- •Культура східних слов’ян дохристиянської доби.
- •Трипільська культура.
- •Мізинська культура.
- •Скіфська культура.
- •Сарматська культура.
- •Черняхівська культура.
- •Зарубинецька культура.
- •Етногенез українців
- •Хрещення Русі, його політичні та культурні наслідки.
- •Вплив візантійської християнської культури на культурну традицію Київської Русі.
- •Давньоруська культова архітектура.
- •Іконопис та монументальний живопис кр.
- •Освіта,літописання й літератури кр.
- •Культура Галицько-Волинської держави
- •Архітектура Ук. 14-16ст.
- •Живопис Ук. 14-16ст.
- •Скульптура Укр.14-16ст.Готичний і романський стилі.
- •Вплив європейського Відродження на культуру Укр. 14-16ст.
- •Культура укр.Земель напередодні барокової доби.
- •Книгодрукування в Укр.15-17ст.
- •Культурна роль укр. Православних братств.
- •Острозька і Києво-Могилянська академії. Їх роль.
- •Специфічні риси укр. (козацького) бароко
- •Архітектура укр бароко
- •Малярство в Укр. 15-18 ст.Іконопис.
- •Людина укр. Бароко
- •Козаччина як феномен укр. Культури
- •Мистецтво укр. Гравюри 17-18ст.Ювелірне мистецтво.
- •Образотворче мистецтво 19 ст.
- •Театральне мистецтво 19 ст.
- •Творчість т. Шевченка, і. Крамського, і. Рєпіна, м. Пимоненка.
- •Творчість а. Куїнджі, і. Айвазовського.
- •Життя і творчість Соломії Крушельницької.
- •Культура Укр.Початку 20 ст. (обр.Мист., скульптура, музика, наука, арх.)
- •Укр.Культ.20-х років 20 ст.
- •Література доби Розстріляного Відродження.
- •Образотворче мистецтво поч.20 ст. Скульптура.
- •У чому проявилось укр. Нац.-культ. Відродження у 20-ті рр.20ст?
- •Розкрийте сутність політики українізації і які її основні напрямки здійснення в урср?
- •Охар.Розв.Укр культ.В умовах тоталітаризму
- •Феномен шістдесятництва в укр. Культ.
- •Як «застій» суспільного життя позначився на розвитку укр. Культ.1960-80 рр?
- •Життя і творчість Марії Башкирцевої
- •Укр образ.Мист.20 ст
- •Життя і творчість к.Білокур та м.Приймаченко
- •Творчість Тетяни Яблонської
- •Укр муз.Культура 20ст.
- •Театральна укр. Культура та кіномистецтво 20 ст.
- •Досягнення укр. Культ.Останніх років. Постмодерна літератури.
- •Особливості розвитку сучасної музики.
- •Музичні спілки
- •Популярна музика
- •Видавнича справа
-
Розкрийте сутність політики українізації і які її основні напрямки здійснення в урср?
Революція також сповнила культурну діяльність відчуттям новизни, свідомістю звільнення від старого світу та його обмежень. Поставали складні невідступні питання про те, в якому напрямі слід розвиватись українській культурі, на які взірці їй належить орієнтуватись і якою бути взагалі. ЦЕ БУВ ЧАС ПОШУКІВ І СПОДІВАНЬ.
Вперше українська культура могла розраховувати на підтримку з боку держави, особливо коли в 1923 р. більшовики взяли курс на українізацію з метою розширення свого впливу серед місцевого населення.
У 1922 р. в Харкові під керівництвом СЕРГІЯ ПИЛИПЕНКА з'явилася перша з масових літературних організацій — "ПЛУГ". Заявивши, що для мас треба створювати таку літературу, яку вони хочуть, ця організація заснувала мережу письменницьких гуртків, котра незабаром охопила 200 письменників і тисячі початківців. Через рік ВАСИЛЬ ЕЛЛАН-БЛАКИТНИЙ ОРГАНІЗУВАВ ЛІТЕРАТУРНУ ГРУПУ "ГАРТ", що також прагнула працювати для створення пролетарської культури на Україні. У групу входили Костянтин Гордієнко, Олександр Довженко, Олесь Досвітній, Михайло Йогансен, Олександр Копиленко, Іван Микитенко, Валер'ян Поліщук, Володимир Сосюра, Іван Сенченко, Павло Тичина, Микола Хвильовий та ін.
У період українізації особливо виділяється київська літературна група "неокласиків", яку очолював Микола Зеров. До її складу входили Михайло Драй-Хмара, Павло Филипович, О. Бургардт (Юрій Клен), Максим Рильський. Блискуче освічені люди, вони володіли багатьма іноземними мовами, створювали численні переклади світової класики, активно протистояли "Пролеткульту". Естетичні погляди "неокласиків" поділяв М.Хвильовий, який виступав проти хуторянства й "масовізму" у літературі. Його публіцистика ("Камо грядеші?", "Думки проти течії") відіграли значну роль у розвитку українського літературного процесу.
У 1925 р. після розпаду "Гарту" частина його членів (серед них Микола Куліш, Павло Тичина, Микола Бажан, Петро Панч, Юрій Яновський та Іван Сенченко) утворили елітарну літературну організацію "Вапліте" ("Вільна академія пролетарської літератури") на чолі з Миколою Хвильовим.
Противниками "Вапліте" були не лише Пилипенко та інші прихильники "Плуга". З критикою "буржуазно-націоналістичної ідеології" виступило тодішнє комуністичне керівництво України. Навіть Сталін вказав на небезпеку поглядів М.Хвильового. Для боротьби з поширенням націоналістичних ідей у літературі у 1927 р. було створено прорадянську організацію ВУСПП (Всеукраїнська спілка пролетарських письменників) і посилено контроль комуністичної партії за літературною діяльністю.
У 1925 р. після розпаду "Гарту" частина його членів (серед них Микола Куліш, Павло Тичина, Микола Бажан, Петро Панч, Юрій Яновський та Іван Сенченко) утворили елітарну літературну організацію "Вапліте" ("Вільна академія пролетарської літератури") на чолі з Миколою Хвильовим.
Противниками "Вапліте" були не лише Пилипенко та інші прихильники "Плуга". З критикою "буржуазно-націоналістичної ідеології" виступило тодішнє комуністичне керівництво України. Навіть Сталін вказав на небезпеку поглядів М.Хвильового. Для боротьби з поширенням націоналістичних ідей у літературі у 1927 р. було створено прорадянську організацію ВУСПП (Всеукраїнська спілка пролетарських письменників) і посилено контроль комуністичної партії за літературною діяльністю.
У розпал цих подій з'являються літературні твори високого гатунку — П.Тичини та М.Рильського. Одразу ж після виходу в 1918 р. збірки "Сонячні кларнети" П.Тичина здобув широке визнання. Продемонстроване ним у таких наступних збірках, як "Замість сонетів і октав", "Вітер з України", мистецьке володіння словом не лишало сумніву в тому, що твори Тичини є справжньою віхою в розвитку української поезії. Поезії Максима Рильського, що публікувались у збірках "Під осінніми зорями", "Синя далечінь", "Тринадцята весна", були стриманими, філософськими й глибоко вкоріненими у класичні традиції Заходу.
Головними темами прозових творів були наслідки революції та громадянської війни в житті людини і суспільства.
Серед драматургів найвидатнішою постаттю був Микола Куліш. Три його п'єси — "Народний Малахій", "Мина Мазайло" і "Патетична соната" — викликали сенсацію своєю модерністською формою і трагікомічним трактуванням нової радянської дійсності, російського шовінізму, "малоросійської" ментальності, анахронічного українського націоналізму, духовної незрілості комуністів-доктринців.
Новаторським талантом у Західній Україні вирізнявся поет-імажиніст Богдан-Ігор Антонич.
Відбувалася українізація вищої школи. У вузах запроваджувалася змішана мова викладання, були створені українознавчі кафедри. За Центральної Ради в Україні з'явилися нові вищі навчальні заклади: Київський український народний університет, Київський юридичний інститут, Київський географічний інститут, Кам'янець-Подільський український народний університет, Херсонський педагогічний інститут. 5 грудня 1917 р. було засновано Українську Академію мистецтв, що давала вищу художню освіту. Першим ректором Академії став Ф. Кричевський, професорами були українські художники М. Бойчук, В. Кричевський, Г. Нарбут, О. Мурашко.
Пожвавилися театральна діяльність. За ініціативи Леся Курбаса у Києві було створено Молодий театр, довкола якого об'єдналися обдаровані актори молодшого покоління. Керівництво Української Центральної Ради усвідомлювало необхідність охорони пам'яток старовини і мистецтва. Продовжували існувати старі та відкривалися нові краєзнавчі та історичні музеї, працювали Київське товариство охорони пам'яток старовини і мистецтва, Одеське товариство історії і старожитностей.
Громадянська війна розкидала українську інтелігенцію по різних угрупуваннях, примусивши спрямувати зусилля не стільки на національно-культурні відродження, скільки на боротьбу за власне виживання.
Після закінчення громадянської війни держава знову повертається до проблем культури, розглядаючи її як невід'ємну складову частину партійної роботи. Після встановлення радянської влади в Україні у сфері культури починають здійснюватися перетворення, відомі як "культурна революція". Набувають поширення ідеї Пролеткульту, що відкидали ідеї спадкоємності в культурі, вважали, що культура панівних класів ворожа робітникам і селянам. Проте така культурна політика не стала провідною.