Методика проведення семінарів

Структура проведення семінарського заняття може виглядати таким чином:

1. Вступне слово викладача.

2. Заслуховування і колективне обговорення виступів.

3. Підведення підсумків.

Вступне слово викладача визначає загальний настрій студентів в обговоренні питань, винесених на семінар, їхня активність і бажання взяти участь в обговоренні. Насамперед, викладач повинен виразити власну зацікавленість в обговорюваній проблемі, підкреслити її важливість (а іноді й складність), значення цього семінару для якісного засвоєння навчального предмета, а також для майбутньої професії студентів. Тут же оголошується тема, основні питання семінару, порядок обговорення. Викладач звертає увагу студентів на тактовність і коректність учасників дискусії.

У ході обговорення викладачеві необхідно самому дотримуватися своєрідного нейтралітету на початковому етапі дискусії, щоб не «давити» своїм авторитетом на думки виступаючих. Лише після завершення дискусії викладач висловлює свою точку зору, аргументуючи і переконуючи студентів у її правильності.

Для розвитку пізнавальної самостійності та активності студентів семінар можна проводити і у такій формі, коли викладач виступає лише в ролі спостерігача, а організаційні функції виконують самі студенти. У цьому випадку із середовища студентів виділяються ведучий, аналітик і протоколіст. Ведучий організує обговорення, намагаючись втягнути в обговорення максимальну кількість учасників. Аналітик задає питання виступаючим, бере під сумнів окремі висловлення, висуває альтернативні думки. Протоколіст фіксує все, що ставиться до рішення проблеми, узагальнює висловлені думки, підводить підсумки семінару.

Така форма проведення семінару має сенс тоді, коли студенті мають відповідний багаж знань по обговорюваній проблемі, володіють у достатньому ступені зрілістю, критичністю мислення, уміннями аргументувати та доводити свою точку зору, дотримуються толерантності й коректності до висловлень, що містять протилежні думки.

Оскільки участь у семінарі жадає від студента сформованості вміння переконувати і навіювати, не зайвим буде ознайомити їх з основними правилами і особливостями переконання та навіювання.

Переконання – це психологічний вплив на свідомість і волю людини. Переконати – означає довести істинність, правильність і вірогідність висунутих суджень, умовиводів і яких-небудь положень. Тому здатність переконувати людей залежить не від багатослівності і навіть не від красномовства, а від логічності умовиводів переконуючого, від уміння знаходити вагомі аргументи (факти, приклади), а також від уміння пов`язувати аргументи, що використовуються, з особистим досвідом тих кого переконують. Причому аргументи повинні бути зрозумілими для тих кого переконують, інакше ніякої доказової функції вони не виконають. Важливе значення має авторитет переконуючого, адже легше та швидше слухачі погоджуються з авторитетною і шановною людиною. Сприяє результативності переконання також:

• щирість переконуючого;

• переконаність доповідача в тім, у чому він переконує;

• ступень емоційності переконання;

• упевненість того, хто переконує, в правоті висунутих положень;

• конгруентність спілкування (жести, міміка, тон повинні збігатися з вербальною інформацією).

Протягом історії людства склалися певні правила переконання.

1. Правило Гомера. Черговість аргументів, що приводять, впливає на їхню переконливість. Найбільш переконливий наступний порядок пред`явлення аргументів: сильні-середні-один самий сильний. Мається на увазі психологічний закон, що краще запам`ятовується початок і кінець пред`явлення інформації. Уникайте слабких аргументів, тому що вони народжують недовіру.

2. Правило Сократа. Для одержання позитивної відповіді по важливому для вас питанню, поставте його на третє місце, подавши йому два коротких питання, на які співрозмовник напевно відповість вам «так». Ефект своєрідної відповідної інерції.

3. Правило Паскаля. Не заганяйте співрозмовника «у кут», дайте йому можливість «зберегти обличчя», щоб не стимулювати агресивність.

4. Бажаючи переконати, починайте не з тих моментів, які вас роз`єднують, а з того, у чому ви згодні з опонентом. Ефект розслаблення.

5. Будьте гарним слухачем.

6. Не доводьте очевидного. У людини завжди є потреба в новому, невідомому. У випадку відсутності такої інформації втрачається інтерес до мовлення і до мовця.

7. Використайте посилання на відомих видатних особистостей. Найчастіше вони сприймаються як щирі.

Навіювання – це психологічний вплив на підсвідомість, що може здійснюватися як словесним (вербальним), так і невербальним шляхом (погляд, міміка, жести, схвильованість мовлення, інтонація, паузи й т.і.).

Нижче приведені теми семінарів з курсу педагогіки за такою структурою:

1. Тема семінару.

2. Мета.

3. Перелік питань для повідомлення і обговорення.

4. Питання проблемного та дискусійного характеру.

5. Текстові моделі педагогічних ситуацій за темою семінару.

6. Література для підготовки семінарського заняття.