48. Поняття і види емоційної спямованості

В емоційній сфері між людьми виявляються особливо яскраві індивідуальні розходження. Почуття - одне з найяскравіших проявів особистості людини. Зміст почуттів складає стійкі відношення особистості до того, що вона познає та робить. Охарактеризувати особистість означає сказати, що взагалі ця конкретна людина любить, ненавидить, чим вона нехтує, пишається, чому радіє, чому заздрить тощо. Предмет стійких почуттів індивіда, їх інтенсивність, характер та частота переживань у формі емоцій, афектів, стресових станів та настроїв розкривають емоційний світ людини, її почуття і тим самим ЇЇ індивідуальність.

Основні розходження в емоційній сфері особистості пов'язані з різницею у змісті людських почуттів, в тому, на що, на які об'єкти вони спрямовані і яке відношення до них людини вони виражають. В почуттях людини у формі безпосереднього переживання виражаються усі настанови особистості, світосприймання, та її відношення до світу та передусім до людей.

Типові розходження емоційних особливостей особистості можуть виявлятися:

• в сильній чи слабкій збудливості;

• в більшій чи меншій емоційній стабільності;

• у силі (інтенсивності) почуттів;

• в глибині почуттів.

Особливості в емоційній збудливості та стабільності суттєво характеризують темперамент людини. Глибина проникнення почуття визначається тим, наскільки суттєво для даної особистості дане почуття і та сфера, з якою воно пов'язано. Суттєву роль далі відіграє і ступінь поширення почуття. Вона визначається тим, наскільки широкі та різноманітні ті сфери особистості, з якими воно переплелося. Від цього значною мірою залежить міцність почуття.

Характерологічно дуже суттєвими та глибокими є розходження між емоційними, сентиментальними та пристрасними натурами.

Власне емоційні натури переживають свої почуття, повністю віддаючись їм; сентиментальні натури скоріше споглядають свої почуття; натури пристрасні живуть своїми почуттями. У перших переважає афективність; вони вразливі, збудливі, але скоріше поривчасті, ніж діючі; для них саме почуття з його хвилюваннями, що захоплюють, важливіше його об'єктів. Другі - споглядальні і чуттєві, але пасивні; любов для них є переважно милуванням. Треті - діючі; а ні переживання свого почуття, а ні споглядальне милування його об'єктом їх не задовольняє. Для них почуття - це не хвилювання, а страсне прагнення.

Однак емоції протягом життя змінюються, навіть ті ж самі ситуації можуть викликати згодом зовсім інші емоції. Формування та переробка емоцій здійснюється в результаті включення людини в нову практику, яка змінює її основні настанови, загальну спрямованість особистості. Суттєве значення при цьому має не сама діяльність, а усвідомлення нових цілей та задач. Важливе значення для виховання емоцій має підвищення загального рівня розвитку та його широта.

Якщо прагнення придушувати та викорінювати емоції в корні невірне, то вміння регулювати їх прояви необхідно. Бажано, щоб діяльність, що спрямована на вирішення задач людини, була емоційною, мобілізувала енергію, але емоції не повинні перетворюватися в головний регулятор діяльності. Визнання їх головним регулятором в результаті виявляється певною формою старої гедонічної теорії, згідно якій вищий закон, який визначає людську поведінку, зводиться до того, що людина завжди прагне насолоди та задоволення та уникає неприємного. Але насправді емоційні фактори можуть бути одним з мотивів поведінки, але питання про регулювання людської діяльності в цілому не вирішується одними емоціями та почуттями.

Мотивація - це емоція плюс спрямованість дії. Емоційна поведінка є експресивною, а не спрямованою до мети, її напрям змінюється разом зі зміною ситуації.

№49 Эмоциональность как личностная черта

Разнообразие эмоциональных проявлений выражается в преобладающем настроении людей под влиянием жизненных условий и в зависимости от отношения к ним.

Индивидуальные различия наблюдаются и в эмоциональной возбудимости людей. Есть люди эмоционально мало чуткие, у которых только какие-либо чрезвычайные события вызывают ярко выраженные эмоции. (не столько чувствуют, сколько осознают умом). Эмоционально возбудимые - люди, у которых малейший пустяк может вызвать сильные эмоции. Даже маловажное событие вызывает у них подъем или падение настроения.

Отмечаются существенные различия в глубине и устойчивости чувств. Одних людей чувства захватывают целиком, оставляют глубокий след после себя. У других людей чувства носят поверхностный характер, протекают легко, малозаметно, проходят быстро и совершенно бесследно. Заметно различаются у людей проявления аффектов и страстей. В этом плане можно выделить людей неуравновешенных, легко теряющих контроль над собой и своим поведением, склонных легко поддаваться аффектам и страстям. Другие люди, наоборот, всегда уравновешенны, вполне владеют собой, сознательно контролируют свое поведение.

Одно из наиболее существенных различий между людьми состоит в том, как чувства и эмоции отражаются на их деятельности. Так, у одних людей чувства носят действенный характер, побуждают к действию, у других все ограничивается самим чувством, не вызывающим никаких изменений в поведении. В наиболее яркой форме пассивность чувств выражается в сентиментальности человека. Такие люди, как правило, склонны к эмоциональным переживаниям, но чувства, которые у них возникают, не влияют на их поведение.

Существующие различия в проявлении эмоций и чувств в значительной степени обусловливают неповторимость конкретного человека, т. е. определяют его индивидуальность.

№50 Стресс

Стресс - эмоциональное состояние индивида, которое возникает в ситуациях, которые нарушают устоявшийся ход его жизни. Это состояние заключается в неспецифичной реакции организма на требования, которые к нему выставляются. Основоположник исследований этой реакции Г. Селье предложил теорию стресса: « проблемы людей абсолютно разные, но медицинские исследования подтвердили, что организм реагирует стереотипно, одинаковыми биохимическими изменениями, назначение которых – справляться с возрастающими требованиями к человеческой деятельности в трудных условиях».

На 1стадия этой реакции мобилизуются защитные силы организма, которые противодействуют неблагоприятному фактору. На 2 стадии – силы которые действуют и противодействуют, как бы уравновешиваются и организм адаптируется к вредным условиям жизни. Но если вредное воздействие продолжается, может наступить стадия истощения, которая приводит к негативным и необратимых изменениям в организме. Это уже дистресс – обратная сторона стресса. Если стресс может иметь позитивное значение, то дистресс – всегда негативное.

Стресс может быть информационным – индивид находится в ситуаеции, которая не дает возможности изаранее подготовится и принять необходимое решение. Эмоциональным – индивид сталкивается с ситуациями, которые непосредственно касаются его потребностей (напр ситуация угрозы или обиды). В обоих случаях индивид реагирует переживаниями, которые позитивно или чаще негативно отражаются на эффективности его деятельности. Это может зависеть от характера угрозы и от индивидуально – психологических особенностей человека.

№51 Страх и смех

Страх

Под эмоциональными процессами в психологии понимают процессы, имеющие психическую и физиологическую составляющие которые отражают собой для субъекта значение чего-либо, и соответствующим этому значению образом регулирующие его поведение, мышление, восприятие. В сознании эмоциональные процессы представлены в виде различных переживаний. Страх – негативное эмоциональное состояние, которое возникает в ситуациях когда мотивация избегания не может быть реализована. При этом активируется симпатическая нервная система, мобилизующая энергетические ресурсы и перестраивающая деятельность всех систем органов, подготавливая их к физической деятельности: повышение выделения адреналина, потение, замедление пищеварительных процессов, обостряются ощущения, увеличивается приток крови к мышцам.

К. Изард отнес страх к базовым эмоциям. Является врождённым эмоциональным процессом, с генетически заданным физиологическим компонентом, строго определённым мимическим проявлением и конкретным субъективным переживанием.

Основные функции страха: сигнальная, защитная, адаптационная, поисковая, страх помогает лучше запоминать опасные или неприятные события, страх диктует стратегию поведения. Страх может быть описан различными терминами в зависимости от выраженности: испуг, ужас, паника. Классификация страхов по Ю. В. Щербатых:

1)биологические, непосредственно связанные с угрозой жизни человеку

2)социальные, боязни и опасения за изменение своего социального статуса

3)экзистенциальные страхи связаны с интеллектом и вызываются размышлениями над вопросами, затрагивающими проблемы жизни, смерти и самого существования человека.

Смех

Основ­ному измерению положительных эмоциональных состояний со­ответствуют чувство радости и экзальтация (эйфория). Возбуждение - или интерес — является вторым измерением эмо­ций. Результатом комбинации возбуждения и радости является смех, а также состояние счастливого, радостного возбуждения. Смех - реакция на что-то необычное, не вызы­вающее страха и не влекущее за собой активных действий, является довольно распространенным признаком радости и удовлетворения. Нередко с помощью смеха выражается также презрение и насмешливое отношение. Смех является формой, предписываемой нормами культуры, чтобы скрыть отрицательные эмоции.

Смех есть сложный акт, состоящий из модифицированных дыхательных движений в связи с определённой мимикой. При смехе после вздоха следует ряд продолжающихся коротких спазматических выдыханий при открытой голосовой щели; если голосовые связки приводятся при этом в колебательные движения, то получается громкий, звонкий смех — хохот; если же связки остаются в покое, то смех бывает тихим, беззвучным.

Мимика при смехе обусловливается сокращением определённых групп лицевых мышц, придающих лицу известное выражение, свойственное смеющемуся человеку. Есть много общего в изменениях дыхания и мимики при смехе и плаче или рыданиях, вследствие чего эти состояния, с внешней стороны, могут быть смешаны между собой, а у детей эти состояния даже легко переходят друг в друга.