Справочники / Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики

ВИХО	В	ВІБР

(діафрагмі, соплі, трубці Вентурі) або іншому приймальному перетворювачі, встановленому в трубопроводі, по якому

проходять газ, рідина або пара.

в. Венту́рі(рос. расходомер Вентури; англ. Venturi (flow)meter, Venturi measuringdevice) – те саме, що трубка́ Вентурі́ .

́				(рос. вы-
ВИХІД,-оду к в а н т о в и й
ход к в а н т о в ы й ;			англ.	efficiency,
yield).
в. квантовий́		п р и л а д а (рос. выход
квантовый	п р и б о р а ; англ. quantum
efficiency	[quantum		yield]	o f a n

і n s t r u m e n t ) – кількісна характеристика прилада, що реєструє дискретне число частинок (квантів, електронів та ін.), яка виражається відношенням числа статистично незалежних частинок N1, що їх реєструє прилад, до числа статистично незалежних частинок N2, які падають на приймач прилада: Y = N1/N2. Звичайно Y < 1, для ідеального прилада Y = 1.

в. люмінесценції́ (рос. выход люминесценции; англ. luminescence efficiency)

– відношення енергії люмінесценції квантової системи до поглиненої нею енергії збудження. Для фотолюмінесценції вводиться поняття квантового виходу – відношення числа квантів люмінесценції до числа поглинених квантів збуджуючого світла. В. л. визначається співвідношенням імовірностей випромінювальних і безвипроміню-вальних квантових переходів у люмінесцентній молекулі і залежить як від її параметрів, так і від її взаємодії з навколишніми молекулами. При малій імовірності безвипромінювальних переходів в. л. близький до одиниці, а час загасання люмінесценції близький до радіаційного.

ВИ́ХОР,-а 1 (рос. вихрь; англ. eddy, vortex, curl, rotation, swirl, whirl, whirling, twister).

в. приєднаний́ (рос. вихрь присоединённый; англ. attached eddy) – умовний вихор, нерухомо зв'язаний з тілом (кри-

71

лом), яке обтікається безвихровим по-
током ідеальної нестисливої рідини.
в-ри квантовані́		в	г е л і ї (рос. вихри
квантованные в		г е л и и ; англ. flux-
quantized	volumes		[flux-quantum
volumes] і n	h e l і u m ) – лінійні особли-

вості параметра порядку у надплинному 4Не і у надплинних фазах 3Не. В. к. в 4Не – ви-

хрові лінії в рідині, на яких порушена надплинність; циркуляція швидкості vs надплинної фази по контуру, що охоплює лі-

нію вихора, є квантованою: vs dr = kn ,

де n – ціле число, к = h/m4 = 0,997×10-3 см2/ c – квант циркуляції, h – стала Планка, m4

– маса атома 4Не.

ВИХОР́ , -а 2 [ро́тор] у

векторному аналізі (рос. вихрь [ротор] в векторном анализе; англ. curl, rotation; від лат. roto – обертаю) – одна з операцій векторного аналізу, що ставитьу відповідність векторному полю a(r) інше векторне поле rota (викори-

стовуються також позначення [Ña], curl a). Якщо точка r задана своїми декартовими координатами, r = {x1,x2,x3}, а вектор a – своїми компонентами, a = {a1,a2,a3}, тоrota має

компоненти rota = {(¶a3/¶x2) – (¶a2/¶x3), (¶a1/¶x3) – (¶a3/¶x1), (¶a2/¶x1) – (¶a1/¶x2)}.

ВИ́ШИКУВАННЯ (рос. выстраивание; англ. arrangement) – один із видів упорядкованості в розподілі проєкцій магнітного моменту парамагнітних частинок, що відповідає наведенню в ансамблі частинок макроскопічного квадрупольного електричного моменту і описується тензором другого рангу (т. зв. другим поляризаційним моментом). В. утворюється при всіляких анізотропних взаємодіях між частинками одна з одною та з електромаг-нітними полями. В. виявляється насамперед за наявністю лінійного поліхроїзму в поглинанні або висиланні світла системою вишикуваних

ВІДБ	В	ВІДБ

частинок. В. частково руйнується магнітним полем, яке не збігається з віссю вишикування (ефект Ханле), що дозволяє вимірювати величини малих магнітних

полів.

ВІБРА́ТОР, -а (рос. вибратор; англ. vibrator, vibration generator, vibration exciter, oscillator, jigger, shaker).

в. Герца́ (рос. вибратор Герца; англ.

Hertz vibrator, Hertz vibration generator, Hertz oscillator) – металева антена, що має форму шпиня з потовщеннями на кінцях і розривом посередині для підключення джерела (у режимі випромінювання) або навантаження (у режимі прийому). В. Г. запропонований Г.Р. Герцом у 1888, який з його допомогою продемонстрував існування електромагнітних хвиль, що послугувало першим і найвагомішим доказом на користь максвеллівської теорії електромагнетизму.

в. магнітострикційний́ (рос. вибратор магнитострикционный; англ. magnetostrictive vibrator, magnetostrictive vibration generator) – осердя з магнітострикційного матеріалу (здебільшого у формі стержня чи кільця трубки), що здійснює механічні коливання під дією змінного магнітного поля, створюваного електричним струмом, який протікає по обмотці осердя.

в. пасивний́ [диполь́ пасивний,́ дире́- ктор] (рос. вибратор пассивный, диполь пассивный, директор; англ. slave dipole, slave doublet, passive dipole, passive doublet, secondary dipole, secondary doublet, director) – складовий елемент багатьох передавальних і приймальних антенних пристроїв. Являє собою провідний стержень, що розташовується неподалік від основного випромінювача (активного вібратора або диполя).

в. півхвильовий́ [диполь́ півхвильовий́] (рос. вибратор полуволновый, диполь полуволновый; англ. half-wave (-length) antenna, half-wave dipole) –

72

найпростіша приймальна і передавальна антена, головним чином в області коротких і ультракоротких хвиль. Являє собою провідний стержень, довжина якого близька до половини довжини хвилі коливань, що випромінюються чи приймаються.

ВІДБИВА́ННЯ (рос. отражение;

англ. reflection, return; (відкидання) rejection; (радіохвиль) pull-out; (полум'я) impingement).

в. андрєєвське́ (рос. отражение андреевское; англ. Andreev reflection) – відбивання носіїв заряду (електронів і дірок) у металі, який перебуває в нормальному стані (N), від межі з надпровідником (S); при цьому відбувається зміна знаків маси і заряду носіїв: перетворення електрона в дірку або дірки в електрон. Через збереження енергії носіїв і практично точне збереження імпульсу р при цьому відбиванні відбувається зміна напрямку вектора швидкості на протилежний. Замість класичного закону дзеркального відбивання "кут падіння дорівнює куту відбивання" при в. а. відбитий носій заряду рухається точно назад (А. Ф. Андрєєв, 1964). В. а. зумовлене наявністю щілини в енергетичному спектрі електронів надпровідника.

в. бреггівське́ (рос. отражение брэгговское; англ. Bragg reflection) – схема дифракції рентгенівського проміння, при якій надхідний і дифрагований промені лежать по один бік від поверхні кристала. У тому випадку, коли надхідний і дифрагований промені перебувають по різні сторони кристалічної пластини, має місце проходження Лауе (п. Л.). В. б. і п. Л. є найпростішими фундаментальними задачами динамічної дифракції рентгенівського проміння, що цілком виявляють її основні особливості. Розглядати в. б. і п. Л. має сенс тільки для двопроменевої динамічної дифракції. Для електронів можливість реалізації умов в. б. і п. Л. залежить від енергії частинок.

ВІДБ	В	ВІДБ

в. внутрішнє́ повне́ (рос. отражение внутреннее полное; англ. total (internal) reflection) – відбивання електромагнітного випромінювання (зокрема, світла) при його падінні на межу двох прозорих середовищ із показниками заламу n1 і n2 із середовища з більшим показником заламу

(n1 > n2) під кутом ϕ0 ≥ ϕкр, для якого sіnϕкр = n2/n1= n21. Найменший кут падіння

ϕкр, при якому відбувається в. в. п., називається граничним (критичним), або кутом повного відбивання.

в. внутрішнє́ повне́ порушене́ (рос.

отражение внутреннее полное нарушенное; англ. irregular total (internal) reflection, faulted total (internal) reflection) – явище, яке полягає в проникненні світлової хвилі з оптично більш густого середовища в менш густе середовище на глибину порядку довжини світлової хвилі в умовах повного внутрішнього відбивання (ПВВ), тобто при падінні світла під кутом, більшим за критичний. Порушення ПВВ полягає в тому, що коефіцієнт відбивання стає меншим за одиницю внаслідок поглинання світла в шарі, в який проникає хвиля, що надходить у середовище.

в. дзеркальне́ (рос. отражение зеркальное; англ. mirroring, mirror reflection, direct reflection, regular reflection, specular reflection, specular return) – напрямлене (або регулярне) відбивання світлового променя від гладенької поверхні, при якому виконуються основні закони відбивання світла. В. дз. відбувається, якщо висота h мікронерівностей відбивальної поверхні набагато

менша довжини світлової хвилі λ. Практично все світло (понад 99%) відбивається дзеркально, якщо h < 0,01λ.

в. дифузне́ (рос. отражение диффузное; англ. diffuse reflection, scattered reflection) – розсіяння світла у найрі-

зноманітніших напрямках при його падінні на речовину. Існує у двох основних формах: розсіяння на мікроне-

73

рівностях поверхні і розсіяння в об'ємі тіла, що пов'язано з присутністю дрібнодисперсних частинок.

в. звуку́ (рос. отражение звука; англ. sound reflection) – явище, яке виникає при падінні звукової хвилі на межу розділу двох пружних середовищ і яке полягає в утворі хвиль, що поширюються від межі розділу в те ж саме середовище, з якого прийшла надхідна хвиля. В. з. відбувається від перешкод довільної форми, якщо розміри перешкоди значно більші за довжину звукової хвилі. Тип поляризації відбитої хвилі може бути таким же, як і в надхідної хвилі. Характер відбивання на межі розділу визначається типом хвиль (плоскі, сферичні та ін.), типом середовищ, що межують (рідина, тверде тіло), властивостями (ізотропні, анізотропні) та розміром шару цих середовищ.

в. ковзне́(рос. отражение скользящее; англ. glide reflection, slide reflection)

– складна операція симетрії нескінченних фігур, що складається з трансляції вздовж прямої і відбивання в площині, паралельній цій прямій. У загальному випадку зазначена площина в. к. не є площиною симетрії фігури.

в. надбар'єрне́ (рос. отражение надбарьерное; англ. above-barrier reflection) – квантовомеханічний ефект відбивання частинки від потенціального бар'єру у випадку, коли її енергія більша за висоту бар'єру. Див. також наближен́ - ня квазікласичне́ .

в. нейтронів́ (рос. отражение нейтронов; англ. neutron reflection) – див. оптика́ нейтронна́ .

в. радіохвиль́ (рос. отражение радиоволн; англ. hop) – відбивання хвиль електромагнітної природи в діапазоні від наддовгих хвиль аж до межі світлового діапазону (див. також радіохвилі́ ). В. р. зумовлено різкою (у межах довжини хвилі) зміною макроскопічних параметрів середовища, які

ВІДБ	В	ВІДІ

характеризують поширення радіохвиль: діелектричної та магнітної проникностей. Для в. р. справедливі всі загальні закономірності відбивання хвиль. В. р. дуже залежить від геометричних характеристик і резонансних властивостей об'єкта, що відбиває (див. також поши́- рення радіохвиль́ хвилевідне́ ). Послідовне багаторазове в. р. від поверхні Землі та йоносфери є основою заобрійної радіолокації та радіозв'язку (див. також поширення́ радіохвиль́ заобрійне́ ).

в. рентгенівського́ проміння́ (рос. отражение рентгеновских лучей; англ.

X-ray reflection). Розрізняють: 1) відбивання від атомних площин кристала (див. також дифракція́ рентгенівського́ проміння́ ), що описується умовою Брег- га-Вульфа і виявляє структуру кристалічних решіток і 2) повне відбивання від поверхні кристала, зумовлене показником заламу рентгенівського проміння (див. також залам́ рентгенівського́ промін- ́ ня).

в. світла́ (рос. отражение света; англ. light reflection) – виникнення вторинних світлових хвиль, які поширюються від межі розділу двох середовищ "назад" у перше середовище, з якого спочатку падало світло. При цьому перше середовище повинне бути прозорим для надхідного та відбитого випромінювань. Несамосвітні тіла стають видимими внаслідок в. с. від їхніх поверхонь. Просторовий розподіл інтенсивності відбитого світла залежить від співвідношення між розмірами нерівностей h поверхні

(межі розділу) та довжиною хвилі λ над-

хідного випромінювання. Якщо h << λ, то в. с. є напрямленим, або дзеркальним, якщо h ~ λ або перевищують її (шереху-

ваті, матові поверхні) і розташування нерівностей стохастичне, то в. с.– дифузійне. Можливе також змішане в. с. При великих потужностях світлових (лазерних) полів на в. с. може позначатися

74

нелінійність середовища. В. с. використовується для визначення оптичних характеристик речовини.

в. хвиль (рос. отражение волн; англ. wave reflection) – перевипромінювання хвиль перешкодами зі зміною напрямку поширення (аж до зміни на протилежний). За відбивальні об'єкти можуть правити неоднорідності середовища

(як різкі в масштабі довжини хвилі λ, так і плавні), місця з'єднання хвилевідних систем і зміни їхньої геометрії, непрозорі тіла, в яких хвилі даної природи поширюватися не можуть. Зазвичай на межі розділу середовищ одночасно з в. х. відбувається залам хвиль. В. х. лежить в основі багатьох природних явищ (луна, міражі, підводні звукові канали в океані, радіоканали в іоносфері), технічних пристроїв і систем (хвилеводи, резонатори, гідролокація, радіолокація). До в. х., як правило, відносять тільки той клас явищ, у яких відновлюється зображення джерела.

ВІДБИВА́Ч, -а́ (рос. отражатель;

англ. reflector, baffle, deflector, mirror, curtain, deflector plate, repeller; (рлк) reflector, scatterer).

в. кутковий́ (рос. отражатель уголковый; англ. angel, kite, retroreflector, angle(d) reflector) – штучна радіолокаційна ціль (див. також радіолокація́ ) з великою величиною ефективної площі розсіяння, яка слабко залежить від кута падіння електромагнітних хвиль. В. к. оптичного діапазону – кольорове скло з багатьма заглибинами тетраедричної форми.

в. реактора́ (рос. отражатель реактора; англ. reactor reflection, tamper) – шар речовини, що оточує активну зону ядерного реактора і призначений для повернення нейтронів, що виходять із цієї зони, назад (зменшення витоку нейтронів з реактора).

ВІДГАЛУ́ЖУВАЧ, -а (рос. ответвитель; англ. coupler).

ВІДЛ	В	ВІДП

в. дифракційний́ (рос. ответвитель дифракционный; англ. diffraction

coupler) – дифракційна решітка з певним профілем штриха, яка використовується для відбору від потужного лазерного пучка відносно малих частин енергії випромінювання. Вибором профілю дифракц. штриха можна сконцентрувати енергію дифрагованого випромінювання в один із порядків дифракції (звичайно нульовий) на рівень 0,9 – 0,95 від світлового пучка, який падає на відгалужувач – а решта йде в інші порядки дифракції. Саме це ослаблене випромінювання використовується для вимірювання характеристик пучка.

в. напрямлений́ (рос. ответвитель направленный; англ. directional coupler, unidirectional coupler) – система двох зв'язаних ліній передачі (хвилевід, двопровідна лінія або коаксіальна лінія), що слугує для відгалуження в одну з цих ліній (вторинну) частини енергії хвилі, що поширюється основною лінією.

ВІДДАЧА́ (рос. отдача; англ. efficiency).

в. світлова́ (рос. световая отдача; англ. light efficiency, luminous efficiency)

– світловий потік, отриманий на одиницю витраченої потужності; вимірюється зазвичай у люм/Ватт.

ВІДІКО́Н, -а (рос. видикон; англ. vidicon) – передавальна телевізійна трубка, у якій для перетворення оптичного зображення в послідовність електричних сигналів використовується внутрішній фотоефект (див. також фотопровідність́ ). В. – основний вид передавальних трубок у системах трансляційного і промислового телебачення. В., у якого мішень зроблена з аморфного Se, чутливий до рентгенівського випромінювання і використовується для рентгенотелевізійної дефектоскопії.

75

ВІДЛУ́ННИК, -а (рос. эхолот; англ. echometer, pinger, (depth) sounder, (acoustic) depth finder, echo depth finder, sonic depth finder, echo sounding gear, echo-sounding instrument, echo sounder, fathometer, echosonde, sonic depthfinding instrument) – див. лунолот́.

́
ВІДЛУННЯ (рос. эхо(-сигнал); англ.
echo) – див. луна́.
́	(рос. фаза
ВІДМІНА р е ч о в и н и

в е щ е с т в а ; англ. phase,leg) – див. фа́за

р е ч о в и н и .

ВІДНО́ШЕННЯ (рос. отношение;

англ. ratio, relation, rate, relationship, quotient).

в. гіромагнітне́ (рос. отношение гиромагнитное; англ. gyromagnetic ratio) – те саме, що відношення́́ магнітомехані́- чне.

в. магнітомеханічне́ [відношення́ гіромагнітне́ ] (рос. отношение магнито-

механическое, отношение гиромагнитное; англ. magnetomechanical ratio, gyromagnetic ratio) – відношення магніт-

ного моменту μ частинки (електрона, протона, атома, атомного ядра і т.д.) до її механічного моменту К. Для атомів μ = – gμБК, де g – множник Ланде (фактор Ланде, або g-фактор), μБ – магнетон Бора. Залежно від

моментів (орбітального, спінового), розрізняють орбітальний і спіновий фактори Ланде. Для багатоелектронних атомів розрахунок g-фактора являє собою трудомістку задачу. Для електрона орбітальний

магнітний момент μl = –glμБl (l – його орбі-

тальний момент) і gl = 1; спіновий магніт-
ний	момент

μs = –gsμБs (s – спін електрона), експериментальне значення gs = 2,0023293044. Аномалія магнітного моменту а = (gs – 2)/2

пов'язана з ефектами квантової електродинаміки. Магнітні моменти атомних ядер виражають у ядерних магнетонах (див. також магнетон́). Для протона і нейтрона множники Ланде gl дорівнюють відповідно 1 і 0, а експериментальні дані gs-фактора

ВІДП	В	ВІДХ

становлять 5,58569227 (протон) і – 3,82608368 (нейтрон).

в. суміші́ (рос. отношение смеси;

англ. mix ratio) – кількість водяної пари в г на 1 кг сухого повітря.

́		м а т е м а т и ц і
ВІДОБРАЖЕННЯ в
(рос. отображение	в м а т е м а т и к е ;
англ. map, mapping).
в. конформне́	(рос.	отображение

конформное; англ. conformal map, conformal mapping) – взаємно однозначне відображення областей n-вимірно- го евклідового простору, що зберігає кути між кривими. В. к. у кожній точці має властивість сталості розтягів у різних напрямках.

́ ́	отжиг
ВІДПАЛ, -у м е т а л і в (рос.
м е т а л л о в ; англ. annealing	o f

m e t a l s ) – операція термічної обробки, що полягає в нагріванні матеріалу до певної температури, витримуванні при цій температурі і наступному охолодженні.

в. лазерний́ (рос. отжиг лазерный; англ. laser annealing) – у вузькому первісному значенні відновлення під дією лазерного випромінювання кристалічної структури приповерхневих шарів напівпровідників, порушеної йонною імплантацією; відкритий у 1975 у СРСР. Під в. л. у широкому значенні розуміють структурні зміни, що виникають на поверхні напівпровідників, металів і діелектриків під впливом як імпульсного, так і неперервного лазерного випромінювання.

ВІДПЛИВ,́ – у (рос. отлив; англ. ebb, reflow, reflux, low water).

в-ви та припливи́ (рос. отливы и приливы; англ. ebbs and flows) – див. припливи́ та відпливи́ .

ВІДПОЧИНОК,́ -нку (рос. отдых;

англ. recreation).

в. металів́ [повернення́ металів́ ] (рос. отдых металлов, возврат металлов;

76

англ. metal recreation, metal return) – відновлення фізичних і механічних властивостей металів, змінених пластичною деформацією, швидким охолодженням від високих температур, опроміненням частинками з високою енергією і деякими іншими впливами; відбувається при більш низьких температурах, ніж рекристалізація; супроводжується виділенням тепла.

́	(рос. отпуск
ВІДПУСК, -у с т а л і
с т а л и ; англ. tempering	o f s t e e l ) –

одержання більш рівноважних структур при нагріванні попередньо загартованої

сталі до температури нижче 700°С, ви-

тримуванні при цій температурі та наступному охолодженні; при цьому відбувається зменшення внутрішніх напружень, розпад метастабільного мартенситу, що утворився в результаті загартування, і перетворення залишкового аустеніту. Мета в. сталі – підвищити в'язкість і пластичність, знизити твердість.

ВІДСІЧ́КА (рос. отсечка; англ. cutoff).

в. струму́ (рос. отсечка тока; англ. current cutoff) – припинення протікання змінного струму протягом деякої частини його періоду; має місце, наприклад, в анодному струмі електронної лампи.

ВІД́СТАНЬ,-і (рос. расстояние; англ. distance, space, spacing, length, interval,

separation).

в. приціл́ ьна[пара́метр приці́- льний, пара́метр уда́ру] (рос. рас-

стояние прицельное, параметр прицельный,параметрудара; англ. target distance, target parameter, impact parameter) – у класичній теорії розсіяння частинок відстань між розсіювальним центром і первинним напрямком рухурозсіюваних частинок.

в. фокусна́ (рос. расстояние фокусное; англ. focal distance, focal length, focus) – відстань від головної точки опти-

ВІДХ	В	ВІКН

чної системи до відповідного їй фокуса. Існують передня та задня в. ф. Фокусні відстані оптичної системи відносяться як показники заламу відповідних просторів

– простору предметів (для передньої фокусної відстані) і простору образів (для задньої фокусної відстані). Див. також

точки́ оптичної́ системи́кардинальні,́ точки́ фокусні́ .

ВІД́ХИЛ, -у (рос. отклонение; англ. deviation, declination, decline, derivation;

(зміна) variation; (повільна зміна) wander; (параметра) runaway; (відхід від заданих параметрів чи умов) departure, fluctuation; (від курсу) bend; (променя, пучка) bending, deflection; (зміщення) bias; (нахил) tilt, tilting; (пружний) deflection; (вигин) flexure; (від точного розміру) discrepancy; (регульованої величини) displacement; (зміщення, відхід) offset, offsetting; (від курсу) diversion; (якоря реле) drop; (від вертикалі) lean; (запиту) rejection; (різьби) runout; (від режиму) shift).

в. квадратичний́ [ві́дхил квадрато́- вий, відхил́ стандартний́ ] (рос. откло-

нение квадратичное, отклонение стандартное; англ. square deviation, standard deviation) величин х1, х2, …, хn

від значення а – квадратний корінь з ви-

разу	п 1	п хі а 2 .	У	теорії
		і 1

ймовірностей в. к. σ(х) випадкової вели-

чини х від її математичного очікування називається корінь квадратний з дис-

персії, σ(х) = [D(x)]1/2. Див. також аналіз́

даних́ , метод́ найменших́ квадратів́ .

в. квадратовий́ (рос. отклонение квадратичное; англ. square deviation) –

те саме, що відхил́ квадратичний́ .

в. сере́дній(рос. отклонение среднее; англ. average deviation, AD, mean deviation,MD, averagedilatation) – одна з мір, що характеризує розсіяння випадкових величин. В. с. випадкової величини

X визначається формулою: δ = Μ|Χ – ΜΧ|, де М – знак математичного сподіва-

77

ння. Вибірковий в.с.:d = ∑│Xі – <X>│/n, де Хі – спостережені значення випадкової

величини Х, <X> – їх середнє арифметичне, n– кількість спостереженихзначень.

в. стандартний́ (рос. отклонение стандартное; англ. standard deviation) – те саме, що відхил́ квадратичний́ .

ВІДХО́ДИ, -ів, мн. (рос. отходы; англ. wastes).

в. радіоактивні́ (рос. отходы; радиоактивные; англ. radwastes, radioactive waste) – відходи, що утворюються при переробці радіоактивних матеріалів і містять у собі радіоактивні речовини.

ВІЗУАЛІЗА́ЦІЯ (рос. визуализация;

англ. visualization, rendering, imaging). в. звукових́ полів́ (рос. визуализация

звуковых полей; англ. visualization of sound fields, visualization of acoustic fields, sound fields rendering, acoustic fields rendering, sound fields imaging, acoustic fields imaging) – методи отримання видимої картини розподілу величин, що характеризують звукове поле. В. з. п. застосовується для вивчення полів складної форми, для цілей дефектоскопії та медичної діагностики, а також для візуалізації акустичних зображень предметів, які одержуються або за допомогою акустичних фокусувальних систем, або методами акустичної голографії. Методи в. з. п. підрозділяються на три групи: 1) методи, в яких використовуються основні параметри звукового поля – звуковий тиск, коливальний зсув частинок, змінна густина середовища; 2) методи, що базуються на квадратичних ефектах у звуковому полі – деформація поверхні води під дією пондеромоторних сил звукового поля, на акустичних течіях, ефекті диска Релея; 3) методи, які використовують вторинні ефекти, що супроводжують інтенсивні звукові хвилі в рідині – теплові ефекти, прискорення процесів дифузії, дегазація рідини, акустична кавітація, ефекти гасіння та

ВІЛЬ	В	ВІСЬ

збудження люмінесценції, зміна кольору барвників, безпосередній вплив УЗ на фотошар.

в. зображень́ (рос. визуализация изображений; англ. image rendering, image visualization) – методи перетворення просторового розподілу деякого параметра фізичного поля, головним чином електромагнітного випромінювання, невидимого для людського ока (ІЧ, УФ, УЗ, рентгенівське випромінювання та ін.), що висилається або відбивається (розсіюється) об'єктом, у видиме (чорнобіле або кольорове) зображення. При цьому яскравість чи колір елемента видимого зображення повинні відповідати певній величині параметра поля, яке візуалізується, спрямованості енергетичної освітленості або розподілу за спектром ІЧ або УФ випромінювання, тиску УЗ поля, густини потоку нейтронів та ін. У ряді випадків можлива візуалізація розподілу фази або стану поляризації випромінювання. Для в. з. слугують, наприклад, тепловізори, радіовізори, піровідікони, метод томографії та ін.

	́
ВІКНО 1(рос. окно; англ. window).
в.	відкрите́	в	а к у с т и ц і
п р и м і щ е н ь (рос.		окно	открытое в

а к у с т и к е п о м е щ е н и й ; англ. open

window	і n	r o o m a c o u s t і c s )		–
одиниця	звукопоглинання		поверхні,	що
відгороджує		приміщення.	Число	м2

відкритого вікна для даного звукопоглинача виражає площу еквівалентної йому поверхні, що цілком поглинає звукову енергію, яка падає на неї. Аналогічна одиниця (у кв. футах) називається себін.

ВІКНО́2 в		о п т и ц і (рос. окно	в
о п т и к е ; англ. port) – те саме, що люк.
ВІЛЬНІСТЬ́		, -ості [свобо́да] (рос.
свобода; англ. freedom).
в. асимптоти́чна[свобо́да асимпто-
ти́чна] в квантовій теорі ї поля
(рос.	свобода асимптотическая		в
квантовой		теории поля; англ.

78

asymptotic(al) freedom) – властивість деяких моделей взаємодії частинок, яка полягає в тому, що інтенсивність взаємодії двох частинок, яка характеризується ефективним зарядом (ефективною константою взаємодії), прямує до нуля зі збільшенням передачі імпульсу, тобто (відповідно до принципу невизначеностей) з наближенням частинок одна до одної. Це означає, що при |Q2| → ∞, де Q2

– квадрат переданого 4-імпульсу, частинки поводять себе майже як вільні (невзаємодіючі). В. а. притаманна теоріям, які мають неабелеву калібрувальну інваріантність (наприклад, квантова хромодинаміка, велике об'єднання взаємодій).

ВІНЬЄТУВА́ННЯ (рос. виньетирование; англ. vignetting) – часткове затемнення пучка променів, що проходить через оптичну систему, зумовлене його обмеженням діафрагмами системи. В. відіграє істотну роль у фотографічних об'єктивах, особливо в ширококутних, у результаті чого фотоплівка на краях виявляється недоекспонованою. В. варто враховувати в спектральному аналізі, наприклад, у випадку, коли повинна бути забезпечена рівномірна за висотою освітленість зображення щілини спектрографа.

ВІСКОЗИМЕ́ТРІЯ (рос. вискозиметрия; англ. viscosimetry; від лат. vіscosus – клейкий, в'язкий і грец. μετρώ – вимірюю) – сукупність методів вимірювання в'язкості рідин та газів. Прилади, які використовуються у в., називаються віскозиметрами. Методи в.: капілярна в., ротаційна в., метод падіння кульки, метод зміщення паралельних пластин, ві-

браційні методи та ін.

ВІС́МУТ, -у (рос. висмут; англ. bismuth), Bі – див. бісмут́ .

ВІСЬ, род. осі́(рос. ось; англ. (мат.) axis; (у кристалах) axis; (нейтральна) line; (техн.) axle, axis, pin hinge, center

ВІСЬ	В	ВЛАС

pin, centre pin, pintle, center shaft, centre shaft, spindle; (шарніра) pin).

в. антиферомагнетизму́	(рос. ось
антиферромагнетизма;	англ.

antiferromagnetism axis) – виділений напрямок в антиферомагнетику, колінеарно якому напрямлені намагніченості магнітних підрешіток в основному стані. Напрямок осі антиферомагнетизму у кристалі визначається енергією магнітної анізотропії. У кристалах високої симетрії може існувати декілька осей антиферомагнетизму (див. також антиферомагнетизм́ ).

в. легкого́ намагнічення́ [напрямоќ легкого́ намагнічення́ ] (рос. ось лёгкого

намагничивания, направление лёгкого намагничивания; англ. easy direction) – напрямок у кристалі, в якому орієнтований вектор намагніченості М магнітного домена при термодинамічній рівновазі за відсутності зовнішнього магнітного поля Н. В. л. н. визначають з умови мінімуму енергії магнітної анізотропії (МА). Напрямок, у якому енергія МА максимальна, називається віссю важкого намагнічення. В. л. н. є двосторонньою (вектор М може бути орієнтований уздовж осі як у додатньому, так і від'ємному напрямку). У кристалах досить високої симетрії може бути декілька еквівалентних осей л. н. (можуть бути і нееквівалентні осі л. н.). Існування осі л. н. може бути зумовлене диполь-ди- польною взаємодією або анізотропією електричного поля кристала, що орієнтує орбітальні моменти електронів відносно кристалографічних осей. У деяких магнетиках, які мають складну магнітну

атомну структуру, напрямок осі л. н.
може змінюватися з температурою.
в. обертання́	миттєва́	т в е р д о г о

т і л а , щ о р у х а є т ь с я н а в к о л о н е р у х о м о ї т о ч к и (рос. ось вращения мгновенная т в ё р д о г о т е л а , д в и ж у щ е г о с я о к о л о н е п о д в и - ж н о й т о ч к и ; англ. instantaneous axis of revolution o f a s o l і d m o v і n g

79

a r o u n d	a	f і x e d	p o і n t ,
instantaneous	axis	of rotation	o f a

s o l і d m o v і n g a r o u n d a f і x e d p o і n t ) – пряма, усі точки якої мають у даний момент часу швидкості, що дорівнюють нулю.

в. нейтральна́ (рос. ось нейтральная;

англ. zero line) – геометричне місце точок поперечного перерізу бруса, нормальні згинальні напруги в яких у цьому перері-

зі дорівнюють нулю.
в. оптична́	к р и с т а л а (рос. ось

оптическая к р и с т а л л а ; англ. optical axis o f a c r y s t a l ) – напрямок у кристалі, уздовж якого швидкості поширення незвичайного та звичайного променів рівні, тобто в цьому напрямку не спостерігається подвійний променезалам. Розрізняють оптичні осі 1-го роду (бірадіалі), уздовж яких променеві швидкості є однаковими, та оптичні осі 2-го роду (бінормалі), уздовж яких однакови-

ми є нормальні швидкості. Див. також
кристалооптика́			.
в.	оптична́	л і н з и		(у в і г н у т о г о
а б о	о п у к л о г о д з е р к а л а ) (рос. ось
оптическая		л и н з ы		(в о г н у т о г о
и л и	в ы п у к л о г о з е р к а л а ); англ.
optical axis o f		a l e n s e		[ c o n c a v e o r

c o n v e x m і r r o r ] ) – пряма лінія, яка є віссю симетрії заламлювальних поверхонь лінзи (чи поверхонь дзеркала); проходить через центри цих поверхонь перпендикулярно до них. Оптичні поверхні, що мають в. о., називаються осесиметричними (див. також дзеркало́ оптичне,́ лінза́́). В. о. оптичної системи – загальна вісь усіх лінз і дзеркал, які входять у систему.

в. симетрії́ [вісь співпоміру́ ] (рос. ось симметрии; англ. axis of symmetry) – елемент симетрії геометричних фігур, зокрема кристалів. Розрізняють просту, дзеркальну, інверсійну та гвинтову вісь симетрії.

в. співпоміру́ (рос. ось симметрии; англ. axis of symmetry) – те саме, що вісь симетрії́ .

ВЛАС	В	ВОДА

ВІТ́ЕР,-тру (рос. ветер; англ. wind). в. акустичний́ (рос. ветер акустиче-

ский; англ. acoustic wind) – те саме, що

течії́ акустичні́ .

в. звукови́й(рос. ветер звуковой;

англ. sound wind) – те саме, що течії́ акустичні́ .

в. зоряний́ (рос. ветер звёздный; англ. stellar wind) – витікання речовини із зір зі швидкостями порядку сотень або тисяч км/с. В. з. спостерігається у зірок пізніх спектральних класів із поверхневою температурою порядку та менше сонячної (Т ≤ 6000 К), а також у дуже гарячих О- і В-зір.

в. сонячний́ (рос. ветер солнечный;

англ. solar wind) – постійне радіальне витікання плазми сонячної корони в міжпланетне середовище.

ВІЦІНА́ЛЬ, -і (рос. вициналь; англ. vicinal; від лат. vіcіnus – сусідній, близький, подібний) – положистий пірамідальний горбок або ямка на грані кристала. В. виникає на грані в точці виходу гвинтової дислокації. Різним граням кристала властиві віціналі різної форми, що дозволяє визначати симетрію кристала.

ВІЧКО́ (рос. объектив; англ. objective (lens), lens) – див. об’єктив́.

ВЛАСТИВОСТІ,́ -стей, мн. (рос.

свойства; англ. qualities, behavio(u)r, properties).

в. механічні́ м а т е р і а л у (рос.

свойства механические м а т е р и а л а ; англ. mechanical properties o f m a t e r і - a l ) – реакція матеріалу на прикладені механічні навантаження. Основними характеристиками в. м. є напруження та деформації. В. м. класифікуються за фізичною природою одержуваних характеристик: пружність, міцність, пластичність, жаротривкість, втома, твердість.

в. полімерів́ діелектричні́ (рос. свойства полимеров диэлектрические; англ. dielectric qualities of polymers,

80

dielectric behavio(u)r of polymers) – властивості, до яких належать іонна електропровідність, яка зростає експоненційно з підвищенням температури, комплексний характер діелектричної проникності та пробій діелектрика, що настає при прикладенні до нього електричного поля певної напруженості.

ВЛО́ВЛЮВАЧ, -а (уло́влювач) (рос.

уловитель; англ. trap; (пристосування) catcher).

в. ва́куумний (рос. уловитель вакуумный; англ. vacuum trap, suction trap) – пристрій, що слугує для вловлювання пари робочої рідини, яка мігрує з високовакуумного насоса, а також для зменшення парціального тиску пари у відгнічуваному об'ємі.

ВМОРО́ЖЕНІСТЬ, -ості (рос.

вмороженность; англ. freezing-in).

в. магнітного́ поля́ (рос. вмороженность магнитного поля; англ. magnetic field freezing-in) – один з ефектів, характерний для рідких і газоподібних середовищ, що мають високу (в ідеалі –

нескінченну) провідність σ і які рухаю-

ться поперек магнітного поля Н (наприклад, для рідких металів і плазми). У цих умовах магнітні силові лінії та частинки середовища жорстко зв'язані одне з одним; можна сказати, що магнітні силові лінії неначе вморожені в середовище, переміщуючись разом із ним. В. м. п. характерна для середовищ із високим магнітним числом Рейнольдса (наприклад, для плазми сонячного вітру). В. м. п. дозволяє (не виконуючи громіздких обчислень) одержати якісну картину течій середовища і деформації магнітного поля (див. також гідродинаміка́ магніт́-

на).ВОДА́(рос. вода; англ. water) – найпростіша стійка хімічна сполука водню та кисню – H2O, за нормальних умов безбарвна прозора рідина без запаху. Молекули в. зареєстровані в міжзоряному просторі, кометах, великих планетах