27. Достоїнства методу Дельфі з визначення інноваційної політики підприємства.

Існує великий арсенал методів прогнозування, найвідоміші з яких: екстраполяція, експертні оцінки, написання сценаріїв, методи Дельфі, Монте-Карло, колективної генерації ідей та ін.

Метод Дельфі вважається найефективнішим у прогнозуванні майбутніх подій.

Основна перевага методу - незалежність думки експертів, що перебувають у просторовому віддаленні один від одного.

Ітеративна процедура опитування з повідомленням результатів обробки та їх аргументацією спонукає експертів критично осмислити свої судження.

Під час опитування зберігається анонімність відповідей експертів, що виключає конформізм (придушення однієї думки іншою, більш авторитетною).

Головна позитивна особливість цього методу полягає в тому, що він дає змогу уникати дії психологічних чинників, таких як, наприклад, тиск з боку іншої особи, особиста антипатія до будь-кого, надзвичайна увага до думки певних осіб і т. д.

До переваг методу відносяться мала трудомісткість, завдяки заочній формі опитування, і висока точність, що досягається за рахунок наступних чинників. Завдяки аргументам експертів дали найвищі та найнижчі оцінки, кожен експерт, який бере участь в наступному турі прогнозування, використовує всю інформацію про об'єкт прогнозування відому всьому співтовариству експертів. Завдяки анонімності аргументів і незнання відповідей конкретних експертів усувається тиск авторитетів і ефект прихильності першому слову. Єдиний не до кінця усунутий негативний ефект в цьому способі прогнозування - ефект тиску думки більшості призводить до того, що при багаторазовому повторенні пунктів 3-5 спостерігається тенденція штучного "умовляння" експертів до думки більшості.

Переваги методу

Метод Дельфі сприяє виробленню незалежності мислення членів групи.

Забезпечує спокійне та об'єктивне вивчення проблем, які вимагають оцінки.

27. Розробка інноваційної політики підприємства за методом імітації.

Метод Монте-Карло (вопрос 33) (за назвою міста, відомого гральними закладами) - це метод імітації з приблизного відтворення реальних явищ. (ВОЗМОЖНО это одно и то же!!!)

Питання побудови імітаційних моделей і механізмів, а також їх викорис­тання достатньо актуальні в сучасних ринкових умовах. У зв'язку з обмежени­ми можливостями використання оптимізаційних методів більша увага приді­ляється саме імітаційному моделюванню для аналізу проблем і прийняття ефективних рішень в управлінні інноваційним розвитком підприємства.

Таблиця 1. Основні Характеристики Стратегій Лідерства за Витратами І Якістю 

Конкуре німа стратегія	Необхідні навички і Ресурси	Організаційні елементи	Ризики
Лідерство за витратами	Значні капіталші ви­трати і доступ да капі­талу. Інженерні навички. Контроль за співробіт­никами. Продукти, які можуть вироблятися у великий масштабах. Ефективна мережа по­ширення.	Система управління витратами. Часта, детальна звіт ність. Структурна ація обов'язків і розподіл повноважень, чітка рег­ламентація. Інновації, засновані на досягненні суворих кількісних цілей.	Технологічні зміни, які можуть обнулиги зроблені інвестиції. Стратегія імітації низь­ких витрат з боку кон­курентів. Нездатність помггити ринкові зміни у зв'язку з великою увагою де управління витратами. Інфляція витрат, яка розмиває цінову пере­вагу підприємства
Лідерство за ЯКІСТЮ	Сильний маркетинг. Створення продуктів. Творчі здібності. Навички в базовик дос­лідне нняк. Репутація підприємства як технологічного ліде­ра Тривале знаходження в галузі або унікальні навичку досягнуті в інших галузях.	Координація між функ­ціональними підрозді­лами - НДЩР, вироб­ництво, маркетинг. Більшою мірою якісна, ніж кількісна оцінка інвестицій Творча атмосфера, яка сприяє залученню в компанію учених, дос­лідники тоїір	Цінова різниця оцінює­ться клієнтами більше, ніж диференціація. Зниження потреб клі­єнтів у диференціації. Стратегія імітації з боку конкурентів, up зводить нанівець дифе­ренціацію продукту.

27. Достоїнства методу імітації з визначення інноваційної політики підприємства.

27. Розробка інноваційної політики підприємства за методом Монте-Карло.

Існує великий арсенал методів прогнозування, найвідоміші з яких: екстраполяція, експертні оцінки, написання сценаріїв, методи Дельфі, Монте-Карло, колективної генерації ідей та ін.

Метод Монте-Карло (за назвою міста, відомого гральними закладами) - це метод імітації з приблизного відтворення реальних явищ. Об'єднує аналіз чутливості (сприйнятливості) і аналіз розподілення ймовірностей вхідних змінних.

Цей метод дозволяє побудувати модель, мінімізуючи дані, а також максимізувати значення даних, які використовуються в моделі. Побудова моделі починається з визначення функціональних залежностей у реальній системі, після чого можна одержати кількісне рішення, використовуючи теорію імовірності і таблиці випадкових чисел. Метод Монте-Карло широко використовується у всіх випадках імітації на ЕОМ.

Останнім часом у корпораціях значної популярності набуває цікавий та ефективний засіб продумування (прогнозування) проблем інноваційного (стратегічного) характеру - так звані вправи Мерліна.

Це комбінація вільної форми моделювання і планування сценарію. Вправи Мерліна починаються з проханням до учасників спроектувати себе в будь-який період майбутнього, наприклад, через десять років. Вони уявляють, що їхня фірма стане провідною з науково-технічного прогресу в країні (або світі) та успішно конкуруватиме на ринку. У перший день виконання вправи учасники гри пишуть сценарії, створюють картини майбутнього, ведуть розмови один з одним про те, як це все реально буде виглядати і як цього досягти, шукають напрями, способи, щоб успіх був реальним.

На другий день учасники команди можуть писати про стратегічні наміри для уявного майбутнього - реальну гру, в яку вони гратимуть протягом наступних десяти років з тим, щоб це майбутнє було реалізовано.

Надалі учасники повертаються в сучасні умови, знаходячи головні віхи, з якими матимуть справу в період десятиріччя, щоб передбачений ними успіх став реальністю. Коли етапи визначені, групи оцінюють сильні та слабкі сторони і те, як будуть конкурувати, щоб бажане майбутнє здійснилось.

На підприємстві з метою проведення так званих вправ Мерліна виділяються спеціальні зони тренування. Команди в навчальній зоні вивчають ситуацію комплексно: виробниче середовище, стартові позиції, моделюють кілька варіантів ідей.

Такі моделі включають всі аспекти виробничої системи, інновації, ризики, ресурси, інноваційну політику, стратегії, соціальні аспекти.

Зони для тренування сприяють розвитку системного мислення, ініціюють творчість, потяг до знань, прагнення до перемоги.