- •Матеріалознавство
- •Передмова
- •Умови роботи обладнання переробної промисловості
- •Розділ 1. Матеріалознавство. Особливості атомно-кристалічної будови металів
- •1.2. Метали, особливості атомно-кристалічної будови
- •1.3. Поняття про ізотропію і анізотропію
- •1.4. Алотропія, або поліморфні перетворення
- •1.5. Магнітні перетворення
- •Розділ 2. Будова реальних металів. Дефекти кристалічної будови
- •2.1. Дефекти кристалічної структури
- •2.2. Дислокація, її утворення та види
- •Розділ 3. Кристалізація металів. Методи дослідження металів
- •3.1. Механізм та закони кристалізації металів
- •3.2. Будова металевого злитку
- •3.3. Методи дослідження металів: структурні і фізичні
- •3.4. Визначення хімічного складу
- •3.5. Вивчення структури
- •3.6. Фізичні методи дослідження
- •Розділ 4. Загальна теорія сплавів. Будова, кристалізація і властивості сплавів. Діаграма стану
- •4.1. Поняття про сплави і методи їх отримання
- •4.2. Особливості будови, кристалізації і властивостей сплавів: механічних сумішей, твердих розчинів, хімічних сполук
- •4.3. Класифікація сплавів твердих розчинів
- •Розділ 5. Механічні та експлуатаційні властивості металів
- •5.1. Механічні властивості і способи визначення їх кількісних характеристик: твердість, в'язкість, втомна міцність
- •5.2. Експлуатаційні властивості
- •Розділ 6. Залізовуглецеві сплави. Діаграма стану «залізо – вуглець»
- •6.1. Залізовуглецеві сплави
- •6.2. Компоненти і фази залізовуглецевих сплавів
- •6.3. Структури залізовуглецевих сплавів
- •Розділ 7. СталІ. Класифікація і маркування сталей
- •7.1. Вплив вуглецю і домішок на властивості сталей
- •7.2. Призначення легуючих елементів та їх розподіл у сталях
- •7.3. Класифікація і маркування сталей
- •Розділ 8. Чавуни. Будова, властивості, класифікація і маркування чавунів
- •8.1. Класифікація чавунів
- •8.2. Будова, властивості, класифікація і маркування сірих чавунів
- •8.3. Високоміцний чавун із кулькоподібним графітом
- •8.4. Ковкий чавун
- •Розділ 9. Кольорові метали і сплави на їх основі
- •9.1. Титан і його сплави
- •9.2. Алюміній і його сплави
- •9.3. Магній і його сплави
- •9.4. Мідь і її сплави
- •Розділ 10. Пластмаси й їх класифікація, властивість і галузь застосування
- •10.1. Загальні відомості про пластмаси й їх класифікація
- •10.2. Термопластичні пластмаси
- •10.3. Термореактивні пластмаси
- •10.4. Синтетичні еластоміри, каучук, гума
- •Розділ 11. Деревина та її властивості
- •11.1. Загальні відомості
- •11.2. Будова дерев. Види деревини
- •11.3. Фізичні і механічні властивості деревини
- •11.4. Матеріали і напівфабрикати із деревини
- •Розділ 12. Скло. Властивості та застосування
- •12.1. Загальні відомості
- •12.2. Технологія отримання скла
- •12.3. Марки скла
- •12.4. Властивості скла
- •12.5. Види скла за призначенням
- •Протипожежне скло – армоване скло. Розділ 13. Практичне застосування матеріалів у харчовій і переробній промисловостЯх
- •13.1. Вироби з чорних та кольорових металів
- •13.2. Неметалеві матеріали в переробній промисловості
- •13.3. Екологічна небезпека матеріалів у переробній промисловості
- •Організація та методика проведення лабораторних робіт
- •Лабораторна робота 2 металографічний аналіз металів та сплавів
- •Лабораторна робота 3 вивчення структури сталей та чавунів
- •Лабораторна робота 4 вивчення мікроструктури кольорових металів та сплавів
- •Лабораторна робота 5 вивчення властивостей пластмас
- •Лабораторна робота 6 Вивчення властивостей деревини
- •6.2. Будова деревини
- •6.2.1. Макроструктура
- •6.2.2. Мікроструктура
- •6.3. Фізико-механічні властивості
- •6.3.1. Визначення вологості деревини прискореним методом
- •6.3.2. Визначення середньої густини деревини
- •6.3.3. Визначення граничної міцності за стискання
- •6.3.4. Визначення граничної міцності за згинання
- •6.4. Контрольні запитання для захисту роботи
9.3. Магній і його сплави
Магній – дуже легкий метал, його щільність – 1,74 г/см3. Температура плавлення – 650 oС. Магній має гексагональну щільноупаковану кристалічну решітку. Дуже активний хімічно, аж до самозагорання на повітрі. Механічні властивості технічно чистого магнію (Мг1): межа міцності – 190 МПа, відносне видовження – 18 %, модуль пружності – 4500 МПа.
Основними магнієвими сплавами є сплави магнію з алюмінієм, цинком, марганцем, цирконієм. Сплави діляться на деформаційні і ливарні.
Сплави зміцнюються після гартування і штучного старіння. Гартування проводять за температури 380–420 oС, старіння – за температури 260–300 oС протягом 10–24-х годин. Особливістю є тривала витримка під час гартування – 4–24 години.
Магнієві сплави деформаційні
Магній погано деформується за нормальної температури. Пластичність сплавів значно збільшується за гарячої обробки тиском (360–520 oС). Сплави деформаційні, маркують Ма1, Ма8, Ма9, ВМ 5-1.
Із магнієвих деформаційних сплавів виготовляють деталі автомашин, літаків, прядильних і ткацьких верстатів. У більшості випадків ці сплави мають задовільну зварюваність.
Ливарні магнієві сплави
Ливарні сплави маркуються Мл3, Мл5, ВМЛ-1. Останній сплав є жароміцним, може працювати за температур до 300 oС.
Відливки виготовляють литтям у землю, у кокіль, під тиском. Необхідно проводити заходи, що запобігають загорянню сплаву під час плавлення, в процесі лиття.
Із ливарних сплавів виготовляють деталі двигунів, приладів, телевізорів, швейних машин.
Завдяки високій питомій міцності магнієві сплави широко використовуються в літако- і ракетобудуванні.
9.4. Мідь і її сплави
Мідь має гранецентровані кубічні ґрати. Щільність міді – 8,94 г/см3, температура плавлення – 1083 oС.
Характерною властивістю міді є її висока електропровідність, тому вона знаходить широке застосування в електротехніці. Технічно чиста мідь маркується: М00 (99,99 % Cu), М0 (99,95 % Cu), М2, М3 і М4 (99 % Cu).
Механічні властивості міді відносно низькі: межа міцності складає 150–200 МПа, відносне видовження – 15–25 %. Тому у якості конструкційного матеріалу мідь застосовується рідко. Підвищення механічних властивостей досягається створенням різних сплавів на основі міді.
Розрізняють дві групи мідних сплавів: латунь – сплави міді з цинком, бронза – сплави міді з іншими (окрім цинку) елементами.
Латунь
Латунь може мати в своєму складі до 45 % цинку. Підвищення вмісту цинку до 45 % приводить до збільшення межі міцності до 450 МПа. Максимальна пластичність має місце за вмісту цинку близько 37 %.
За способом виготовлення виробів розрізняють латунь деформаційну і ливарну.
Деформаційна латунь маркується буквою Л, за якою слідує число, що показує вміст міді у відсотках, наприклад, у латуні Л62 міститься 62 % міді та 38 % цинку. Якщо окрім міді й цинку є інші елементи, то ставляться їх початкові букви (О – олово, С – свинець, Же – залізо, Ф – фосфор, Мц – марганець, А – алюміній, Ц – цинк). Кількість цих елементів позначається відповідними цифрами після числа, що показує вміст міді, наприклад, сплав ЛАЖ60-1-1 містить 60 % міді, 1 % алюмінію, 1 % заліза і 38 % цинку.
Однофазна латунь використовується для виготовлення деталей шляхом деформації в холодному стані. Виготовляють стрічки, гільзи патронів, радіаторні трубки, теплообмінники.
Для виготовлення деталей шляхом деформації за температури вище 500 ºС використовують (α+β)-латунь. Із двофазної латуні виготовляють листи, прутки й інші заготовки, з яких подальшою механічною обробкою виготовляють деталі. Оброблюваність різанням поліпшується присадкою до складу латуні свинцю, наприклад, латунь марки ЛС59-1, яку називають «автоматною латунню».
Латунь має хорошу корозійну стійкість, яку можна підвищити додатково присадкою олова. Латунь ЛО70-1 стійка проти корозії в морській воді і називається «Морською латунню».
Додавання нікелю і заліза підвищує механічну міцність до 550 МПа.
Ливарна латунь також маркується буквою Л. Після літерного позначення основного легуючого елементу (цинк) і кожного подальшого ставиться цифра, що вказує його середній вміст у сплаві. Наприклад, латунь Лц23а6ж3мц2 містить 23 % цинку, 6 % алюмінію, 3 % заліза, 2 % марганцю. Найкращу рідкотекучість має латунь марки ЛЦ16К4. До ливарної латуні належать латуні типу ЛС, ЛК, ЛА, ЛАЖ, Лажмц. Ливарна латунь не схильна до ліквації, має зосереджену усадку, відливки отримуються з високою щільністю.
Латунь є хорошим матеріалом для конструкцій, що працюють за низьких температур.
Бронза
Сплави міді з іншими елементами, окрім цинку, називають бронзою. Бронза поділяється на деформаційну і ливарну.
У маркуванні деформаційної бронзи на першому місці ставлять букви Бр, потім літери, що вказують елементи, окрім міді, які входять до складу сплаву. Після літер йдуть цифри, що вказують вміст компонентів у сплаві. Наприклад, марка Броф10-1 означає, що в бронзу входить 10 % олова, 1 % фосфору, все інше – мідь.
Маркування ливарної бронзи також починається з букв Бр, потім вказуються літерні позначення легуючих елементів і ставиться цифра, що вказує його середній вміст у сплаві. Наприклад, бронза Бро3ц12с5 містить 3 % олова, 12 % цинку, 5 % свинцю, все інше – мідь.
Олов'яна бронза
Сплавом міді з оловом утворюють тверді розчини. Ці сплави дуже схильні до ліквації через великий температурний інтервал кристалізації. Завдяки ліквації сплави із вмістом олова вище 5 % мають у структурі евтектоїдну складову Е (α+β), що складається з м'якої і твердої фаз. Така будова є сприятливою для деталей типу підшипників ковзання (тверді частинки створюють зносостійкість). Тому олов'яна бронза є хорошими антифрикційними матеріалами.
Олов'яна бронза має низьку об'ємну усадку (близько 0,8 %), тому використовуються в художньому литві.
Наявність фосфору забезпечує хорошу рідкотекучість.
Олов'яна бронза поділяється на деформаційну і ливарну.
У деформаційні бронзі вміст олова не повинен перевищувати 6 %, для забезпечення необхідної пластичності (Броф6,5-0,15).
Залежно від складу, бронза відрізняється високими механічними, антикорозійними, антифрикційними і пружними властивостями, тому використовується в різних галузях промисловості. З цих сплавів виготовляють прутки, труби, стрічку.
Ливарна олов'яна бронза (Бро3ц7с5н1, Бро4ц4с17) застосовується для виготовлення пароводяної арматури і для відливків антифрикційних деталей типу втулок, вінців черв'ячних коліс, вкладишів підшипників.
Алюмінієва бронза (Браж9-4, Браж9-4л, Бражн10-4-4).
Бронза із вмістом алюмінію до 9,4 % має однофазну будову твердого розчину. За вмісту алюмінію 9,4–15,6 % сплави системи «мідь – алюміній» двофазні.
Оптимальні властивості має алюмінієва бронза, що містить 5–8 % алюмінію. Збільшення вмісту алюмінію до 10–11 % веде до різкого підвищення міцності і значного зниження пластичності. Додаткове підвищення міцності для сплавів із вмістом алюмінію 8–9,5 % можна досягти гартуванням.
Позитивні особливості алюмінієвої бронзи в порівнянні з олов'яними:
менша схильність до внутрішньокристалічної ліквації;
велика щільність відливків;
вища міцність і жароміцність;
менша схильність до холоднокрихкості.
Основні недоліки алюмінієвої бронзи:
значна усадка;
схильність до утворення стовпчастих кристалів (за кристалізації) і зростання зерна (за нагрівання), що робить його крихким;
сильний газопоглинач рідкого розплаву;
самовідпуск за повільного охолодження;
недостатня корозійна стійкість у перегрітій водяній парі.
Для усунення цих недоліків сплави додатково легують марганцем, залізом, нікелем, свинцем.
З алюмінієвої бронзи виготовляють відносно дрібні, але високовідповідальні деталі типу шестерень, втулок, фланців литтям і обробкою тиском. Із бронзи Бра5 штампуванням виготовляють медалі і дрібну розмінну монету.
Крем'яниста бронза (Бркмц3-1, Брк4) застосовується як замінник олов'яної бронзи. Вони немагнітна і морозостійка, перевершує олов'яну бронзу за корозійною стійкістю і механічними властивостями, має високі пружні властивості. Сплави добре зварюються і піддаються паянню. Завдяки високій стійкості до лужних середовищ і сухих газів, їх використовують для виробництва стічних труб, газо- і димопроводів.
Свинцева бронза (Брс30) використовується як високоякісний антифрикційний матеріал. У порівнянні з олов'яною бронзою, вона має нижчі механічні і технологічні властивості.
Берилієва бронза (Брб2) є високоякісним пружинним матеріалом. Розчинність берилію в міді з пониженням температури значно зменшується. Це явище використовують для набуття високих пружних властивостей виробів методом дисперсійного твердіння. Готові вироби з берилієвої бронзи піддають гартуванню за температури понад 800 oС, завдяки чому фіксується за кімнатної температури пересичений твердий розчин берилію в міді. Потім проводять штучне старіння за температури 300–350 oС, у ході чого відбувається виділення дисперсних частинок, зростають міцність і пружність. Після старіння межа міцності досягає 1100–1200 МПа.