Мал. 27. Формат Ldp-Запиту мітки

Ідентифікатор повідомлення потрібно для того, щоб при одержанні відповіді можна було однозначно зіставити відповідь деякому запиту (пристрій може послати кілька запитів до одержання відповідей на кожний з них).

У нашому прикладі в якості елемента FEC буде зазначена адреса 132.100.0.0. Пристрій LSR2, прийнявши запит, знаходить, що в нього також немає прокладеного шляху до мережі 132.100.0.0, тому воно передає Ldp-Запит наступному пристрою LSR, адреса якого зазначений у його таблиці маршрутизації в якості наступного хопа для мережі 132.100.0.0.

У прикладі, показаному на мал. 20.8, таким пристроєм є LSR3, на якому шлях комутації по мітках повинен закінчитися, тому що наступний хоп веде за межі Mpls-Мережі даного оператора.

Пристрій LSR3, виявивши, що для шляху до мережі 132.100.0.0 воно є прикордонним, призначає для шляху, що прокладається, мітку, ще не зайняту його вхідним інтерфейсом S0, і повідомляє про цю мітку пристрою LSR2 в Ldp-Повідомленні, формат якого представлений на мал. 28. Нехай це буде мітка 231.

Мал. 28. Формат відображення мітки на елемент FEC протоколу LDP

У свою чергу, LSR2 призначає невикористовувану його інтерфейсом SO мітку й сповіщає про це в Ldp-повідомленні відображення мітки пристрою LSR1. Після цього новий шлях комутації по мітках, ведучий від LSR1 до мережі 132.100.0.0, уважається прокладеним (мал. 29), і уздовж нього пакети починають передаватися вже на основі міток і таблиць просування, а не Ip-Адрес і таблиць маршрутизації.

Мал. 29 Рис Новий шлях lsp2

Було б нераціонально прокладати окремий шлях для кожної мережі призначення кожного маршрутизатора. Тому пристрою LSR намагаються будувати агреговані шляхи комутації по мітках і передавати уздовж них пакети, що випливають до деякого набору мереж. Так, на мал. 20.11 пристрій LSR1 передає по шляху LSP1 пакети, що випливають не тільки до мережі 132.100.0.0, але й до мереж 194.15.17.0 і 201.25.10.0, інформація про яких з'явилася вже після того, як шлях LSP2 був прокладений.

Ми розглянули тільки один режим роботи протоколу LDP, який носить складна назва «Упорядкований режим керування розподілом міток із запитом пристрою вниз по потоці». Тут під упорядкованим режимом розуміється такий режим, коли деякий проміжний пристрій LSR не передає мітку для нового шляху пристрою LSR, що лежить вище по потоці, доти, поки не одержить мітку для цього шляху від пристрою LSR, що лежить нижче по потоці. У нашому випадку пристрій LSR2 чекало одержання мітки від LSR3 і вже потім передало мітку пристрою LSR1.

Існує й інший режим керування розподілом міток, який називається незалежним. При незалежному керуванні розподілом міток LSR може призначити й передати мітку, не чекаючи приходу повідомлення від свого сусіда, що лежить нижче по потоці. Наприклад, пристрій LSR2 могло б призначити й передати мітку 199 пристрою

LSR1, не чекаючи приходу мітки 231 від пристрою LSR3. Тому що мітки мають локальне значення, результат зміни режиму не змінився б.

Існує також два методи розподілу міток — розподіл від лежачого нижче по потоці по запиту й без запиту. Для нашого випадку це значить, що якби пристрій LSR2 виявило у своїй таблиці маршрутизації запис про нову мережу 132.100.0.0,

воно могло б призначити мітку новому шляху й передати її пристрою LSR1 без запиту. Тому що при цьому пристрій LSR2 не знає свого сусіда вище по потоці (таблиця маршрутизації не говорить про це), воно передає цю інформацію всім своїм сусідам по сеансах LDP. У цьому варіанті роботи протоколу LDP пристрою LSR можуть одержувати альтернативні мітки для шляху до деякої мережі; а вибір найкращого шляху здійснюється звичайним для Ip-маршрутизатрів (якими пристрою LSR є по сумісництву) способом — на підставі найкращої метрики, обираної протоколом маршрутизації.

Як видне з опису, існує два незалежні параметри, які визначають варіант роботи протоколу LDP: режим керування розподілом міток і метод розподілу міток. Тому що кожний параметр має два значення, усього існує чотири режими роботи протоколу LDP.

У рамках одного сеансу LDP повинен підтримуватися тільки один з методів розподілу міток — по запиту або без запиту. У той же час у масштабах мережі можуть одночасно використовуватися обоє методу. Протокол LDP найчастіше працює в режимі незалежного керування розподілом міток без запиту.

Упорядковане керування розподілом міток потрібно при прокладці шляхів LSP, необхідних для інжинірингу трафіка.