- •Хфв "Транспорт України"
- •З м і с т
- •1 Основні положення і поняття охорони праці
- •2. Законодавство України про охорону праці
- •2.1 Закон України “Про охорону праці”
- •Розділ і
- •Розділ II Гарантії прав на охорону праці
- •Розділ III Організація охорони праці
- •Розділ IV Стимулювання охорони праці
- •Розділ V Нормативно-правові акти з охорони праці
- •Розділ VI Державне управління охороною праці
- •Розділ VII
- •Розділ VIII
- •Розділ IX Прикінцеві положення
- •2.2 Система управління охороною праці на залізничному транспорті, її складові та функціонування
- •2.3 Охорона праці у колективному договорі
- •2.4 Навчання, інструктажі і перевірка знань з охорони праці
- •2.4.1 Загальні положення
- •2.4.2 Навчання і перевірка знань працівників дистанції із питань охорони праці при прийомі на роботу й у процесі роботи
- •2.4.3 Навчання і перевірка знань із питань охорони праці посадових осіб і спеціалістів дистанції
- •2.4.4 Інструктажі з питань охорони праці
- •2.4.5 Стажування (дублювання) і допуск робітників до роботи
- •2.5 Контроль за станом охорони праці в дистанції сигналізації і зв’язку
- •2.5.I Загальні положення
- •2.5.2 Ступінчатий (адміністративно – громадський) контроль за станом охорони праці в дистанції сигналізації і зв’язку
- •3 Травматизм та професійні захворювання
- •3.1 Небезпечні і шкідливі виробничі чинники на залізничному транспорті
- •3.2 Профілактіка травматизму та професійних захворювань
- •3.3 Порядок розслідування і обліку нещасних випадків
- •3.3.1 Загальні положення
- •3.3.2 Повідомлення про нещасні випадки, їх розслідування і облік
- •3.3.3 Спеціальне розслідування нещасних випадків
- •3.4 Порядок відшкодування шкоди у разі ушкодження здоров'я працівників або у разі їх смерті
- •3.4.1 Загальні положення
- •3.4.2 Розмір відшкодування шкоди
- •3.4.3 Порядок і термін виплати суми відшкодування шкоди
- •3.5 Про обов’язкове державне страхування
- •4. Гігієна праці та виробнича санітарія
- •4.1 Проблеми фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії на залізничному транспорті
- •4.2 Інженерна психологія і організація робочого місця
- •4.3 Освітлення, вентиляція і опалення приміщень
- •4.3.2 Вентиляція.
- •4.4 Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці
- •5. Техніка безпекив дистанції сигналізації тазв’язку
- •5.1 Загальні вимоги безпеки на залізничному транспорті
- •5.2 Електробезпека
- •5.2.1 Небезпека поразки електричним струмом
- •5.2.2 Попередження поразки людини електричним струмом
- •5.2.3 Звільнення потерпілого від дії електричного струму й надання йому першої допомоги
- •5.3 Заходи безпеки при монтажі й обслуговуванні пристроїв, конструкцій і споруд сцб і зв’язку
- •5.3.1 Обслуговування рейкових кіл
- •5.3.2 Обслуговування високовольтних ліній автоблокування
- •5.3.3 Роботи з обслуговування пристроїв сортувальних гірок
- •5.3.4 Заходи безпеки при монтажі устаткування і конструкцій у приміщеннях
- •5.3.5 Заходи безпеки при перевірці дії змонтованого устаткування під напругою
- •5.3.6 Заходи безпеки при утримуванні акумуляторних приміщень
- •5.4 Ремонт і поточне обслуговування пристроїв електричної централізації
- •5.4.3 Вимоги техніки безпеки під час виконання робіт при обслуговуванні централізованих стрілок і рейкових кіл.
- •5.4.4 Вимоги безпеки при обслуговуванні світлофорів і релейних шаф.
- •5.4.5 Вимоги безпеки по закінченню робіт.
- •5.4.6 Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях.
- •5.5 Ремонт і поточне обслуговування кабелів зв’язку
- •5.5.1 Загальні положення. Основними видами робіт із технічного обслуговування кабельних ліній зв’язку є:
- •5.5.2 Вимоги безпеки перед початком роботи.
- •5.5.3 Вимоги безпеки під час виконання робіт при навантаженні і розвантаженні барабанів із кабелем.
- •5.5.4 Вимоги безпеки при виконанні земляних робіт.
- •5.5.5 Вимоги безпеки при прокладці кабелів.
- •5.5.6 Вимоги безпеки при роботі в телефонній каналізації.
- •5.5.7 Вимоги безпеки при виробництві робіт на повітряних лініях.
- •Проведення робіт під час проходження поїздів забороняється. Підвішувати проводи зв’язку над проводами лінії електропередачі з напругою вище 380 в забороняється.
- •5.5.8 Вимоги безпеки при роботі з інструментом.
- •Всі інструменти, механізми і пристосування повинні бути справні і періодично перевірятися з реєстрацією в журналах перевірок.
- •5.5.9 Вимоги безпеки при роботі з паяльною лампою.
- •5.5.10 Вимоги безпеки у аварійних ситуаціях на залізниці.
- •5.6 Техніка безпеки при експлуатації вантажопідйомних машин
- •5.7 Надання першої медичної допомоги
- •5.7.1 Основа забезпечення ефективності надання першої медичної допомоги.
- •5.7.2 Звільнення потерпілого від дії чинників, що травмують.
- •6 Пожежна безпека на залізничному транспорті
- •6.1 Загальні положення
- •6.1.1Організаційні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки
- •6.1.2 Обов’язки посадових осіб дистанції сигналізації та зв’язку щодо забезпечення пожежної безпеки
- •6.1.3 Протипожежні інструктажі.
- •6.2 Заходи пожежної безпеки на робочих місцях
- •6.3 Вимоги пожежної безпеки до службово-технічних будівель сигналізації, блокування і зв’язку
- •6.4 Порядок дій адміністрації і технічного персоналу дистанції й пожежної охорони під час ліквідації пожежі
- •6.5 Положення про добровільну пожежну дружину
- •6.6 Засоби гасіння пожеж
- •6.7 Пожежна сигналізація
- •7. Природоохоронна діяльність в дистанціях сигналізації та зв’язку
- •7.1 Утилізація люмінесцентних ламп
- •7.2 Утилізація відпрацьованих акумуляторів
- •Список літератури
- •Кому_________________________________
- •Забороняю з......………… годин "___" 200___р. Експлуатацію
- •Припис одержав
- •Припис № 14
- •За збереження і цілісність пломби несе відповідальність _____ _______________ ______________
- •61054 М. Харків-54, вул. Барабашова 6, корпус 2, кімната 39, тел.26-20-55.
- •Державний ___________ інспектор
- •Начальник Харьковской дистанции сигнализации и связи южд
- •Розділи з охорони праці в колективному договорі дистанції сигналізації й зв’язку
- •5. Поліпшення умов і охорони праці в дистанції
- •6. Додаткові пільги та гарантії соціального захисту працівників дистанції та членів їх сімей
- •Погоджування з охорони праці між адміністрацією та профкомом дистанції сигналізації та зв’язку
- •К а р т а у м о в п р а ц і
- •1 Оцінка факторів виробничого середовища і трудового процесу
- •Продовження таблиці
- •Додаток е положення
- •I Загальні положення
- •2 Порядок дій за системою інформації “Людина на колії!”
- •3 Контроль і аналіз дії системи інформації “Людина на колії!”
- •4 Стимулювання дій за системою інформації “Людина на колії!”
- •Природоохоронних заходів по харківській дистанції сигналізації та зв’язку на 2004 рік
- •"Охорона праці в галузі"
6.6 Засоби гасіння пожеж
6.6.1 Речовини для гасіння пожеж.
Для гасіння пожеж застосовують воду, водно-хімічні розчини, піну, газові суміші, порошки і різні комбінації цих сумішів. Ті чи інші засоби гасіння пожеж призначаються в залежності від умов сумісності їх з палаючим матеріалом.
Засоби гасіння пожеж можна умовно розділити в залежності від характеристики горючого середовища або палаючого об’єкта (табл. 6).
Вода є найбільш дешевим і розповсюдженим засобом гасіння пожеж. Її використовують у чистому виді або в суміші з різними хімічними добавками. Воду застосовують для гасіння пожеж твердих горючих матеріалів, створення водяних завіс і охолодження об’єктів, розташованих поблизу місця горіння. Здатність гасіння пожеж водою обумовлюється її охолоджуючою дією, розведенням пального середовища парами, що утворяться при випарі, і механічним впливом на палаючу речовину, тобто зривом полум’я.
Незважаючи на це, область застосування води обмежена. Так наприклад, при гасінні водою нафтопродукти і багато інших пальних рідин спливають і продовжують горіти на поверхні, тому ефект їхнього гасіння різко знижується. Природна вода, що містить різні солі, має значну електропровідність і тому не може використовуватися для гасіння пожеж об’єктів, устаткування яких знаходиться під напругою.
Воду у джерело горіння подають у виді суцільних чи розпилених струменів. Суцільні струмені використовують, у тих випадках, коли потрібно подати воду на велику відстань або додати їй ударну силу (наприклад, при гасінні пожеж на великій висоті при наявності великого вогнища пожежі і т.п.). Гасіння розпиленими струменями має ряд переваг – у першу чергу, скорочується витрата води. Подача води розпиленими струменями створює найбільше сприятливі умови для її випару, а отже для підвищення ефекту охолодження і розведення пального середовища.
Водно-хімічні розчини створюють для підвищення вогненосної ефективності води. Наприклад, введення у воду від 0,5 до 2% змочувателя дозволяє підвищити ефект гасіння речовин і матеріалів, що погано змочуються, (сажі, бавовни і т.п.) майже в два рази. Для одержання водно-хімічних розчинів використовуються: сульфонати, сульфонали, змочувателі і піноутворювачі. Водяні емульсії галогенірованих вуглеводнів являють собою суміші води з 5-10% брометілу й інших галогенірованих вуглеців.
При введенні добавок, що підвищують в’язкість води, ефект гасіння пожеж твердих речовин збільшується, тому що розтікання води зменшується.
Таблиця 6 - Засоби гасіння
Характеристика горючого середовища або палаючого об’єкту |
Рекомендуємі засоби гасіння |
Тверді, горючі матеріали (дерево, вугіль, папір, гума, текстильні матеріали і т.п.) |
Усі засоби гасіння (насамперед вода) |
Горюча рідина і плавкі при розігріві матеріали (мазут, бензин, спирт, каучук, стеарин, лаки, деякі синтетичні матеріали і т.п.) |
Розпилена вода, усі види піни, газові суміші, порошки |
Горючі гази (водень, ацетилен, вуглеводень та інші) |
Газові суміші, порошки, вода (для охолодження) |
Метали та їх сплави (клей, натрій, алюміній, магній і т.п.) |
Порошки (при поступовій подачі на палаючу поверхню) |
Електроустановки, які знаходяться під напругою |
Галогеніровані вуглеводні, двоокис вуглецю, порошки |
Повітряно-механічна піна– засіб гасіння пожеж, являє собою колоїдну систему, що складається з пухирців газу, оточених плівками рідини. Вогнегасні властивості піни визначаються її щільністю (відношення обсягу піни до обсягу розчину, з якого вона утворена), стійкістю, дисперсністю і в’язкістю, а також охолодженням пального й ізоляцією від його поверхні зони горіння, що перешкоджає надходженню горючих парів у зону горіння.
До газових засобів гасіння відносяться: водяний пар, двоокис вуглецю й інертні гази. Водяной пар застосовують для гасіння пожеж у приміщеннях невеликого обсягу і створення пароповітряних завіс на відкритих технологічних установках, його рекомендується застосовувати для гасіння невеликих загорянь.
Гасіння пожеж інертними газами відбувається в результаті розведення повітря і зниження в ньому змісту кисню до концентрації, при якій припиняється горіння.
Двоокис вуглецюзастосовується для гасіння пожеж у складах, акумуляторних станціях, сушильних печах, електроустаткуванні. Особливістю двоокису вуглецю є те, що при швидкому випарі вона переохолоджується, утворюючи хлоп’я «снігу». Для подачі двоокису вуглецю використовуються вогнегасники і стаціонарні установки.
Гарні діелектричні властивості галогенірованих вуглеводнів дозволяють застосовувати їх для гасіння пожеж устаткування, що знаходяться під напругою. Однак поряд з позитивними якостями вони мають ряд недоліків: утворюють токсичний вплив на людину; низька теплота випару, висока летючість обумовлює неможливість їхнього застосування при гасінні пожеж на відкритому повітрі.
Порошкові сумішізастосовують для гасіння пожеж у тих випадках, коли інші засоби гасіння непридатні чи малоефективні. Порошкові суміші являють собою сухі порошки, що виготовляються на основі бікарбонату натрію і мають вид дрібного сипучого порошку білого кольору із сірим чи рожевим відтінком. Вони практично не токсичні, не роблять шкідливих дій на матеріали і використовуються при гасінні загорянь у сполученні з розпиленою водою і пінними засобами гасіння. При гасінні пожеж порошки подають на полум’я у виді хмари дрібних часток. Порошкові суміші не електропровідні, що дозволяє використовувати їх при гасінні пожеж устаткування й апаратів, що знаходяться під електричною напругою.
6.6.2 Устаткування для гасіння пожеж.
Для гасіння пожеж застосовують первинні засоби гасіння (внутрішні пожежні крани, вогнегасники, пісок); пересувні засоби пожежегасіння (пожежні автомобілі) і стаціонарні установки для гасіння пожеж.
Внутрішній пожежний водопровідпризначається для подачі води в початковій стадії розвитку пожежі. Це визначає характер пристрою водогінної мережі, розміщення внутрішніх пожежних кранів і обладнання їх рукавами з пожежними стовбурами для подачі водяних струменів. Система внутрішнього пожежного водопроводу безвідмовно забезпечує швидку подачу води з пожежних стовбурів до введення в дію більш могутніх засобів пожежегасіння.
Пожежні крани розташовують на висоті 1,35 м від підлоги в найбільш доступних і безпечних місцях будинку. Пожежний кран обладнується одним рукавом діаметром 50 мм і довжиною 10 - 20 м. У захищаємому приміщені повинно бути не менш двох пожежних кранів. Радіус дії компактної частини струменя від стовбура, підключеного до внутрішнього пожежного крана, вибирають у залежності від розміщення пожежних кранів у будинку, напору в зовнішній мережі, системи водопостачання і висоти будинку.
Вогнегасникипризначені для гасіння загорянь і пожеж у початковій стадії їхнього виникнення, до прибуття пожежних підрозділів. Вогнегасники підрозділяють на наступні основні групи.
По виду використовуваного в них засобу гасіння:
пінні – хімічні пінні для подачі хімічної піни, одержуваної з водяних розчинів щолоку і кислот; повітряно-пінні і рідинні для подачі повітряно-механічної піни, одержуваної з водяних розчинів піноутворювачів;
газові – вуглекислотні для подачі двоокису вуглецю у виді газу або снігу, як заряд яких застосовують рідкий двоокис вуглецю; аерозольні і вуглекислотно-бром-етілові для подачі пароутворюючих вогнегасних речовин, в якості заряду яких застосовують галогеніровані вуглеводні;
порошкові – для подачі вогнегасних порошків.
Вогнегасна речовина з вогнегасника подається під тиском газів, що утворяться в результаті хімічної реакції (хімічні пінні вогнегасники), під тиском заряду або робочого газу, що знаходиться над вогнегасною речовиною (вуглекислотні, аерозольні, повітряно-пінні вогнегасники), під тиском робочого газу, який знаходиться в окремому балончику (повітряно-пінні, аерозольні вогнегасники); вільним витіканням вогнегасної речовини (порошкові вогнегасники).
При роботі вогнегасників варто уникати попадання вогнегасної речовини на відкриті поверхні тіла. Якщо ж це трапиться, то варто швидко змити вогнегасну речовину чистою водою.
Вуглекислотні вогнегасники призначені для гасіння загорянь двоокисом вуглецю в газо - чи снігообразному виді. Для гасіння загорянь газоподібним двоокисом вуглецю застосовують стаціонарні установки або пересувні вуглекислотні причепи. Для одержання двоокису вуглецю в снігообразному виді вогнегасники обладнують спеціальними розтрубами.
Двоокис вуглецю у виді снігу може бути отримана з будь-яких типів вуглекислотних вогнегасників за умови швидкого випару рідкого двоокису вуглецю. Двоокис вуглецю застосовують для локального гасіння загорянь і зменшення змісту кисню в зоні горіння.
Аерозольні й вуглекислотно-брометілові вогнегасники призначені для гасіння загорянь легкозаймистих рідин, твердих речовин, електроустановок, що знаходяться під струмом, і інших матеріалів, крім лужних металів та окисневовмістових речовин. Зарядами вогнегасників служать суміші на основі галогенірованих вуглеводнів (бромистий етіл, тетрафтордіброметан і інші).
Порошкові вогнегасники призначені для гасіння загорянь легкозаймистих і горючих рідин, лужноземельних металів, електроустановок, що знаходяться під напругою.