічного складу і ступеня впорядкованості речовини об'єкта (див. також

дифракція́ електронів́ ).

ЕЛЕК	Е	ЕЛЕМ

ЕЛЕКТРОНО́ГРАФ, -а (рос. электронограф; англ. electronograph) – прилад для одержання і реєстрації дифракційних картин, що виникають при розсіянні прискорених електронів речовиною – електронограм.

ЕЛЕКТРОНОГРА́ФІЯ [аналіз́ електроннографічний́ ] (рос. электроно-

графия, анализ электроннографический; англ. electron diffraction investigation, electron diffraction analysis) – метод дослідження будови речовини, заснований на дифракції електронів, прискорених електричним полем, на елементах будови речовини. За допомогою е. досліджують будову молекул у парах і газах, атомну структуру кристалів, структуру поверхневих шарів, перехідні структури при дотику різних фаз тощо.

ЕЛЕКТРОО́ПТИКА (рос. электрооптика; англ. electrooptics) – розділ фізики, який вивчає вплив електричного поля на оптичні властивості речовини. До е. звичайно відносять такі явища, як явище

Штарка, явище Керра, електрооптичні явища у колоїдах – поява різного роду оптичної анізотропії, викликаної орієнтацією в електричному полі колоїдних частинок.

ЕЛЕКТРОО́СМОС, -у [електроендоосмос]́ (рос. электро(эндо)осмос; англ. electro(endo)оsmosis, electroosmotic effect)

– напрямлений рух розчину відносно поверхні твердих тіл, який виникає при накладанні електричного поля. Див. також явища́ електрокінетичні́ .

ЕЛЕКТРОПРОВІД́НІСТЬ, -ості

(рос. электропроводность; англ. electrical conduction) – див. провідність́ .

ЕЛЕКТРОСКО́П, -а (рос. электроскоп; англ. electroscope) – прилад

електростатичної вимірювальної системи для виявлення або грубого вимірювання електризації тіл, а також різниці електричних потенціалів.

ЕЛЕКТРОСТРИ́КЦІЯ (рос. электрострикция; англ. electrostriction) – частина деформації діелектрика під дією електричного поля, яка пропорційна квадрату напруженості поля і не залежить від зміни напрямку поля на протилежний.

ЕЛЕКТРОФІЗІОЛО́ГІЯ (рос. электрофизиология; англ. electrophysiology) – галузь науки, яка вивчає електричні явища у живому організмі з метою з'ясування механізмів фізіологічних процесів – збудження нейрона, передавання нервового імпульсу, роботи серцевого м'яза тощо.

ЕЛЕКТРОФОРЕЗ́, -у (рос. электрофорез; англ. electrophoresis, cataphoresis, electrophoretic effect) – напрямлений рух дисперсних частинок у розчині при накладанні електричного поля. Належить до електрокінетичних́ явищ.

ЕЛЕКТРОФОТОГРА́ФІЯ (рос. электрофотография; англ. electrophotography, electrostatic photography) – фотографічний процес, заснований на проявленні потенціального рельєфу, який утворюється на діелектрику або високоомному напівпровіднику при фотопровідності.

ЕЛЕКТРОФОТОЛЮМІНЕСЦЕНЦІЯ́

[фотоелектролюмінесценція́ ] (рос. эле-

ктрофотолюминесценция, фотоэлектролюминесценция; англ. electrophotoluminescence, photoelectroluminescence) – люмінесценція при одночасному збудженні світлом і електричним полем.

ЕЛЕМЕ́НТ, -а 1 (рос. элемент; англ. element, member, organ, principle, term, cell, unit, elementary unit, component,

159

ЕЛЕМ	Е	ЕЛЕМ

detail, device; (гальванічний) element, cell, couple; (зображення, фігури, топології) feature).

е. магнієвий́ (рос. элемент магниевый;

англ. magnesium cell) – хімічне джерело струму з анодом із чистого магнію або його сплаву з невеликими добавками Al, Zn, Mn,

Ce, Ca і з катодом з AgCl, CuCl, PbCl2 або окисів, наприклад Mn2, Pb2.

е. матричний́	у к в а н т о в і й м	е -
х а н і ц і (рос. элемент матричный		в

к в а н т о в о й м е х а н и к е ; англ. matrix

element	і n q u a n t u m m e c h a n і c s ,
array	element		і n	q u a n t u m
m e c h a n і c s )		–	елемент	матриці

квантовомеханічного оператора, взятий у певному представленні (див. також тео́-

рія представ́лень, матриця́ розсіяння,́ теорія́ збурень́ ).

е. мідноокисний́ (рос. элемент медноокисный; англ. copper-oxide element) – гальванічний елемент, у якому негативним електродом слугує амальгамований цинк, позитивним – пластини з пресованого окису міді з тонким поверхневим шаром металічної міді, а електролітом 18-20%-ний розчин NaOH.

е-нти гальванічні́ (рос. элементы гальванические; англ. galvanic cells, electrical elements, couples, voltaic couples, electrolytic couples) – див. джерела́ струму́ хімічні́ .

е-нти оптичні́ голограмні́ (рос. элементы оптические голограммные; англ. hologram optical elements) – голограми, що здійснюють різні перетворення хвильових полів: фокусувальні (голограмні лінзи), дисперсійні (дифракційні решітки), відбивальні (дзеркала), фільтрувальні, поляризувальні і т.д. Дія е. о. г. базується на дифракції та інтерференції світла. Голограма є періодичною структурою з промодульованим амплітудним пропусканням, яке зумовлене

зміною провідності σ або (і) діелектри-

чної проникності ε. Е. о. г. називаються

ф а з о в и м и, якщо модуляція амплітудного пропускання зумовлена тільки

зміною ε, і а м п л і т у д н и м и у випадку

160

зміни σ. Розрізняють в і д б и - в а л ь н і та п р о п у с к а л ь н і е. о. г. залежно від того, у прямому чи протилежному напрямку поширюються дифраговані хвилі відносно освітлювальної хвилі. Відмінністть е. о. г. від елементів класичної оптики –

порушення умови ізохронності.
е-нти невзаємні́		о п т и ч н і (рос. эле-
менты	невзаимные о п т и ч е с к и е ;
англ. directional elements,			o p t і c a l ) –
пристрої,	для яких	умови	проходження

світла в прямому і зворотному напрямках неоднакові (відрізняються або за фазою, або за амплітудою, або за поляризацією).

е-нти нормальні́ (рос. элементы нормальные; англ. normal cells, standard cells) – зворотливі гальванічні елементи, що при сталих температурі й тиску дають стійку ерс і можуть бути точно відтворені. Залежно від концентрації електролітів, розрізняють насичені та ненасичені нормальні елементи.

е-нти окисно́ -ртутні́ (рос. элементы

окисно-ртутные; англ. oxide-mercury cells) – сухі малогабаритні хімічні джерела струму одноразової дії.

е-нти паливні́ (рос. элементы топли-

вные; англ. fuel cells, fuel elements,
combustion cells) – див. джерела́	струму́
хімічні́ .
е-нти чутливі́ в с и с т е м і	а в т о -

м а т и ч н о г о к о н т р о л ю і р е г у -

л ю в а н н я		(рос.	элементы	чувстви-
тельные в		с и с т е м е а в т о м а т и ч е -
с к о г о	к о н т р о л я и			р е г у л и -
р о в а н и я ;		англ.	sensors	[sensing
elements,	sensitive		elements,	detecting
elements,	detector elements, feelers] і n a
s e l f - t e s t		s y s t e m ) – див. датники́			.

ЕЛЕМЕ́НТ, -у 2 (рос. элемент; англ. (хім.) element; (метео) variable; (логічний) gate; (даних) item; (таблиці) entry).

е-нти зауранові́ (рос. элементы заурановые; англ. transuranium elements) – те саме, що елементи́ трансуранові́ .

е-нти метеорологічні́ (рос. элементы метеорологические; англ. meteorological