- •Матеріалознавство
- •Передмова
- •Умови роботи обладнання переробної промисловості
- •Розділ 1. Матеріалознавство. Особливості атомно-кристалічної будови металів
- •1.2. Метали, особливості атомно-кристалічної будови
- •1.3. Поняття про ізотропію і анізотропію
- •1.4. Алотропія, або поліморфні перетворення
- •1.5. Магнітні перетворення
- •Розділ 2. Будова реальних металів. Дефекти кристалічної будови
- •2.1. Дефекти кристалічної структури
- •2.2. Дислокація, її утворення та види
- •Розділ 3. Кристалізація металів. Методи дослідження металів
- •3.1. Механізм та закони кристалізації металів
- •3.2. Будова металевого злитку
- •3.3. Методи дослідження металів: структурні і фізичні
- •3.4. Визначення хімічного складу
- •3.5. Вивчення структури
- •3.6. Фізичні методи дослідження
- •Розділ 4. Загальна теорія сплавів. Будова, кристалізація і властивості сплавів. Діаграма стану
- •4.1. Поняття про сплави і методи їх отримання
- •4.2. Особливості будови, кристалізації і властивостей сплавів: механічних сумішей, твердих розчинів, хімічних сполук
- •4.3. Класифікація сплавів твердих розчинів
- •Розділ 5. Механічні та експлуатаційні властивості металів
- •5.1. Механічні властивості і способи визначення їх кількісних характеристик: твердість, в'язкість, втомна міцність
- •5.2. Експлуатаційні властивості
- •Розділ 6. Залізовуглецеві сплави. Діаграма стану «залізо – вуглець»
- •6.1. Залізовуглецеві сплави
- •6.2. Компоненти і фази залізовуглецевих сплавів
- •6.3. Структури залізовуглецевих сплавів
- •Розділ 7. СталІ. Класифікація і маркування сталей
- •7.1. Вплив вуглецю і домішок на властивості сталей
- •7.2. Призначення легуючих елементів та їх розподіл у сталях
- •7.3. Класифікація і маркування сталей
- •Розділ 8. Чавуни. Будова, властивості, класифікація і маркування чавунів
- •8.1. Класифікація чавунів
- •8.2. Будова, властивості, класифікація і маркування сірих чавунів
- •8.3. Високоміцний чавун із кулькоподібним графітом
- •8.4. Ковкий чавун
- •Розділ 9. Кольорові метали і сплави на їх основі
- •9.1. Титан і його сплави
- •9.2. Алюміній і його сплави
- •9.3. Магній і його сплави
- •9.4. Мідь і її сплави
- •Розділ 10. Пластмаси й їх класифікація, властивість і галузь застосування
- •10.1. Загальні відомості про пластмаси й їх класифікація
- •10.2. Термопластичні пластмаси
- •10.3. Термореактивні пластмаси
- •10.4. Синтетичні еластоміри, каучук, гума
- •Розділ 11. Деревина та її властивості
- •11.1. Загальні відомості
- •11.2. Будова дерев. Види деревини
- •11.3. Фізичні і механічні властивості деревини
- •11.4. Матеріали і напівфабрикати із деревини
- •Розділ 12. Скло. Властивості та застосування
- •12.1. Загальні відомості
- •12.2. Технологія отримання скла
- •12.3. Марки скла
- •12.4. Властивості скла
- •12.5. Види скла за призначенням
- •Протипожежне скло – армоване скло. Розділ 13. Практичне застосування матеріалів у харчовій і переробній промисловостЯх
- •13.1. Вироби з чорних та кольорових металів
- •13.2. Неметалеві матеріали в переробній промисловості
- •13.3. Екологічна небезпека матеріалів у переробній промисловості
- •Організація та методика проведення лабораторних робіт
- •Лабораторна робота 2 металографічний аналіз металів та сплавів
- •Лабораторна робота 3 вивчення структури сталей та чавунів
- •Лабораторна робота 4 вивчення мікроструктури кольорових металів та сплавів
- •Лабораторна робота 5 вивчення властивостей пластмас
- •Лабораторна робота 6 Вивчення властивостей деревини
- •6.2. Будова деревини
- •6.2.1. Макроструктура
- •6.2.2. Мікроструктура
- •6.3. Фізико-механічні властивості
- •6.3.1. Визначення вологості деревини прискореним методом
- •6.3.2. Визначення середньої густини деревини
- •6.3.3. Визначення граничної міцності за стискання
- •6.3.4. Визначення граничної міцності за згинання
- •6.4. Контрольні запитання для захисту роботи
8.3. Високоміцний чавун із кулькоподібним графітом
Високоміцні чавуни (ГОСТ 7293) можуть мати феритну (ВЧ35), феритоперлітну (ВЧ45) і перлітну (ВЧ80) металеву основу. Отримують ці чавуни з сірих шляхом модифікування магнієм або церієм (додається 0,03–0,07 % від маси відливку). В порівнянні з сірими чавунами, механічні властивості підвищуються. Це викликано відсутністю нерівномірності в розподілі напруг через кулькоподібні форми графіту.
Чавуни з перлітною металевою основою мають високі показники міцності за меншого значення пластичності. Співвідношення пластичності і міцності феритних чавунів є зворотним.
Високоміцні чавуни мають високу межу текучості:
σт = 300–420 МПа,
що вище за межу текучості сталевих відливків. Також характерною є достатньо висока ударна в'язкість і втомна міцність чавунів із перлітною основою.
Високоміцні чавуни містять: вуглецю – 3,2–3,8 %, кремнію – 1,9–2,6 %, марганцю – 0,6–0,8 %, фосфору – до 0,12 %, сірки – до 0,3 %.
Ці чавуни мають високу рідкотекучість, лінійну усадку (близько 1%), але ливарні напруги у відливаннях вищі, ніж для сірого чавуну. Через високий модуль пружності мають достатньо високу оброблюваність різанням та задовільно зварюються.
Із високоміцного чавуну виготовляють тонкостінні відливки (поршневі кільця), шаботи кувальних молотів, станини і рами пресів і прокатних станів, виливниці, різцетримачі, планшайби.
Відливки колінчастих валів масою до 2–3 т, замість кованих валів зі сталі, мають вищу циклічну в'язкість, малочутливі до зовнішніх концентраторів напруг, мають кращі антифрикційні властивості і значно дешевші.
Позначаються індексом ВЧ (високоміцний чавун) і числом, яке показує значення межі міцності ВЧ 100 (100 кгс/см2, 10 МПа).
8.4. Ковкий чавун
Отримують відпалом білого доевтектичного чавуну.
Хороші властивості у відливках забезпечуються, якщо в процесі кристалізації і охолодження відливків у формі не відбувається процес графітизації. Щоб запобігти графітизації, чавуни повинні мати понижений вміст вуглецю і кремнію.
Ковкі чавуни містять: вуглецю – 2,4–3,0 %, кремнію – 0,8–1,4 %, марганцю – 0,3–1,0 %, фосфору – до 0,2 %, сірки – до 0,1 %.
Формування остаточної структури і властивостей відливків відбувається в процесі відпалу, схема якого представлена на рис. 8.3.
Відливки витримують у печі за температури 950–1000 oС протягом 15–20 годин. Відбувається розкладання цементиту:
Fe3CFeγ(C)+C.
Структура після витримки складається з аустеніту і графіту (вуглець відпалу). У процесі повільного охолодження в інтервалі 760–720 oС відбувається розкладання цементиту, що входить до складу перліту, і структура після відпалу складається з фериту і вуглецю відпалу (виходить феритний ковкий чавун).
Рис. 8.3. Відпал ковкого чавуну
За відносно швидкого охолодження (режим б, рис. 8.4) друга стадія повністю усувається, і виходить перлітний ковкий чавун.
Структура відпаленого чавуну за режимом в складається з перліту, фериту і графіту відпалу (виходить феритно-перлітний ковкий чавун).
Відпал є тривалою (70–80 годин) і дорогою операцією. Останнім часом, у результаті вдосконалень, тривалість скоротилася до 40 годин.
Розрізняють 7 марок ковкого чавуну: три – з феритною (КЧ 30–6) і чотири – з перлітною (КЧ 65 – 3) основою (ГОСТ 1215).
За механічними і технологічними властивостями ковкий чавун займає проміжне положення між сірим чавуном і сталлю. Недоліком ковкого чавуну, в порівнянні з високоміцним, є обмеження товщини стінок для відливання і необхідність відпалу.
Відливки з ковкого чавуну застосовуються для деталей, що працюють за ударних і вібраційних навантажень.
Позначаються індексом КЧ (високоміцний чавун) і двома числами, перше з яких показує значення межі міцності, а друге – відносне видовження – КЧ 30-6 (межа міцності – 30 кгс/см2, відносне видовження – 6 %).
Вибілені й інші чавуни
Вибілені – відливки, поверхня яких складається з білого чавуну, а всередині – сірий або високоміцний чавун.
У складі чавуну 2,8–3,6 % вуглецю і понижений вміст кремнію –0,5–0,8 %.
Мають високу поверхневу твердість (950–1000 НВ) і дуже високу зносостійкість. Використовуються для виготовлення прокатних валів, вагонних коліс із вибіленим ободом, кульок для кульових млинів.
Для виготовлення деталей, що працюють в умовах абразивного зносу, використовуються білі чавуни, леговані хромом, хромом і марганцем, хромом і нікелем. Відливання з такого чавуну відрізняються високою твердістю і зносостійкістю.
Для деталей, що працюють в умовах зносу за високих температур, використовують високохромисті і хромонікелеві чавуни. Жаростійкість досягається легуванням чавунів кремнієм (5–6 %) і алюмінієм (1–2 %). Корозійна стійкість збільшується легуванням хромом, нікелем, кремнієм.