5.2.2 Попередження поразки людини електричним струмом

Загальні заходи. Забезпечення умов безпеки при роботах в електроустановках досягається шляхом дотримання вимог електробезпеки. Електробезпека являє собою такий стан умов праці (чи побуту), при якому виключається шкідливий чи небезпечний вплив на людину електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля, статичної електрики чи їхньої сукупності. У той же час, для забезпечення безпеки використовують систему організаційних заходів, електрозахисних заходів і засобів, що прийнято називати технікою електробезпеки.

Відповідно до Правил безпеки для працівників залізничного транспорту на електрифікованих лініях при експлуатації електроустановок споживачів до робіт, зв’язаним з небезпекою поразки електричним струмом, допускають особи, що досягли 18-літнього віку та пройшли медичний огляд і відповідну теоретичну і практичну підготовку і перевірку знань із присвоєнням відповідної кваліфікаційної групи з електробезпеки. Працівники, які допускаються до обслуговування і ремонту електроустановок, повинні знати устаткування, схеми й особливості пристроїв, що обслуговуються, мати практичне уявлення про можливі небезпеки, добре знати і виконувати вимоги правил техніки безпеки, уміти робити первинну долікарняну допомогу потерпілому.

Рівень необхідних знань визначається кваліфікаційною групою з електробезпеки. Установлено п’ять кваліфікаційних груп з електробезпеки.

Група I надається не електротехнічному персоналу, пов’язаному з роботою, при виконанні якої може виникнути небезпека поразки електричним струмом (посвідчення не видається, надання групи реєструється в спеціальному журналі).

Групу II надається електромонтерам, електрослюсарям, машиністам вантажопідйомних машин і кранів, практикантам інститутів, технікумів і професійно-технічних училищ. Електромеханіки, електромонтери, електрослюсарі і ремонтний персонал електроустановок можуть мати III, IY чи Y кваліфікаційну групу ще й в залежності від стажу роботи на електроустановках і від стажу роботи з попередньою кваліфікаційною групою з електробезпеки.

Групу Y надають оперативному персоналу, майстрам, старшим електромеханікам, персоналу, що має загальний стаж роботи в електроустановках не менше 5 років. Крім твердих знань з техніки безпеки, працівники Y групи повинні не тільки знати, але і вміти пояснити вимоги того чи іншого пункту Правил.

Практикантів, що не досягли 18-літнього віку, забороняється допускати до самостійної роботи і надавати їм III групу і вище з електробезпеки. Молоді фахівці (інженери й техніки), починають роботу з II групи і мають право здачі на III групу через місяць практичної роботи, потім на IY групу через 2 місяці і після цього на Y групу при загальному стажі роботи не менш 6 місяців.

Інженери з охорони праці, що контролюють електроустановки, повинні проходити перевірку знань в обсязі IY групи з електробезпеки. Періодичну перевірку знань електротехнічного персоналу, що безпосередньо обслуговує діючі електроустановки та виконує на них профілактичні і налагоджувальні роботи, проводять 1 раз у рік, а інженерно-технічного персоналу, що не відноситься до попередньої групи – 1 раз у 3 роки.

Організаційно-технічні заходи і технічні засоби захисту електроустановок. При проведенні робіт на електроустановках із метою попередження електротравматизму важливо чітко виконувати й дотримуватись організаційних заходів. До організаційних заходів відносять призначення осіб, відповідальних за безпечне проведення робіт, оформлення робіт нарядом або розпорядженням, підготовка робочих місць, допуск до роботи, нагляд під час роботи, оформлення перерви в роботі, переводів на інші робочі місця, закінчення роботи.

Для забезпечення безпеки персоналу при безпосереднім виконанні робіт в електроустановках застосовують комплекс технічних заходів. Вибір тих чи інших технічних заходів в основному залежить від категорії виконуваної роботи. Так, безпеку робіт із зняттям напруги забезпечують наступними мірами: відключення устаткування на ділянці, виділеній для проведення робіт, і вживання заходів проти помилкового чи мимовільного включення, вивішування забороняючих плакатів, перевірка відсутності напруги; накладення заземлення; огородження при необхідності робочих місць і струмоведучих частин, що залишилися під напругою.

Додатково до організаційних і технічних заходів щодо попередження поразки людини електричним струмом для забезпечення електробезпеки при експлуатації електроустановок використовують технічні засоби захисту, до яких відносять: електричну ізоляцію струмоведучих частин, захисне заземлення, занулення, вирівнювання потенціалів, захисне відключення, електричне розділення мереж, малі напруги й ін. Застосування цих засобів у різних сполученнях дозволяє забезпечити захист людей від дотику до струмоведучих частин, небезпеці переходу напруги на металеві не струмоведучі частини, виникнення напруги кроку.

Захисне заземлення. Під захисним заземленням розуміють навмисне з’єднання потенційно електронебезпечних не струмоведучих частин, а також відключених струмоведучих частин із землею чи її еквівалентом із метою забезпечення електробезпеки. Захисне заземлення – це основний технічний захід, що застосовується в мережах з ізольованою нейтраллю. Захисному заземленню підлягають корпуси електричних машин, трансформаторів, оболонки кабелів, металеві огородження електроустановок, приводи електричних апаратів, металеві корпуси пересувних і переносних електроприйомників.

Під заземлюючим пристроєм прийнято розуміти сукупність електрично з’єднаних заземлювачів і провідників. Сам заземлювач являє собою провідник чи групу провідників, що знаходяться в безпосереднім контакті із землею. Розрізняють штучні й природні заземлювачі. У якості природних заземлювачей використовують сталеві трубопроводи (крім трубопроводів газів і пальних рідин), обсадні труби артезіанських свердловин, металеві оболонки кабелів, залізобетонні фундаменти. Штучні заземлювачі виконують із горизонтальних чи вертикальних провідників. Довжину горизонтальних заземлювачів вибирають у залежності від розмірів площадки, на якій споруджують заземлюючий пристрій. Вертикальні заземлювачі виготовляють із сталевих кутиків, труб, стержнів, що забивають в ґрунт. По верхніх кінцях їх з’єднують (зварюють) горизонтальною металевою смугою.

Занулення. Трифазні мережі змінного струму можуть працювати як з ізольованою, так і із заземленою нейтраллю. У чотирьохпровідних мережах із заземленою нейтраллю напругою до 1000 В захист персоналу від поразки електричним струмом здійснюється зануленням. Занулення – це навмисне електричне з’єднання з нульовим захисним провідником металевих не струмоведучих частин електроустановок, що можуть опинитися під напругою, із метою автоматичного відключення ділянки мережі при замиканні фазного проводу на корпус.

Крім зазначених мір, для забезпечення електробезпеки використовуються також захисне відключення, вирівнювання потенціалів, електричне розділення мережі, мала напруга й інші технічні засоби захисту.

У залежності від особливостей виробничих умов для забезпечення електробезпеки використовується захист від статичної електрики, захист від атмосферної електрики (захист від блискавки), захист від наведеної електрики й захист від електромагнітних полів.