6.3.1. Визначення вологості деревини прискореним методом

Вологість – це фізичний фактор, який впливає на міцність, середню густину та інші властивості деревини. За ступенем вологості розрізняють мокру (вологість більше, ніж у свіжозрубаної деревини), свіжозрубану (вологість 35 % і більше), порівняно суху (вологість – 15–18 %).

Стандартна вологість деревини – 12 %. Для визначення вологості деревини в даній роботі буде використаний електровологомір ЕВ-2М. Для визначення беруться зразки деревини розміром 20х20х300 мм та 20х20х30 мм.

Проведення досліду. Прилад приводять у робочий стан. Зразок установлюють торцевим зрізом уверх, у торець зразка занурюють голки-електроди електровологоміра. За шкалою-різницею потенціалів двох електродів заміряють вологість деревини у відсотках, за таблицею до вологоміра знаходять вологість деревини.

6.3.2. Визначення середньої густини деревини

Середня густина навіть однієї породи дерева не є величиною постійною, вона залежить від вологості й об’єму пор. Для її визначення необхідно мати зразки деревини розміром 20х20х30 мм із прямими кутами і гладкою поверхнею, штангенциркуль, технічні ваги.

Проведення досліду. Зразок зважують із точністю до 0,01 г, розміри заміряють штангенциркулем, визначають об’єм із точністю до 0,01 см³ (V, см³). Середню густину за даної вологості визначають за формулою:

, г/см³.

Визначену середню густину перераховують до стандартної вологості (12 %) за формулою:

,

де: – середня густина за вологості 12 %,

–середня густина за наявної вологості,

–вологість зразка деревини,

–коефіцієнт об’ємного усушування, який для берези, бука та ялиці дорівнює 0,6, а для інших порід – 0,5.

6.3.3. Визначення граничної міцності за стискання

Волокниста будова деревини надає їй високої механічної міцності, особливо за стискання та розтягування. Причому міцність деревини в різних напрямках неоднакова: вздовж волокон вона у 10 разів більше, ніж упоперек. На механічні властивості деревини впливають вологість, середня густина, умови вирощування, розміщення по висоті і товщині стовбура, температура.

У даній роботі необхідно визначити граничну міцність за стискання вздовж волокон. Для цього необхідно мати стандартний зразок розміром 20х20х30 мм, штангенциркуль і прес Р-5.

Проведення досліду. Заміряють штангенциркулем із точністю 0,1 мм поперечний розріз зразка (а – ширину, b – довжину).

Встановлюють зразок по середині плити преса. Силу необхідно прикладати вздовж волокон. Навантажують зразок до руйнування. За шкалою визначають максимальне навантаження.

Гранична міцність за стискання R_ст за даної вологості зразка з точністю 0,1 Мпа визначають за формулою:

, МПа.

Визначену міцність перераховують до стандартної вологості за формулою:

,

де – поправковий коефіцієнт на вологість, що дорівнює 0,04 на 1 % вологості.

Наведена формула справедлива для деревини з вологістю до 30 %. Якщо вологість деревини перевищує гігроскопічну (30 %), перерахунок ведеться за формулою:

,

де – поправковий коефіцієнт за вологості 30 % і більше для дуба, вільхи – 1,84, для бука, сосни – 2,33, для осики, ялини, тополі – 2,24, для берези і ялиці – 2,5.