32. Творчість а. Куїнджі, і. Айвазовського.

Поетичні українські пейзажі малювали А.Куїнджі ("Місячна ніч на Дніпрі", 1880 р.), І.Айвазовський. Останній жив у Криму, в Феодосії і широко відомий як автор картин на морську тематику. У будинку, де він жив у Феодосії, зараз знаходиться музей Айвазовського. Його картини виставлені в художніх музеях Москви, Санкт-Петербурга, Києва, Одеси і багатьох інших міст України і Росії.

Архи́п Іва́нович Куї́нджі (15 (27) січня 1842 (за іншою версією — 1841) — 24 липня 1910) — видатний український живописець-пейзажист грецького походження, педагог.

Народився у місті Маріуполі в сім'ї бідного шевця-грека. Рано залишився без батьків і жив у великій бідності. Живопису навчався, в основному, самостійно. Деякий час займався в майстерні І. Айвазовського. В 1868 вчився в Петербурзькій Академії Мистецтв. З 1875 — член Товариства пересувних художніх виставок. Викладав у Петербурзькій Академії Мистецтв, з 1882 — професор, з 1893 — дійсний член Академії, а з 1894 — керівник художньої майстерні. В 1897 звільнений за підтримку студентських виступів.

Куїнджі був ініціатором створення Товариства художників (1909; пізніше — Товариства ім. А. Куїнджі), яке об'єднувало живописців-пейзажистів. Серед учнів Куїнджі — О. Борисов, К. Богаєвський, А. Рилов, В. Пурвіт та ін. Помер і похований в Петербурзі. Написав сповнені урочистості й оптимізму картини української природи, розкрив її поезію і красу.

 Татарська сакля в Криму» (1868)

 «Степ» (дві картини, 1875)

 «Чумацький шлях» (1875)

 «Українська ніч» (1876)

 «Березовий гай» (1879)

 «Місячна ніч на Дніпрі» (1880)

 «Дніпро вранці» (1881)

 «Дуби», «Захід сонця в степу» (обидві — бл. 1900)

Іва́н Костянти́нович Айвазо́вський (рос. Иван Константинович Айвазовский, вірм. — Ованес Айвазян, *17 липня (*29 липня) 1817, Феодосія — †19 квітня (†2 травня) 1900, Феодосія) — російський^[1] живописець-мариніст вірменського^[2] походження. Створив понад 6 тисяч полотен, найвідоміші з котрих морські пейзажі та сцени морських баталій.

Народився в сім'ї вірменського крамаря, родина якого переселилася в Крим з Галичини в 1812 році. Сім'я жила бідно і вже в 10 років Іван працював у міській кав'ярні. Він прекрасно грав на скрипці і співав, але найбільшою радістю для нього було малювати самоварним вугіллям на стінах будинків. Цей «настінний живопис» помітив архітектор Кох, який подарував Івану перші олівці і папір, а потім показав малюнки градоначальнику І. О. Казначеєву. Олександр Іванович, ставши губернатором, забрав підлітка з собою до Сімферополя, поселив у своєму будинку, віддав до гімназії.

1840 р. Іван Айвазовський подорожував за кордоном, працював у Римі, Неаполі, Сорренто, Венеції, Парижі, Лондоні, Амстердамі. 1845 на запрошення турецького султана побував у Стамбулі. Пізніше відвідував це місто ще вісім разів з 1845 по 1890 та писав полотна на замовлення султанів Отоманської імперії. 30 цих робіт виставлено в музеї імперії палаці Dolmabahçe. Айвазовський вільно розмовляв українською мовою.

Після свого повернення назавжди оселився у Феодосії, де збудував будинок та майстерню, влаштовував виставки, грошові надходження від яких передавав на добродійні цілі, 1880 заснував картинну галерею. З 1844 академік Петербурзької академії мистецтв, а з 1887 — її почесний член. З 1894 член Товариства південноросійських художників в Одесі.

Наприкінці життя передав у дарунок рідному місту будинок і майстерню, картини й скульптурні композиції. Навіть за кілька годин до смерті художник працював над картиною — «Вибух турецького корабля» (1900).

Усього Айвазовський створив понад 6 тисяч картин, які нині прикрашають музеї світу та приватні зібрання.

Айвазовський похований в огорожі вірменської церкви Сурб Саркіс, в якій він був хрещений і вінчаний з Ганною Микитівною. На його могилі в 1903 році вдова спорудила пам'ятник-саркофаг з цілісного шматка білосніжного мармуру (автор — відомий італійський скульптор Біоджолі). На мармуровій дошці напис:

 «Чесменський бій» (1848),

 «Наваринський бій» (1848),

 «Пожежа Москви в 1812 р.» (1851),

 «Сінопський бій» (1853),

 «Облога Севастополя» (1854),

 «Бій пароплава „Веста“» (1877),

 «Узяття Карса» (1881),

 «Чорноморський флот у Феодосії» (1890),

 «Бій брига „Меркурій“» (1892)