Міністерство освіти і науки України

Дніпропетровський національний університет

ім. Олеся Гончара

Кафедра педагогіки та корекційної освіти

Методичні рекомендації

ДО ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

З ДИСЦИПЛІНИ „ПЕДАГОГІКА”

Дніпропетровськ

РВВ ДНУ

2011

Зміст

№п/п	Назва теми	сторінка
1.	Рекомендації для підготовки до семінарського заняття	2
2.	Методика проведення семінарів	4
3.	Методи наукових досліджень у педагогіці	6
4.	Розвиток і формування особистості	7
5.	Сутність та принципи процесу виховання	8
6.	Педагогічне спілкування	10
7.	Загальні методи виховання	12
8.	Прийоми педагогічного впливу	14
9.	Конфлікти у педагогічному спілкуванні	15
10.	Принципи навчання	16
11.	Загальні методи навчання	18
12.	Методи проблемно–розвиваючого навчання	19
13.	Організаційні форми навчання	20
14.	Засоби навчання	21
15.	Перевірка та оцінка знань учнів	23

Рекомендації для підготовки до семінарського заняття

Як форма навчання семінари виникли в німецьких університетах в 18 сторіччі. В 19 сторіччі вони поширилися в кращих російських і американських університетах.

Спочатку семінари організовувались при окремих кафедрах провідними професорами, які прагнули не тільки передавати студентам знання, але й пропонувати вирішувати наукові проблеми.

На семінарах студенти шляхом спільної діяльності вчились працювати над першоджерелами, оцінювати свої сили, порівнювати свої успіхи з успіхами інших, самостійно проводити наукові дослідження, які оформлювались у реферати та спільно обговорювались. Пізніше вони стали традиційною узаконеною формою організації навчального процесу у внз.

Основними ознаками семінару як форми навчання є обов`язкова самостійна навчальна діяльність студентів і колективне обговорення результатів цієї діяльності. Семінар повинен здійснювати чотири головні функції: творчо-розвиваючу, виховну, освітню, контролюючу. Творчо-розвиваюча функція реалізується шляхом внесення змін у розумову діяльність студентів з метою формування в них уміння мислити творчо. Виховна функція передбачає формування у студентів наполегливості у відстоюванні своєї точки зору, терпіння й толерантності, у вислуховуванні інших думок, коректності в суперечці. Освітня функція реалізується через систематизацію, поглиблення і узагальнення знань. Контролююча функція проявляється в тому, що викладач у ході семінару має можливість оцінити знання студентів, виявити пробіли і неточності в їхніх знаннях.

У ході підготовки і проведення семінару студенти здобувають соціальний досвід колективної роботи, набувають уміння і навички самостійної роботи із книгою у всьому її різноманітті (читання, конспектування, складання тез, плану і т.д.), опановують уміння свідомо і творчо поводитися з інформацією, готовити самостійні виступи, висловлювати судження із приводу відповідей товаришів.

У залежності від складності і обсягу вимог семінари поділяють на три великі групи: підготовчі (просемінарські) заняття, власне семінарські заняття та міжпредметні семінари. На підготовчих (просемінарських) заняттях студентів знайомлять з новими для них формами роботи, активізують уже засвоєні або початкові вміння самостійно вивчати програмний матеріал, складати план і тези виступу, вести полеміку.

Власне семінарське заняття в залежності від дидактичної цілі поділяють на такі види: семінари з вивчення нового матеріалу (набування знань, умінь та навичок), семінари з узагальнення та систематизації знань, комбіновані семінари. За способом проведення такі семінарські заняття можуть проходити у вигляді розгорнутої бесіди, коментованого читання, доповідей і повідомлень, диспутів, вирішення задач.

Міжпредметний семінар – вищий, найбільш складний вид вузівського семінару. Його основна задача – підбити підсумок семінарської роботи, забезпечити розуміння студентами міжпредметних зв`язків, які розкривались перед ними у процесі вивчення цих предметів. Від звичайних занять семінарського типу міжпредметний семінар відрізняється ширшою постановкою проблем, які виносяться на обговорення, узагальненням і систематизацією навчального матеріалу з різних предметів. Проводить міжпредметний семінар викладач того навчального предмета, питання якого є стрижневими в проблематиці заняття.

Структура підготовки семінарського заняття включає два етапи: підготовчий етап і власне семінарське заняття. Складовими елементами підготовчого етапу є:

1. Вибір теми і проблем семінару.

2. Відбір змісту для попередньої базової лекції та самого семінарського заняття.

3. Складання плану, формулювання питань і завдань для студентів, виділення головних (найбільш важливих) і другорядних (допоміжних) питань.

4. Підбор джерел для самостійної роботи студентів при підготовці до семінару.

5. Попереднє призначення доповідачів і співдоповідачів-опонентів по окремих питаннях семінару.

Тема семінару повинна бути ключовою з світоглядної, пізнавальної й виховної точок зору. Проблема, призначена для обговорення на семінарі, повинна викликати інтерес у студентів і бути посильною для самостійного вивчення.

Вибір теми для семінару повинен передбачати можливість дискусії, тобто неоднозначність думок по обговореній проблемі. У противному випадку семінар перетвориться в «сухе» читання повідомлень і пасивне заслуховування студентами свого товариша. Слід зазначити, що від вдалого вибору теми і проблемного формулювання її назви у великому ступені залежить активність студентів під час обговорення і у цілому ефективність семінарського заняття.

Немаловажне значення має зміст базової лекції, по матеріалі якої в основному й буде проводитися семінар. Вже на цій лекції викладачеві потрібно вичленити ряд проблем, що підлягають обговоренню на семінарі та зацікавити студентів у необхідності розв`язання цих проблем, підкресливши їхню значимість у пізнавальному та професійному плані.

На цій же лекції студентам оголошується план майбутнього семінарського заняття, а також література для підготовки до семінару. Що стосується призначення доповідачів і співдоповідачів-опонентів, все залежить від активності студентської групи. Якщо викладач знає своїх студентів і упевнений, що дискусія в кожному разі виникне, попередньо призначати доповідачів немає необхідності. Якщо ж група свідомо пасивна, краще все-таки заздалегідь призначити виступаючих, підкресливши при цьому, що в обов`язки співдоповідача-опонента входить уважне прослуховування повідомлення доповідача, виявлення спірних моментів і наступний виступ з метою зав`язати суперечку (дискусію).